15 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/15615/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії від 30.10.2025 №164650005414;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи, записані у трудову книжку НОМЕР_1 від 24.07.1989 та вкладиш у трудову книжку колгоспника НОМЕР_2 від 24.04.2000, а саме: період строкової військової служби: з 28.05.1987 по 12.06.1989, періоди роботи водієм з 24.07.1989 по 28.09.1989, з 09.10.1989 по 10.02.1991, періоди роботи водієм з 01.02.1991 по 25.12.1995, трактористом з 25.12.1995 по 19.02.2000, трактористом-машиністом з 01.04.2015 по 07.12.2016; з 24.03.2018 по 07.12.2018; з 29.03.2019 по 08.11.2021;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 23.10.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 30.10.2025 №164650005414 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Позивач вважає це рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що відповідачем неправомірно не зараховано до її страхового стажу період строкової військової служби: з 28.05.1987 по 12.06.1989, періоди роботи водієм з 24.07.1989 по 28.09.1989, з 09.10.1989 по 10.02.1991, періоди роботи водієм з 01.02.1991 по 25.12.1995, трактористом з 25.12.1995 по 19.02.2000, трактористом-машиністом з 01.04.2015 по 07.12.2016; з 24.03.2018 по 07.12.2018; з 29.03.2019 по 08.11.2021.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/15615/25. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач ГУ ПФУ в Полтавській області позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
Відповідач ГУ ПФУ в Хмельницькій області своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, у визначений судом строк такого відзиву до суду не подав.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
23.10.2025 ОСОБА_1 , 29.05.1969, звернувся до Пенсійного фонду України із заявою за призначенням пенсії за віком та з пакетом документів, перелік яких наведено у розписці-повідомленні.
Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 23.10.2025 та поданий пакет документів в електронному вигляді передано на розгляд до ГУ ПФУ у Хмельницькій області.
За результатами розгляду цієї заяви ОСОБА_1 від 23.10.2025 ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 30.10.2025 №164650005414, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за відсутності необхідного пільгового стажу роботи на посаді тракториста-машиніста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції (20 років).
Вказане рішення вмотивовано тим, що страховий стаж особи становить 31 рік 11 місяців 1 день.
За доданими документами до строкового стажу не зараховано:
- період строкової військової служби з 28,05.1987 по 12.06.1989, оскільки у військовому квитку від 28.05.1987 зазначене прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним заявника « ОСОБА_3 - російською»;
- період роботи за 1989 рік згідно з архівною довідкою про заробітну плату від 12.09.2025 №01-13/420, оскільки довідка не підтверджена первинними документами;
- період роботи в колгоспі з 1991 року по 10.11.1993 згідно з архівною довідкою від 07.04.2025 №01-13/156, оскільки довідку не засвідчено печаткою установи.
Для зарахування до страхового стажу:
- періоду строкової військової служби з 28.05.1987 по 12.06.1989 необхідно надати уточнюючу довідку про тривалість строкової військової служби, видану на підставі облікової картки заявника;
- періоду роботи в колгоспі з 1991 року по 10.11.1993, необхідне надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні) та відповідні довідки про реорганізацію.
Додатковий коментар: період роботи за 1989 рік можливо зарахувати до страхового стажу на підставі архівної довідки про заробітку від 12.09.2025 №01-13/420 після проведення перевірки достовірності її видачі.
Пільговий стаж роботи на посаді тракториста-машиніста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції згідно з довідкою від 18.09.2025 №01-07/161, виданою ТОВ «Руда», становить 14 років 3 місяці 28 днів.
До пільгового стажу не зараховано:
- періоди з 01.04.2015 по 07.12.2016, з 24.03.2018 по 07.12.2018, з 29.03.2019 по 08.11,2021 згідно з довідкою від 18.09.2025 №01-07/161, виданою ТОВ «Руда», оскільки зазначені періоди пільгової роботи не відповідають періодам, зазначеним в трудовій книжці від 24.07.1989 НОМЕР_3 та в акті зустрічної перевірки від 08.08.2025 №1600-0903-1/5336.
Для зарахування до пільгового стажу періодів робота з 01.04.2015 по 07.12.2016, з 24.03.2018 по 07.12.2018, з 29.03.2019 по 08.11.2021 необхідно надати уточнюючі довідки про пільговий стаж відповідно до Додатку 5 Порядку №637 із вірно зазначеними періодами роботи.
Позивач не погодився з рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 30.10.2025 №164650005414 про відмову у призначенні пенсії та звернувся до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначено категорії осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
За змістом пункту "в" статті 13 Закону №1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Зазначене кореспондується із пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV, відповідно до якого чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Тобто, за змістом наведених норм основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, проте у разі відсутності в ній відповідних записів та/або неточностей відомості про характер виконуваної роботи може бути підтверджений уточнюючими довідками підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Згідно з п.п. 1, 2 роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України № 7 від 20.01.1992 року «Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам- машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства» (далі по тексту - Роз'яснення) до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи (на стаціонарних і причепних установках та агрегатах, по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо). Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. Трактористи допоміжних сільських господарств, які не мають самостійного балансу і знаходяться в складі промислових, будівельних, транспортних та інших підприємств і організацій, мають право на пільгову пенсію при виконанні умов, передбачених пунктом 1 цього роз'яснення.
До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії «тракторист - машиніст», запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозернст. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення. Для призначення пенсії на пільгових умовах марка трактора, на якому працює тракторист-машиніст, значення не має.
Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідачем відмовлено у підтверджені періоду роботи за 1989 рік згідно з архівною довідкою про заробітну плату від 12.09.2025 №01-13/420, оскільки довідка не підтверджена первинними документами; період роботи в колгоспі з 1991 року по 10.11.1993 згідно з архівною довідкою від 07.04.2025 №01-13/156, оскільки довідку не засвідчено печаткою установи.
Суд зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як встановлено судом, згідно записів трудової книжки позивач:
- з 24.07.1989 по 28.09.1989 працював водієм автомобіля автопарку у Пирятинській Райсільгоспхімії;
- з 09.10.1989 по 10.02.1991 працював водієм у автогаражі колгоспу Кірова Пирятинського району.
Згідно записів трудової книжки колгоспника позивач з 01.02.1991 по19.02.2000 працював водієм та з 25.12.1995 трактористом в колгоспі "Щорса".
Позивачем на підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, надано до суду первинні документи, а саме:
- архівну довідку про заробітну плату від 12.09.2025 №01-13/420, видану трудовим архівом Пирятинської міської ради, в якій зазначено, що архівну довідку надано на підставі фонд 53, опис 1, справа 44, акруш 47-58;
- архівну довідку про заробітну плату від 07.04.2025 №01-13/156, видану трудовим архівом Пирятинської міської ради, в якій зазначено про проведення оплати праці, встановлений мінімум вихододнів та кількість відпрацьованих вихододнів за рік за період роботи з 1991 року по 2003 рік;
- архівну довідку про заробітну плату від 07.04.2025 №01-13/160, видану трудовим архівом Пирятинської міської ради, в якій зазначено про проведення оплати праці, встановлений мінімум вихододнів та кількість відпрацьованих вихододнів за рік за період роботи з 1989 року по 1991 рік.
Крім того, у довідці від 07.04.2025 №01-13/156, №01-13/160 та у трудовій книжці позивача зазначено, що ним у спірний період виконано річний мінімум трудової участі у громадському господарстві на посаді водія та тракториста.
До того ж довідка від 07.04.2025 №01-13/156 містить печатку трудового архіву Пирятинської міської ради.
Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.3 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
Постановою СРСР від 21.04.1975 за N 310 затверджені Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників (постанова №310).
Пунктом 1 постанови №310 встановлено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.
До трудової книжки колгоспника вносяться, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства у колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи (п. 5 1 постанови №310).
За п.13. постанови №310 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідно до статуту та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналогічні норми містять також Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974р. №162 (Інструкція №162) ті Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 (далі - Інструкція №58).
За позицією Верховного Суду, зокрема, у постанові від 28.02.2018 року у справі № 428/7863/17, певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, в якому вказано що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 13.06.2019р. в справі №195/443/17 та від 22.05.2018р. в справі №683/977/17, право на зарахування до стажу для призначення особі пільгової пенсії підтверджується зокрема відомостями трудової книжки.
Посилання відповідача про непідтверженість періодів зайнятості на посаді водія та тракториста-машиніста первинними документами, суд вважає необґрунтованим, оскільки як вже зазначено судом, відомості про посаду позивача внесені до трудової книжки колгоспника, а характер робіт, що дає позивачу право на отримання пільгової пенсії тракториста - машиніста підтверджений відомостями архівних довідок та відомостями про кількість вироблених трудоднів.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у підтвердженні стажу роботи пенсійний орган застосував суто формальний підхід, що не відповідає принципу верховенства права. При цьому, суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У даному випадку, органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.
Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Згідно з пунктом 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Суд враховує, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови ухвалення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
У ході розгляду цієї справи судом проаналізовано усі доводи сторін та встановлено, що рішення пенсійного органу про відмову у підтвердженні стажу роботи не відповідає принципу обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, адже таке рішення не містить достатніх мотивів, з урахуванням яких відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для підтвердження стажу роботи за період з 1989 року по 10.11.1993.
Відмова відповідача у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи позивача на посаді тракториста у ТОВ «Руда» у період з 01.04.2015 по 07.12.2016, з 24.03.2018 по 07.12.2018, з 29.03.2019 по 08.11,2021 не ґрунтується на вимогах закону, оскільки позивачем разом із заявою було надано довідку від 18.09.2025 №01-07/161, у якій зазначені періоди роботи відповідають періодам, зазначеним в трудовій книжці від 24.07.1989.
Як встановлено судом, відповідачами також не зараховано до страхового стажу позивача період проходження військової служби з 28.05.1987 по 12.06.1989, згідно військового квитка, оскільки прізвище власника не відповідає паспортним даним позивача.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно частини першої статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю.
Так, судом досліджено військовий квиток, який заповнено російською мовою про період служби з 28.05.1987 по 12.06.1989.
У свою чергу згідно трудової книжки позивач проходив військову службу в Радянській армії з 28.05.1987 по 12.06.1989, підстава запису - військовий квиток.
З аналізу вищевикладеного слідує, що позивач у період з 28.05.1987 по 12.06.1989 проходив військову службу.
Такими діями, відповідач, фактично позбавляє позивача права на зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби.
Наведене вище у своїй сукупності є підставою для висновку про неправомірність рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 30.10.2025 №164650005414, а тому суд вважає за необхідне визнати зазначене рішення протиправним та скасувати.
З метою ефективного поновлення прав позивача, вважає також за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача період строкової військової служби: з 28.05.1987 по 12.06.1989 та періоди роботи позивача з 24.07.1989 по 28.09.1989, з 09.10.1989 по 10.02.1991, з 01.02.1991 по 25.12.1995, з 25.12.1995 по 19.02.2000, до пільгового стажу періоди роботи з 01.04.2015 по 07.12.2016; з 24.03.2018 по 07.12.2018; з 29.03.2019 по 08.11.2021.
Згідно із пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, згідно із яким, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається встановлено, що заява позивача від 23.10.2025 за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, а тому відсутні правові підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу позивача періодів роботи, періоду проходження військової служби, призначити позивачу, пенсію за віком.
Крім того, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу / призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
Однак, враховуючи те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку щодо протиправності оскаржуваного рішення, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області повторно розглянути заяву від 23.10.2025 про призначення пенсії за віком.
Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34,м. Полтава,Полтавська область,36000, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (вул.Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька область,29000, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30.10.2025 №164650005414.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період строкової військової служби: з 28.05.1987 по 12.06.1989 та періоди роботи позивача з 24.07.1989 по 28.09.1989, з 09.10.1989 по 10.02.1991, з 01.02.1991 по 25.12.1995, з 25.12.1995 по 19.02.2000, до пільгового стажу періоди роботи з 01.04.2015 по 07.12.2016; з 24.03.2018 по 07.12.2018; з 29.03.2019 по 08.11.2021 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.10.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва