05 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 336/4583/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Олефіренко Н.А., Суховарова А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.07.2023 р. (суддя Стрельнікова Н.В.), по справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Запоріжжя про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення сім'ї постійним житлом
11.06.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з адміністративним позовом до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Запоріжжя про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення сім'ї постійним житлом, де просив визнати за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири за адресою АДРЕСА_1 площею 30,1 кв/м.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 14.01.2022 р. в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 21.06.2022 р. рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.01.2022 р. залишене без змін.
Постановою Верховного Суду від 09.11.2022 р. рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 14.01.2022 р. та Постанову Запорізького апеляційного суду від 21.06.2022 р. скасовано.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Запоріжжя про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення сім'ї постійним житлом закрито.
Повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Попереджено ОСОБА_1 , що в разі не подання ним протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, справу буде повернено до суду першої інстанції.
21.12.2022 р. ОСОБА_2 подав заяву про направлення матеріалів справи за юрисдикційною підсудністю.
Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2023 р. справу передано для продовження розгляду до Запорізького окружного адміністративного суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.07.2023 р. в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати рішення суду, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом першої інстанції прийняте рішення необгрунтовано, через неповне з'ясування судом обставин які мають значення для даної адміністративної справи, а також є незаконним, таким, що прийняте судом з неправильним застосуванням норм матеріального права при порушенні норм процесуального права, а тому, відповідно статті 317 КАС України, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню.
На апеляційну скаргу позивача відповідачем наданий відзив, де просили залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, докази по справі, суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем у відставці, на даний час перебуває на пенсії за вислугою років.
За період проходження служби поставлений на облік як особа, яка потребує поліпшення житлових умов.
21.11.2008 р позивачу, як військовослужбовцю виданий ордер №109С на службове приміщення, а саме, квартиру, розташовану в АДРЕСА_1 , де тепер проживає.
10.07.2012 р. звільнився в запас.
26.02.2021 р. позивач звернувся до відповідача із заявою, де просив направити клопотання до Запорізької міської ради про виключення вищезазначеної, займаної позивачем квартири з числа службових приміщень для її приватизації.
Однак відповідач відмовив позивачу в направленні клопотання до Запорізької міської ради, мотивуючи таку відмову тим, що позивач 22.03.2004 р. отримав за рахунок Міністерства оборони України квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_2 .
Так, судом встановлено, що згідно довідки Криворізької КЕЧ району від 19.11.2008 р. №54 полковник ОСОБА_1 за час проходження військової служби у прокуратурі Криворізького гарнізону з 22.03.2002 р, по 16.02.2007 р. на склад родини три особи забезпечувався постійним житлом від Міністерства оборони України за адресою АДРЕСА_2 житловою площею 41,5 кв.м.
«Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», затвердженим постановою КМУ № 1081 від 03.08.2006 р. визначено, що « 3. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством».
Крім того встановлено, що за час проходження військової служби у прокуратурі Запорізького гарнізону позивач на склад родини 2 особи (він та син) отримав двокімнатну службову квартиру за адресою АДРЕСА_1 на підставі ордера № 109 від 21.11.2008 р.
Судом встановлено, що згідно вимог Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в УРСР, затверджено постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 р. № 470, затвердженими Постановою виконкому Запорізької обласної Ради народних депутатів і Президії обласної Ради профспілок від 08.01.1985 №2, що діє і по цей час, встановлено, що середня забезпеченість громадян жилою площею на кожного члена родини на території Запорізької області складає 8 кв.м, а у місті Кривий Ріг - 9 кв.м.
Таким чином, судом встановлено, що позивач, всупереч вищезазначеного Порядку, двічі скористався отриманням житлового приміщення.
Крім того, відповідно «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 р. встановлено, що « 10. Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком».
Таким чином встановлено, що виключення квартир з числа службових здійснюється на підставі клопотання КЕУ,КЕВ,(КЕЧ) району, для чого житлова комісія військової частини спочастку розглядає документи облікових справ військовослужбовців, а потім приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання. Після чого протокол засідання житлової комісії військової частини разом з обліковою справою направляються до КЕУ, КЕВ(КЕЧ).
Крім того, згідно «Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», затвердженого постановою КМУ № 1081від 03.08.2006 р. « 11. Житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.
Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу».
З матеріалів справи слідує, що позивач не надає жодного доказу, що підтверджував би необхідність виключення житлового приміщення з службового.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно інформаційної довідки станом на 01.10.2021 р. 135 військовослужбовців Запорізького гарнізону потребують надання службового житла.
Таким чином, судом встановлено, що позивач своє право на забезпечення житлом реалізував в період часу з 2002 по 2007 роки.
З копії витягу з рішення №65 Центрально - міської районної ради м. Кривого Рогу від 18.02.2015 р. слідує, що відбулася зміна в договорі найму жилого приміщення - квартири АДРЕСА_3 внаслідок визнання основним наймачем повнолітнього члена сім'ї ОСОБА_3 - сина позивача.
Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач згідно ч.2 ст. 77 КАС України повністю довів правомірність своїх дій, а позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, в зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 315,316,321,322,325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.07.2023 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Н.А. Олефіренко
суддя А.В. Суховаров