11 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 340/2270/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року (суддя Казанчук Г.П., м. Кропивницький, повний текст рішення виготовлено 01.09.2025 року) у адміністративній справі №340/2270/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання зарахувати до пільгового стажу певний період, зобов'язання зарахувати певні періоди роботи до страхового стажу, який дає йому право на призначення грошової допомоги, суд -
У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області (далі по тексту - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі по тексту - відповідач 2), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідачів від 22.10.2024 року №110130016501 та від 23.12.2024 року №1110130016501 про відмову у призначенні йому грошової допомоги, на умовах п.7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування»; зобов'язати відповідача 2 зарахувати періоди його роботи з 01.07.1983 року по 26.06.1985 року, з 24.11.1987 року по 17.07.1988 року, з 23.08.1988 року по 25.12.1988 року до страхового стажу, який дає йому право на призначення грошової допомоги, на умовах п.7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування».
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області «Про відмову в перерахунку пенсії» від 22.10.2024 року №110130016501; визнати протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 23.12.2024 року №110130016501 "Про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії відповідно до п.7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.12.2024 року та прийняти рішення, з урахуванням змісту рішення суду.
З рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове. яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувало тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу 1712.2024 року із заявою про допризначення пенсії відповідно до Закону та призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно п7-1 розділу ХV Закону, яку за принципом екстериторіальності 23.12.2024 року розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та рішенням №110130016501 відмовлено у перерахунку пенсії. Апелянт зазначив, що при визначенні права на пенсію за вислугу років та виплати грошової допомоги відповідно до Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191, до уваги приймається робота, виконувана на посаді за основним місцем роботи відповідно до трудового договору за Переліком. Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.03.1983 року ОСОБА_1 працював в Ленінградській дезінфекційній станції на посаді медбрата з 24.11.1987 року по 17.07.1988 року та з 23.08.1988 року по 25.12.988 року. Вказаний період роботи не зараховано до спеціального стажу, оскільки посада медбрата не передбачена переліком закладів установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (постанова Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909).
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за віком, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'» з 2707.2024 року відповідно до рішення Головного правління Пенсійного фонду України у Вінницькій області згідно його заяви від 01.08.2024 року. ОСОБА_1 звернувся із заявою від 14.10.2024 року, в якій просив до призначити пенсію в частині нарахування та виплати грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку 22.10.2024 року розглянуто за принципом екстериторіальності Головними управліннями Пенсійного фонду України в Чернігівській області та рішенням №1110130016501 відмовлено в призначенні грошової допомоги, на умовах п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону (60 років), він не мав необхідних 35 років страхового стажу роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, а відповідно до даних системи персоніфікованого обліку стаж становить 31 рік 06 місяців 09 днів. ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою від 17.12.2024 року, в якій просив до призначити пенсію в частині нарахування та виплати грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку 23.12.2024 року розглянуто за принципом екстериторіальності Головними управліннями Пенсійного фонду України в Житомирській області та рішенням №1110130016501 відмовлено в призначенні грошової допомоги, на умовах п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону (60 років), він не мав необхідних 35 років страхового стажу роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, а відповідно до даних системи персоніфікованого обліку стаж становить 33 рік 00 місяців 01 днів. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області рішення прийнято з підстав неврахування до стажу, який дає право на отримання грошової допомоги, періоду з 01.07.1983 року по 26.06.1985 року, оскільки медико-санітарна частина не є закладом охорони здоров'я, який передбачений Переліком №909, а період роботи з 24.11.1987 року по17.07.1988 року та з 23.08.1988 року по 25.12.1988року не зарахований до періоду, який дає право на призначення грошової допомоги, оскільки протягом вказаного періоду ОСОБА_1 працював у державі, яка з 23.12.2022 року вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах. Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не зарахувало до стажу, який дає право на отримання грошової допомоги, період роботи ОСОБА_1 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.03.1983 року в Ленінградській дезінфекційній станції на посаді медбрата з 24.11.1987 року по 17.07.1988 року та з 23.08.1988 року по 25.12.1988 року, оскільки посада «медбрат» не передбачена переліком закладів установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (постанова Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909). Суд врахував, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 18.03.1983 року №№4, 5 про прийняття на роботу та звільнення, з відповідним посиланням на накази, які скріплені печаткою та підписом уповноваженої особи; цей період не зарахований через те, що у трудовій книжці вказана посада «медбрат», а не медична сестра. Суд зазначив, що посада «медбрат» (або «брат медичний») є чоловічим відповідником професії «медсестра», тобто це особа із середньою медичною освітою, яка працює під керівництвом лікаря, надає допомогу пацієнтам, сім'ям та громадам у сфері сестринської справи; наказ МОЗ України від 2019 року вніс зміни до Класифікатора професій, запровадивши гендерно-нейтральні назви посад, тому «медбрат» є офіційною назвою для чоловіків у цій сфері, а тому відповідно до наказу №805 від 10.04.2019 року, «медбрат» - це офіційна назва для чоловіків, яка використовується в трудових книжках та інших документах, на відміну від «медсестра» для жінок. Суд зазначив, що пенсійним органом не зараховано до загального страхового стажу періоди роботи в Ленінградській дезінфекційній станції на посаді медбрата з 24.11.1987 року по 17.07.1988 року та з 23.08.1988 року по 25.12.1988 року (наразі Російська Федерація), що підтверджується записами у трудовій книжці, оскільки для України Угода СНД припинила свою дію 19.06.2023 року, однак, ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії долучено, зокрема, трудову книжку та підтверджуючі довідки. Суд врахував, що пенсійний орган надав суду розрахунок стажу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому вказано про наявність стажу з урахуванням перетину періодів 44 роки 5 місяців 17 дні, згідно якого період роботи в Ленінградській дезінфекційній станції на посаді медбрата з 24.11.1987 року по 17.07.1988 року та з 23.08.1988 року по 25.12.1988 року (наразі Російська Федерація) перетинається періодом навчання у вищих середніх навчальних закладах з 01.09.1985 року по 21.06.1991 року; при цьому, обрахунок стажу із визначенням - особливості трудової діяльності - працівник охорони здоров'я (посади із пост.909), при арифметичному додаванні, перевищую 35 років. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався ч.1 ст.4, п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1; Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року»; п.22 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637; ст.13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної від імені України у м. Мінську 22.1.1993 року та ратифіковану Законом України «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах»; пунктами 1, 6, 7, 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року; постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення»; постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 року №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав»; пунктами 2, 5 Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191 та прийшов до висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою; стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Суд прийшов до висновку про те, що до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, тобто наслідки виходу України з Угоди про гарантії прав громадян держави, можуть застосовуватись лише після 19.06.2023 року. Суд зазначив про те, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. Суд зазначив, що до спеціального страхового стажу мають бути зарахований період роботи ОСОБА_1 , який підтверджений записами у трудовій книжці. Суд вважав належним способом захисту, відновлення прав ОСОБА_1 шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.12.2024 року про визнання права на 10 пенсій з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та з 27.07.2024 року отримує пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Встановлено, що ОСОБА_1 14.10.2024 року звернувся із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку за принципом екстериторіальності 22.10.2024 року розглянуто Головними управліннями Пенсійного фонду України в Чернігівській області та рішенням №1110130016501 відмовлено в призначенні грошової допомоги, на умовах п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону (60 років), він не мав необхідних 35 років страхового стажу роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, а відповідно до даних системи персоніфікованого обліку стаж становить 31 рік 06 місяців 09 днів. Рішення прийнято з підстав неврахування до стажу, який дає право на отримання грошової допомоги, періоду з 01.07.1983 року по 26.06.1985 року, оскільки медико-санітарна частина не є закладом охорони здоров'я, який передбачений Переліком №909. А період роботи з 24.11.1987 року по17.07.1988 року та з 23.08.1988 року по 25.12.1988 року не зарахований до періоду, який дає право на призначення грошової допомоги, оскільки протягом вказаного періоду ОСОБА_1 працював у державі, яка з 23.12.2022 року вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах.
Встановлено, що ОСОБА_1 повторно 17.12.2024 звернувся із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку за принципом екстериторіальності 23.12.2024 року розглянуто Головними управліннями Пенсійного фонду України в Житомирській області та рішенням №1110130016501 відмовлено в призначенні грошової допомоги, на умовах п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону (60 років), він не мав необхідних 35 років страхового стажу роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, а відповідно до даних системи персоніфікованого обліку стаж становить 33 рік 00 місяців 01 днів. Рішенням пенсійного органу не зараховано до стажу, який дає право на отримання грошової допомоги, період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.03.1983 року в Ленінградській дезінфекційній станції на посаді медбрата з 24.11.1987 року по 17.07.1988 року та з 23.08.1988 року по 25.12.1988 року, оскільки посада «медбрат» не передбачена переліком закладів установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (постанова Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909), тобто змінений розмір стажу, який дає право на призначення одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, з 31 року до 33 років, і вже частина періоду, який не був зарахований Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області був зарахований до стажу, який дає право на отримання грошової допомоги. Крім того, суд звертає увагу, на зміну підстав не зарахування спірного періоду.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 18.03.1983 року №№4,5 про прийняття на роботу та звільненні, з відповідним посиланням на накази, які скріплені печаткою та підписом уповноваженої особи. Цей період не зарахований через те, що у трудовій книжці вказана посада «медбрат», а не медична сестра.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 10.04.2019 року №805 «Про внесення змін до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров'я» слова «сестра медична» та «медична сестра» в усіх відмінках замінити словами «сестра медична/брат медичний» та «медична сестра/медичний брат» у відповідних відмінках; слова «санітарка» замінити на «санітар/санітарка» у відповідних відмінках; назву посади «сестра-господиня» замінити на «працівник з господарської діяльності закладу охорони здоров'я» у відповідних відмінках; слова «акушерка» замінити на «акушер/акушерка» у відповідних відмінках.
Відповідно до частин 1, 2 ст.4, частин 1, 2, 4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст.1, ч.1, п. «д» ч.3 ст.56, ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
Відповідно до п.22 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 стаж роботи громадян України за її межами підтверджується документами, легалізованими відповідно до законодавства (крім роботи на території колишнього СРСР і держав, з якими колишнім СРСР було укладено угоди про соціальне забезпечення, до укладення відповідних двосторонніх угод).
Відповідно до статей 1, 6, 11 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 передбачено вихід України з цієї Угоди. Угода припинила свою дію для України 19.06.2023 року.
Відповідно до ст.13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної від імені України у м. Мінську 22.01.1993 року та ратифіковану Законом України «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 року №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймаються на території України без спеціального посвідчення.
Відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідно до пунктів 2, 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України від 23.11.2011 року №1191 до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е", пункту "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909. Грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Аналізуючи докази у справі та законодавство. яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою. До набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року у адміністративній справі №340/2270/25 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова