27 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/3942/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 року (головуючий суддя Сластьон А.О.)
в адміністративній справі №160/3942/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (відповідач-2) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 06.02.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідачів: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (відповідач-2), в якій просив:
-визнати протиправним рішення Відповідача 2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №047050028079 від 29.07.2024 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання у СПТУ №70 м. Слов'янська з 01.09.1977 но 18.07.1980, та періоду роботи на Слов'янському оптово-роздрібному плодоовочевому комбінаті з 20.04.1992 по 17.07.1992 для призначення пенсії за віком згідно його заяви про призначення пенсії від 22.07.2024 ;
-зобов'язати його зарахувати до загального трудового та страхового стажу роботи ОСОБА_1 вищезазначені період навчання та роботи, з моменту виникнення у ОСОБА_1 права на пенсію.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів навчання та роботи попри те, що вони належним чином підтверджуються наданими документами і записами трудової книжки та відповідним дипломом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №047050028079 від 29.07.2024 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання у СПТУ №70 м. Слов'янська з 01.09.1977 до 18.07.1980 та періоду роботи на Слов'янському оптово-роздрібному плодоовочевому комбінаті з 20.04.1992 до 17.07.1992.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання у СПТУ №70 м. Слов'янська з 01.09.1977 до 18.07.1980 та період роботи з 20.04.1992 до 17.07.1992.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що записи трудової книжки є належною підставою для підтвердження стажу роботи для призначення (перерахунку) пенсії. Водночас, незарахування зазначених у трудовій книжці періодів роботи до страхового стажу, за відсутності належних доказів, які підтверджують те, що особа у цей час не працювала або за неї не сплачувались страхові внески, є протиправним. Нечіткість проставленого роботодавцем відтиску печатки в трудовій книжці не може впливати на реалізацію позивачем права на призначення пенсії. Зауважив, що відповідачі не вчиняли, тим самим не дотримались вимог щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих пенсіонером документів, відтак дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача період роботи з 20.04.1992 до 17.07.1992, є протиправними.
Оскільки відповідач-2 не довів правомірності своїх дій, а також відсутності у позивача права на зарахування спірного періоду роботи та навчання до страхового стажу, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а рішення Головного управління ПФУ в Тернопільській області від 29.07.2024 №047050028079 - скасуванню.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (відповідач-2) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вказує, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання у ОПТУ №70 м.Слов'янськ з 01.09.1977 до 18.07.1980, оскільки диплом НОМЕР_1 від 18.07.1980 не засвідчений підписом голови екзаменаційної комісії. Період роботи з 20.04.1992 до 17.07.1992 не зараховано до страхового стажу, оскільки запис про звільнення засвідчений нечітким відбитком печатки.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває, пенсію не отримує.
22.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачу відмовлено у призначені пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Також, в оскаржуваному рішенні зазначено, що вік заявника на момент звернення за призначенням пенсії - 62 роки 03 місяці.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
За відсутності страхового стажу роботи 29 років, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу у період 01 січня 2025 по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років, або після досягнення 65 років за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2027 по 31 грудня року - від 15 до 24 років.
Стаж для визначення права на призначення пенсії за віком становить 20 років 08 місяців 28 днів, при цьому, страховий стаж позивача 20 років 04 місяці 12 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання у ОПТУ №70 м.Слов'янськ з 01.09.1977 до 18.07.1980, оскільки диплом НОМЕР_1 від 18.07.1980 не засвідчений підписом голови екзаменаційної комісії. Період роботи з 20.04.1992 до 17.07.1992 не зараховано до страхового стажу, оскільки запис про звільнення засвідчений нечітким відбитком печатки.
Позивач вважає протиправним рішенням відповідача-2 в частині незарахування спірних періодів навчання та роботи до страхового стажу позивача.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.
У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону №1058-IV встановлені умови призначення пенсії за віком.
За загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного стажу, визначеного у статті 26 Закону № 1058-IV, який для періоду звернення з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року становить не менше 31 року.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В силу ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Матеріалами справи підтверджується, що на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивач досяг 60-річного віку.
Так, вік заявника на момент звернення за призначенням пенсії - 62 роки 03 місяці.
При цьому, у призначенні пенсії відмовлено з підстав відсутності необхідного страхового стажу, з чим позивач не погоджується.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Згідно п. 3 вказаного Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з приписів Порядку №637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.
Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (Інструкція №58) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться:
відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції № 58, у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Працівник не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особою самостійно.
Водночас, окремі недоліки заповнення трудової книжки, навіть якщо вони мають місце, не є підставою вважати відсутніми чи недоведеними відповідні періоди трудового стажу.
Слід зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Судом встановлено, що записи про роботу позивачки у спірні періоди у трудовій книжці виконані без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та з відповідністю дати.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи не містять доказів того, що записи про роботу позивачки є неправильними або непідтвердженими (відповідачами суду не надано).
При цьому, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач у період з 20.04.1992 до 17.07.1992 працював у Слов'янському оптово-роздрібному плодоовочевому комбінаті.
Щодо доводів відповідача-2 про те, що запис про звільнення засвідчений нечітким відбитком печатки підприємства, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Записи трудової книжки є належною підставою для підтвердження стажу роботи для призначення (перерахунку) пенсії.
Водночас, незарахування зазначених у трудовій книжці періодів роботи до страхового стажу, за відсутності належних доказів, які підтверджують те, що особа у цей час не працювала або за неї не сплачувались страхові внески, є протиправним.
Нечіткість проставленого роботодавцем відтиску печатки в трудовій книжці не може впливати на реалізацію позивачем права на призначення пенсії.
Крім того, частиною 3 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV органам Пенсійного фонду надано право вимагати і отримувати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.
Матеріалами справи підтверджується, що вказаних дій відповідачі не вчиняли, тим самим не дотримались вимог щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих пенсіонером документів.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача період роботи з 20.04.1992 до 17.07.1992, є протиправними.
Щодо незарахування відповідачем-2 до страхового стажу позивача періоду навчання у СПТУ №70 м. Слов'янська з 01.09.1977 до 18.07.1980, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно із п. «д» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також:
навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до п.8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Так, відповідно до Диплому серії НОМЕР_1 позивач у період з 01.09.1977 до 18.07.1980 навчався у середньому професійному-технічному училищі №70 за професією столяр (будівельний) - плотник.
Крім того, з записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 теж вбачається, що в зазначений період позивач навчався в СПТУ №70 м. Слов'янська.
Отже, період навчання позивача з 01.09.1977 до 18.07.1980 року у середньому професійному-технічному училищі №70 має бути зарахований до його страхового стажу.
Оскільки відповідач-2 не довів правомірності своїх дій, а також відсутності у позивача права на зарахування спірного періоду роботи та навчання до страхового стажу, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а рішення Головного управління ПФУ в Тернопільській області від 29.07.2024 №047050028079 - скасуванню.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 27.11.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова