15 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/2762/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молодецького Р.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 30.01.2025 року о/ 163950031905 про відмову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1985 року по 07.06.1987 рік та з 01.09.1989 року по 23.06.1992 рік у Дніпропетровському металургійному інституті, який зазначений в трудовій книжці серії НОМЕР_1 та підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 від 23.06.1992 року та в перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відмовою в зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1985 року по 07.06.1987 рік та з 01.09.1989 року по 23.06.1992 рік у Дніпропетровському металургійному інституті, згідно запису в трудовій книжці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1985 року по 07.06.1987 рік та з 01.09.1989 року по 23.06.1992 рік у Дніпропетровському металургійному інституті, який зазначений в трудовій книжці серії НОМЕР_1 та підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 від 23.06.1992 року та перерахувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня призначення пенсії, тобто з 10.10.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 30.01.2025 №163950031905 до загального страхового стажу позивача не було зараховано до загального страхового стажу позивача не було зараховано період навчання з 01.09.1985 року по 07.06.1987 рік та з 01.09.1989 року по 23.06.1992.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві позов не визнає та зазначає, що при перевірці наданих гр. ОСОБА_1 документів було виявлено розбіжність, а саме: на підтвердження періоду навчання надано довідку від 06.01.2025 № 3/11 в якій по батькові зазначено ОСОБА_2 , а у паспорті зазначено по батькові ОСОБА_3 . В разі виявлених розбіжностей в написанні прізвища, імені та по батькові в наданих документах, належність цих документів встановлюється згідно із статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України в судовому порядку. Враховуючи вище зазначене, гр. ОСОБА_1 відмовлено в допризначенні пенсії за віком.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 з 10.10.2024 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач звернувся із заявою про допризначення у зв'язку з наданими додатковими документами 24.01.2025. Зазначена заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві та прийнято рішення про відмову в перерахунку від 30.01.2025 № 163950031905.
В обгрутнтування зазначеного рішення вказано, що при перевірці наданих гр. ОСОБА_1 документів було виявлено розбіжність, а саме: на підтвердження періоду навчання надано довідку від 06.01.2025 № 3/11 в якій по батькові зазначено ОСОБА_2 , а у паспорті зазначено по батькові ОСОБА_3 . В разі виявлених розбіжностей в написанні прізвища, імені та по батькові в наданих документах, належність цих документів встановлюється згідно із статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України в судовому порядку.
Позивач не погодився з такими діями відповідача та звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Статтею 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж, необхідний для призначення пенсії, обчислюється відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів (записів трудової книжки) та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з пунктом д частиною третьою статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Суд звертає увагу відповідача, що пункт д частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII та Порядок № 590 не містить застережень щодо зарахування до загального трудового стажу періоду навчання за певною формою навчання, зокрема денною.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 8 Порядку №637 передбачено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
З диплому серії НОМЕР_2 виданого позивачу 23.06.1992, встановлено, що у 1985 році позивач вступив до Дніпропетровського ордену Трудового Червоного Прапора металургійного інституту, і в 1992 році закінчив повний курс зазначеного інституту по спеціальності хімічна технологія твердого палива, згідно рішення державної екзаменаційної комісії від 23.06.1992 йому присвоєно кваліфікацію інженера хіміка-технолога.
У наявній у матеріалах справи копії трудової книжки позивача від 14.06.1993 серії НОМЕР_1 міститься запис про те, що з 01.09.1985 по 23.06.1992 позивач проходив навчання у Дніпропетровському металургійному інституті.
Відповідно до архівної Довідкою Українського державного університету науки і технологій Міністерства освіти і науки України від 06.04.2025 № 3/11 вбачається, що позивач з 01.09.1985 по 03.07.1987 та з 18.05.1989 по 23.06.1992 навчався у Дніпропетровському ордені Трудового Червоного Прапора металургійного інституту.
Посилання пенсійного органу про те, що у довідці від 06.01.2025 № 3/11 в якій по батькові зазначено ОСОБА_2 , а у паспорті зазначено по батькові ОСОБА_3 , судом відхиляються, оскільки трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та дипломом серії НОМЕР_2 підтверджуються відомості про те, що саме позивач навчався у Дніпропетровському ордені Трудового Червоного Прапора металургійного інституту з 01.09.1985 по 03.07.1987 та з 18.05.1989 по 23.06.1992.
Суд також наголошує, що певні орфографічні помилки, допущені в наказах з особового складу студентів не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на соціальне забезпечення.
Відтак, із урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до стажу роботи період навчання позивача з 01.09.1985 по 03.07.1987 та з 18.05.1989 по 23.06.1992 Дніпропетровському ордені Трудового Червоного Прапора металургійного інституту, що дає право на пенсію за віком.
Згідно з частиною першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачі як суб'єкт владних повноважень не надали суду достатньо належних і достовірних доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення №163950031905 від 30.01.2025 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
За таких обставин, суд вважає належним та необхідним способом захисту порушеного права позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №163950031905 від 30.01.2025 про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії за віком з 10.10.2024 ОСОБА_1 , зарахувавши до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1985 по 03.07.1987 та з 18.05.1989 по 23.06.1992 у Дніпропетровському ордені Трудового Червоного Прапора металургійного інституту, що дає право на пенсію за віком.
При прийнятті рішення у цій справі суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, позов ОСОБА_1 належить задовольнити .
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У відповідності до зазначеної норми суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення всіх судових витрат на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Отже, з огляду на задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16,м. Київ ,04053, ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №163950031905 від 30.01.2025 про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії за віком з 10.10.2024 ОСОБА_1 , зарахувавши до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1985 по 03.07.1987 та з 18.05.1989 по 23.06.1992 у Дніпропетровському ордені Трудового Червоного Прапора металургійного інституту, що дає право на пенсію за віком.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.І.Молодецький