15 грудня 2025 року м. РівнеСправа №460/12646/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач-1), (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач-2), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 від 10.07.2025 №172450009246 про відмову позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язати відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 02.07.2025;
зобов'язати відповідача-2 виплачувати позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 02.07.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає в населеному пункті, який до 01.01.2015 відносився до зони посиленого радіологічного контролю (4 категорія). Довідкою селищної ради та рішенням суду підтверджується факт проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС по 01.01.1993 - понад 4 роки. В цілому позивач проживає на такій території понад 20 років. 02.07.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте органом Пенсійного фонду відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідної кількості років проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, визначених ч. 2 ст. 55 вищевказаного Закону. Позивач вважає, що з отриманням статусу потерпілого від наслідків Чорнобильської катастрофи, який підтверджується відповідним посвідченням категорії 4, він набув право на отримання пенсії із зменшенням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали Чорнобильської катастрофи». Крім того, зазначив, що для призначення такої пенсії він має необхідну кількість років страхового стажу. За наведених обставин, вважає, що відповідач-1 протиправно відмовив в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, внаслідок чого порушив гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою від 29.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відповідачами відзиву.
Відповідач-1 подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у визначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи у цей період. Для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років (у разі підтвердження права на відповідне зниження) необхідний страховий стаж повинен становити не менше 27 років. За наслідком розгляду наданого пакету документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу було встановлено, що вік ОСОБА_1 55 років, страховий стаж - 29 років 3 місяці 10 днів. Відповідно до наданих позивачем документів період постійного проживання в зоні посиленого радіологічного контролю складає 25 років 7 місяців 21 день, станом на 01.01.1993- 3 роки 7 місяців 21 день. До заяви позивачем долучено рішення Березнівського районного суду Рівненської області №555/986/25 від 29.05.2025 щодо встановлення факту проживання у с. Богуші з 01.01.1988 по 01.02.1988 та з 11.05.1991 по 01.01.1993. Однак, Порядком №22-1 підтвердження факту проживання на території радіоактивного забруднення за рішенням суду не передбачено. Враховуючи вищезазначене, ГУ ПФУ в Донецькій області вважає, що відсутні законні підстави для призначення ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років за нормами ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 02.07.2025. Вважає, що при прийнятті оскарженого рішення діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
За змістом довідки про доставку електронного листа вказана ухвала доставлена до електронного кабінету ГУ ПФУ в Рівненській області в підсистемі “Електронний суд» 29.07.2025.
У встановлений судом строк відповідач-2 відзиву не подав. Клопотань про продовження процесуального строку для надання відзиву із зазначенням причин від відповідача-2 не надходило.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Богуші Березнівського (нині Рівненського) району Рівненської області.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 16.02.1993 Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 4).
За змістом довідки від 19.12.2024 №329, виданої Старостинським округом №10 (с.Тишиця) Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області, позивач зареєстрований та постійно проживає в с. Богуші Березнівського (нині Рівненського) району Рівненської області у періоди з 01.01.1986 по 26.08.1987, з 16.06.1990 по 31.08.1990, з 28.11.1990 по даний час.
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 29.05.2025 у цивільній справі №555/986/25, яке набрало законної сили 01.07.2025, встановлено факт проживання позивача в с. Богуші Березнівського (нині Рівненського) району Рівненської області в періоди з 01.01.1988 по 01.02.1988 та з 11.05.1990 по 01.01.1993.
02.07.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Вказану заяву відповідно до вимог п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, після реєстрації та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності передано для розгляду ГУ ПФУ в Донецькій області.
10.07.2025 ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення №172450009246, яким відмовлено у призначенні позивачу пенсії з підстав відсутності необхідного періоду проживання чи роботи в зоні посиленого радіологічного контролю. Вік заявника - 55 років. Страховий стаж особи становить 29 років 3 місяці 10 днів. Відповідно до наданих документів період постійного проживання в зоні посиленого радіологічного контролю заявника складає 25 років 7 місяців 21 день, станом на 01.01.1993 - 3 роки 7 місяців 21 день. Результати розгляду документів, доданих до заяви: - до страхового стажу зараховано усі періоди роботи згідно наданих документів; - до заяви долучено рішення Березнівського районного суду Рівненської області № 555/986/25 від 29.05.2025 щодо встановлення факту проживання у с.Богуші з 01.01.1988 по 01.02.1988 та з 11.05.1991 по 01.01.1993. Порядком 22-1 підтвердження факту проживання на території радіоактивного забруднення за рішенням суду не передбачено. Заявник працює. За наведених обставин, ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - 4 років. Заявник набуде право на призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 02.01.2033.
Вважаючи вказане рішення органу Пенсійного фонду протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до абз. 6 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
В примітці до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч. 2 ст. 55 Закону №796-XII).
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 3 повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії не може перевищувати 5 років.
Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності у нього права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, суд враховує, що згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Житомирською або Київською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (п. 2.22 розділу ІІ Порядку №22-1).
Статтею 65 Закону №796-ХІІ визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (ч. 1). Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (ч. 4).
Позивачем до позовної заяви додано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) серії НОМЕР_1 , видане 16.02.1993 Рівненською обласною державною адміністрацією, відповідно до якого пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ.
Згідно з п. 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18.06.1991 №44 (яка була чинною на момент видачі позивачу посвідчення), громадянам, віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В - громадянина, який постійно працює і проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до п. 2 вказаного Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами й компенсаціями, встановленими чинним законодавством.
За змістом п. 2 п. 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі - Порядок №551), яка чинна на сьогодні, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон), іншими актами законодавства.
Викладене кореспондується зі змістом частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ, згідно з якою посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №551 чітко визначено, що саме посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а (№К/9901/1087/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Відтак, надаючи особі посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи», держава визнає за нею право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.
Велика Палата Верховна Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 зазначила, що: “…право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи досліджені у справі докази, суд дійшов висновку, що видача позивачу посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) надає позивачу право користуватися пільгою на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком, передбаченою ст. 55 Закону №796-XII, за умови проживання станом на 01.01.1993 на території зони посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років (абз. 6 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII).
Разом з тим, вищевказане посвідчення не підтверджує факт проживання позивача на території зони посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років, оскільки відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Тобто, факт проживання особи на території зони посиленого радіологічного контролю засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17, від 10.04.2019 у справі №162/760/17 та постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17, від 26.07.2023 у справі №460/2589/20.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) серії НОМЕР_1 дає йому право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, в тому числі і на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до абз. 6 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII, у разі підтвердження факту постійного проживання, постійного працевлаштування чи постійного навчання у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року.
Аналізуючи положення абзацу 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 Верховний Суд, зокрема, у постанові від 28.05.2025 у справі № 460/658/24 виснував, що підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи). Наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII. Відтак, вагомим у цьому випадку є встановлення факту фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Суд встановив, що згідно з довідкою від 19.12.2024 №329 позивач проживав у періоди з 01.01.1986 по 26.08.1987, з 16.06.1990 по 31.08.1990, з 28.11.1990 по даний час в с. Богуші Березнівського (нині Рівненського) району Рівненської області.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 с. Богуші Березнівського району Рівненської області відноситься до 4 зони посиленого радіологічного контролю.
При цьому, суд враховує, що пунктом 2 розділу І Закону України від 28.12.2014 №76-VIII у статтю 2 Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791а-ХІІ внесено зміни, якими абзац 5 частини другої статті 2 цього закону виключено. Зазначені зміни набрали законної сили з 01.01.2015.
Отже, з 01.01.2015 зона посиленого радіоекологічного контролю виключена з переліку зон радіоактивного забруднення територій, визначених Законом України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791а-ХІІ.
Таким чином, довідкою від 19.12.2024 №329 охоплюються періоди проживання позивача на території зони посиленого радіологічного контролю з 26.04.1986 по 26.08.1987 та з 16.06.1990 по 31.08.1990, з 28.11.1990 по 31.12.2014.
Як встановлено судом з матеріалів справи, рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 29.05.2025 у цивільній справі №555/986/25, яке набрало законної сили 01.07.2025, встановлено факт проживання позивача в с. Богуші Березнівського (нині Рівненського) району Рівненської області в періоди з 01.01.1988 по 01.02.1988 та з 11.05.1990 по 01.01.1993.
В судовому рішенні зазначено, що у вказані періоди позивач проживав в с. Богуші Березнівського (нині Рівненського) району Рівненської області під час літніх та зимових канікул та будучи на практиці.
У справі, що розглядається, суд враховує правовий підхід, застосований у постанові від 11.11.2024 у справі № 460/19947/23 Верховним Судом, який зазначив, що "…виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення, зокрема, у зв'язку із постійним проживанням в такій місцевості, з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини...".
Отже, період перебування особи (навчання, роботи) на території, яка не віднесена до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, не може бути зарахований до періоду проживання (навчання та період роботи) на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
За правилами, встановленими ч. 4, 5 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Оцінюючи обставини, встановлені в судовому рішенні від 29.05.2025 у справі №555/986/25, суд вважає, що тимчасове перебування особи на радіаційно забрудненій території під час канікул, практики, не може свідчити про постійне проживання особи на цій території в розумінні статті 55 Закону №796-XII, позаяк вона постійно проживала в іншому населеному пункті у зв'язку з навчанням. Тому таке короткотермінове перебування не може бути враховане для надання особі пільги у вигляді права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, яке пов'язується, перед усім, з фактом постійного тривалого проживання або роботи в зоні радіоактивного забруднення.
Дослідженням наданої до відзиву архівної довідки від 18.12.2024 №733, виданої Млинівським технологічним фаховим коледжем, суд встановив, що у періоди з 01.09.1987 по 11.05.1988 (8 місяців 11 днів) та з 01.01.1990 по 19.06.1992 (2 роки 5 місяців 19 днів) позивач навчався в Млинівському зооветеринарному технікумі (с-ще Млинів - чиста зона) на денній формі навчання. При цьому з 12.05.1988 позивачу була надана академвідпустка у зв'язку з призовом до лав Радянської армії; поновлений учнем технікуму з 30.08.1990.
З огляду на наведене, суд вважає, що встановлений в цивільній справі в порядку окремого провадження факт постійного проживання позивача в с. Богуші Березнівського (нині Рівненського) району Рівненської області в періоди з 01.01.1988 по 01.02.1988 та з 11.05.1990 по 01.01.1993 району впродовж канікул та практики не має преюдиційного значення у справі, що розглядається, не підлягає врахуванню при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства необхідною умовою для застосування положень статті 55 Закону №796-XII є факт постійного проживання або роботи у радіаційно забрудненій зоні станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років, а стосовно позивача така умова не додержана.
Натомість з наданих в цій справі доказів судом встановлено, що в спірному періоді позивач у зв'язку з навчанням у с-щі Млинів Рівненської області, не проживав (оскільки фізично там не знаходився) в зоні радіоактивного забруднення, а відтак суд, з урахуванням положень ч. 5 ст. 78 КАС України, вважає, що відповідачем, який не брав участі у справі цивільній, спростовані обставини, встановлені Березнівським районним судом Рівненської області у справі №555/986/25, щодо проживання позивача в с. Богуші Березнівського (нині Рівненського) району Рівненської області в періоди з 01.01.1988 по 01.02.1988, з 11.05.1990 по 19.06.1992.
Отже, матеріалами справи підтверджено факт проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю з 26.04.1986 по 26.08.1987 - 1 рік 4 місяці 1 день; з 16.06.1990 по 31.08.1990 - 2 місяці 16 днів; з 20.06.1992 по 31.12.2014 - 22 роки 6 місяців 12 днів, що в сукупності становить 24 роки 0 місяців 29 днів, з яких 2 роки 3 місяці проживання - станом на 01.01.1993.
Оскільки станом на 01.01.1993 позивач не проживав і не працював у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років, то правових підстав для зменшення пенсійного віку та призначення пенсії за абз. 6 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII він не набув.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 18.03.2025 у справі №460/27065/23.
Тому, суд вважає, що відповідач-1 правомірно відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, не порушуючи прав та законних інтересів особи.
Суд зазначає, що в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать на користь висновку, що на час виникнення спірних правовідносин позивач не набув права на призначення пенсії за віком, отже його права та законні інтереси не були порушені відповідачем внаслідок прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії.
Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб'єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які у даному випадку відсутні.
З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.
Підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122. ЄДРПОУ/РНОКПП 13486010) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Повний текст рішення складений 15 грудня 2025 року.
Суддя Н.О. Дорошенко