11 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 340/4347/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року
у справі №340/4347/25
за позовом ОСОБА_1
до Самарського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - військова частина НОМЕР_1
про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Самарського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - військова частина НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Богомола М.О. від 05.06.2025 про закриття виконавчого провадження №78031872;
- поновити виконавче провадження №78031872 для примусового виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі №340/5106/24;
- зобов'язати Самарський відділ державної виконавчої служби витребувати у Військової частини НОМЕР_1 довідку про заборгованість із грошового забезпечення за період із травня 2024 року до липня 2025 року;
- у разі якщо Військова частина НОМЕР_1 не надасть довідку про невиплачене грошове забезпечення за весь період із травня 2024 року до липня 2025 року в розумний термін (не більше 10 робочих днів із моменту отримання Військовою частиною НОМЕР_1 копії судового рішення), дозволити виконавцю використовувати дані довідки від 01.06.2025 №15879 для розрахунку повної заборгованості за цей період із подальшим стягненням через органи Державної казначейської служби України відповідно до частини 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»;
- накласти штраф на державного виконавця Богомола М.О. за неналежне виконання обов'язків щодо виконання рішення, доведення до підстав незаконних актів ВЧ НОМЕР_1 , відповідно до ст. 144 та ст. 145 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовані передчасним закриттям виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Кіровоградським окружним адміністративним судом у адміністративній справі № 340/5106/24 про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорти ОСОБА_1 від 21.06.2024 про надання медичної допомоги, направлення на лікування та направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією та про нарахування та виплату грошового забезпечення. Позивач зазначає, що державний виконавець не витребував довідку, що підтверджує заборгованість із грошового забезпечення за травень 2024 року у розмірі 33 372,30 грн та є підставою для розрахунку повної заборгованості за 12 місяців (400 467,60 грн) та стягнення через Державну казначейську службу відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач вказує, що оскаржувана постанова не містить аналізу рапортів позивача, звернень до МОУ, ГШ ЗСУ, ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » чи довідки Військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2025 №15879. Державний виконавець не з'ясував причин невиконання Військовою частиною НОМЕР_1 судового рішення від 10.12.2024 у справі №340/5106/24, зокрема відсутності виплати заборгованості, поновлення на посаді чи організації ВЛК. Також вказує, що Військова частина НОМЕР_1 не надала витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) щодо кримінального провадження, яке могло б слугувати підставою для визнання позивача особою, що самовільно залишила частину (СЗЧ), та призупинення виплати грошового забезпечення.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд виходив з того, що державним виконавцем вчинено всі дії в межах наданих законом повноважень щодо виконання судового рішення згідно з виконавчим документом. Суд з'ясував, що резолютивна частина рішення суду від 10.12.2024, як і виконавчий документ, не містять вимог прийняти конкретне рішення за змістом відносно вирішення питань за рапортом, а тому суд дійшов висновку, що належним виконанням судового рішення є саме факт розгляду таких рапортів по суті та надання відповіді (рішення) заявникові.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що суд проявив надмірний формалізм під час вирішення справи, неповно встановив обставини та дослідив доводи позовної заяви і докази у справі, неналежним чином мотивував рішення, що оскаржується. Позивач зазначає, що суд та державна виконавча служба формально тлумачать рішення суду від 10.12.2024 у справі № 340/5106/24, що суперечить меті рішення - забезпечити виплату, медичну допомогу та ВЛК. Також скаржник вважає, що суд всупереч нормам процесуального законодавства відмовив в накладенні штрафу на державного виконавця, тоді як накладення штрафу на виконавця за бездіяльність відповідає ст.144, 145 КАС України. Окрім того, скаржник зауважує, що суд не застосував ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», яка дозволяє виконавцю накласти штраф на військову частину НОМЕР_1 за невиконання рішення суду без поважних причин, а військова частина НОМЕР_1 не виконала рішення в частині виплати, медичної допомоги та ВЛК, але суд не зобов'язав ВДВС вчинити ці заходи.
Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, вказує, що фактично позивач вимагає від виконавця вчинити дії, які не були зазначені в резолютивній частині судового рішення та відповідно, виконавчого листа № 340/5016/24. Вимоги позивача є спробою змінити зміст судового рішення № 340/5106/24, що не належить до компетенції ані державного виконавця, ані суду у справі, що розглядається.
Позивач подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій вважає позицію відповідача необґрунтованою, вказуючи, що судове рішення від 10.12.20204 у справі № 340/5106/24 зобов'язало військову частину розглянути рапорти позивача, при цьому розгляд рапортів має здійснюватися відповідно до діючого законодавства, базуватися на нормативних актах, а не на суб'єктивній думці чи відлові виконувати вимоги, а виконавча служба має проконтролювати це виконання в спосіб, який зазначено позивачем в апеляційній скарзі.
Третя особа - Військова частина НОМЕР_1 подала письмовій пояснення у справі, зазначає що нею рішення суду у справі № 340/5106/24 виконано відповідно до резолютивної частини рішення у цій справі, зауважує, що резолютивна частина рішення суду від 10.12.2024, як і виконавчий документ, не містять вимог прийняти конкретне рішення за змістом відносно вирішення питань за рапортом, а тому належним виконанням його саме факт розгляду таких рапортів по суті та надання відповіді (рішення) заявникові.
Позивач подав письмову відповідь на пояснення третьої особи, наполягає на тому, що військова частина не виконує рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі № 340/5106/24, трактуючи його на власний розсуд, намагаючись уникнути реального виконання.
У відповідності до приписів ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок такого.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач- ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортами:
- від 21.06.2024 про направлення на стаціонарне лікування, на проходження медичного огляду ВЛК;
- від 21.06.2024 про нарахування та виплату належного грошового забезпечення.
У встановлений строк рапорти командир Військової частини НОМЕР_1 не розглянув, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду.
10.12.2024 Кіровоградським окружним адміністративним судом у справі №340/5106/24 ухвалено рішення, яким визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не розгляді рапортів ОСОБА_1 від 21.06.2024 про надання медичної допомоги, направлення на лікування та направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією та про нарахування та виплату грошового забезпечення.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорти ОСОБА_1 від 21.06.2024 про надання медичної допомоги, направлення на лікування та направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією та про нарахування та виплату грошового забезпечення.
30.04.2025 Кіровоградський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист № 340/5106/24 про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 21.06.2024 про надання медичної допомоги, направлення на лікування та направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією та про нарахування та виплату грошового забезпечення.
09.05.2025 Державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження №78031872 за виконавчим листом №340/5106/24 від 30.04.2025.
На адресу відділу державної виконавчої служби надійшли листи командира військової частини НОМЕР_1 від 26.05.2024 та від 04.06.2024, в яких повідомлено, що 26.05.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 підготовлено відповідь на рапорт ОСОБА_1 від 21.06.2024 про нарахування та виплату належного грошового забезпечення та направлено її у встановленому порядку позивачеві 28.05.2025; 04.06.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 підготовлено відповідь на рапорт ОСОБА_1 від 21.06.2024 про направлення на стаціонарне лікування, на проходження медичного огляду ВЛК та направлено її у встановленому порядку позивачеві 05.06.2025.
05.06.2025 державний виконавець Богомол М.О., керуючись вимогами п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», закрив виконавче провадження №78031872 з тих підстав , що боржник виконав вимоги документа в повному обсязі, про прийняв відповідну постанову від 05.06.2025.
Вважаючи постанову про закриття виконавчого провадження необґрунтованою та протиправною, позивач звернувся до суду.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За правилами ч.1 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.18 вказаного Закону виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно п.1 ч.1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений в ст.63 Закону № 1404-VIII.
Відповідно до наведеної норми за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч.1 ст.63).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
З аналізу наведених норм права висновується, що виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.
Державний виконавець зобов'язаний пересвідчитися, що відповідне зобов'язання виконано в повному обсязі у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи рішення.
Водночас джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов'язання.
В даному випадку, як зазначено вище, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі №340/5106/24 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не розгляді рапортів ОСОБА_1 від 21.06.2024 про надання медичної допомоги, направлення на лікування та направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією та про нарахування та виплату грошового забезпечення.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорти ОСОБА_1 від 21.06.2024 про надання медичної допомоги, направлення на лікування та направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією та про нарахування та виплату грошового забезпечення.
Суд у справі №340/5106/24 встановив, і це стало підставою для задоволення позову, що ОСОБА_1 25 червня 2024 року звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із рапортами про направлення на стаціонарне лікування та про нарахування належного грошового забезпечення, втім докази розгляду вказаних рапортів в матеріалах справи відсутні.
Вирішуючи спір у справі №340/5106/24, Кіровоградський окружний адміністративний суд не досліджував суть та правомірність поданих позивачем рапортів від 21.06.2024 з наданням їм відповідної оцінки, а лише з'ясував, що позивачем дотримано встановленого законом порядку подачі рапортів і дійшов висновку, що наслідком написання рапорту військовослужбовця є виникнення обов'язку прийняти відповідне рішення або надати обґрунтовану відмову.
Таким чином, суд у справі №340/5106/24 не ухвалював рішення, яке б зобов'язувало військову частину НОМЕР_1 прийняти конкретне рішення за результатами розгляду рапортів, зокрема, про задоволення рапортів ОСОБА_1 від 25.06.2024 про надання медичної допомоги, направлення на лікування та направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією та про нарахування та виплату грошового забезпечення.
Відповідно, у виконавчому листі №340/5106/24 від 30.04.2025 викладена зобов'язальна частина у повній відповідності до змісту резолютивної частини рішення суду від 10.12.2024 у справі №340/5106/24, а саме: «Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорти ОСОБА_1 від 21.06.2024 про надання медичної допомоги, направлення на лікування та направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією та про нарахування та виплату грошового забезпечення», як то правильно зазначено судом першої інстанції.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що оскільки резолютивна частина рішення суду від 10.12.2024, як і виконавчий документ, не містять вимог прийняти конкретне рішення за змістом відносно вирішення питань за рапортами позивача, належним виконанням цього рішення суду є саме факт розгляду таких рапортів по суті та надання відповіді (рішення) заявникові.
Як встановлено судом вище, Військовою частиною НОМЕР_1 рапорти позивача від 21.06.2024 розглянуті, про результати їх розгляду позивачу повідомлено листами командира військової частини НОМЕР_1 від 26.05.2025 (щодо рапорту про нарахування та виплату належного грошового забезпечення), від 04.06.2025 (щодо рапорту про направлення на стаціонарне лікування, проходження медичного огляду ВЛК).
Так, на виконання рішення суду у справі №340/5106/24 військовою частиною НОМЕР_1 розглянуто рапорт ОСОБА_1 від 21.06.2024 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за весь період його невиплати. За результатами розгляду у задоволенні рапорту відмовлено у зв'язку з тим, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №428 від 18.06.2024 капітану ОСОБА_1 припинено виплату грошового забезпечення, щомісячної премії та всіх інших виплат у зв'язку з самовільним залишенням військової частини.
На виконання рішення суду у справі №340/5106/24 військовою частиною НОМЕР_1 розглянуто рапорт ОСОБА_1 від 21.06.2024 щодо надання медичної допомоги та направлення на лікування, направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією. За результатами розгляду даного рапорту ОСОБА_1 повідомлено про відмову в задоволенні цього рапорту із наведенням підстав такої відмови.
Факт отримання означених вище листів командира військової частини НОМЕР_1 позивачем не заперечується, підтверджується матеріалами справи.
Про розгляд і результати розгляду рапортів позивача від 21.06.2024 військова частина НОМЕР_1 повідомила відділ державної виконавчої служби, у якому на виконанні перебував виконавчий лист №340/5106/24 від 30.04.2025.
З огляду на зміст та суть прийнятого Кіровоградським окружним адміністративним судом рішення від 10.12.2024 у справі №340/5106/24, суд апеляційної інстанції вважає, що державний виконавець, закриваючи виконавче провадження №78031872, діяв на підставі та у межах повноважень, що визначені законами України.
Доводи позивача, які фактично зводяться до непогодження з прийнятими за результатами розгляду рапортів відмовами, не стосуються предмета спору у справі №340/5106/24 та можуть бути підставою для виникнення певних правовідносин між позивачем та військовою частиною.
Суд першої інстанції надав належну оцінку твердженням позивача про необхідність перевірки державним виконавцем змісту відповідей на рапорти, оцінки їх на предмет відповідності закону, перевірки здійснення нарахувань та виплат грошового забезпечення позивачеві і правильно зазначив, що такі дії не охоплені резолютивною частиною рішення суду від 10.12.2024 у справі №340/5106/24, а тому знаходяться поза межами необхідних легітимних дій, які повинен обов'язково здійснити державний виконавець.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що жодна норма діючого законодавства, що регулює спірні відносин, не наділяє державного виконавця правом та не надає йому повноважень виходити за межі рішення, що виконується. Виконавець діє на підставі закону та згідно рішення суду, а не на власний розсуд.
Також, стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити конкретні, визначені в позовній заяві, дії суд апеляційної інстанції звертає увагу на принцип незалежності діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців.
Статтею 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону (ч.1).
Забороняється втручання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об'єднань, інших осіб у діяльність державного виконавця, приватного виконавця з примусового виконання рішень (ч.2).
Заходи примусового виконання рішень визначені ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» і можуть здійснюватися державним виконавцем виключно в межах, необхідних для забезпечення виконання судового рішення у відповідності до його змісту.
Отже, вимоги позивача про зобов'язання відповідача вчинити певні дії в спірному випадку є такими, що не узгоджуються з нормами діючого законодавства та рішенням суду від 10.12.2024 у справі №340/5106/24.
Щодо вимог про накладення штрафу на державного виконавця ОСОБА_2 за неналежне виконання обов'язків щодо виконання рішення, доведення до підстав незаконних актів військової частини НОМЕР_1 , відповідно до ст. 144 та ст. 145 КАС України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в їх задоволенні через відсутність у суду таких повноважень. Посилання позивача на ст.144, 145 КАС України є помилковими, оскільки вказані норми регулюють питання застосування судом заходів процесуального примусу для забезпечення в суді порядку та виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Визначені в ч.1 ст.145 КАС України види заходів процесуального примусу не є мірою відповідальності сторони у справі за порушення норм законодавства у відносинах, що є предметом спору у цій справі.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі №340/4347/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров