П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/15090/25
Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,
повний текст судового рішення
складено 19.08.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (далі - ДСНС) та просила:
- визнати протиправною бездіяльність ДСНС щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року до 18 квітня 2025 року компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (з 01 грудня 2015 року по 16 березня 2023 року) відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою КМУ від 21.02.2001 №159 (далі Порядок №159);
- зобов'язати ДСНС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 18 квітня 2025 року компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (з 01 грудня 2015 року до 16 березня 2023 року) відповідно до Порядку №159.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ДСНС щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 15 березня 2025 року до 18 квітня 2025 року компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Порядку №159.
Зобов'язано ДСНС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 15 березня 2025 року по 18 квітня 2025 року компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Порядку №159.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянтка просила його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи, а саме з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови, а тому, з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що з 2015 року по 16 березня 2023 року ОСОБА_1 проходила службу на посаді начальника групи організації реагування на надзвичайні ситуації та аварійно-рятувальних робіт ДСНС.
16 березня 2023 року наказом начальника ГУДСНС №52 майор служби цивільного захисту ОСОБА_1 виключена за кадрів Держаної служби надзвичайних ситуацій України і знята з усіх видів забезпечення.
31 жовтня 2024 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/26642/24, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ДСНС та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі 3171,72 грн. на місяць за період з 01.03.2018 по 16.03.2023 включно відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 (далі Порядок №1078).
18 квітня 2025 року ДСНС на банківський рахунок ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі №420/26642/24 перераховано 213908,46 гривень.
18 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулась в ДСНС із заявою про виплату їй компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 16 березня 2023 року) відповідно до Порядку №159.
Також, у своїй заяві ОСОБА_1 від 18 квітня 2025 року просила надати повний розрахунок здійсненої 18 квітня 2025 року виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/26642/24 від 31 жовтня 2024 року.
08 травня 2025 року керівництвом ДСНС надано відповідь на заяву ОСОБА_1 про відмову у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати її грошового забезпечення.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу суми, які стягнуті на виконання рішення суду, позивачка має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати складових грошового забезпечення.
Суд зазначив, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину складових грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Також суд дійшов висновку, що з 15.03.2025 року (наступний день після набрання законної сили постановою суду) у відповідача виник обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення, тобто позовні вимоги підлягають задоволенню саме з цієї дати.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ та Порядком №159.
Згідно з статтями 1- 3 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ КМУ 21.02.2001 року затвердив Порядок №159.
В силу приписів пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159).
Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.
Зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
У пункті 4 Порядку №159 передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Аналізуючи вищенаведені правові норми, колегія суддів наголошує, що оскільки компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки виплати грошових доходів, нарахованих громадянам на один і більше календарних місяців, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2025 на виконання судового рішенні по справі №420/26642/24 відповідачем було виплачено 213908,46 грн.
Таким чином, саме з 15.03.2025 року (наступний день після набрання законної сили постановою суду) у відповідача виник обов'язок щодо нарахування та виплати позивачці індексацію грошового забезпечення, однак виплату коштів проведено лише 18.04.2025.
Отже, враховуючи наявність факту невиплати позивачці сум, які стягнуті на виконання рішення суду, суд вважає, що вона має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати складових грошового забезпечення.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що таке право виникло саме з 15.03.2025 року, оскільки право на компенсацію позивачка набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №815/3998/16, від 20.05.2020 у справі №815/2454/18, від 31.03.2020 у справі №817/621/18 та від 26.02.2020 у справі № 826/8319/16.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький