15 грудня 2025 р. Справа № 520/4832/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: П'янової Я.В. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 01.09.25 по справі № 520/4832/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила суд: визнати протиправним і скасувати рішення територіального органу Пенсійного Фонду України в Харківській області від 08.09.2021 №204150003599 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років; зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву від 01.09.2021 року ОСОБА_1 про призначення їй пенсії за вислугу років, зарахувати періоди роботи до спеціального стажу 01.08.2003 - 02.03.2009, зарахувати період з 02.03.2009 по 02.08.2021 до спеціального стажу в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2022 у справі №520/4832/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області №204150003599 від 08.09.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву від 01.09.2021 ОСОБА_1 про призначення їй пенсії за вислугу років, зарахувавши при цьому періоди роботи до спеціального стажу з 01.08.2003 по 02.03.2009 та з 02.03.2009 по 02.08.2021 до спеціального стажу в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 2977,20 грн.
До Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі № 520/4832/22.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України - задоволено.
Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2022 у справі №520/4832/22. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом трьох місяців з дня отримання даної ухвали, подати до Харківського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2022 у справі №520/4832/22 у повному обсязі.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 по справі № 520/4832/22 до суду 29.08.2025 подано звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 скасувати та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2022 у справі №520/4832/22 відповідачем зараховано період з 22.08.2001 по 31.12.2003 у подвійному розмірі, а період з 01.01.2004 по 02.08.2021 зараховано до стажу в одинарному розмірі. Вказує, що звіт пенсійного органу є неповним, оскільки в ньому відсутня будь-яка інформація про зарахування періоду з 01.01.2004 по 02.08.2021 до спеціального стажу в подвійному розмірі, згідно ст. 60 ЗУ "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги з урахуванням наступного.
Так, приймаючи звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду № 520/4832/22, суд першої інстанції зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області в березні 2023 року повторно розглянуто заяву від 01.09.2021 ОСОБА_1 про призначення їй пенсії за вислугу років та зараховано при цьому періоди роботи до спеціального стажу з 01.08.2003 по 02.03.2009 та з 02.03.2009 по 02.08.2021 до спеціального стажу в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується витягами із пенсійної справи.
Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції про прийняття звіту, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Аналіз наведених приписів процесуального закону дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом функції контролюю за суб'єктом владних повноважень стосовно дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
Водночас, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30 червня 2009 року №16-рп/2009).
19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 за №4094-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень (далі також - Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
За приписами частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частинами першої-третьої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
За приписами частин першої-третьої, десятої та одинадцятої статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Як зазначено вище, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2022 у справі №520/4832/22, зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву від 01.09.2021 ОСОБА_1 про призначення їй пенсії за вислугу років, зарахувавши при цьому періоди роботи до спеціального стажу з 01.08.2003 по 02.03.2009 та з 02.03.2009 по 02.08.2021 до спеціального стажу в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Приймаючи звіт про виконання Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2022 у справі №520/4832/22, судом першої інстанції зазначено, що пенсійним органом зазначене рішення виконано.
Дослідивши витяг розрахунку стажу ПС№204150003599, проведеного на виконання рішення суду, колегією суддів встановлено, що період роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 02.08.2021 зараховано в одинарному розмірі, тобто без врахування ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Водночас, приймаючи оскаржувану ухвалу від 01.09.2025 суд першої інстанції вказані обставини не врахував та не здійснив належної перевірки обставин, що мають значення для правильного вирішення порушеного позивачем питання.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 19, 129-1 Конституції України та ст. 14 КАС України, судові рішення, які набрали законної сили є обов'язковими до виконання на всій території України. Отже, органи державної влади зобов'язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, визначений Конституцією та законами України, тоді як блокування виконання рішень суду є неприпустимим проявом адміністративного свавілля та суперечить засаді правової держави.
Варто зазначити, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, ст. 382 КАС України, має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань у межах відповідної справи, запобігає неналежному виконанню обов'язків, пов'язаних зі змістом задоволених позовних вимог. Підставами застосування таких заходів впливу є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Колегія суддів повторно зазначає, що відповідно до ст. 382, ст. 382-1 КАС України, заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду так і встановлений строку для подання звіту про його виконання розглядає суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення.
З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового та передчасного висновку про прийняття звіту за виконанням судового рішення, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу належить передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі № 520/4832/22 - скасувати.
Адміністративну справу №520/4832/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду - для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді Я.В. П'янова В.Б. Русанова