Справа № 611/413/25
Провадження № 2/611/217/25
(повне)
05 листопада 2025 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Коптєва Ю.А.,
за участю секретаря - Ведмідь І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначено, що 06.09.2012 між позивачем та СТОВ Агрофірма "Барвінківська", було укладено договір оренди земельної ділянки, що знаходиться на території Іллічівської сільської ради Барвінківського району площею 6320483700:06:000:0126. Договір укладено строком на 10 років. 7.6988 га кадастровий номер Договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Барвінківському районі, про що вчинено запис від 06.09.2012 за № ХР 632040004004043. Відповідно до п.8 Договору, договір укладено строком на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі відсутності повідомлення орендаря і письмових заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору строк дії дійсного договору підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. За відсутності повідомлення орендаря і письмових заперечень орендодавця строк дії Договору поновлений на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №428702162 від 27.05.2025 року рішенням державного реєстратора Липецької сільської ради Харківського району Харківської обл. Цвик І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60174453 від 03.09.2021 року, вказаний Договір зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з автоматичним продовженням дії договору, номер запису про інше речове право: 43786828. Строк дії 10 років. Дата закінчення дії 06.09.2032. Таким чином, договір на даний час діє.
Згідно з пунктами 9, 11 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4 % від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації. Орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня розрахункового року.
Позивач вказує, що відповідачем не сплачується орендна плати протягом 3 років (2022-2024 роки) у строки, встановлені договором, що є систематичною несплатою відповідачем орендної плати (невиконанням обов'язків, передбачених умовами договору) та відповідно істотним порушенням відповідачем договору, що є підставою для розірвання договору про оренду землі, який був укладений 06.09.2012 року на підставі п. "д" частини 1 ст. 141 ЗК України, ст. 32 Закону України "Про оренду землі".
Крім того, позивач просить стягнути заборгованість з орендної плати за 2022 рік у розмірі 8095 гривень 15 копійок, пеню за невиплату орендної плати за 2022 рік у розмірі 711 гривень 56 копійок, три проценти річних за прострочення внесення орендної плати за 2022 рік у розмірі 584 гривень 84 копійки, заборгованість з орендної плати за 2023 рік у розмірі 8095 гривень 15 копійок, пеню за невиплату орендної плати за 2023 рік у розмірі 416 гривень 09 копійок, три проценти річних за прострочення внесення орендної плати за 2023 рік у розмірі 341 гривень 99 копійок, заборгованість з орендної плати за 2024 рік у розмірі 8508 гривень, пеню за невиплату орендної плати за 2024 рік у розмірі 195 гривні 91 копійки, три проценти річних за прострочення внесення орендної плати за 2024 рік у розмірі 103 гривень 49 копійок, а всього - 27052 гривні 18 копійок, а також витрати на правову допомогу та сплачений ним судовий збір.
Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 03 червня 2025 року відкрито загальне позовне провадження
Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 19 серпня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, заявив клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Судові повістки, відповідно до вимог п. 2 ч.7ст.128 ЦПК України, надсилалися у встановленому законом порядку. Відповідач повідомлений у встановленому порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.
Беручи до уваги ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку ст. 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положеннямст.223 ЦПК України.
Враховуючи що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до наступного висновку.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка, площею 7, 6988 га, кадастровий номер 632048700:06:000:0126, розташована на території Іллічівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.
Між ОСОБА_1 та СТОВ АФ «Барвінківська» було укладено Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 06 вересня 2012 року в управлінні Держкомзему у Барвінківському районі за № ХР 632040004004043.
Відповідно до п.8 Договору, договір укладено строком на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі відсутності повідомлення орендаря і письмових заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору строк дії дійсного договору підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Пунктами 9-11 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4% від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації, що становить 2881,15 грн. за 2012 рік. За домовленістю між орендодавцем та орендарем, орендна плата може бути виплачена у натуральній формі або в якості надання послуг (виконання робіт). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня розрахункового року.
У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення, що визначено п.14 Договору .
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 428702162 від 27.05.2025 року, у якій відображено актуальну інформацію про об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер 632048700:06:000:0126, що у Державному реєстрі наявна інформація про державну реєстрацію іншого речового права про право оренди земельної ділянки, відомості про суб'єкта речового права СТОВ Агрофірма «Барвінківська», строк дії 10 років, дата закінчення дії 06 вересня 2032 року, підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.09.2021.
Частиною 1ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 1 ч. 1ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст.617 ЦК України).
Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно дост.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом ст.15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із істотних умов договору оренди.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.
Як вже встановлено судом, відповідно до п. 9 договору оренди землі сторонами погоджено, що орендна плата вноситься в розмірі 4 % від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації. За домовленістю між орендодавцем та орендарем, орендна плата може бути виплачена у натуральній формі або в якості надання послуг (виконання робіт). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня розрахункового року.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Положеннями ст. ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Орендар, у свою чергу, має право зокрема самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, отримувати продукцію і доходи та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 06.03.2019 року у справі N 183/262/17, провадження N 61-41932сво18.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року у справі N 183/262/17 (провадження N 61-41932сво18) зазначено, що: "у пункті "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться".
Разом з тим, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України у постанові від 11.10. 2017 року у справі N 6-1449цс17, а також у постанові від 27.11.2018 року у справі N 912/1385/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі N 912/1385/17 (провадження N 12-201гс18) міститься висновок, що: "враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11.10.2017 року у справі N 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі N 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність".
За змістом наведених норм, істотним слід визнавати таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Отже, стороною, якою заявлено вимоги про розірвання договору, повинно бути доведено наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, тобто існування цих двох умов у їх сукупності.
Позивач обґрунтовуючи підстави для розірвання договору оренди, зазначив, що відповідач протягом 2022-2024 років не виплачує йому орендну плату за користування земельними ділянками, що є підставою для розірвання договору оренди землі.
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є самостійною та достатньою підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи із визначення основної мети підприємницької діяльності - отримання прибутку та визначення суті договору оренди, слідує, що смислом оренди є отримання орендарем у користування певного, відсутнього в його власності майна для використання цього майна в своїй підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку, а для орендодавця - отримання плати за надання такого майна в користування.
Неотримання орендодавцем орендної плати протягом більше ніж двох років, безумовно, свідчить, що орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.
Враховуючи вищевикладене, позивачем доведено порушення його прав, спричинених внаслідок дій відповідача щодо несплати орендної плати у строки встановлені Договором оренди та відповідач має заборгованість перед ним по орендній платі за 2022-2024 роки, що свідчить про наявність передбаченого у ст. 651 ЦК України істотного порушення відповідачем договору оренди, необхідного для його розірвання та стягнення заборгованості з орендної плати.
Судом, виходячи із розрахунку нарахування та виплати орендної плати, беручи до уваги розмір орендної плати обумовлений сторонами у Договорі, а саме - 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на момент укладання договору з урахуванням індексів інфляції, з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати за 2022, 2023, 2024 роки за Договором.
Станом на час розгляду справи відповідач не надав суду доказів своєчасної сплати ним орендної плати за 2022-2024 роки.
Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, несучи ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, не подав відзиву на позов, не надав будь-яких заперечень проти позову чи доказів на спростування позиції позивача, не навів обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Доказів сплати орендної плати не надано. Розрахунок заборгованості по сплаті орендної плати, наданий позивачем відповідачем не спростовано.
Щодо вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат, а також трьох процентів річних від простроченої суми, суд зазначає наступне.
Пунктом 3 ч.1ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В ході судового розгляду справи було встановлено, що відповідачем порушено строки виплати орендної плати, тому в силу вимог вищевказаних норм Закону та обов'язку, передбаченого п. 14 Договору, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню три відсотки річних від простроченої суми.
Судом встановлено, що розрахунок наданий позивачем здійснено вірно, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, враховуючи заборгованість за орендною платою та п. 14 Договору, яким визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), № 63566/00, § 23).
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути понесені позивачем судові витрати у розмірі 1937,92 грн.
Щодо стягнення з СТОВ АФ «Барвінківська» на користь позивача судових витрат, пов'язані з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд враховує положення ч. 5ст. 137 ЦПК України, відповідно до якого відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Аналогічні висновки містяться і у Постановах Верховного Суду від 29.03.2018 року № 907/357/16 та від 18.12.2018 року у справі № 910/4881/18).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь відповідача судових витрат, пов'язаних з професійною правничою допомогою в розмірі 13626 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 626 грн.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 15, 60, 61, 159, 174, 208, 209, 212, 213-215, 222, 223 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.
Стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська», місцезнаходження: м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 46, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 38072129, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , заборгованість з орендної плати за 2022 рік у розмірі 8095 гривень 15 копійок, пеню за невиплату орендної плати за 2022 рік у розмірі 711 гривень 56 копійок, три проценти річних за прострочення внесення орендної плати за 2022 рік у розмірі 584 гривень 84 копійки, заборгованість з орендної плати за 2023 рік у розмірі 8095 гривень 15 копійок, пеню за невиплату орендної плати за 2023 рік у розмірі 416 гривень 09 копійок, три проценти річних за прострочення внесення орендної плати за 2023 рік у розмірі 341 гривень 99 копійок, заборгованість з орендної плати за 2024 рік у розмірі 8508 гривень, пеню за невиплату орендної плати за 2024 рік у розмірі 195 гривні 91 копійки, три проценти річних за прострочення внесення орендної плати за 2024 рік у розмірі 103 гривень 49 копійок, а всього - 27052 гривні 18 копійок.
Розірвати договір оренди земельної ділянки, площею 7, 6988 га, кадастровий номер №6320483700:06:000:0126, розташованої на території Іллічівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, укладений 06 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська», який був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 43786805, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2447345363204.
Стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська», місцезнаходження: м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 46, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 38072129, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) гривень 92 копійки.
Стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська», місцезнаходження: м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 46, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 38072129, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 626 (тринадцять тисяч шістсот двадцять шість) гривень.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Дата складення повного судового рішення 14 листопада 2025 року.
Суддя Ю.А. Коптєв