12 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/17161/25
Головуючий в 1 інстанції: Бабенко Д.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Єщенко О.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року та на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У травні 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непоновлення ОСОБА_1 на військовій службі та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на військовій службі;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 недоотриманого грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове, продовольче, речове та інші види забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невинесення наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини у зв'язку з переміщенням на підставі розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 31.01.2025 року №31 та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 винести наказ про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини у зв'язку з переміщенням на підставі розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 31.01.2025 року №31;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення суду, винесеного за результатом розгляду цієї позовної заяви;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року позовну заяву задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непродовження солдату ОСОБА_1 військової служби. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 продовжити солдату ОСОБА_1 військову службу. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати солдату ОСОБА_1 недоотриманого грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення за час безпідставного призупинення військової служби. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити солдату ОСОБА_1 недоотримане грошове, продовольче, речове та інші види забезпечення за весь час безпідставного призупинення військової служби. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиконання розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 31.01.2025 №31 в частині виключення солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з переміщенням до Військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виконати розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 31.01.2025 №31 та виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з переміщенням до Військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби. Встановлено судовий контроль за виконанням цього рішення суду та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання цього рішення суду. Встановити строк для подання звіту - п'ятнадцять календарних днів, що обчислюється з дати набрання цим рішенням суду законної сили.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року заяву представника позивача - адвоката Неруш Анни Юріївни про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок. В задоволенні решти заяви відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.03.2025 №1147 проведеним службовим розслідуванням підтверджено факт не з'явлення солдата ОСОБА_1 до місця служби 23.01.2025, після проходження військово-лікарської комісії та отримання довідки. Апелянт зазначає, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Враховуючі приписи нормативно-правових актів солдату ОСОБА_1 не було сплачено грошове забезпечення за час відсутності на службі, та щомісячна премія. Апелянт вказує, що навіть якщо ОСОБА_1 з'являвся до стройової частини 23-24 лютого 2025 року, суд, на думку відповідача, помилково вважає цю обставину підставою для припинення статусу особи, що самовільно залишила військову частину. Метою відвідування стройової частини було оформлення документів не перевід до нової військової частини. Тобто ОСОБА_1 прибув до стройової частини не збираючись виконувати обов'язки військової служби, не для проходження військової служби, і, відповідно, це не може вважатись поверненням до місця служби після його самовільного залишення. Апелянт зазначає, що постанова старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР у м. Полтаві Тоічкіна Сергія Миколайовича від 16.04.2025 про закриття кримінального провадження не спростовує факт відсутності солдата ОСОБА_1 на службі з 23.01.2025, а не виплата грошового забезпечення ніяким чином не прив'язана до притягнення особи до кримінальної відповідальності, а застосовується за невихід на службу. Вказує, що після закриття кримінального провадження ОСОБА_1 на службі не з'явився і тому, відповідно до положень Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 за час відсутності на службі грошове забезпечення та щомісячні премії військовослужбовцям не виплачуються.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції в частині задоволення заяви, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви представника позивача про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 витрат на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що у ситуації, що розглядається, між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «БОНДАРЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» укладено договору про надання правничої допомоги № 093/2025 від 06.05.2025. Відповідно до п. 2.1 Договору встановлено фіксований розмір гонорару у розмірі 30 000 грн. Відповідно до пункту 2.2 Договору після виконання умов договору Сторонами підписується акт наданих послуг, яким підтверджується відсутність у Клієнта претензій щодо наданих Адвокатським об'єднанням послуг. Згідно з пунктом 2.3 Договору Клієнт зобов'язується сплатити гонорар після оформлення його переміщення до Військової частини НОМЕР_2 . Згідно з пунктом 2 Акту наданих послуг Клієнт підтверджує, що не має жодних претензій до наданих Адвокатським об'єднанням послуг. Апелянт зазначає, що інших документів на підтвердження понесених витрат позивачем не надано, тобто позивачем не надано жодних доказів на підтвердження реальності витрат на правову допомогу (рахунок на оплату, квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо). Вказує, що частково задовольняючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені обставини.
21 жовтня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшов відзив на апеляційну, який зареєстровано судом 22.10.2025 року, в якому представник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
23 жовтня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшов відзив на апеляційну, в якому представник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції та залишити без змін додаткове рішення.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.03.2024 №63, солдат ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення з 03.03.2024, а на продовольче забезпечення з 04.03.2025, призначений на посаду розвідника 3-го розвідувального відділення розвідувального взводу 1-го механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 20).
Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, травми, каліцтва) від 31.08.2024 №10543, солдат ОСОБА_1 19 серпня 2024 року отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення ділянки правої лопатки з вогнепальним переломом правої лопатки внаслідок мінометного обстрілу під час виконання бойового завдання в н.п. Гродівка Покровського району Донецької області. Поранення ОСОБА_1 визнано таким, що отримано під час проходження військової служби та пов'язане із захистом Батьківщини під час відсічі збройної агресії рф проти України (а.с. 21).
В подальшому, як свідчать матеріали справи, в період з 04.12.2024 до 21.01.2025 солдат ОСОБА_1 амбулаторно проходив військово-лікарську комісію при клініці амбулаторно- поліклінічної допомоги Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (а.с. 22).
Постановою ВЛК від 22.01.2025 № 529 на підставі статей 61-6, 78-6, 45-6, 13-в, 23-в, 41-в, 52-в, 54-в, 64-в графи II Розкладу хвороб, солдата ОСОБА_1 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони (а.с. 23-24).
Матеріалами справи також підтверджено, що ОСОБА_1 , згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 12.02.2025 №84/25/612/В (номер рішення 84/25/612/Р), встановлено третю групу інвалідності з діагнозом: ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків, ускладнення основного діагнозу: баротравма вуха; контрактура суглоба, ділянка плеча; перелом лопатки.
Військовою частиною НОМЕР_2 направлено командиру Військової частини НОМЕР_1 рекомендаційний лист від 16.01.2025, у якому командир Військової частини НОМЕР_2 просив про ухвалення рішення про призначення та направлення солдата ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 (а.с. 25).
Суд також встановив, що відповідно до розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 31.01.2025 №31 солдата ОСОБА_1 призначено до військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби. Зазначене підтверджується витягами з мобільного застосунку «Армія+» від 27.01.2025 та повідомленням Військової частини НОМЕР_3 від 08.04.2025, яке надіслано у відповідь на звернення позивача.
Водночас, згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.03.2025 №1147 «Про результати службового розслідування по факту нез'явлення з лікувального закладу до місця служби», солдата ОСОБА_1 визнано таким, що не з'явився вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби та наказано передати матеріали розслідування до ТУ ДБР у м. Полтава та Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони для подальшого розгляду та прийняття законного правового
Цим же наказом солдату ОСОБА_1 припинено нарахування грошового забезпечення з 23.01.2025 до його повернення до військової частини (а.с. 36).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частини) від 11.04.2025 №101, на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №101-РС від 11.04.2025, у зв'язку з самовільним залишенням військової частини та порушення кримінального провадження, солдату ОСОБА_1 призупинено військову службу на підставі ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (витяг з ЄРДР №62025170020004908 від 09.04.2025), знято з усіх видів забезпечення з 22.01.2025 (а.с. 39-40).
Судами встановлено, що 16.04.2025 старший слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_2 виніс постанову про закриття кримінального провадження №62025170020004908 від 09.04.2025 (а.с. 41-44).
Під час розгляду матеріалів кримінального провадження, старшим слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_2 встановлено, 23-24 лютого 2025 року ОСОБА_1 їздив в бригадну стройову частину, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , з метою оформлення документів на перевід до нової військової частини. Проте, в стройовій частині ОСОБА_1 повідомили, що не можуть його перевести у зв'язку з тим, що його подали як такого, що самовільно залишив військову частину.
У постанові про закриття кримінального провадження вказано, що ОСОБА_1 наголошує, що самовільно не залишав військову частину, хотів перевестись та вживав заходів, передбачених законом, для переведення до військової частини НОМЕР_2 , проте замість того, щоб встановленим порядком перевести його до нової військової частини, стара військова частина НОМЕР_1 безпідставно подала ОСОБА_1 в СЗЧ. Бажає і надалі проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_4 .
Як зазначає старший слідчий у постанові про закриття кримінального провадження, згідно Акту службового розслідування, після проходження ВЛК та отримання довідки ВЛК 22.01.2025 солдат ОСОБА_1 не з'явився до місця служби в район н.п. Мостове Харківської області. В. той же час в Акті зазначено, що ОСОБА_1 отримав довідку ВЛК, про те, що його визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, охорони. Також, під час службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 переводиться до нової військової частини.
В означеній постанові також вказано, що, згідно додатків, долучених до Акту службового розслідування, встановлено, що солдат ОСОБА_1 дійсно 27.01.2025 створив заявку в додатку «АРМІЯ +» на переведення до нової військової частини, яка була погоджена та 31.01.2025 видане відповідне Розпорядження ГШ ЗСУ від 31.01.2025 №31.
Крім того, до матеріалів службового розслідування долучено завірену копію рекомендаційного листа командира військової частини НОМЕР_2 , датованого 16.01.2025 про те, що вказана позитивно розглянула кандидатуру солдата ОСОБА_1 на призначення його на посаду розвідника зенітного артилерійського взводу 138 роти охорони військової частини НОМЕР_2 .
Слідчим у постанові про закриття кримінального провадження від 16.04.2025 також зазначено, що, згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №84/25/612В від 12.02.2025, ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності з встановленим діагнозом: Ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків, про що видано посвідчення інваліда серії НОМЕР_5 від 06.03.2025. |
Враховуючи вивчені обставини та факти, старший слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_2 постановив: кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170020004908 від 09.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях військовослужбовця за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення; відомості про прийняте рішення внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
07 травня 2025 року представник позивача адвокат Неруш А.Ю. направила заяву до Міністерства оборони України для Військової частини НОМЕР_1 , в якій, з покликанням на фактичні обставини справи, просила забезпечити: скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини; скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 про призупинення військової служби ОСОБА_1 у Збройних Силах України у зв'язку з самовільним залишенням військової частини; винесення командиром військової частини НОМЕР_1 наказу про виключення ОСОБА_1 зі складу військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з його переміщенням до військової частини НОМЕР_6 ; виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 22.01.2025 до моменту видачі наказу про виключення зі складу військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з переміщенням до військової частини НОМЕР_2 (а.с. 45-47).
До адвокатського запиту додано копію постанови про закриття кримінального провадження від 16.04.2025.
У відповідь на адвокатський запит Військова частина НОМЕР_1 надіслала лист від 19.05.2025 №14258, в якому зазначено факти про проведення службового розслідування відносно солдата ОСОБА_1 щодо самовільного залишення військової частини та направлення матеріалів службового розслідування до ТУ ДБР у м. Полтава та Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, а також повідомлено про виключення солдата ОСОБА_1 зі списків військової частини з 11.04.2025 на підставі витягу з ЄРДР (а.с. 49).
Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непоновлення на військовій служби, невиплати грошового забезпечення та неприйняття наказу про переведення до іншої військової частини, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеним та обґрунтованими у зв'язку з чим підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непродовження солдату ОСОБА_1 військової служби; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 продовжити солдату ОСОБА_1 військову службу; визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати солдату ОСОБА_1 недоотриманого грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення за час безпідставного призупинення військової служби; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 виплатити солдату ОСОБА_1 недоотримане грошове, продовольче, речове та інші види забезпечення за весь час безпідставного призупинення військової служби; визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиконання розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 31.01.2025 №31 в частині виключення солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з переміщенням до Військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 виконати розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 31.01.2025 №31 та виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з переміщенням до Військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, а також зважаючи на протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиконання розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України, безпідставне непродовження військової служби солдату ОСОБА_1 , з метою забезпечення реального виконання судового рішення, на підставі частини другої статті 14 та частини першої статті 382 КАС України, суд вважав за необхідне встановити судовий контроль за виконанням цього рішення суду та зобов'язати відповідача подати звіт про його виконання.
Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції, дослідивши зміст наданих послуг з урахуванням складності справи та виконаної адвокатом роботи, дійшов висновку, що правнича допомога, яка складається із усного та письмового консультування клієнта, збирання доказів для підготовки позовної заяви за своєю природою входить до послуг зі складання позовної заяви, що передбачає вивчення та опрацювання необхідної кількості документів, аналіз законодавства та судової практики, підготовку правової позиції та узгодження її з позивачем.
Враховуючи фактичний об'єм наданих послуг з правничої допомоги, в розрізі критеріїв їх реальності та необхідності, суд дійшов висновку, що співмірним розміром судових витрат, пов'язаних з витратами на професійну правничу допомогу, є 6000,00 грн, які необхідно стягнути з Військової частини НОМЕР_1 , оскільки рішенням цього суб'єкта владних повноважень порушені права та інтереси позивача, про що ухвалити додаткове рішення по справі №420/17161/25.
При цьому, суд відхилив віднесення представником позивача до витрат, які потребують професійної правничої допомоги в даному випадку та безпосередньо є необхідними для розгляду даної справи в суді, підготовку та направлення до Військової частини НОМЕР_1 заяви з метою досудового врегулювання спору, оскільки не передбачено обов'язковості такого досудового врегулювання спору, а також з огляду на ст.55 Конституції України.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції виключно в межах доводів апеляційних скарг та погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1, ч.4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону №2232-XII (у редакції станом на 11.04.2025 - дата призупинення позивачу військової служби), військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п'ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом ухвалено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством України для військовослужбовців.
За весь час безпідставного призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюється недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Аналогічні норми містяться у Положенні № 1153/2008.
Відповідно до п.144-6 Положення № 1153/2008 (у редакції станом на 11.04.2025 - дата призупинення позивачу військової служби), продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Отже, законодавець пов'язав встановлення підстав для продовження військової служби та поновлення виплати грошового забезпечення саме із встановленням судом невинуватості особи (виправданим вироком) або закриття кримінального провадження, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, встановлення відсутності події кримінального правопорушення; встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення; не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частини) від 11.04.2025 №101, на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №101-РС від 11.04.2025, у зв'язку з самовільним залишенням військової частини та порушення кримінального провадження, солдату ОСОБА_1 призупинено військову службу на підставі ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (витяг з ЄРДР №62025170020004908 від 09.04.2025), знято з усіх видів забезпечення з 22.01.2025.
Водночас, постановою старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві Тоічкіна С.М. від 16 квітня 2025 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170020004908 від 09.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях військовослужбовця за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з моменту закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються.
Колегія суддів також зауважує, що 07 травня 2025 року представник позивача адвокат Неруш А.Ю. направила заяву до Міністерства оборони України для Військової частини НОМЕР_1 , в якій, з посиланням на фактичні обставини справи, просила забезпечити: скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини; скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 про призупинення військової служби ОСОБА_1 у Збройних Силах України у зв'язку з самовільним залишенням військової частини; винесення командиром військової частини НОМЕР_1 наказу про виключення ОСОБА_1 зі складу військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з його переміщенням до військової частини НОМЕР_6 ; виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 22.01.2025 до моменту видачі наказу про виключення зі складу військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з переміщенням до військової частини НОМЕР_2 .
Додатком до зазначеного адвокатського запиту є копія постанови про закриття кримінального провадження від 16.04.2025.
Крім того, старшим слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_2 встановлено, що 23-24 лютого 2025 року ОСОБА_1 їздив в бригадну стройову частину, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , з метою оформлення документів на перевід до нової військової частини. Проте, в стройовій частині ОСОБА_1 повідомили, що не можуть його перевести у зв'язку з тим, що його подали як такого, що самовільно залишив військову частину.
Тобто, під час проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини, солдат ОСОБА_1 з'явився до військової частини, проте, Військова частина НОМЕР_7 не вжила жодних дій щодо припинення статусу особи, що самовільно залишила військову частину.
Відповідно до п.27 Наказу Міністерства оборони України від 29.11.2018 №604 «Про затвердження Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту», командири (начальники) військових частин доповідають своїм безпосереднім командирам (начальникам) та повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням, щодо самостійного повернення (затримання) військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби (працівника у разі самовільного залишення місця несення служби зі зброєю), зокрема без зброї - протягом доби з моменту, коли стало відомо про факт повернення (затримання) військовослужбовця,- усно, а протягом доби з моменту надання усної доповіді - письмово.
Відповідно до п.4.55 Інструкції №170 (в редакції Наказу Міністерства оборони України від 28.04.2025 №274), військова служба військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини:
1) призупиняється після отримання письмового повідомлення від правоохоронного органу про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань) про вчинення таким військовослужбовцем кримінального правопорушення, передбаченого статтями 407, 408 Кримінального кодексу України та видання наказу по особовому складу;
2) продовжується після отримання, зокрема копії постанови слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що у відповідача, після винесення та отримання постанови від 16.04.2025 старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, про закриття кримінального провадження №62025170020004908 від 09.04.2025 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях військовослужбовця за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, виник безумовний обов'язок щодо продовження військової служби солдату ОСОБА_1 .
Відтак, у відповідача виник обов'язок виплатити позивачу недоотримане грошове, продовольче, речове та інші види забезпечення за весь час безпідставного призупинення військової служби.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо непродовження солдату ОСОБА_1 військової служби; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 продовжити солдату ОСОБА_1 військову службу; визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати солдату ОСОБА_1 недоотриманого грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення за весь час безпідставного призупинення військової служби; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити солдату ОСОБА_1 недоотримане грошове, продовольче, речове та інші види забезпечення за весь час безпідставного призупинення військової служби.
Що стосується позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невинесення наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини у зв'язку з переміщенням на підставі розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 31.01.2025 року №31, колегія суддів зазначає наступне.
Процедуру реалізації експериментального проекту щодо вдосконалення механізму переміщення військовослужбовців між військовими частинами Збройних Сил за їх ініціативою визначає Порядок реалізації експериментального проекту щодо вдосконалення механізму переміщення військовослужбовців між військовими частинами Збройних Сил України за їх ініціативою, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2024 року №1291 (далі - Порядок №1291).
Відповідно до п.4 Порядку № 1291 Генеральний штаб Збройних Сил формує та оновлює перелік військових частин бойового складу військ.
Згідно з п.5 Порядку № 1291 відповідно до цього Порядку право на звернення до Кадрового центру Збройних Сил з рапортом на переміщення мають такі військовослужбовці:
1) військовослужбовці, які проходять військову службу у військових частинах тилового та оперативного забезпечення, вищих військових навчальних закладах, навчальних (навчально-тренувальних) центрах (частинах), територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, військових частинах резерву, а також в інших військових частинах Збройних Сил, які не належать до військових частин бойового складу військ, усіх родів (видів) військ (сил) Збройних Сил, які мають бажання бути переміщеними для подальшого проходження військової служби до військових частин бойового складу військ Збройних Сил;
2) військовослужбовці, які проходять військову службу у військових частинах тилового та оперативного забезпечення, вищих військових навчальних закладах, навчальних (навчально-тренувальних) центрах (частинах), територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, військових частинах резерву, а також в інших військових частинах Збройних Сил, які не належать до військових частин бойового складу військ, усіх родів (видів) військ (сил) Збройних Сил, які мають бажання бути переміщеними для подальшого проходження військової служби до інших військових частин Збройних Сил, які не належать до військових частин бойового складу військ Збройних Сил;
3) військовослужбовці, які проходять військову службу у військових частинах бойового складу військ усіх родів (видів) військ (сил) Збройних Сил, які мають бажання бути переміщеними для подальшого проходження військової служби до інших військових частин бойового складу військ Збройних Сил;
4) військовослужбовці, які проходять військову службу у військових частинах усіх родів (видів) військ (сил) Збройних Сил, які за висновком військово-лікарської комісії придатні до служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, але не призначені у своїх військових частинах на посади, що відповідають висновку військово-лікарської комісії, і мають бажання бути переміщеними для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини Збройних Сил.
Відповідно до п.9 Порядку № 1291 у переміщенні військовослужбовця відмовляється за наявності однієї з таких підстав:
1) військовослужбовець не належить до жодної з категорій, що визначена пунктом 5 цього Порядку;
2) військовослужбовець проходить військову службу у військовій частині менше шести місяців або менше одного року з моменту його попереднього переміщення за власною ініціативою (крім військовослужбовців, які переміщуються на підставі підпункту 4 пункту 5 цього Порядку, та військовослужбовців, які під час дії воєнного стану вперше самовільно залишили військові частини чи місця проходження служби або дезертирували, за умови підтвердження наміру повернутися для продовження проходження військової служби або військова служба яких продовжена після їх добровільного прибуття до визначених військових частин);
3) до рапорту не додані документи, передбачені пунктом 6 цього Порядку.
Будь-які інші підстави для відмови у переміщенні військовослужбовця заборонені.
Відповідно до п. 10 Порядку № 1291 за результатами перевірки Кадровий центр Збройних Сил в межах строку для проведення перевірки повідомляє військовослужбовцю засобами Порталу “Армія+» про погодження або про відмову у погодженні рапорту із зазначенням підстав для відмови.
Згідно з п.11 Порядку № 1291 за відсутності підстав для відмови у переміщенні Кадровий центр Збройних Сил готує проект: наказу Головнокомандувача Збройних Сил щодо переміщення військовослужбовців офіцерського складу; розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил щодо переміщення військовослужбовців рядового, сержантського та старшинського складу за формою, визначеною Генеральним штабом Збройних Сил.
Наказ (розпорядження) про переміщення військовослужбовця повинен бути підписаний протягом 24 годин після завершення перевірки за умови відсутності підстав для відмови у переміщенні.
У подальшому інформацію про підписання наказу (розпорядження) про переміщення військовослужбовця Кадровий центр Збройних Сил доводить до відома військовослужбовця засобами Порталу “Армія+» протягом 24 годин після підписання наказу (розпорядження). Виконання наказу (розпорядження) про переміщення військовослужбовця здійснюється в установленому порядку.
Таким чином, з приписів Порядку №1291 слід дійти висновків, що у розрізі покладених цією постановою обов'язків, до компетенції Генерального штабу Збройних Сил України відноситься формування та оновлення переліку військових частин бойового складу військ та видання, за відсутності підстав для відмови у переміщенні, розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України щодо переміщення військовослужбовців рядового, сержантського та старшинського складу за формою, визначеною Генеральним штабом Збройних Сил.
Так, з наявних у справі доказів вбачається, що рапорт позивача, наданий за допомогою “Армія+» був задоволений та відповідно до розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 31.01.2025 №31 солдата ОСОБА_1 призначено до військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби.
Матеріалами справи підтверджено, що Військова частина НОМЕР_1 отримала відповідне розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України, що підтверджується також номером системи електронного документообігу у Збройних Силах України №16353/рп. Окрім того, у постанові про закриття кримінального провадження від 16.04.2025 зазначено, що, згідно додатків, долучених до Акту службового розслідування, встановлено, що солдат ОСОБА_1 дійсно 27.01.2025 створив заявку в додатку «АРМІЯ +» на переведення до нової військової частини, яка була погоджена та 31.01.2025 видане відповідне Розпорядження ГШ ЗСУ від 31.01.2025 №31.
З матеріалів справи вбачається, що постановою ВЛК від 22.01.2025 № 529 на підставі статей 61-6, 78-6, 45-6, 13-в, 23-в, 41-в, 52-в, 54-в, 64-в графи II Розкладу хвороб, солдата ОСОБА_1 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Відповідно до п.8 Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 30 січня 2019 року № 23/2019, Генеральний штаб у межах повноважень видає накази та директиви, організовує і контролює їх виконання.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3 п. 10 зазначеного Положення, Начальник Генерального штабу Збройних Сил України: організовує та здійснює координацію і контроль за виконанням завдань у сфері оборони органами військового управління Збройних Сил, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та силами оборони у межах, визначених законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України; підписує накази та директиви Генерального штабу; спрямовує та контролює планування заходів щодо підготовки, підтримання Збройних Сил у бойовій та мобілізаційній готовності, комплектування їх особовим складом, проведення призову, прийняття громадян на військову службу, визначення потреб і ресурсів, необхідних для виконання завдань, покладених на Збройні Сили.
Обов'язковість виконання наказів у Збройних Силах України випливає зі змісту Розділу І Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, пункт 6 якого, зокрема, визначає право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, що наказ повинен бути виконаний, з огляду на його обов'язковість.
Зважаючи на наведене, відповідачем вчинено протиправну бездіяльність з приводу невиконання розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 31.01.2025 №31 в частині виключення солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з переміщенням до Військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиконання розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 31.01.2025 №31 в частині виключення солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з переміщенням до Військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виконати розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 31.01.2025 №31 та виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з переміщенням до Військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби.
Що стосується доводів апелянта про скасування додаткового рішення колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 18 серпня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, яка зареєстрована судом 19.08.2025 року, в якій просить винести додаткове рішення, яким стягнути з Військової частини НОМЕР_8 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
Зазначену заяву обґрунтовано тим, що 06.05.2025 ОСОБА_1 укладено з АО «БОНДАРЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» договір №093/2025 про надання правничої допомоги, пов'язаної з незаконним виключенням Військовою частиною НОМЕР_1 позивача зі списків особового складу частини у зв'язку з нібито самовільним залишенням військової частини, що позбавляє позивача можливості оформити переміщення до Військової частини НОМЕР_2 .
Як вказує представник позивача, пунктом 2.1 Договору встановлено фіксований розмір гонорару у розмірі 30 000 грн. Відповідно до пункту 2.2 Договору після виконання умов договору Сторонами підписується акт наданих послуг, яким підтверджується відсутність у Клієнта претензій щодо наданих Адвокатським об'єднанням послуг. Згідно з пунктом 2.3 Договору Клієнт зобов'язується сплатити гонорар після оформлення його переміщення до Військової частини НОМЕР_2 .
15.08.2025 ОСОБА_1 з АО «БОНДАРЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» підписано Акт наданих послуг за Договором про надання правничої допомоги від 06.05.2025 №093/2025. Відповідно до пункту 1 Акту наданих послуг в межах Договору Адвокатським об'єднанням надано Клієнту наступні послуги: 1)підготовка та направлення до Військової частини НОМЕР_1 заяви з метою досудового врегулювання спору; 2)підготовка та направлення до Військової частини НОМЕР_1 адвокатського запиту; 3)підготовка та подання до Одеського окружного адміністративного суду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії; 4)підготовка та подання до Одеського окружного адміністративного суду клопотання про кваліфікацію неподання відповідачем відзиву як визнання позову.
Згідно з пунктом 2 Акту наданих послуг Клієнт підтверджує, що не має жодних претензій до наданих Адвокатським об'єднанням послуг. Таким чином, позивачем при зверненні до суду з позовом понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн (фіксований розмір), яку позивач зобов'язався сплатити адвокатському об'єднанню після оформлення його переміщення до Військової частини НОМЕР_2 .
Представник позивача зауважує на співмірності розміру витрат на правничу допомогу із значенням справи для позивача, адже внаслідок незаконних дій відповідача ОСОБА_1 був позбавлений можливості проходження військової служби. Позивач намагався врегулювати спірне питання з відповідачем в позасудовому порядку, однак отримав відмову. За наведених обставин позивач був вимушений звертатися до суду та має право на відшкодування відповідачем його витрат на правничу допомогу. При цьому, дана справа не є типовою та потребувала вивчення значного обсягу законодавчих актів у військовій сфері.
Від представника відповідача клопотань та заперечень не надходило.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року заяву представника позивача - адвоката Неруш Анни Юріївни про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок. В задоволенні решти заяви відмовлено.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 252 КАС суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви
Аналіз наведеної норми адміністративного процесуального законодавства показав, що застосування інституту ухвалення додаткового судового рішення полягає в усуненні неповноти судового рішення.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до п.6, п.9 ч.1 ст.1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України "Про лобіювання"; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно з ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Судами встановлено, що на підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги у зв'язку з розглядом даної справи до суду були надані копії документів, зокрема: копія ордеру на надання правничої допомоги адвокатом Неруш Анною Юріївною позивачу - ОСОБА_1 ; копія Договору про надання правничої допомоги № 093/2025 від 06.05.2025 року; копія Акту наданих послуг від 15.08.2025 року за договором про надання правничої допомоги від 06.05.2025 року № 093/2025.
Відповідно з п.1.2. Договору, за цим Договором Адвокатське об'єднання надає Клієнту правничу допомогу, пов'язану з незаконним виключенням Військовою частиною НОМЕР_1 Клієнта зі списків особового складу частини у зв'язку з нібито самовільним залишенням військової частини, що позбавляє Клієнта можливості оформити переміщення до Військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до п. 1.3. Договору, надання правничої допомоги за цим Договором включає надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; направлення адвокатських запитів; представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції; представництво інтересів в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Згідно з п.2.1. Договору, цим договором встановлюється фіксований розмір гонорару у розмірі 30 000 грн.
Відповідно до п. 2.2. Договору, після виконання умов договору Сторонами підписується акт наданих послуг, яким підтверджується відсутність у Клієнта претензій щодо наданих Адвокатським об'єднанням послуг.
Згідно з п. 2.3. Договору, Клієнт зобов'язується сплатити гонорар після оформлення його переміщення до Військової частини НОМЕР_2 .
Як вбачається з копії Акту наданих послуг від 15.08.2025 за договором про надання правничої допомоги від 06.05.2025 року № 093/2025, в межах Договору про надання правничої допомоги від 06.05.2025 року № 093/2025 Адвокатським об'єднанням надано Клієнти наступні послуги:
1) підготовка та направлення до Військової частини НОМЕР_1 заяви з метою досудового врегулювання спору;
2) підготовка та направлення до Військової частини НОМЕР_1 адвокатського запиту;
3) підготовка та подання до Одеського окружного адміністративного суду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії;
4) підготовка та подання до Одеського окружного адміністративного суду клопотання про кваліфікацію неподання відповідачем відзиву як визнання позову.
За результатом розгляду позовної заяви Одеським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 11.08.2025 року у справі № 420/17161/25 про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2, 3 вказаного Акту, Клієнт підтверджує, що не має жодних претензій до наданих Адвокатським об'єднанням. Договором про надання правничої допомоги від 06.05.2025 року № 093/2025 встановлено фіксований розмір гонорару у розмірі 30 000 грн. Клієнт зобов'язується сплатити гонорар після оформлення його переміщення до Військової частини НОМЕР_2 .
Дослідивши матеріали справи, а також додані до заяви документи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору, колегія суддів приходить до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи; виконаними представником роботами (наданими послугами); обсягом наданих послуг та виконаних робіт.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу в межах даної справи є 6000, 00 грн.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні та додатковому рішенні, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року та на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року та на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко