Справа № 320/1726/22 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
03 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Парінов А.Б.
за участі:
секретар с/з Кващук Т.А.
пр-к позивача Полякова С.Б.
пр-к відповідача Грибець В.А.
розглянув у відкритому судовому апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до Трипільської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення податкового боргу,-
Головне управління ДПС у Київській області звернулося з позовом до Трипільської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго», в якому просило суд стягнути кошти у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 7137208,07 грн. з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Обґрунтовуючи позов зазначено, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерного товариства «Центренерго» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні повністю заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Трипільська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (код ЄДРПОУ: 00131334) перебуває на обліку в органах ДПС.
Згідно з відомостями інформаційно-комунікаційної системи Державної податкової служби «Податковий блок», на момент звернення до суду, за відповідачем (код ЄДРПОУ: 00131334) обліковується заборгованість перед бюджетом у розмірі - 7 137208,07 гривень, за платежем: податок на прибуток приватних підприємств.
Вказана заборгованість виникла у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань, у встановлені законодавством строки, що підтверджується детальними розрахунками податкового боргу та інтегрованими картками.
Як встановлено у ході розгляду справи, на виконання Закону України від 12.05.11 №3320-IV «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо питань оподаткування природного газу та електричної енергії» ДПІ в Обухівському районі Київської області винесено рішення про списання податкового боргу по податку на прибуток від 02.08.2011 № 9 (далі Рішення) на суму 30 015 279,90 гривень.
Листом Державної податкової адміністрації України від 25.08.2011 №22821/7/24-0417 автоматизовано процес списання сум податкового боргу та діючих розстрочень (реструктуризації) податків та зборів на виконання вимог Закону №3320, а саме автоматизовано процес списання сум податкового боргу та діючих розстрочень (реструктуризації) податків та зборів на виконання вимог Закону №3320.
При цьому, як зазначає податковий орган у письмових поясненнях, списання по Трипільській ТЕС ПАТ «Центренерго» відбулось з урахуванням сплати по податку на прибуток (на дату списання податкового боргу по Трипільській ТЕС ПАТ «Центренерго» була переплата в сумі 322 744,94 грн., а саме сплачено 08.06.2011 - 161000,00 грн., 21.06.2011 - 372,47 грн. та 08.07.2011 - 161372,47 грн.), тому списано податковий борг в сумі 29 692 534,96 грн., а не 30 015 279,90 грн., як зазначено в рішенні. Тобто Трипільській ТЕС ПАТ «Центренерго» самостійно, не дочекавшись списання податкового боргу сплатили 322744,94 гривень.
Згідно з даними інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС України у Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» (код ЄДРПОУ 00131334) станом на 25.07.2022 обліковується податковий борг з податку на прибуток в сумі 7 137 208,07 гривень.
Проведеним аналізом інтегрованих карток платника стану розрахунків грошових зобов'язань платника, нарахувань та сплати податків у 2014 -2015 роках встановлено, що згідно з даними інтегрованої картки платника 11022200 «Надходження від погашення податкового боргу, в тому числі реструктурованого або розстроченого (відстроченого) з податку на прибуток, що сплачується підприємствами електроенергетичної, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення та нараховані суми податку на прибуток, які виникають після проведення розрахунків по субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеної ст. 14 Закону України «Про державний бюджет на 2014 рік» по Трипільській ТЕС ПАТ «Центренерго» відповідно до Порядку та умовами надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого постачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової та послуг з централізованого постачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 №30 (далі Постанова №30) до спеціального фонду державного бюджету надійшли кошти з податку на прибуток в загальній сумі 36 733 766,97 гривень.
Згідно з даними інтегрованої картки платника 11021000 «Податок на прибуток приватних підприємств» станом на 01.02.2014 сума податкового боргу склала 10 124 321,99 гривень. Згідно з розрахунком податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку від 19.02.2014 № 9090312951 по Трипільській ТЕС ПАТ «Центренерго» задекларовано дивіденди з податку на прибуток в сумі 1 294 947,00 грн. та податок на прибуток - 36 878 666,0 грн., і станом на 01.03.2014 сума податкового боргу склала 48 297 934,99 гривень.
У травні 2014 року відповідно до вимог Постанови № 30 в рахунок погашення боргу з податку на прибуток зараховано 16 500 000,00 грн. та нараховано пені в сумі 752 006,57 гри. і станом на 01.06.2014 сума податкового боргу склала 32 549 941,56 гривень.
У червні 2014 року зараховано сплату авансових внесків з податку на прибуток в сумі 5 915 714,0 грн. та відповідно до вимог Постанови №30 в рахунок погашення боргу з податку на прибуток зараховано 1 140 414,0 грн. та нараховано пені в сумі 45 235,38 грн. і станом на 01.07.2014 сума податкового боргу склала 25 769 800,46 гривень.
У липні 2014 року відповідно до вимог Постанови №30 в рахунок погашення боргу з податку на прибуток зараховано 773 500,0 грн. та нараховано пені в сумі 32 130,98 грн. і станом на 01.08.2014 сума податкового боргу склала 25 028 431,44 гривень.
У серпні 2014 зараховано сплату авансових внесків з податку на прибуток в сумі 12 325 644,0 грн. та нараховано пені в сумі 962 413,3 грн. і станом на 01.09.2014 року податкового боргу склала 13 665 200,74 гривень.
У вересні 2014 року відповідно до вимог Постанови №30 в рахунок погашення боргу з податку на прибуток зараховано 11 660 885,0 грн. та нараховано пені в сумі 961 715,88 грн. і станом на 01.10.2014 сума податкового боргу склала 2 984 253,63 гривень.
Зарахування сплати в рахунок погашення податкового боргу (без врахування пені) проведено на загальну суму 30 074 799 грн., у зв'язку з тим, що в інтегрованій картці платника з податку на прибуток сума податкового боргу була менше ніж сума надходжень.
У грудні 2014 року зараховано сплату авансових внесків з податку на прибуток в сумі 445 277,19 грн. і станом на 01.01.2015 сума податкового боргу (залишок несплаченої пені) склала 2 397 170,44 гривень.
Слід зазначити, що з причини змін в програмному забезпеченні ІТС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника з податку на прибуток у 2014 році не відображені наступні задекларовані платником суми авансових внесків при виплаті дивідендів податку на прибуток:
у I кварталі 2014 року в сумі 12 446,0 грн. (розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку від 08.05.2014 №9026133724);
за півріччя 2014 року - 5 901 733,0 грн. (розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку від 07.08.2014 №9045563981);
за три квартали 2014 року - 418 361,0 грн. (розрахунок податкових зобов'язан щодо сплати консолідованого податку від 10.11.2014 №9065088354).
Загальна сума невідображених нарахувань авансових внесків при виплаті дивідендів з податку на прибуток склала 6 332 540,0 гривень.
Згідно з даними інформаційно-телекомунікаційної системи ДІС України з податку на прибуток у 2015 році в зв'язку з відсутністю у 2014 році можливості автоматичного рознесення нарахувань по авансових внесках при виплаті дивідендів з податку на прибуток до інформаційних баз даних ІТС «Податковий блок», ДІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області у березні 2015 року рознесено невідображені у 2014 році нарахування до інтегрованої картки платника з податку на прибуток Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» в сумі 6 332 540,0 гривень.
Також у 2015 році платником самостійно нараховано податку на прибуток в сумі 15343119 грн., зараховано сплату авансових внесків з податку на прибуток в сумі 3870414 грн., зараховано сплату відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №375 в сумі 11 302 447,0 грн., нараховано пені в сумі 2 227 212,41 грн., зменшено суми пені в розмірі 4 668 777,73 грн. і станом на 01.01.2016 сума податкового боргу склала 7 718 530,8 гривень.
Згідно з даними інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС України у платника податків Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» з податку на прибуток у 2016 році зменшено суми нарахованої пені в розмірі 581 322,73 грн., і станом на 01.06.2016 сума податкового боргу склала 7 137 208,07 грн., яка в подальшому не змінювалась.
З метою погашення податкового боргу контролюючим органом відповідно до ст.42, 59 ПК України було направлено відповідачу податкову вимогу від 11.09.2020 №196811-55, яка отримана відповідачем.
Отже контролюючим органом було здійснено всі необхідні заходи, спрямовані для погашення податкової заборгованості, однак вищевказані дії не призвели до повного погашення податкового боргу, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями ПК України (далі - ПК України; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14).
Узгодження платником податків податкових зобов'язань свідчить про виникнення в нього обов'язку сплатити такі зобов'язання у встановлений законом строк. За закінченням такого строку узгоджені податкові зобов'язання стають податковим боргом, процедура стягнення якого визначена Податковим кодексом України.
Несплачені у встановлений законом строк податкові зобов'язання є податковим боргом платника податків.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 цієї статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Отже, аналіз вказаних правових норм свідчить про відсутність обов'язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу.
Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.
Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що контролюючим органом направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 11.09.2020 №196811-55, яка отримана відповідачем.
Згідно з даними інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС України у платника податків Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» з податку на прибуток у 2016 році зменшено суми нарахованої пені в розмірі 581 322,73 грн., і станом на 01.06.2016 сума податкового боргу склала 7 137 208,07 грн., яка в подальшому не змінювалась.
Наразі, з установлених судом обставин слідує, що доказів про сплату відповідачем податкового боргу з узгоджених зобов'язань у розмірі 7 137 208,07 грн. до суду не надано. Окрім того, не надано доказів оскарження податкової вимоги в судовому порядку.
Так, оцінюючи доводи позивача щодо неправомірного спрямування авансових внесків з податку на прибуток та інших сплачених грошових зобов'язань на погашення боргу з податку на прибуток та погашення пені, колегія суддів зазначає наступне.
Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно із п.п. 129.1 ст. 129 ПКУ нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України).
Нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті): у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (підпункт 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України).
У той же час, відповідно до п. 89.7 ст. 87 ПКУ у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Таким чином, з установлених судом обставин слідує, що доводи відповідача щодо неправомірного зарахування спрямованих ним грошових зобов'язань з певного виду податку в рахунок погашення податкового боргу є помилковими та необґрунтованими.
Стосовно доводів відповідача про те, що податковим органом на підставі рішення про списання податкового боргу по податку на прибуток від 02.08.2011 № 9 на суму 30 015 279,90 грн. неправомірно списано лише податковий борг в сумі 29 692 534,96 грн., а не 30 015 279,90 грн., як зазначено в рішенні, а тому переплата в ІКП в розмірі 322 744,94 грн., яка була сплачена товариством до прийняття рішення, безпідставно була списана контролюючим органом, що призвело до виникнення податкового боргу у зазначеній сумі, колегія суддів звертає увагу на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем самостійно до прийняття податковим органом рішення про списання податкового боргу по податку на прибуток від 02.08.2011 № 9 на суму 30 015 279,90 грн. сплачено суму боргу: 08.06.2011 - 161000,00 грн., 21.06.2011 - 372,47 грн. та 08.07.2011 - 161372,47 грн., а рішення про списання боргу прийнято лише 02.08.2011., що означає що на момент списання боргу у відповідача був наявний борг у розмірі 29 692 534,96 грн.
А тому податковий орган жодним чином не міг сплачену товариством суму боргу у розмірі 322 744,94 грн. зарахувати на користь інших обов'язкових платежів, оскільки вказана сума не перебувала у складі переплати на час прийняття рішення від 02.08.2011 № 9.
Також, щодо доводів відповідача про нарахування пені всупереч п.п. 3 розділу 3 Наказу ДПА України від 15.01.2001 №63 "Порядок обліку сум нарахованої заборгованості по платниках, по яких порушено провадження справи про банкрутство", оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2004 порушено провадження у справі №15/76-б про визнання банкрутом ВАТ "Державна Енергогенеруюча Компанія "Центренерго", колегія суддів зазначає наступне.
Спеціальним законом, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів є Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-ХІІ (далі по тексту - Закон України від 14 травня 1992 року №2343-XII).
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22 грудня 2011 року №4212-VI (далі по тексту - Закон України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI) наведений Закон України від 14 травня 1992 року №2343-XII викладено в новій редакції, яка набрала чинності 19 січня 2013 року.
При цьому, згідно пункту 11 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 22 грудня 2011 року №4212-VI положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Положення Закону України від 22 грудня 2011 року №4212-VI, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на частину 4 статті 12 Закону України від 14 травня 1992 року №2343-ХІІ, згідно якої протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Наведені правові норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
Таким чином, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів та не поширює свою дію на зобов'язання поточних кредиторів, в тому числі щодо нарахування неустойки (штрафів, пені), та інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Як вбачається з матеріалів справи, справа про банкрутство позивача порушена ухвалою господарського суду міста Києва від 09 лютого 2004 року з одночасним введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.
У той же час, колегія суддів зазначає, що несплату податкових зобов'язань відповідачем допущено у 2013-202 роках.
Окрім того, судом першої інстанції правильно звернуто увагу на те, що позивач після введення мораторію продовжує на загальних підставах здійснювати господарську діяльність, надавати послуги, виконувати роботи, сплачувати податки та заробітну плату працівникам.
Отже, в спірних правовідносинах позивач є поточним кредитором, а тому дія мораторію, введеного ухвалою Господарського суду міста Києва від 09 лютого 2004 року в справі №15/76-б, на зобов'язання щодо нарахування та сплати штрафу не розповсюджується.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог на підставі наявності мораторію у зв'язку із порушенням справи про банкрутство.
З огляду на вищевикладене, аналізуючи у сукупності вищевикладене та враховуючи підтвердження матеріалами справи наявності податкового боргу відповідача та дотримання податковим органом законодавчо встановленої процедури стягнення податкового боргу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 12.12.2025р.)