П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/25854/24
Перша інстанція суддя Бутенко А.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, а саме:
- визнання протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області, а саме не нарахування ОСОБА_1 пенсії, відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувати ОСОБА_1 стаж згідно трудової книжки, а також довідки Державної податкової службі України про перебування на обліку, як суб'єкта підприємницької діяльності в Суворовській ДПІ Головного Управління ДПС в Одеській області з 01 січня 1995 року;
- зобов'язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нарахувати ОСОБА_1 пенсію з дня звернення до Суворовського об'єднаного Управління ПФУ м. Одеси.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року частково задоволено позов, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21 березня 2023 року № 156050017203;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26 вересня 1979 року; період проходження військової служби з 11 липня 1981 року по 23 квітня 1983 роки; період ведення підприємницької діяльності з 15 жовтня 1998 року по 31 грудня 2003 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 березня 2023 року про призначення пенсії та прийняти рішення за наслідками розгляду такої заяви у встановленому законодавством порядку з урахуванням висновків суду;
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, з доводами про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції прийнято помилкове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки позивач не має права на призначення пенсії по віку через відсутність достатньої кількості страхового стажу.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 14 березня 2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, 21 березня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, на підставі заяви та наданих документів, винесено рішення № 156050017203 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Так, за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано наступні періоди:
- періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26 вересня 1979 року, оскільки дата народження власника трудової книжки не відповідає паспортним даним;
- період проходження військової служби з 11 липня 1981 року по 23 квітня 1983 роки, оскільки дата звільнення з військової служби містить необумовлене виправлення;
- період ведення підприємницької діяльності з 15 жовтня 1998 року по 31 грудня 2003 роки, оскільки відсутня інформація про систему провадження підприємницької діяльності та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог, так як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваного рішення, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Згідно п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 01 січня 2004 року.
Згідно п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Між тим, Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення пенсійного органу про відмову у призначенні позивачу пенсії по віку, що прийнято у зв'язку з неможливістю підтвердження частини страхового стажу позивача на підставі наданої ним трудової книжки.
Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у межах доводів та вимог апеляційної скарги пенсійного органу, а також надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку, позивач, досягнувши 60-річного віку, звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії по віку за ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В свою чергу, з аналізу вищевикладених положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи, у період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, за наявності страхового стажу не менше 29 року.
Між тим, на переконання пенсійного органу, позивач не мав необхідної кількості страхового стажу для призначення пенсії на момент його звернення.
Зокрема, пенсійним органом не зараховано періоди роботи позивача, занесені до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26 вересня 1979 року, оскільки у зазначена у трудовій книжці дата народження не співпадає з його датою народження за паспортом.
В свою чергу, приналежність зазначеної трудової книжки позивачу підтверджена рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2024 року (справа № 522/22773/23).
Крім того, колегія суддів зазначає, що особа не може нести негативних наслідків у вигляді позбавлення конституційного права на отримання пенсії у зв'язку з наявності недоліків у заповненій трудовій книжці, так як підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не обов'язкове дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
В даному випадку, зазначений висновок колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року (справа № 580/4012/19).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зарахування зазначеного у відповідній трудовій книжці стажу до стажу позивача.
Аналогічним чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність врахування періоду проходження позивачем військової служби, що зазначений у відповідній трудовій книжці.
Щодо врахування до страхового стажу спірного періоду здійснення підприємницької діяльності, колегія суддів зазначає наступне.
В даному випадку, як встановлено судом першої інстанції, позивач з 01 січня 1995 року зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Згідно листа ГУ ДПС в Одеській області №34946/6/15-32-24-07-10 від 27 липня 2023 року, у періоди з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2011 року, позивачем обрано спосіб оподаткування доходів, одержаних від здійснення підприємницької діяльності, шляхом придбання патенту зі сплатою фіксованого розміру прибуткового податку з громадян.
При цьому, згідно п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Таким чином, суду надано докази перебування позивача на загальній системі оподаткування сплачуючи фіксований патент фіксованого розміру прибуткового податку у спірному періоді, а саме у період з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 роки.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зарахування зазначеного періоду роботи до страхового стажу позивача, а як наслідок колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність повторного розгляду поданої позивачем заяви та додатково наданих документів.
При цьому, колегія суддів враховує вищеописані обставини звернення позивача до Суворовського районного суду м. Одеси для встановлення факту належності йому трудової книжки у якості поважних обставин, що зумовили пропуск позивачем строку звернення до суду, а як наслідок колегія суддів не вбачає підстав для залишення без розгляду позову позивача з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
При цьому, судом першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог порушень матеріального і процесуального права не допущено, а наведені в скарзі відповідача доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року - без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян