12 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 280/1555/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року в адміністративній справі №280/1555/25 (головуючий суддя першої інстанції Прасов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач 26.02.2025 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення його з військового обліку військовозобов'язаних відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути його заяву від 18.12.2024 та внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення його з військового обліку військовозобов'язаних відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.12.2017 року по справі №333/2385/17 був визнаний винним у вчиненні особливо тяжкого злочину. 02.10.2019 року виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 ст.37 п.6 пп.6 Закону №2232. Позивач повторно засуджений за особливо тяжкий злочин, передбачений ч.3 ст.187 КК України, що підтверджується Довідкою про звільнення від 01.10.2024 року, однак на теперішній час відомості про нього як про особу, яка виключена з військового обліку у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів («Оберіг») - відсутні. Вважає, що «виключений з військового обліку» означає, що особа втрачає статус військовозобов'язаного та на неї не поширюються обов'язки з військового обліку.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права. Апелянт просив задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позові.
Відповідач подав відзив на скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.06.2025 року вказану справу прийнято до провадження суддею-доповідачем Юрко І.В..
У період з 25.07.2025 року по 29.07.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 11.11.2025 року та з 13.11.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - військовозобов'язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 03.04.2008 року взятий на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно вироку Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 14.12.2017 року по справі №333/2385/17 позивач визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України та йому призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що є його власністю.
14.12.2017 року військовозобов'язаний ОСОБА_1 виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі пункту 6 частини 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII (засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину).
Позивачу видано Тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , до якого внесено запис наступного змісту: « 02.10.2019 року виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 ст.37 п.6 пп.6 ЗУ «ПВОіВС»».
22.10.2024 року після набрання чинності змін до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , було поновлено на військовому обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 .
18.12.2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою, в якій просив внести його та інформацію про те, що він виключений з військового обліку до реєстру «Оберіг».
Відповідач листом від 02.01.2025 року за №4/54 повідомив, що позивач повинен перебувати на військовому обліку у зв'язку з недосягненням граничного віку перебування у запасі.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо виключення його з військового обліку протиправною, позивач оскаржив таку бездіяльність до суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що згідно із п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції станом на 02.10.2024 року) позивач підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки як такий, який прибув після відбування покарання з установи виконання покарань. Позивачем не доведено наявність у нього підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, передбачених ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а судом не встановлено порушення прав та інтересів позивача з боку відповідача.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232) закріплено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону №2232 військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією рф проти України.
Дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалася та діє на теперішній час.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України 24.02.2022 року Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 №2105-ІХ, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 1 Закону України від 21.10.1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі по тексту - Закон №3543-XII) передбачено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини третьої, п'ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно із пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого 30.12.2022 року постановою Кабінету Міністрів України №1487 (далі по тексту - Порядок №1487), військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно із пунктом 15-1 Порядку №1487 до запровадження електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» призовники, військовозобов'язані та резервісти (за наявності у них дійсних військово-облікових документів) можуть надавати інформацію про зміну своїх облікових даних шляхом подання заяв та відповідних підтвердних документів через центри надання адміністративних послуг, на підставі яких районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, орган СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів вносять зміни до відповідних облікових документів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 20 Порядку №1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов'язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного; для резервістів - військовий квиток.
За пунктом 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно- територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; проставляють у військово- облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Відповідно до пункту 81 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку.
Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції до 18.05.2024 року) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
18.05.2024 року до статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ внесені зміни, за якими на теперішній час відсутня підстава для виключення з військового обліку осіб засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Вказані вище обставини позивачем в апеляційній скарзі не спростовані.
Таким чином, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд зазначає, що позивач підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки як такий, який прибув після відбування покарання з установи виконання покарань, а тому протиправної бездіяльності з боку відповідача відносно ОСОБА_1 не допущено.
З огляду на вказане вище, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа судом першої інстанції визнана незначною, розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року в адміністративній справі №280/1555/25 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року в адміністративній справі №280/1555/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко