11 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/17834/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання: Кононенко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Східного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 року (суддя Коренев А.О., м. Дніпро, повний текст рішення складено 03.09.2025 року) в справі №160/17834/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» до Східного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
18.06.2025 року ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» (далі по тексту - позивач або товариство) звернулось до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - відповідач або СМУ ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 000/157/32-00-07-04-19 від 24.03.2025 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 року позов задоволено.
Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків не погодившись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що суд при прийнятті рішення не врахував, що суб'єкт господарювання ТОВ «Профкліматбуд», який є контрагентом позивача, у своїй діяльності не створював реальних дій по наданню послуг, та метою діяльності якого є проведення фіктивних господарських операцій. СМУ ДПС вказано, що ним проаналізовано ланцюги надання послуг підряду та встановлено, що ТОВ «Профкліматбуд» не має виробничих потужностей та найманих працівників, по ланцюг постачання позивач не отримував засоби та не мав їх у своєму користуванні. Апелянт вказував, що метою діяльності контрагента позивача було формування недійсного від'ємного значення для позивача, оскільки такий не мав трудових та виробничих потужностей, не мав у власності чи орендному користуванні складських приміщень та транспортних засобів. Апелянт вважав, що первинні документи, які повинні підтверджувати факт здійснення господарських операцій, складені з порушеннями, інші первинні документи взагалі відсутні. Апелянт вказував, що за податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, з огляду на те, що операції не відповідають основному принципу господарської діяльності, не призводять до отримання прибутку, такі збитки підлягають відшкодуванню за рахунок інших джерел. Апелянт вказував, що невстановленої форми та непідтверджена інформація містить у актах здачі-приймання робіт. Апелянт вказав про наявність стосовно ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» кримінальних проваджень, що вказує на фіктивність отримання послуг підряду.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентом ТОВ «Профкліматбуд» є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом здійснення господарсько-договірних операцій. Суд вказав на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків та позбавляли його права на податковий кредит та формування у наступному періоді від'ємного значення. Відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Податковий кредит позивачем сформований на підставі виданих контрагентами податкових накладних, контрагенти позивача на момент укладання та виконання договорів був платниками податків та спроможний був здійснювати господарські операції, що підтверджується виконанням договорів постачання. Право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів. Законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов'язань). Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та витрат. З наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставлених товарів, їх кількість та вартість, визначено сторони господарських операцій та осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій за відповідний період. Суд першої інстанції вказував, що податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які можливо допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарської операції з даним суб'єктом господарювання було лише одержання позивачем податкової вигоди. Спірні господарські операції позивача з контрагентами є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Суд першої інстанції вказував, що під час перевірки підприємство надало усі необхідні первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують отримання товару, оприбуткування, перевезення, сплату коштів і використання в господарській діяльності, від якої отримано дохід, зокрема, таким документами є: видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, тощо. Доказами недійсності правочинів можуть бути рішення суду про недійсність договорів, рішення податкового органу щодо застосування негативних наслідків стосовно контрагента, яке останнім визнається як законне, вирок (ухвала) суду, показання свідків, тощо.
Встановлено, що співробітниками Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з 28.01.2025 року по 03.02.2025 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» з питань з питань законності при формуванні від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з ПДВ за грудень 2024 року, за результатами якої складено акт № 79/32-00-07-04-14/35537363 від 10.02.2025 року. Висновками акту вказано про порушення норм податкового законодавства: п.200.1, абз. в) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України , внаслідок чого завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в грудні 2024 року в розмірі 61600 гривень; п. 187.1 ст. 187, пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2, п. 3, п. 5, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, не складено та відповідно не зареєстровано протягом граничного строку податкові накладні (у кількості 1 штука) по операціям з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою, за грудень 2024 року на суму 769360,09 гривень. Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в акті перевірки вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер з огляду на непідтвердження джерела походження придбаних позивачем у вказаних постачальників товарів, оформлення первинних документів по вказаних операціях, які не опосередковувались реальним рухом активів між позивачем та вказаними контрагентами, дефектності товарно-транспортних накладних по взаємовідносинах з контрагентами (не зазначення пункту навантаження товарів), не надання сертифікатів якості.
03.03.2025 року ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» було подано до СМУ ДПС заперечення на висновки акту перевірки. Листом від 18.03.2025 року № 1058/6/32-00-07-044 Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків повідомило про те, що висновки акту є обґрунтованими та такими, які відповідають нормам чинного законодавства, повідомлено, що будуть прийняті податкові повідомлення-рішення.
Встановлено, що на підставі акту № 79/32-00-07-04-14/35537363 від 10.02.2025 року Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків 24.03.2025 року винесено податкові повідомлення-рішення, зокрема № 000/157/32-00-07-04-19, яким ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2024 року у розмірі 61600,00 грн.
ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням подало до ДПС України скаргу. Рішенням ДПС України від 06.06.2025 року № 16461/6/99-00-06-01-03-06 податкове повідомлення-рішення залишене без змін, скарга залишена без задоволення.
Відповідно до матеріалів справи, між ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» (замовник) та ТОВ «Профкліматбуд» (підрядник) укладений договір підряду № 24/2066 від 28.08.2024 року, згідно умов, якого підрядник за завданням замовника зобов'язався виконати роботи по технічному обслуговуванню пальників ІЧ випромінювання ТПЦ-2 вартістю 198000,00 гривень з ПДВ та роботи по технічному обслуговуванню пальників ІЧ випромінювання ТПЦ-7 вартістю 171600,00 гривень з ПДВ, всього загальна вартість робіт по договору №24/2066 від 28.08.2024 року склала 369600,00 гривень з ПДВ.
ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» затверджено технічні умови робіт, які здійснювало ТОВ «Профкліматбуд».
ТОВ «Профкліматбуд» формувало рахунок-фактуру № 01160924 від 16.09.2024 року.
Між сторонами підписано акти виконаних робіт № 1 від 25.10.2024 року, № 2 від 25.10.2024 року.
Оплата за отримані послуги підряду підтверджується платіжними інструкціями № 14183 від 26.09.2024 року на суму 184800,00 грн., № 16230 від 31.10.2024 року на суму 184800, 00 грн.
ТОВ «Профкліматбуд» сформувало податкові накладні № 4 від 26.09.2024 року, № 2 від 25.10.2024 року, які мають необхідні реквізити та які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується рішеннями про реєстрацію.
Щодо можливості виконання ТОВ «Профкліматбуд» відповідної роботи та наявність у нього необхідного персоналу долучено до матеріалів справи копію декларації про провадження господарської діяльності №009831/22 від 15.09.2022 року, дозвілу №ДЗ-2446/Ц/1-23 від 15.06.2023 року. Надано копію декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, зареєстрованої у територіальному органі Держпраці 20.06.2023 року за №ДК5512/Ц/3.1-23.
Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.
Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Суд вказує, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.
Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 - 44.5 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов'язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання, тобто отримання товарів для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.
Згідно п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Суд апеляційної інстанції вказує, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків після отримання від контрагента податкової накладної. Податкові накладні від контрагентів отримані, належним чином зареєстровані.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200, має від'ємне значення, тому бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг, або залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що контрагенти позивача на момент виконання договорів були зареєстровані як платники податку на додану вартість, мали право виписувати податкові накладні. Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Колегія суддів враховує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договір підряду, який був укладений між позивачем та ТОВ «Профкліматбуд», визнаний судом недійсним або розірваний з ініціативи сторін. Податковий орган не наділений правом визначати які договори є нікчемними, і відповідно до цього не має права створювати певні наслідки з своїх припущень.
Згідно первинних документів у межах господарських взаємовідносин з ТОВ «Профкліматбуд» можливо прослідкувати ланцюг руху активів, були перетворені за для виконання договірних зобов'язань.
Звісно наявність у замовника оформлених документів, необхідних для формування податкових показників, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту та складу витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Проте не слід казати про нереальність операцій у разі відсутності одного з первинних документів або наявність помилок у їх оформленні. Наявність недоліків у оформленні первинних документів не випливає на суть виконаних господарських операцій. Ознакою дійсності господарських операцій є зміна майнового стану платника податків, зміна його активів. Головною ознакою комерційної корисності від придбаних товарів та отриманих послуг є їх використання у своїй власній діяльності та у кінцевому результаті отримання прибутку.
Аналізуючи докази у справі та законодавство, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено реальність господарських операцій позивача з контрагентом, прослідковується мета замовлення та отримання товарів, їх використання у власній господарській діяльності.
Колегія суддів зазначає, що від'ємне значення сформоване за результатами взаємовідносин з контрагентами, визначене вірно у частині, враховуючи правомірність формування сум податкового кредиту та підтвердження його виникнення. Від'ємне значення суми ПДВ виникає у разі, коли податковий кредит платника більший за податкове зобов'язання, враховуючи, що податковий кредит позивачем сформовано вірно, його формування підтверджено всіма первинними документами, сума від'ємного значення не потребує коригування.
Слід вказати, що Верховний Суд у постанові у справі №П/811/736/17, висновки якого є обов'язковими у використанні при прийнятті судами рішень, вказував, що наявність у позивача первинних документів, зокрема видаткових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних та інших, в повній мірі підтверджують отримання товару, оприбуткування, перевезення, сплату коштів і використання в у власній господарській діяльності, а також отримання від такої діяльності доходу. Для підтвердження реальності господарських операцій, окрім наявності первинних документів, обов'язковою умовою також є встановлення реального руху активів в процесі господарських операцій.
Варто вказати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19 вказувала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Переконання контролюючого органу про те, що контрагенти постачальника позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій.
У своїх доводах Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо безтоварності операції та підставного завищення податкового кредиту посилається на наявні кримінальні провадження відносно посадових осіб позивача. Зокрема, ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» фігурує у вироку від 11.01.2020 року у справі № 182/5879/19 (зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи), невиконання працівником підрядних робіт, також позивач або його посадові особи фігурують в ухвалах в межах кримінальних проваджень по справам № 761/18411/22 (ст. 212 ККУ - ухилення від сплати податків), № 201/5702/21 (ст. 190 ККУ - шахрайство); № 201/5694/21 (ст. 190 ККУ - шахрайство); № 201/5700/21 (ст. 190 ККУ - шахрайство); №552/1904/25 (ст. 212 ККУ - ухилення від сплати податків); № 201/5691/21 (ст. 212 ККУ - ухилення від сплати податків); № 201/5698/21 (ст. 190 ККУ - шахрайство); № 201/5693/21 (ст. 190 ККУ - шахрайство); № 201/5695/21 (ст. 190 ККУ - шахрайство); № 201/5696/21 (ст. 190 ККУ - шахрайство); № 210/1344/19 (ст. 364 ККУ - зловживання владою або службовим становищем); № 761/444/23 (ст. 212 ККУ - ухилення від сплати податків); № 761/427/23 (ст. 212 ККУ - ухилення від сплати податків); № 204/6451/23 (ст. 110-2 ККУ - фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України) № 761/18410/22 (ст. 212 ККУ - ухилення від сплати податків); № 761/24943/22 (ст. 212 ККУ - ухилення від сплати податків); №552/1904/25 (ст. 212 ККУ - ухилення від сплати податків). Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків вказує, що по більшості кримінальних проваджень відсутні ухвали, виправдовувальні вироки чи постанови про закриття.
Відповідач не вказує, що у кримінальних провадженнях фігурує ТОВ «Профкліматбуд».
Суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду у постанові від 23.06.2021 року у справі № 160/8965/19.
Не знайшли свого підтвердження твердження відповідача щодо впливу згадування ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» у кримінальних провадженнях на взаємовідносини з ТОВ «Профкліматбуд».
Верховний Суд постановою від 07.11.2024 року у справі №П/811/736/17 вказував, що обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі, який набрав законної сили, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі. Вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з встановленими обставинами щодо наявності та надання первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності, тощо. сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Суд апеляційної інстанції вказує, що якщо до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Аналізуючи докази у справі та законодавство, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено реальність господарських операцій позивача з контрагентами, прослідковується мета замовлення та отримання товарів, їх використання у власній господарській діяльності. Наявні первинні документи, які не викликають сумніви.
При вирішення спору у цій частині, суд керується правовими позиціями, викладеними Верховним Судом у постанові від 28.12.2021 року у справі № 808/5072/14.
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Заявником апеляційної скарги при її поданні було сплачено судовий збір. Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб'єктом владних повноважень, крім пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 року в справі №160/17834/25 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, відповідно до ст., ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова