Справа № 746/532/25
1-кп/746/66/25
17 грудня 2025 року
Срібнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурорів: ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Срібне кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270000000631 від 07 серпня 2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Басівка Роменського району Сумської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України,
07 серпня 2025 року ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «ЗАЗ Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по автодорозі Київ-Суми-Юнаківка зі сторони м. Суми в напрямку м. Києва.
Рухаючись у вказаному напрямку, близько 14 год. 10 хв., на 207 км + 650 м від м. Київ, ОСОБА_5 проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалась, не обрав безпечної швидкості руху, унаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху та в подальшому - на ліве узбіччя відносно напрямку свого руху, де здійснив наїзд на нерухому перешкоду у вигляді металевого відбійника.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля марки «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, забійно-рваних ран та саден обличчя, крововиливів на внутрішній поверхні м'яких тканин голови, лінійного перелому луски потиличної кістки справа з відходженням тріщин на склепіння та основу черепа, лінійного перелому луски потиличної кістки зліва, субарахноїдальних крововиливів (крововиливи під м'які мозкові оболонки головного мозку) базальної поверхні головного мозку та випуклої поверхні лівої півкулі головного мозку з розміжченням речовини стовбуру головного мозку, багатоуламкового перелому кісток носа; закритої травми грудної клітки, чисельних саден, синців та забійно-рваних ран тулуба, множинних прямих та непрямих переломів ребер з розривом плеври та забоями обох легень; чисельних саден, синців та забійно-рваних ран кінцівок, які за ознакою небезпеки для життя у мить спричинення відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті на місці події 07 серпня 2025 року.
У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_5 порушив вимоги пункту 2.3 «б» (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), пункту 12.1 (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості водій повинен враховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним ) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що є причиною виникнення та настання даної дорожньо-транспортної події і знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, які настали в результаті дорожньо-транспортної події.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, від отриманих травм загинула його дружина - ОСОБА_6 , яка була пасажиркою керованого ним автомобіля.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_6 , тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та підтвердив, що дійсно 07 серпня 2025 року він, керуючи автомобілем марки «ЗАЗ Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по автодорозі Київ-Суми-Юнаківка зі сторони м. Суми в напрямку м. Києва.
Близько 14 години унаслідок того, що він проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалась, не обрав безпечної швидкості руху, керований ним автомобіль виїхав на зустрічну смугу руху, а потім - на ліве узбіччя відносно напрямку свого руху, де здійснив наїзд на нерухому перешкоду - металевий відбійник. Від удару втратив свідомість, прийшов до тями тільки тоді, коли його витягували з пошкодженого автомобіля.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, в результаті отриманих травм, на місці дорожньо-травнспортної пригоди загинула його дружина - ОСОБА_6 .
Обвинувачений вказав, що щиро розкаюється, шкодує про вчинене, просить суворо його не карати.
Потерпіла ОСОБА_7 , мати ОСОБА_6 , яка загинула внаслідок травм, отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини ОСОБА_5 , в судове засідання не з'явилась, надіслала суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі. У заяві вказала, що претензій до ОСОБА_5 не має, при визначенні міри покарання ОСОБА_5 покладається на розсуд суду, просить не позбавляти ОСОБА_5 волі.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції останнього, за згодою всіх учасників процесу, суд вважає доцільним провести судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил частини третьої статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням процесуальних документів щодо руху кримінального провадження, а також матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, долучених до матеріалів кримінального провадження за клопотанням прокурора, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у кримінальному провадженні. Судом роз'яснено обвинуваченому, що у цьому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При цьому розгляд кримінального провадження проведено щодо обвинуваченого ОСОБА_5 в межах пред'явленого йому обвинувачення. За встановлених обставин, оцінюючи зібрані докази, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Таким чином, дії ОСОБА_5 , які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_6 , суд кваліфікує за частиною другою статті 286 КК України.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за частиною другою статті 286 КК України, оскільки він своїми необережними діями вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, що виразилося у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої та завдання ушкоджень середньої тяжкості іншій потерпілій.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , відповідно до статті 65 КК України, суд призначає у межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.
Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, конкретні обставини його вчинення, дані про особу ОСОБА_5 , який відповідно до характеристики старости Басівського старостинського округу Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області за місцем проживання характеризується позитивно, громадський порядок не порушує, скарг щодо нього до сільської ради не надходило, компрометуючими даними щодо ньогостаростинськуий округ не володіє; відповідно до характеристики з місця роботи характеризуєтьсчя позитивно, посадові обовязки виконує згідно з посадовою інструкцією, порушень трудової та виробничої дисципліни не допускає; відповідно до довідки КНП Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває; відповідно до довідки УІАП ГУНП в Чернігівській області - до кримінальної відповідальності не притягувався; згідно з копією військового квитка (запис ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22 серпня 2022 року) є обмеженго придатним для військової служби.
Також при призначенні покарання обвинуваченому суд враховує не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.
Обвинувачений, керуючи транспортним засобом, з необережності, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, допустив порушення правил дорожнього руху, що призвело до настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілої.
ОСОБА_5 щиро розкаюється у вчиненому, про що зазначав як під час досудового розслідування так і в суді.
Встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного призначення покарання, тому суду необхідно всебічно досліджувати матеріали провадження щодо наявності таких обставин і у вироку наводити мотиви прийнятого рішення.
Відповідно до статті 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Так, щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним злочину, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
У судовому засіданні ОСОБА_5 повністю визнав свою провину і розкаявся у вчиненому.
Під активним сприянням розкриттю злочину необхідно вважати надання добровільної допомоги органам досудового розслідування будь-яким чином, зокрема таким, як повідомлення правоохоронним органам невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття співучасників, надання допомоги в їх затриманні, добровільна видача знарядь та засобів вчинення злочину, майна здобутого злочинним шляхом або ж допомога у розшуку цього майна.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 під час досудового розслідування активно сприяв встановленню всіх обставин вчинення ним правопорушення.
Обставини, які згідно зі статтею 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 , відсутні.
За таких обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вбачає підстави для призначення покарання в межах санкції частини другої статті 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3 (три) роки.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Частиною першої статті 75 КК України передбачено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Суд має обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
Таким чином, враховуючи всі зазначені вище обставини кримінального провадження в сукупності з тим, що ОСОБА_5 визнав повністю свою вину та розкаявся у вчиненому, під час досудового розслідування активно сприяв розслідуванню обставин вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 частини першої та пунктом 2 частини третьої статті 76 КК України.
Застосування судом інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням у даному конкретному випадку, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні з тяжкістю та обставинами вчинених кримінальних правопорушень і даними про особу обвинуваченого, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Обрані обвинуваченому вид та міра покарання, за переконанням суду, відповідають не тільки тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованими та будуть відповідати цілям покарання.
Цивільний позов не заявлявся.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 під час досудового розслідування не обирався і суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Питання щодо речових доказів та процесуальних витрат вирішити відповідно до статей 100, 124 КПК України, арешт, накладений на автомобіль як речовий доказ - скасувати згідно з частиною четвертою статті 174 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 70, 75, 286 КК України, статтями 2, 94, 349, 368-371, 373, 374, 376, 381, 382, 394, 395, 615 КПК України, суд -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком 2 (два) роки 6 (шість) місяців.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки 6 (шість) місяців.
Відповідно до частин першої, третьої статті 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речовий доказ у справі:
автомобіль марки «ЗАЗ Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5 та знаходиться на зберіганні на території ВП №1 Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області, - повернути власнику.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2025 року на автомобіль марки «ЗАЗ Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_5 документально підтверджені витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні № 12025270000000631 у розмірі 3 565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять ) грн 60 коп. на користь держави.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу не застосовувати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Срібнянський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1