Справа №709/1728/25
заочне
15 грудня 2025 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Кваші І.М.,
секретаря судового засідання - Дем'яненко Н.М.,
за участі:
представника прокуратури - Походенка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чорнобай в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,-
Керівник Золотоніської окружної прокуратури звернувся до суду з вказаним позовом.
Мотивує його тим, що за результатами вивчення матеріалів щодо захисту інтересів держави у сфері земельних відносин Золотоніською окружною прокуратурою встановлено, що у приватній власності громадянки російської федерації ОСОБА_1 перебувають дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,24 га та 0,26 га, що розташовані в адміністративних межах Москаленкіської сільської ради. Підстава - Державний акт на право власності на земельну ділянку від 19.11.2002 серії ЧР №036004.
Підставою видачі Державного акту є рішення Москаленкіської сільської ради від 18.03.2002 № 7.
Разом з цим, згідно з інформацією Управління Державної міграційної служби України від №6.5-9232/6-25 від 24.07.2025 ОСОБА_1 за наявними обліками територіальних органів Державної міграційної служби України не значиться, а є громадянкою російської федерації, що підтверджується копією паспорта громадянина російської федерації.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 отриману у власність земельну ділянку добровільно упродовж встановленого ст. 81 ЗК України річного строку не відчужила, земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду, у порядку передбаченому ч. 4 ст. 145 ЗК України.
В обгрунтування позову зазначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям. Правовідносини, пов'язані з набуттям прав на землі сільськогосподарського призначення, прийнятих у спадщину нерезидентами, у тому числі іноземними громадянами, врегульовано ч. 4 ст. 81 ЗК України, якою передбачено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. ОСОБА_1 упродовж року, з часу отримання права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування, з 14.06.2002 її не відчужила, тому право власності на зазначену земельну ділянку слід припинити примусово. Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права (ч. 1 ст. 145 ЗК України); у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду (ч. 2 ст. 145 ЗК України). Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику (ч. 4
ст. 145 ЗК України).
Враховуючи, що ОСОБА_1 спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення упродовж встановленого законодавством річного строку не відчужила, земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Керівник Золотоніської окружної прокуратури в позові обґрунтовує також підстави для представництва прокурором порушених інтересів держави, питання суб'єкта, який уповноважений здійснювати функції захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, питання залучення третьої особи, на права та обов'язки якої може вплинути судове рішення, розподілу судових витрат.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити її розгляд у порядку загального позовного провадження.
Від представника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надійшли письмові пояснення. Зазначає, що за інформацією Державного земельного кадастру відповідач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7125186800:02:000:2022 площею 1,2351 га, призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в адміністративних межах Москаленкіської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області. Враховуючи, що згідно матеріалів справи відповідач є громадянкою російської федерації, і добровільно протягом встановленого законодавством річного строку не відчужила земельну ділянку, це право власності відповідача на цю земельну ділянку підлягає конфіскації за рішенням суду.
У судовому засіданні прокурор Походенко В.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити їх з підстав, зазначених у позовній заяві. Прокурор не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в судове засідання не з'явився. В письмових поясненнях підтримав позов прокуратури, просив його задовольнити, розгляд здійснювати без участі представника Головного управління.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явилася.
У зв'язку зі збройною агресією та масованим вторгненням збройних сил рф в Україну було розірвано дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією. Посольство України в москві та консульські установи України на території рф припинили виконання своїх функцій.
Законом України «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 2022 року», зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 2022 року у відносинах з російською федерацією.
Відповідно до ст. 36-001.2, 17-143 та 17-219 Регламенту всесвітньої поштової конвенції, Укрпошта припинила обмін поштовими відправленнями з 24 лютого 2022 року до/з російської федерації. Тобто з 24.02.2022 року не здійснюється пересилання відправлень до російської федерації.
У зв'язку з вищевказаним, про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада». Відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 не подала, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направила.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Виходячи з приписів ст.ст.43, 223, 280 ЦПК України, суд постановив слухати справу за відсутності осіб, які не з'явились, та ухвалити заочне рішення.
Суд, вислухавши пояснення прокурора, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.
Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР №036004 від 19.11.2002 у власності ОСОБА_1 перебувають дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,24 га та 0,26 га, що розташовані в адміністративних межах Москаленкіської сільської ради (а.с. 22-24).
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.02.2017 (а.с. 17-21) земельна ділянка площею 1,2351 га, кадастровий номер 7125186800:02:000:2022 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
Щодо земельної ділянки площею 0,26 га, відомості у місцевому та регіональному фонді документації із землеустрою відсутні.
З пояснень прокурора вбачається, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна інформація про спірні земельні ділянки відсутня.
Судом встановлено, що право власності ОСОБА_1 набуте на вказані земельні ділянки на підставі рішення Москаленкіської сільської ради від 18.03.2002 № 7.
Після реорганізації Москаленківської сільської ради з грудня 2020 року територія, на якій розташовані спірні земельні длянки, належить до адміністративних меж Іркліївської сільської ради Черкаської області.
За наявними в Державній міграційній службі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на обліках громадян України не значиться (відповідь на запит прокуратури від Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України від 24.07.2025, а.с. 30).
З копії паспорту вбачається, що 04.08.2003 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці села Москалевка Іркліївського району Полтавської області Української РСР, видано паспорт громадянина російської федерації.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, прокурор просив припинити право власності відповідача на спірну земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, посилаючись на те, що відповідачка є громадянкою російської федерації, а земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть належати лише громадянам України.
Конституція України (стаття 13) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
За приписами ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним Кодексом України (далі - ЗК України).
У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Частина 5 ст. 22 ЗК України у взаємозв'язку із ч.1 ст. 130 цього Кодексу передбачає, що набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; в) територіальні громади; г) держава.
Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Суб'єктами права приватної власності на землю відповідно до ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК України суб'єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.
Згідно ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.
Отже, законною підставою отримання у власність іноземцем земельної ділянки сільськогосподарського призначення є прийняття спадщини.
За змістом ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Разом з тим слід зазначити, що статтею 145 цього Кодексу встановлено вимогу припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності.
Так, відповідно до статті 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.
З викладеного випливає, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати лише тільки громадянину України.
Якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду (ч. 2 ст. 145 ЗК України).
У відповідності до ч. 4 ст. 145 Земельного кодексу України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
Статтею 153 Земельного кодексу України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 (справа № 6-92цс 13), основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11.03.2003 «Новоселецький проти України», від 01.06.2006 «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обгрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
Нормами Земельного кодексу України чітко визначена неможливість осіб без громадянства мати у власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення та обов'язок припинити право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення шляхом її відчуження протягом року.
Судом встановлено, що право власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки набуте на підставі рішення Москаленківської сільської ради від 18 березня 2002 року №7. Вказане рішення сільської ради не скасоване, на сьогодні - чинне. Доказів протилежного стороною позивача суду не надано.
Статтею 378 ЦК України передбачено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до вимог п.п. «д, е» ч. 1 ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: конфіскація за рішенням суду: не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Примусове припинення прав на земельну ділянку у відповідності до п.п. «в» ч. 1 ст. 143 ЗК України здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.
Норма частини 5 ст. 41 Конституції України передбачає, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Частиною першої статті 348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна, його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов'язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.
Отже, із наведеного слідує, що відповідачка з моменту отримання земельних ділянок протягом року мала б здійснити відчуження спірних земельних ділянок громадянину України, проте цього не зробила. А відтак, слід припинити право власності відповідача примусово шляхом конфіскації земельних ділянок на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та продажу на земельних торгах з поверненням ОСОБА_1 виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов'язаних з їх відчуженням.
З урахуванням статті 348 ЦК України, відчуження спірної земельної ділянки без компенсації відповідачці вартості спірної земельної ділянки буде порушенням її права власності, оскільки законом передбачено саме припинення права власності зі збереженням права на отримання повного відшкодування вартості спірної земельної ділянки.
Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 23.01.2018 у справі № 513/444/15-ц, якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов'язаних з відчуженням майна. Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.
Звертаючись до суду з позовом про примусове припинення права власності на земельні ділянки, прокуратура просила припинити право власності відповідача на спірні земельні ділянки шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області. Однак, суд враховує, що примусова конфіскація спірних земельних ділянок без компенсації відповідачці їх вартості не відповідатиме приписам ст. 348 ЦК України та буде порушенням права власності.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури належить стягнути судовий збір в розмірі 3028,00 грн за подання позовної заяви.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації - задовольнити частково.
Припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7125186800:02:000:2022 площею 1,2351 га, та земельну ділянку площею 0,26 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться в адміністративних межах Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та продажу на земельних торгах з поверненням ОСОБА_1 виручених від продажу коштів, із вирахуванням витрат, пов'язаних з відчуженням майна.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Черкаського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач-1: Золотоніська окружна прокуратура, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02911119, місцезнаходження: вул. Шевченка, 153, м. Золотоноша Черкаської області.
Позивач-2: Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39765890, місцезнаходження вул. Смілянська, 131, м. Черкаси.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутній, місце проживання:
АДРЕСА_1 .
Суддя І.М. Кваша