м. Черкаси
15 грудня 2025 року Справа № 580/13352/25
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Янківська В.П., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
03 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області щодо несписання безнадійного податкового боргу ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за ППР від 18.01.2023 № 507/23-00-24-03-01 у сумі 301 835,51 грн;
2) зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області списати безнадійний податковий борг ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за ППР від 18.01.2023 № 507/23-00-24-03-01 у сумі 301 835,51 грн. як такий, щодо якого минув строк давності.
12.12.2025 позивач подала заяву про забезпечення позову, в якій просить:
1) зупинити стягнення податкового боргу ФОП ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) у сумі 301835,51 грн, визначеного податковим повідомленням рішенням Головного управління ДПС у Черкаській області від 18.01.2023 № 507/23 00-24-03-01, на підставі податкової вимоги від 19.02.2024 № 005552-1302-2300 та рішення про опис майна у податкову заставу від 19.02.2024, - до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії;
2) заборонити Головному управлінню ДПС у Черкаській області, іншим органам ДПС, а також органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове стягнення зазначеного податкового боргу, у тому числі шляхом накладення чи продовження арешту на майно та кошти, звернення стягнення на майно, реалізації майна, що перебуває у податковій заставі, до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначила, що адміністративний позов у даній справі спрямований на визнання податкового боргу безнадійним та його списання у зв'язку зі спливом строків давності, визначених Податковим кодексом України. У разі задоволення позову подальше стягнення цього боргу буде протиправним, а кошти або майно, стягнуті/реалізовані в ході виконавчих заходів, підлягатимуть поверненню в окремому, додатковому порядку, що істотно ускладнить і фактично зробить неефективним судовий захист прав та інтересів Позивача у цій справі. Таким чином, існує очевидна небезпека заподіяння істотної шкоди правам і законним інтересам Позивача у разі продовження примусового стягнення податкового боргу до вирішення спору по суті, а також ризик утруднення чи унеможливлення реального виконання майбутнього судового рішення на користь позивача.
Під час вирішення заяви про забезпечення позову суддя зазначає таке.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З аналізу положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що забезпеченням адміністративного позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи, визначених заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу, а також відповідати змісту позовних вимог.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа звернувшись з такою заявою, позовним вимогам.
Застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпечення позову у такий спосіб є виходом за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність, в свою чергу, передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Оцінюючи обґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову, суд зазначає, що позивачем не наведено доказів на підтвердження того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення треба буде докласти значних зусиль та витрат, а також, що є очевидними ознаки протиправності рішень чи дій відповідача. У матеріалах справи докази, що підтверджують необхідність застосування заходів забезпечення позову, також відсутні.
При цьому суд звертає увагу, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності відповідача, що є предметом спору. Оцінка рішенням, діям чи бездіяльності відповідача буде надана під час розгляду справи по суті.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому заява позивача про забезпечення адміністративного позову залишається судом без задоволення.
Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 КАС України, суддя
ухвалив:
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в адміністративній справі № 580/13352/25 відмовити.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА