15 грудня 2025 р. м. Чернівці Справа № 640/1697/21
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софілайт" до Київської митниці Держмитслужби, про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Софілайт" (далі - позивач) до Київської митниці Держмитслужби, про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UА100300/2020/000167/2 від 05.11.2020 року Київської митниці ДМС;
- здійснити розподіл судових витрат.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. В обґрунтування позову зазначено, що позивачем було подано до Київської митниці декларацію, якою було задекларовано для митного оформлення товар (освітлювальне обладнання), митну вартість якого визначено за основним методом - фактурною вартістю товару.
Позивачем одночасно із митною декларацією надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення. За результатами розгляду поданих митних декларацій та доданих до них документів Київської митницею винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Позивач не погоджується із прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів, оскільки вважає, що при здійсненні митного оформлення товарів ним були надані всі необхідні документи, які підтверджували ціну товару, та слугували підставою для митного оформлення товару за основним методом.
2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог з огляду на те, що прийняте рішення про коригування митної вартості є правомірним, оскільки під час перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів встановлено відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару у відповідності до обраного декларантом методу.
3. Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій вкотре наголошував на протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товару №UА100300/2020/000167/2 від 05.11.2020 року.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.
1. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
2. На виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-ІХ та відповідно Порядку передачі судових справ нерозглянутих Окружним адміністративним судом м. Києва, затвердженого наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 до Чернівецького окружного адміністративного суду скерована дана адміністративна справа.
3. Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.03.2025, адміністративну справу передано на розгляд головуючому судді Боднарюку О.В.
4. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.03.2025 прийнято до свого провадження адміністративну справу та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.
1. У матеріалах справи міститься рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UА100300/2020/000167/2 від 05.11.2020 року, прийняте за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №UА100300/2020/422930.
До матеріалів справи долучено копії документів, що надавались декларантом для митного оформлення товарів разом із поданням митної декларації №UА100300/2020/422930, зокрема: вантажна митна декларація, мастерконосамент, коносамент, автотранспортні накладні, декларація про походження товару, платіжні доручення, рахунок щодо транспортно-експедиційних послуг за межами України, довідка від виконавця по договору про вартість транспортування вантажу за межами України, сторінки з каталогу виробника, прайс-лист, експертний висновок, контракт, договір декларування, договір транспортного експедирування, ліцензійний договір, акт виконання робіт, бухгалтерська документація, договір про транспортно-експедиційні послуги, заявка на здійснення послуг по доставці товару, розрахунок вартості фрахту, ціни з інтернет-ресурсів, копія митної декларації країни відправлення, проформа інвойс, комерційний інвойс, пакувальні листи.
3. Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів №UА100300/2020/000167/2 від 05.11.2020 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.
1. Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (у редакції спірних правовідносин).
2. Так, статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина 2 статті 58 Митного кодексу України).
Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).
За приписами пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до вимог частини 5 цієї статті, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
У відповідності до частини 6 зазначеної статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
У той же час, як визначено частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
3. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим, дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
Витребування документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.
Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31 березня 2015 року у справі №21-127а15, від 02 червня 2015 року у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16, від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16.
Згідно частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
4. Як встановлено судом, позивач, через уповноважену особу, звернувся до відповідача з метою митного оформлення товару (освітлювальне обладнання) згідно митної декларації №UА100300/2020/422930 та доданих до неї документів, митну вартість якого визначено за основним методом - фактурною вартістю.
За результатами розгляду поданої позивачем митної декларації та документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА100300/2020/000167/2 від 05.11.2020, в якому зазначено про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та як відповідно до інформації, що міститься в поданих позивачем документах, наданих на підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено:
1) в комерційному рахунку вказано про умови оплати - 20% авансового платежу за проформою, проте проформа разом з МД не надавалась;
2) з рахунку на оплату №869 від 02.11.2020 неможливо ідентифікувати з партією товару, що оцінюється через відсутність посилання на комерційні документи, що подані разом з МД;
3) в листі ТОВ «Селеста Марін» від 02.11.2020 №0211/5 вказано, що страхування вантажу даним підприємством не проводилось. Проте, не зазначено в поданих документах чи проводилося страхування вантажу отримувачем;
4) в МД країни експорту вказано ціну товару, що відрізняється від ціни в поданій МД.
Зважаючи на викладене, оскаржуваним рішенням митну вартість товару було скориговано та запропоновано декларанту визначити на підставі ціни угоди щодо подібних товарів у відповідності до вимог статті 60 Кодексу, за яким позивач в подальшому розмитним товар.
5. Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню через призму викладених аргументів сторін та положень митного законодавства, суд зазначає наступне.
Щодо посилань митного органу на відсутність проформи із зазначенням умов оплати - 20% авансового платежу, як на підставу для коригування митної вартості - суд зазначає, що вказана проформа інвойс від 25.06.2020 №PL-ZL20200625-S1 міститься в матеріалах справи, в якій зазначено інформацію про здійснення авансового платежу у розмірі 20%.
При цьому, слід зазначити, що митним органом ані в оскаржуваному рішенні, ані у поданому відзиві не вказано, яким чином відсутність проформи інвойсу із відображенням здійснення 20% авансового платежу могло вплинути на заявлену позивачем митну вартість товару за його фактурною вартістю, з огляду на те, що позивачем долучався інвойс, який містив відповідну інформацію щодо повної оплати товару, в тому числі 20% авансового платежу.
Більше того, відповідачем не обґрунтовано, як відомості про здійснення авансового платежу можуть вплинути на числові значення заявленої митної вартості товару, якщо ключовим для визначення митної вартості товару за основним методом є загальна вартість товару.
Таким чином, суд відхиляє наведені висновки митного органу як підставу для коригування митної вартості товару.
6. У оскаржуваному рішенні та у відзиві відповідачем зазначено, що з рахунку на оплату №869 від 02.11.2020 неможливо ідентифікувати партію товару, що оцінюється, через відсутність посилання на комерційні документи, що подані разом з МД.
Суд відхиляє вказані доводи митного органу з огляду на їх безпідставність, оскільки як в рахунку на оплату №869 від 02.11.2020, так і в поданому інвойсі, містилася інформація про контейнери (№CSLU6221608 та №FCIU9899690), в яких здійснювалася поставка товару по контракту №CU17-10ZZ від 31.03.2017, що належним чином дозволяло митному органу провести ідентифікацію відповідної партії товару та встановити зв'язок із поданими комерційними документами.
7. Крім того, однією із підстав для коригування митної вартості товару стало те, що у листі ТОВ «Селеста Марін» від 02.11.2020 №0211/5 вказано, що страхування вантажу даним підприємством не проводилось. Проте, не зазначено в поданих документах чи проводилося страхування вантажу отримувачем.
Суд вважає безпідставними такі твердження відповідача, оскільки ТОВ «Селеста Марін», як експедитор, який надав позивачу транспортно-експедиційні послуги з доставки товару, листом підтвердив той факт, що страхування вантажу підприємством не проводилося. Вказана обставина позивачем була підтверджена в ході судового розгляду справи.
Таким чином, на переконання суду, митний орган належним чином був повідомлений про те, що страхування вантажу не проводилося, а тому такі витрати не могли бути підтверджені декларантом будь-якими доказами і, відповідно, включені до складових заявленої митної вартості товару.
8. Щодо висновків митного органу в частині того, що у митній декларації країни експорту вказано ціну товару, що відрізняється від ціни в поданій до митного оформлення митній декларації - суд зазначає, що в матеріалах справи міститься митна декларація країни відправлення №310120200517268845, згідно якої загальна сума всього товару складає 133052,00 доларів США (107052,00 + 25612,40 + 387,60). Аналогічна вартість товару зазначена у поданій декларантом митній декларації №UА100300/2020/422930.
З огляду на викладене, суд відхиляє зазначені висновки митного щодо виявлених розбіжностей у вартості товару.
9. Отже, наведене свідчить про те, що відповідач, за результатами розгляду митної декларації №UА100300/2020/422930, помилково не застосував основний метод визначення митної вартості товару, витребував у декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості та визначив митну вартість за другорядним методом (за ціною угоди щодо подібних товарів), оскільки подані декларантом документи належним чином підтверджували заявлену митну вартість товару за його фактурною вартістю.
10. Відтак, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 05.11.2020 №UА100300/2020/000167/2 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Решта доводів учасників справи, в тому числі зазначених представником відповідача у відзиві, не спростовують висновків суду щодо протиправності винесення відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
11. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 90 КАС України).
12. Відповідно до норм статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
13. Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, дають суду підстав для висновків, які спростовують доводи відповідача, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
2. Враховуючи те , що позовні вимоги задоволено, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір у сумі 2270,00 грн.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Софілайт" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 05.11.2020 №UА100300/2020/000167/2.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софілайт" за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби судові витрати - судовий збір в сумі 2270,00 грн.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Софілайт" (вул. Сім'ї Хохлових, 8А, оф. 304, Київ 119, 04119, код ЄДРПОУ:39364360);
Відповідач - Київська митниця Держмитслужби (бул. Вацлава Гавела, буд. 8-А, Київ 124, 03124, код ЄДРПОУ:43997555).
Суддя О.В. Боднарюк