Справа № 320/38843/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кочанова П.В.
15 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Пенсійного фонду України, в якому просив:
- визнати протиправними дії Пенсійного фонду України щодо усунення Комісії з питань розгляду скарг громадян на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення при Пенсійному фонді України від розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 914290856388 від 10 травня 2023 року про призначення (перерахунок) пенсії за віком;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Пенсійного фонду України щодо відмови у перегляді рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 914290856388 від 10 травня 2023 року про призначення (перерахунок) пенсії за віком ОСОБА_1 в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з 08 травня 2023 року перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки, враховуючи вже виплачені суми пенсії.
Позов обґрунтовано тим, що у спірному випадку має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший в межах одного закону.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Пенсійного фонду України щодо усунення Комісії з питань розгляду скарг громадян на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення при Пенсійному фонді України від розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 914290856388 від 10 травня 2023 року про призначення (перерахунок) пенсії за віком.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, починаючи з 08 травня 2023 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 08 травня 2023 року, з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судом рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відсутнє право у застосуванні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року переходу на пенсію за віком, тобто за 2020-2022 роки.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що для обчислення розміру пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) України, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»».
З 04 січня 2013 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII.
З 08 травня 2023 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
25 травня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про перегляд рішення №91490856388 від 10 травня 2025 року в частині застосування показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, обчисленої, як середній показник за 2014-2016 роки та про перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16 червня 2023 року №11225-10606/С-02/8-0500/23 за результатом розгляду заяви позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку та виплати пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки.
Відповідь обґрунтована тим, що його переведено з одного виду пенсії на інший, а тому розмір пенсії обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки.
Не погодившись з вищевказаною відповіддю, позивачем 23 червня 2023 року подано скаргу на дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Пенсійного фонду України, в якій позивач просив надати оцінку правомірності позиції Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та переглянути рішення №91490856388 від 10 травня 2025 року в частині застосування показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, обчисленої, як середній показник за 2014-2016 роки.
У свою чергу, Пенсійним фондом України за результатом розгляду скарги позивачу надана відповідь листом від 24 липня 2023 року №28170-28502/С-03/8-2800/23, обгрунтовану тим, що його переведено з одного виду пенсії на інший, а тому розмір пенсії обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки.
Крім того, повідомлено, що згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії, відповідно 1,17, 1,11, 1,11, 1,14 та 1,197.
Вважаючи протиправними дії відповідача при обрахуванні позивачу пенсії без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020-2022 роки, останній звернувся за захистом своїх прав, свобод та інтересів до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що з наявності у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020-2022 роки.
Однак, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Пенсійного фонду України щодо відмови у перегляді рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10 травня 2023 року задоволенню не підлягають, з огляду на те, що саме на Головні управління Фонду покладено обов'язок перерахуноку пенсій, визначеному колу осіб, а не на Пенсійний фонд України.
Крім того, позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача виплачувати пенсію, також є безпідставними, з огляду на їх передчасність, оскільки наразі відсутні підстави вважати, що виплата пенсії позивачу буде порушена відповідачем.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон України №1058-ІV), пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
У відповідності до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції чинній на момент призначення позивача пенсії за вислугу років) призначаються такі види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно статті 6 цього ж Закону особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Відповідно до статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Отже, на підставі аналізу наведених норм, колегія суддів дійшла висновку, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV визначено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Відтак, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 червня 2020 року у справі №127/7522/17, де зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, та з 04 січня 2013 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII.
З 08 травня 2023 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Так, Верховний Суд України вже аналізував подібні правовідносини і у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, з огляду на те, що за цих обставин має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а та Верховний Суд, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі №317/4184/16-а, від 27 листопада 2024 року у справі № 560/11681/23 та від 16 січня 2025 року у справі № 580/4901/22.
Зазначений висновок також був підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17 та Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2024 року у справі №560/11681/23.
З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020 - 2022 роки.
Враховуючи вже сформовану практику Верховного Суду, у цій справі Суд виходить з того, що у разі призначення особі пенсії за віком згідно з положеннями Закону № 1058-IV після того, як вона вже отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, такий перехід не може вважатися «переведенням на інший вид пенсії» в розумінні частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Це є «призначенням нового виду пенсії», оскільки пенсія за віком і пенсія за вислугу років є різними за правовими підставами та умовами призначення.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що право особи на розрахунок пенсії із застосуванням актуального показника середньої заробітної плати при первинному призначенні пенсії за віком охоплюється принципом захисту правомірних (легітимних) очікувань.
Досягнувши загальновстановленого пенсійного віку, позивач мав обґрунтовані та законні сподівання на те, що держава в особі її компетентних органів застосує до нього ті ж правила обчислення пенсії, що і до будь-якої іншої особи, яка звертається за призначенням пенсії за віком вперше.
Застосування пенсійним органом застарілого показника заробітної плати, який стосувався іншого виду пенсії, призначеної за іншим законом, становить невиправдане втручання у правомірні очікування особи та порушує принцип юридичної визначеності.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій Пенсійного фонду України щодо усунення Комісії при Пенсійному фонді України від розгляду скарги позивача, слід зазначити наступне.
Пунктом 1 Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 12 жовтня 2007 року №18-6 (далі - Порядок № 18-6) визначено, що Порядок визначає процедуру подання та розгляду скарг на рішення про призначення, перерахунок, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший, виплаті пенсій (далі - рішення), прийняті головними управліннями Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управліннями Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями.
Відповідно до пункту 8 вказаного Порядку за бажанням особи скарга може бути розглянута Комісією, утвореною при Пенсійному фонді України або при регіональних органах Пенсійного фонду України.
Рішення Комісії, прийняте за розглядом скарги, носить рекомендаційний характер.
З матералів справи вбачається, що 23 червня 2023 року позивачем подано скаргу на дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Пенсійного фонду України, копія вказаної скарги додана Комісії.
Тобто, позивач виявив бажання щодо розгляду його скарги саме Комісією з урахуванням вимог пункту 8 Порядку №18-6.
Проте, всупереч наведеним нормам, Пенсійним фондом України не вжито належних дій щодо розгляду скарги позивача від 23 червня 2023 року саме в колегіальному порядку (Комісією), що вказує про обгрунтованість позовних вимог у цій частині.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дій Пенсійного фонду України щодо відмови у перегляді рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10 травня 2023 року слід вказати таке.
У відповідності до пункту 10 Порядку 18-6 орган Пенсійного фонду України при розгляді скарги заявника перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: 1) залишає скаргу без задоволення; 2) повністю або в певній частині задовольняє скаргу. У разі повного або часткового задоволення скарги органу, що призначає пенсії, даються розпорядження про вчинення відповідних дій.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 (зі змінами) Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює зокрема: призначення (перерахунок) і виплату пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.
Тобто, саме на Головні управління Фонду покладено обов'язок перерахунку пенсій, визначеному колу осіб, а не на Пенсійний фонд України, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в означеній частині, оскільки останнє не входить до кола повноважень Пенсійного фонду України, що визначені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, а є прерогативою Головних управлінь Фонду, в даному випадку Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
При цьому, вимоги про зобов'язання відповідача виплачувати пенсію, задоволенню не підлягають з огляду на їх передчасність.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області- залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко