Справа № 420/24210/25
15 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати неправомірним та скасувати п.13 наказу (командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.05.2025 № 131 в частинні призупинення нарахування коштів грошового забезпечення з 01.05.2025 року майору ОСОБА_1 , що перебуває в розпорядженні командира 9 армійського корпусу, у зв'язку з перебуванням понад 4 місяці на лікуванні;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення з 01.05.2025 року за час перебування на лікуванні та перебування у відпустці за станом здоров'я.
II. Позиція сторін
На обґрунтування вказаних вимог представник позивача вказує, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та з 31.10.2024 перебуває на тривалому лікуванні. Водночас, як вказує представник позивача, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.05.2025 № 131 майору ОСОБА_1 , що перебуває в розпорядженні командира 9 армійського корпусу призупинено нарахування коштів грошового забезпечення з 01.05.2025 року, у зв'язку з перебуванням понад 4 місяці на лікуванні. На адвокатський запит від 12.06.2025 року №1206-3 до Генерального штабу Збройних сил України, листом Військова частина НОМЕР_1 від 23.06.2025 року №792 відмовила у нарахуванні та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.05.2025 року , мотивуючи це тим, що у довідці ВЛК №2025-0424-1150-2092-3 від 24.04.2025 року вказано про потребу надання відпустки для лікування терміном на 30 календарних днів, але відсутня постанова з визначеним формулюванням відповідно до наказу Міністерства оборони України N 402 від 14.08.2008, а саме - потребує тривалого лікуванні протягом визначених днів. На переконання представника позивача вказані дії Військової частини НОМЕР_1 щодо призупинення нарахування коштів грошового забезпечення з 01.05.2025 року позивачу після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні та перебування у відпустці за станом здоров'я неправомірними та такими, що порушують право військовослужбовця на належне отримання грошового забезпечення.
11.08.2024 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, покликаючись на положення пункту 11 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за яким висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку. Крім того, згідно пунктів 9, 15 розділу І наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військової лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства. Грошове забезпечення не виплачується: за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Відповідно до пункту “в» 20.3 глави 20 розділу ІІ наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, а також з метою визначення необхідності в потребі у тривалому лікуванні. При цьому, звертає увагу що постанова ВЛК “Потребує тривалого лікування протягом _____ календарних днів» приймається щодо військовослужбовців після проведення лікування чотирьох місяців підряд. Проте, в доданих Позивачем довідці військово-лікарської комісії відсутнє вказане формулювання. Відтак, відсутність конкретного висновку ВЛК про тривале лікування є єдиною та законною причиною для призупинення виплат Позивачу відповідно до пункту 15 наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 р.
18.08.2025 року представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якій, зокрема, стверджує, що надані позивачем висновки ВЛК підтверджують необхідність подальшого лікування понад 4 місяців та відповідно до п.9 розділу І Наказу №260 є підставою для виплати грошового забезпечення.
22.08.2025 року представник відповідача подав заперечення, в яких, зокрема, з покликанням на пункт “в» 20.3 глави 20 розділу ІІ наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 “Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», наголосив на тому, що із зазначених позивачем документів відсутня довідка, постанова, рішення ВЛК з визначеним наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 “Потребує тривалого лікування протягом _____ календарних днів».
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 25 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Цією ж ухвалою зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 з відзивом на позовну заяву надати до суду належним чином засвідчені копії документів, а саме: копію оскаржуваного наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.05.2025 №131 та докази ознайомлення з ним позивача, а також докази, які вплинули на прийняття наказу в частині його оскарження
Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 майор за військовим званням був призваний у Збройні Сили України ІНФОРМАЦІЯ_1 у березні 2022 р., проходив військову службу у складі Військовій частині НОМЕР_1 .
08.10.2024 Гарнізонною ВЛК складено довідку № 6284 про те, що проведено медичний огляд ВЛК "08" жовтня 2024 року. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Деформуючий артроз обох кульшових ч суглобів ІІІ ст. з больовим синдромом та значним порушенням функції. На підставі статей - графи ІІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ - потребує стаціонарного до обстеження у ВМКЦ IIP з подальшим переоглядом.
08.11.2024 р. ВЛК Військово-медичного клінічного центру Південного регіону складено довідку № 2754 про те, що проведено медичний огляд ВЛК (хірургічного профілю) ВМКЦ Південного регіону 08 листопада 2024року. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок, захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): М160. Стан після операції (31.10. 2024) тотального безцементного ендопротезування правого та лівого кульшових суглобів з приводу деформуючого артрозу III ст. з вираженим больовим синдромом та значним порушенням функції. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. На підставі статті 65 графи ІІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ - потребує відпустки для лікування у зв'язку з хворобою на 60 календарних днів.
09.01.2025 Гарнізонною військово-лікарською комісією складено довідку № 143/6 про те, що проведено медичний огляд ВЛК "09" січня 2025 року. Діагноз (включаючи код, згідно чинного І-ІК 025) та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): МІ 6.0 Стан після операції: (31.10.2024) тотального безцементного ендопротезування правого кульшового суглоба з керамо-полімерною парою тертя з приводу деформуючого артрозу обох кульшових суглобів III ст. з вираженим больовим синдромом. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Проведено 1 (одне) ВЛК ВМКЦ ПР від 08.11.2024 № 2754. На підставі етап і 65 графи III Розкладу хвороб, графи - ТДВ - потребує відпустки для лікування у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів.
21.02.2025 ВЛК Військово-медичного клінічного центру Південного регіону складено довідку №528 про те, що проведено медичний огляд ВЛК (хірургічного профілю) ВМКЦ Південного регіону 21 лютого 2025 року. Діагноз постанова ВЛК про причинний зв'язок, захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Ml6.1. Стан після операції (13.02.2025) тотального безцеметного ендопротезування лівого кульшового суглобу з приводу деформуючого артрозу обох кульшових суглобів Ш ст, з вираженим больовім синдромом та значним порушенням функції. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. На підставі статті 65 графи ІІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ - потребує відпустки для лікування у зв'язку з хворобою на 60 календарних днів.
24.04.2025 ВЛК Військово-медичного клінічного центру Південного регіону складено довідку №2025-0424-1150-2092-3 про те, що проведено медичний огляд ВЛК "24" квітня 2025 року. Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): М16.0 Стан після операцій: (31.10.2024) тотального безцементного ендопротезування правого кульшового суглоба; (13.02.2025) тотального безцементного ендопротезування лівого кульшового суглобу з керамо-полімерною парою тертя з приводу деформуючого артрозу обох кульшових суглобів III ст. з вираженим больовим синдромом. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. На підставі статті 65 графи ІІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ - потребує відпустки для лікування у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів.
23.04.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 надав ОСОБА_1 направлення №174 на ВЛК з метою обстеження на предмет придатності до військової служби.
04.05.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 131 відповідно до абзацу 2 пункту 9 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам Наказу Міністерства Оборони України від 07.06.2018 року №260 у зв'язку з перебуванням понад 4 місяці на лікуванні призупинити нарахування коштів грошового забезпечення з 01.05.2025 року майору ОСОБА_1 , що перебуває в розпорядженні командира 9 армійського корпусу. ( пункт 13 наказу).
23.06.2025 р. Військова частина НОМЕР_1 листом за № 792 на адвокатський запит від 13.06.2025 №1306-4, поданий в інтересах майора ОСОБА_1 щодо зупинення виплати грошового забезпечення, покликаючись на пункт 11 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 9 розділу 1, пункт 15, пункт 6.13 глави 6 розділу II наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» повідомила, що у довідці військово-лікарської комісії №2025-0424-1150-2092-3 від 24.04.2025 року майора ОСОБА_1 , вказано про потребу надання відпустки для лікування терміном на 30 календарних днів, але відсутня постанова з визначеним формулюванням відповідно до наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008, а саме - потребує тривалого лікуванні протягом визначених днів.
Вважаючи протиправним наказ відповідача в частині призупинення нарахування грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), яким визначено
- захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. ( частина 1 статті 1 Закону № 2232-XII);
- військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. (частина 1 статті 2 Закону № 2232-XII)
Відповідно до Конституції України основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. № 2011-XII (надалі - Закон № 2011-XII), зокрема,
- держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. ( частини першої статті 9 Закону № 2011-XII)
- до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. ( частина 2 статті 9 Закону № 2011-XII)
- грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. ( абзаци 1-2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII)
- за військовослужбовцями, виведеними у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв'язку з потребою у тривалому лікуванні, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, зокрема іноземних держав, та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), встановленого абзацом першим пункту 11 статті 10-1 цього Закону. ( частина 9 статті 9 Закону № 2011-ХІІ)
- загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров'я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку. ( частина 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ)
- за військовослужбовцями, виведеними у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв'язку з потребою у тривалому лікуванні, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, зокрема іноземних держав, та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), встановленого абзацом першим пункту 11 статті 10-1 цього Закону. (частина 9 статті 99 Закону № 2011-ХІІ)
Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України встановлено Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначено
- грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги). ( пункт 2 розділу І Порядку №260)
- грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). (пункт 8 розділу І Порядку № 260)
- виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток. Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні). Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства. (абзаци перший-третій пункту 9 розділу I Порядку № 260)
- грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього. ( пункт 14 розділу І Порядку № 260)
- грошове забезпечення не виплачується:
за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати;
якщо виплачуються академічні стипендії;
за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше;
за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки;
за час тимчасового виконання обов'язків понад два місяці за новими посадами у зв'язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату);
за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом;
за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини. (пункт 15 розділу 1 Порядку № 260)
- грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці. Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов'язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні. (абзаци перший, третій пункту 1 розділу XXVIII Порядку № 260)
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), за приписами підпунктів 10 та 15 п. 116 якого передбачено, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі:
визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним чи обмежено придатним до військової служби - до звільнення з військової служби;
якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.
VI. Оцінка суду.
З огляду на вищенаведені норми законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини. Виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) (далі - ВЛК) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, що під час проходження військової служби позивач отримав захворювання, внаслідок якого проходить лікування після проведених хірургічних операцій тотального безцементного ендопротезування правого та лівого кульшових суглобів з приводу деформуючого артрозу III ст. з вираженим больовим синдромом, що підтверджується довідкою Гарнізонної військово-лікарської комісії від 08.10.2024 №6284 про стаціонарне дообстеження у ВМКЦ ПР з подальшим переоглядом, довідкою ВЛК Військово-медичний клінічний центр південного регіону від 08.11.2024 №2754, якою ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування у зв'язку з хворобою на 60 календарних днів, довідкою Гарнізонної військово-лікарської комісії від 09.01.2025 №143/6, якою ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів, довідкою ВЛК Військово медичного центру Південного регіону від 21.02.2025 № 528, якою ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування у зв'язку з хворобою на 60 календарних днів, довідкою військово-лікарської комісії від 24.04.2025 №2025-0424-1150-20923, якою ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів.
Тобто, починаючи з жовтня 2024 року позивач проходить лікування захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, що на момент виникнення спірних правовідносин ( травень 2025 року) складає повних п'ять місяців.
Спірність питання у даній справі полягає у правомірності призупинення відповідачем з 01.05.2025 року виплати позивачу, що перебуває в розпорядженні командира 9 армійського корпусу, грошового забезпечення згідно абзацу 2 пункту 9 розділу І Порядку № 260, а саме, у зв'язку з перебуванням понад 4 місяці на лікуванні.
За позицією відповідача, викладеною у листі від 23.06.2025 р. за № 792, у довідці військово-лікарської комісії №2025-0424-1150-2092-3 від 24.04.2025 року вказано про потребу ОСОБА_1 , надати відпустку для лікування терміном на 30 календарних днів, проте без визначення формулювання відповідно до наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008, а саме - потребує тривалого лікуванні протягом визначених днів.
Вирішуючи дані спірні правовідносини, суд вказує про таке.
Як вбачається з наявної у справі довідки ВЛК Військово-медичного клінічного центру Південного регіону № 2025-0424-1150-2092-3 від 24.04.2025 року, то майору ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК внаслідок якого стан після операцій: (31.10.2024) тотального безцементного ендопротезування правого кульшового суглоба; (13.02.2025) тотального безцементного ендопротезування лівого кульшового суглобу з керамо-полімерною парою тертя з приводу деформуючого артрозу обох кульшових суглобів III ст. з вираженим больовим синдромом. На підставі статті 65 графи ІІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ - потребує відпустки для лікування у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів.
Згідно з пунктом 1.1. глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення № 402 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
З огляду на зазначені норми Положення № 402 висновок ВЛК є змістом (суттю) постанови ВЛК, яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або протоколу. Іншими словами, довідка ВЛК є формальним вираженням постанови ВЛК, яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК за наслідком медичного огляду.
Відповідно до пункту 6.5 глави 6 розділу ІІ Положення № 402 для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров'я або звільненні від виконання службових обов'язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець може направлятися на медичний огляд начальником відділення або профільним головним (провідним) фахівцем військового лікувального закладу, у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.
Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження) (пункт 6.11 глави 6 розділу ІІ Положення).
Відпустка за станом здоров'я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК (пункт 6.15 глави 6 розділу ІІ Положення).
Також пункт 6.35 глави 6 розділу ІІ Положення передбачає, серед іншого, що у воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин - у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров'я на 30 календарних днів. За постановою ВЛК відпустка за станом здоров'я може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань - повторно продовжена ще на 30 календарних днів.
Отже, визначення потреби військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я та встановлення необхідного терміну для відновлення функції і працездатності такого військовослужбовця відбувається на підставі висновку ВЛК за наслідком медичного огляду ВЛК, що оформлюється довідкою ВЛК, на підставі якої командир військової частини (закладу) надає таку відпустку.
Зазначений висновок суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладених, у постанові від 16.05.2024 у справі №520/16191/23, яку, відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд враховує при вирішенні даних спірних правовідносин.
Щодо повноваження командира військової частини щодо прийняття рішення (у формі наказу) про продовження виплати грошового забезпечення не є дискреційними з огляду на таке.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 17.10.2019 у справі №826/521/16, від 30.03.2021 у справі №400/1825/20 та від 27.09.2021 у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Водночас повноваження не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Застосовуючи вказаний підхід до обставин цієї справи, суд зауважує, що повноваження командира військової частини щодо видання наказу про продовження виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні та перебування у відпустці за станом здоров'я не передбачають можливості діяти за власним розсудом, оскільки питання наявності/відсутності медичних показань для перебування військовослужбовця у відповідній відпустці належить до компетенції, зокрема, ВЛК.
З огляду на вищевказане, суд відхиляє твердження відповідача про те, що довідці військово-лікарської комісії відсутнє формулювання “Потребує тривалого лікування протягом _____ календарних днів».
Крім того, суд зауважує, що п. 9 Розділу І Порядку № 260 не містить в собі конкретно визначеного рішення ВЛК у формі “потребує тривалого лікування протягом», а містить положення, відповідно до якого грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Доказів зворотного відповідачем суду не надано.
При цьому, суд враховує, що 23 квітня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 надав ОСОБА_1 направлення №174 на ВЛК з метою обстеження на предмет придатності до військової служби.
24.04.2025 року ВЛК Військово-медичного клінічного центру Південного регіону видано довідку № 2025-0424-1150-2092-3, якою визнано потребу ОСОБА_1 у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів.
23.05.2025 р. хворий ОСОБА_1 був госпіталізований з діагнозом - інший уточнений стан після хірургічного втручання. Стан після тотального безцементного ендопротезування правого кульшового суглобу (13.02.2025р.) з приводу деформуючого артрозу обох кульшових суглобів ІІ ст., з вираженим больовим синдромом та значним порушенням функції, про що свідчить Медична карта стаціонарного хворого № 864 перебував на стаціонарному лікуванні (медична документація ВЛК) до 18.07.2025.
З огляду на вказане та з урахуванням встановлених обставин, у разі наявності висновку ВЛК про потребу продовження відпустки за станом здоров'я нормами Порядку № 260 встановлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки командира військової частини: видати наказ про продовження виплати грошового забезпечення.
Натомість, призупинивши майору ОСОБА_1 з 01.05.2025 нарахування грошового забезпечення у зв'язку з перебуванням понад 4 місяці на лікуванні, відповідач діяв протиправно, тобто без урахування обставин, з якими законодавець пов'язує таке призупинення, а відтак наявні підстави для визнання протиправним та скасування пункту 13 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.05.2025 № 131 в частинні призупинення нарахування коштів грошового забезпечення з 01.05.2025 року майору ОСОБА_1 , що перебуває в розпорядженні командира 9 армійського корпусу, у зв'язку з перебуванням понад 4 місяці на лікуванні.
Згідно частини 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи скасування пункту п. 13 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.05.2025 № 131, суд дійшов висновку про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 відновити ОСОБА_1 з 01.05.2025 року нарахування та виплату грошового забезпечення під час перебування його у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою.
VII. Висновок суду.
Частиною 1 ст. 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
VIII. Розподіл судових витрат
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати п.13 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.05.2025 №131 в частинні призупинення нарахування коштів грошового забезпечення з 01.05.2025 майору ОСОБА_1 , що перебуває в розпорядженні командира 9 армійського корпусу, у зв'язку з перебуванням понад 4 місяці на лікуванні.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 відновити ОСОБА_1 з 01.05.2025 року нарахування та виплату грошового забезпечення під час перебування його у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна