Справа № 420/36633/24
15 грудня 2025 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бжассо Н.В.,
за участі секретаря судового засідання Музики І.О.,
за участі сторін:
представника позивача Тарасенко Є.В. (згідно з ордером),
представників відповідача Сімбірського К.В., Храпицького О.О. (згідно з довіреностями),
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одеса за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» про визнання протиправними та скасування рішень. Визнання протиправним та скасування постанов в режимі відео конференції
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор», за результатом розгляду якого позивачка просить суд:
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» по застосуванню до ув'язнених/засуджених заходів стягнення та заохочень від 26.09.2024 року № 96 в частині притягнення ув'язненого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді «Карцер»;
Визнати протиправною та скасувати постанову від 26.09.2024 року № 1676 за підписом в.о. начальника Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» підполковника внутрішньої служби Колбаси В. про поміщення ув'язненого ОСОБА_1 до карцеру строком на 10 діб;
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» по застосуванню до ув'язнених/засуджених заходів стягнення та заохочень від 01.10.2024 року № 98 в частині притягнення ув'язненого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді «Догана»;
Визнати протиправною та скасувати постанову від 01.10.2024 року № 1698 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 перебуває під вартою у ДУ «Одеському слідчому ізоляторі». Позивача на підставі постанови від 26.09.2024 року № 1676 було поміщено в карцер,у зв'язку із виявленням за поясом спортивних штанів позивача загостреної з одного боку металевої пластини довжиною 20 см. Представник позивача зазначає, що вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки з поясу штанів був витягнутий шнурок та ОСОБА_1 під час обшуку камери був у коридорі та його особисто не обшукували. Представник позивача зазначає про порушення відповідачем процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 . Також, під час перебування у карцері позивач знаходився у неналежних умовах та не вдягав одягу спеціального зразка, оскільки це не є обов'язковою вимогою законодавства, а тому притягнення до відповідальності у вигляді догани є протиправним.
Ухвалою суду від 16.12.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на
07.02.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який представник відповідача вважає адміністративний позов ОСОБА_1 є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню з наступних підстав. 24.09.2024 року під час проведення поверхневого обшуку у ув'язненого ОСОБА_1 підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 109, ч. 1 ст. 260 КК України було виявлено та вилучено заборонений предмет, а саме: металеву пластину довжиною приблизно 20 см., чим були порушені вимоги ст. 7 Закону України «Про попереднє ув'язнення» та п. 5 глави 4 розділу 1 «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1769/5 від 14.06.2019 року. За результатами обшуку було складено протокол від 24.09.2024 року, заяв та скарг з приводу обшуку не надходило, від надання пояснень та ознайомлення за протоколом ОСОБА_1 відмовився. За результатами службового розслідування від 25.09.2024 року було прийнято рішення про притягнення ув'язненого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності
Ухвалою суду від 02.04.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.04.2025 року.
Позивач під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, з підстав зазначених у відзиві та запереченнях.
Суд, вислухав представників сторін, розглянув матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками справи докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
Також, під час судового розгляду справи суд допитав у якості свідків працівників Державної установи «Одеський слідчий ізолятор», які були присутні під час обшуку камери, в якій тримався під вартою ОСОБА_1 та при складанні оскаржуваних постанов, а також, осіб, які станом на час обшуку знаходилися в одній камері із ОСОБА_1 .
Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушеннях за ч. 1 та ч. 3 ст. 260, ч. 1 ст. 109 та ч. 2 ст. 28 КК України, та на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду від 13.09.2024 року у кримінальному провадженні № 6202415020200006963 був взятий під варту.
13.09.2024 року ОСОБА_1 прибув до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор».
24.09.2024 року під час проведення поверхневого обшуку у ув'язненого ОСОБА_1 , було виявлено та вилучено заборонений предмет, а саме: металеву пластину довжиною приблизно 20 см., чим були порушені вимоги ст. 7 Закону України «Про попереднє ув'язнення» та п. 5 глави 4 розділу 1 «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1769/5 від 14.06.2019 року, про що складено відповідний акт від 24.09.2024 року про вилучення заборонених предметів.
Згідно з актом від 24.09.2024 року ОСОБА_1 відмовився від надання письмових пояснень за вказаним фактом.
Зазначені події також висвітлені у рапорті молодшого інспектора Євгена Левченка на адресу начальника ДУ «ОСІ» від 24.09.2025 року.
24.09.2025 року ОСОБА_1 повідомлено про призначення на 26.09.2024 року засідання дисциплінарної комісії за фактом виявлених порушень ОСОБА_1 .
Рішенням комісії по застосуванню до ув'язнених/засуджених заходів стягнення та заохочень № 96 від 26.09.2024 року до ув'язненого ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді поміщення до «Карцеру».
26.09.2024 року начальником Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» прийнято постанову № 1676 про поміщення ув'язненого ОСОБА_1 до карцеру строком на 10 діб.
24.09.2024 року під час проведення поверхневого обшуку у ув'язненого ОСОБА_1 , було виявлено та вилучено заборонений предмет, а саме: металеву пластину довжиною приблизно 20 см., чим були порушені вимоги ст. 7 Закону України «Про попереднє ув'язнення» та п. 5 глави 4 розділу 1 «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1769/5 від 14.06.2019 року, про що складено відповідний акт від 24.09.2024 року про вилучення заборонених предметів.
Згідно з актом від 24.09.2024 року ОСОБА_1 відмовився від надання письмових пояснень за вказаним фактом.
Зазначені події також висвітлені у рапорті молодшого інспектора Євгена Левченка на адресу начальника ДУ «ОСІ» від 24.09.2025 року.
24.09.2025 року ОСОБА_1 повідомлено про призначення на 26.09.2024 року засідання дисциплінарної комісії за фактом виявлених порушень ОСОБА_1 .
За результатом проведення службового розслідування складено висновок службового розслідування від 25.09.2024 року, відповідно до якого визначено, за порушення вимог ст. 7 ЗУ «Про попереднє ув'язнення», поучення вимог пункту 5, глави 4, розділу 1 «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1769/5 від 14.06.2019 року, притягнути до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
Рішенням комісії по застосуванню до ув'язнених/засуджених заходів стягнення та заохочень № 96 від 26.09.2024 року до ув'язненого ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді поміщення до «Карцеру».
26.09.2024 року начальником Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» прийнято постанову № 1676 про поміщення ув'язненого ОСОБА_1 до карцеру строком на 10 діб.
В подальшому, за фактом відмови 26.09.2024 року позивача одягати формений одяг встановленого зразку під час поміщення до карцеру, призначено службове розслідування, за результатом якого складено висновок службового розслідування від 27.09.2024 року, відповідно до якого визначено, за порушення вимог ст. 7 ЗУ «Про попереднє ув'язнення», поучення вимог пункту 3, глави 4, розділу 1 «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1769/5 від 14.06.2019 року, притягнути до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
За вказаним фактом ОСОБА_1 під час проведення дисциплінарного провадження від надання письмових пояснень відмовився , що підтверджується актом від 27.09.2024 року, про засідання дисциплінарної комісії повідомлявся завчасно 26.09.2024 року.
Рішенням комісії по застосуванню до ув'язнених/засуджених заходів стягнення та заохочень № 98 від 01.10.2024 року до ув'язненого ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді «Догана».
01.10.2024 року начальником Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» прийнято постанову № 1698 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Вирішуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Порядок попереднього ув'язнення визначається цим Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України.
Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Згідно зі ст. 3 ЗУ «Про попереднє ув'язнення», підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України.
Приписами ст. 4 ЗУ «Про попереднє ув'язнення» передбачено, що установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про попереднє ув'язнення», забезпечення порядку тримання під вартою осіб у місцях попереднього ув'язнення покладається на адміністрацію місць попереднього ув'язнення, яка діє відповідно до цього Закону та інших актів законодавства.
Згідно зі ст. 6 ЗУ «Про попереднє ув'язнення», особи, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, мають обов'язки і права, встановлені законодавством для громадян України, з обмеженнями, що передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 7 ЗУ «Про попереднє ув'язнення», режим у місцях попереднього ув'язнення, тобто порядок і умови тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними з метою забезпечення попереднього ув'язнення, встановлюється цим Законом та іншими нормативними актами.
Основними вимогами режиму в місцях попереднього ув'язнення є ізоляція осіб, взятих під варту, постійний нагляд за ними і роздільне тримання їх у порядку, передбаченому статтею 8 цього Закону.
Особи, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, підлягають обшуку, медичному огляду, дактилоскопуванню і фотографуванню; їх ознайомлюють з правами, обов'язками та вимогами режиму. Речі, які є при них, а також передачі і посилки, що надходять на їх ім'я, підлягають огляду, а листування - перегляду. Їм забороняється мати при собі гроші та цінні речі, а також предмети, не дозволені для зберігання в місцях попереднього ув'язнення. Вилучені у них при доставленні в місця попереднього ув'язнення гроші зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі і предмети здаються на зберігання; гроші та цінні речі, одержані шляхом обману під час перебування в місцях попереднього ув'язнення або джерело одержання яких не встановлено, передаються в доход держави за мотивованою постановою начальника установи для попереднього ув'язнення, санкціонованою прокурором, копія якої приєднується до особової справи особи, яка тримається під вартою. Обшук співробітника кадрового складу розвідувального органу України, взятого під варту, та огляд його речей здійснюються тільки в присутності офіційних представників цього органу.
Пунктом 1 частини 1 статті 10 ЗУ «Про попереднє ув'язнення», особи, взяті під варту, зобов'язані: додержувати порядку, встановленого в місцях попереднього ув'язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації;
Статтею 15 ЗУ «Про попереднє ув'язнення» передбачено, що до осіб, взятих під варту, які порушують вимоги режиму, адміністрація місця попереднього ув'язнення може застосовувати такі заходи стягнення: попередження або догану; позачергове залучення до прибирання приміщення.
Особи, взяті під варту, які злісно порушують вимоги режиму, за мотивованою постановою начальника місця попереднього ув'язнення можуть бути поміщені до карцеру на строк до десяти діб, а неповнолітні - на строк до п'яти діб. Поміщення до карцеру не повинно поєднуватися з погіршенням встановлених норм харчування.
Вагітні жінки і жінки, які мають при собі дітей, поміщенню до карцеру не підлягають.
Застосовувані до взятих під варту заходи стягнення мають відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається застосування заходів, що навмисно завдають особам, яких тримають під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її завершення, але не пізніш як через шість місяців з дня вчинення проступку.
Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного місяця з дня його винесення.
Наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року № 1769/5, відповідно до статті 7 Закону України «Про попереднє ув'язнення», частини третьої статті 18 Кримінально-виконавчого кодексу України та з метою удосконалення норм, що регламентують порядок й умови перебування осіб, які тримаються під вартою, а також окремих категорій засуджених у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Правила № 1769/5).
Згідно з пп. 1 п. 1розділу І Правил № 1769/5, карцер - приміщення, призначене для тримання ув'язнених і засуджених, які злісно порушують вимоги режиму і до яких застосовано стягнення на підставі статті 15 Закону України «Про попереднє ув'язнення» та статей 54, 132, 134 КВК.
Відповідно до пп. 1,4 п. 3 розділу І Правил № 1769/5передбачено, що ув'язнені та засуджені, яких тримають у СІЗО, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених законодавством України і встановлених вироком суду (для засуджених). Обмеження прав, які застосовуються до ув'язнених та засуджених, мають бути мінімально необхідними для досягнення обґрунтованих цілей. Такі обмеження не можуть застосовуватись, якщо для ефективного досягнення поставлених цілей існує менше альтернативне обмеження.
Ув'язнених тримають у СІЗО в порядку, передбаченому цими Правилами та Законом України «Про попереднє ув'язнення».
Згідно з пп. 1 п. 4 розділу І Правил № 1769/5, ув'язнені і засуджені мають право: на захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або тримання під вартою, а також на повідомлення під час взяття під варту підстав та мотивів тримання під вартою, оскарження їх до суду, отримання за особистою письмовою заявою в друкованому вигляді положень статей 28, 29, 55, 56, 59, 62, 63 Конституції України та інших встановлених законом прав затриманих або осіб, яких тримають під вартою, у тому числі право здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (тримання під вартою), право відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника; бути ознайомленими з правилами внутрішнього розпорядку СІЗО персоналом СІЗО; на щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім особам, а також хворим з дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної прогулянки встановлюється до двох годин; отримувати психолого-педагогічну допомогу; зустрічатися з родичами та іншими особами; одержувати посилки (передачі), бандеролі, грошові перекази; на охорону здоров'я в обсязі, встановленому Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», за винятком обмежень, передбачених законодавством; за висновком лікуючого лікаря отримувати від родичів або інших осіб (у фабричній закритій непошкодженій упаковці) лікарські засоби або їх аналоги, медичні вироби, технічні та інші засоби реабілітації, а також купувати їх за безготівковим розрахунком; купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби, письмове приладдя, газети і книги через торговельну мережу на замовлення на суму та у кількості, що передбачені Законом України «Про попереднє ув'язнення», КВК та цими Правилами; користуватися власним одягом і взуттям у випадках, передбачених Законом України «Про попереднє ув'язнення», КВК та цими Правилами; мати при собі документи та записи, що стосуються кримінального провадження, захисту прав та інтересів, а також квитанції про здані на зберігання гроші, цінності та речі, публікації, записи та фотографії (крім тих, що містять інформацію про територію, об'єкти та споруди СІЗО, виготовлення зброї, а також інформацію порнографічного змісту, яка визнається такою відповідно до Закону України «Про захист суспільної моралі»); користуватися телевізорами (не більше одного в камері), настільними іграми, газетами, книгами з бібліотеки СІЗО, одержаними від родичів або інших осіб, придбаними через торговельну мережу;залежно від площі камери або жилої секції користуватися холодильниками із загальним об'ємом до 280 літрів (не більше одного на камеру або жилу секцію), у тому числі одержаними від родичів або інших осіб, придбаними через торговельну мережу; на душпастирську опіку, що здійснюється священнослужителями (капеланами); відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди і користуватися релігійною літературою та властивими їх віруванню предметами релігійного культу, виготовленими промисловим способом з некоштовних матеріалів, за умови, що не порушується встановлений у СІЗО порядок, а також не обмежуються права інших осіб; на восьмигодинний сон у нічний час, під час якого не допускається залучення до участі у кримінальному провадженні та інших діях, за винятком невідкладних випадків. Забороняється примусове переривання сну ув'язнених і засуджених у нічний час, крім вчинення ними втечі, масових заворушень, виникнення пожежі, аварії, стихійного лиха, безпосередньої загрози життю ув'язнених і засуджених;звертатися зі скаргами, заявами та листами до Європейського суду з прав людини, Міжнародного кримінального суду, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, державних органів і посадових осіб у порядку, встановленому статтею 13 Закону України «Про попереднє ув'язнення» та статтями 8, 113 КВК; розпоряджатися вільним часом, який відведений розпорядком дня, не порушуючи правил поведінки.
Згідно з пп. 2 п. 4 розділу І Правил № 1769/5, ув'язнені та засуджені зобов'язані:додержуватися розпорядку дня, встановленого в СІЗО, виконувати законні вимоги адміністрації СІЗО та персоналу СІЗО. Не здійснювати умисних дій, що загрожують життю і здоров'ю інших осіб, а також принижують їх гідність; дотримуватися санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері. Після підйому заправляти свої ліжка і здійснювати вологе прибирання камери (жилого приміщення); бути ввічливими між собою, а також з адміністрацією СІЗО та персоналом СІЗО, вставати з ліжок, вітаючись з адміністрацією СІЗО і персоналом СІЗО, шикуватися в шеренгу під час проведення кількісних перевірок; не вступати в суперечки з адміністрацією СІЗО та персоналом СІЗО, не принижувати їх гідність, не перешкоджати виконанню ними своїх обов'язків. На вимогу адміністрації СІЗО та персоналу СІЗО повідомляти свої прізвище, ім'я, по батькові; дотримуватися тиші після сигналу «Відбій» та норм шуму протягом дня, а також правил поведінки і чистоти у двориках для прогулянок; дбайливо ставитися до інвентарю, обладнання та іншого майна СІЗО, дотримуватися правил пожежної безпеки, а також безпеки під час поводження з електроприладами; за призначенням персоналу СІЗО чергувати в камері по черзі.
З метою забезпечення безпеки адміністрації СІЗО, персоналу СІЗО та інших осіб ув'язнені та засуджені, які порушили вимоги режиму, до оформлення матеріалів про вчинене порушення під час пересування територією СІЗО зобов'язані тримати руки за спиною.
Згідно з пп. 3 п. 4 розділу І Правил № 1769/5, Ув'язненим і засудженим забороняється: порушувати правила поведінки та правила тримання під вартою; без дозволу персоналу СІЗО виходити з камер та інших приміщень режимних корпусів; порушувати лінію охорони та встановлені межі СІЗО; чинити опір законним діям персоналу СІЗО, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов'язків, підбурювати до цього інших ув'язнених і засуджених; продавати, дарувати або відчужувати в інший спосіб на користь інших осіб, які тримаються в СІЗО, предмети, вироби і речі, що перебувають в особистому користуванні; відбирати речі та предмети в інших осіб; перегукуватися і перестукуватися, а також встановлювати в будь-який інший спосіб зв'язок з особами, які перебувають в інших камерах, а під час прогулянки - з особами, які перебувають у сусідніх двориках; викидати будь-які предмети з вікон, перебувати на підвіконні, закривати наглядові вічка у дверях і стінах камер; порушувати цілісність підлоги, стелі, стін, дверей, решіток, робити на них будь-які написи і помітки, псувати книги та інші предмети і речі, що видаються для користування у СІЗО, а також наклеювати, вивішувати будь-що на стіни, вікна, інвентар, що належить СІЗО; завішувати спальні місця та мінятися ними без дозволу персоналу СІЗО; тримати та розводити тварин (засуджені, залишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування, можуть тримати тварин з дозволу адміністрації СІЗО); користуватися будь-якими саморобними електроприладами, без дозволу персоналу СІЗО самостійно проводити будь-які ремонтні роботи в камері; виготовляти, зберігати і користуватися предметами, речами, напоями та речовинами, забороненими для передавання ув'язненим і засудженим, а також для користування та зберігання при собі; грати в карти, а також інші азартні ігри з метою одержання матеріальної вигоди, а також організовувати їх; заподіювати собі або іншим особам тілесні ушкодження, у тому числі за допомогою іншої особи, а також завдавати умисної шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від виконання встановлених обов'язків; порушувати встановлений порядок проведення побачень, надсилання листів, скарг і заяв; курити у не відведених для цього адміністрацією СІЗО місцях; вживати у присутності адміністрації СІЗО, персоналу СІЗО та інших осіб, які відвідують СІЗО, нецензурні та жаргонні слова; наносити собі або іншим ув'язненим чи засудженим, які перебувають у СІЗО, татуювання.
Неповнолітнім особам забороняється курити й отримувати в посилках (передачах) та бандеролях, купувати в крамницях СІЗО та зберігати при собі тютюнові вироби.
Відповідно до пп. 3, 4, 7, 8, 9,10,11 п. 6 розділу VIII Правил № 1769/5, правом застосовувати в повному обсязі заходи заохочення і стягнення до ув'язнених та засуджених (за винятком переведення засуджених до приміщення камерного типу (одиночної камери)) користується начальник СІЗО або особа, яка виконує його обов'язки.
Перед накладенням стягнення питання про доцільність застосування стягнення до ув'язнених та засуджених вирішується на засіданні дисциплінарної комісії СІЗО, яка діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини її членів.
До складу дисциплінарної комісії входять начальник СІЗО, його перший заступник, заступники, а також начальники служб СІЗО, які за своїми посадовими обов'язками безпосередньо спілкуються з ув'язненими та засудженими. Очолює дисциплінарну комісію начальник СІЗО або особа, яка виконує його обов'язки.
На засідання дисциплінарної комісії запрошуються й інші особи, присутність яких є доцільною, для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності. Члени спостережних комісій на відповідній території мають право бути присутніми на засіданні дисциплінарної комісії та мають право дорадчого голосу.
Ув'язнений чи засуджений має бути письмово повідомлений про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За письмовою заявою ув'язненого чи засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби.
Ув'язнений чи засуджений під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії має право користуватися послугами захисника, адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правничої допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, за власним вибором, який представлятиме його інтереси під час засідання комісії. Якщо ув'язнений або засуджений не має доступу до цих осіб, адміністрація СІЗО зобов'язана надати йому можливість звернутися за отриманням правничої допомоги до суб'єктів надання такої допомоги.
Ув'язнений і засуджений та/або їх представники мають право: отримати інформацію про притягнення до відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії; бути присутніми на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності; ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них; надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази; подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною, для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності.
Матеріали про порушення доповідає на засіданні дисциплінарної комісії начальник відділення соціально-психологічної служби або особа, яка ініціювала притягнення до відповідальності, у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб.
Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення ув'язненого чи засудженого та його представника, свідків, інших осіб, присутність яких є доцільною, для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності, адміністрації СІЗО, особи, яка ініціювала притягнення до відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу.
Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії. Результати розгляду дисциплінарною комісією питання про доцільність застосування стягнення до засудженого оформлюються відповідним письмовим рішенням.
Ув'язнений або засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення до органу виконання покарань вищого рівня, прокурору чи суду, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, якою накладено стягнення, за наявності для того підстав може його скасувати або замінити іншим, більш м'яким, стягненням. Вища посадова особа може скасувати стягнення в разі, якщо посадова особа, якою накладено стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею за відсутності порушення з боку ув'язненого чи засудженого.
Ув'язненому чи засудженому протягом трьох робочих днів видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження.
Про заохочення і стягнення начальник СІЗО виносить постанову про заохочення (додаток 28) і постанову про накладення дисциплінарного стягнення (додаток 29).
Про виявлене порушення вимог режиму посадова особа СІЗО складає вмотивований рапорт, який подає на розгляд адміністрації СІЗО. Облік таких рапортів здійснюється у журналі обліку рапортів про порушення ув'язненими і засудженими встановленого режиму тримання (додаток 30), що зберігається у черговій частині СІЗО.
Під час призначення заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка ув'язненого чи засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення щодо суті проступку. Заходи стягнення мають відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається застосування стягнень, що завдають ув'язненим та засудженим фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, - з дня її завершення, але не пізніше ніж через шість місяців з дня вчинення проступку. Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного місяця з дня його винесення.
Стягнення у вигляді поміщення до дисциплінарного ізолятора, карцеру та переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) засуджені відбувають у приміщеннях карцеру. На них поширюються умови тримання засуджених у дисциплінарному ізоляторі, карцері, приміщенні камерного типу (одиночній камері) виправних колоній, установлені КВК та цими Правилами.
Підставою для приймання та тримання засуджених, поміщених до дисциплінарного ізолятора, карцеру, є вмотивована постанова про поміщення засудженого до дисциплінарного ізолятора, карцеру (додаток 31), винесена начальником СІЗО або особою, яка виконує його обов'язки, на підставі рішення дисциплінарної комісії, з визначенням строку тримання.
Підставою для приймання та тримання засуджених у приміщенні камерного типу (одиночній камері) є вмотивована постанова про переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) (додаток 32), винесена начальником СІЗО або особою, яка виконує його обов'язки, згідно з рішенням суду про переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери), з визначенням строку тримання.
До ув'язнених і засуджених, які відбувають покарання у вигляді поміщення до карцеру чи дисциплінарного ізолятора, переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), можуть застосовуватися всі заходи стягнення, за винятком повторного поміщення в карцер чи дисциплінарний ізолятор, повторного переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери).
Стягнення у вигляді поміщення до карцеру накладається за вмотивованою постановою про поміщення ув'язненого до карцеру (додаток 33), винесеною начальником СІЗО або особою, яка виконує його обов'язки, на підставі рішення дисциплінарної комісії, з визначенням строку тримання.
Відповідно до пп. 1-5, 10 п. 7 розділу VIII Правил № 1769/5, ув'язнені та засуджені, які злісно порушують вимоги режиму, можуть бути поміщені до карцеру чи дисциплінарного ізолятора, переведені до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строки, передбачені статтею 15 Закону України «Про попереднє ув'язнення» та статтями 54, 68, 132 КВК.
До неповнолітніх осіб стягнення у вигляді поміщення до карцеру застосовується у виключних випадках у разі безуспішного застосування інших заходів впливу.
Злісним порушенням режиму тримання є вживання ув'язненим або засудженим спиртних напоїв, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів; виготовлення, зберігання, придбання, розповсюдження інших заборонених предметів, участь у настільних, азартних та інших іграх з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди; вчинення дрібного хуліганства; систематичне ухилення від лікування захворювань, що становлять небезпеку для здоров'я інших осіб.
Дрібне хуліганство - вживання ув'язненими або засудженими нецензурної лайки у присутності інших ув'язнених і засуджених, адміністрації СІЗО, персоналу СІЗО та осіб, які відвідують СІЗО, образливе чіпляння до них, а також інші подібні дії, що порушують вимоги режиму тримання, встановлені законодавством обов'язки громадян та посягають на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
Систематичне ухиляння від лікування захворювань, що становлять небезпеку для здоров'я інших осіб, - порушення режиму тримання, вчинене знову, за яке ув'язнений або засуджений раніше притягувався до дисциплінарної відповідальності, за умови, що дисциплінарне стягнення за попереднє аналогічне порушення достроково не зняте або не погашене.
Постанови про поміщення ув'язненого або засудженого до карцеру чи дисциплінарного ізолятора, а також про переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) начальник СІЗО або особа, яка виконує його обов'язки, оголошує ув'язненому або засудженому під його особистий підпис.
У разі відмови ув'язненого чи засудженого поставити особистий підпис начальник СІЗО або особа, яка виконує його обов'язки, робить на постанові відповідну відмітку.
Поміщення (звільнення) до (з) карцеру неповнолітніх осіб здійснюється у присутності працівника соціально-психологічної служби СІЗО.
За відсутності начальника СІЗО, якщо іншими заходами припинити і попередити порушення режиму не можна, ув'язнені або засуджені переводяться до окремої камери відповідно до постанови про тимчасову ізоляцію до 24 годин ув'язненого (засудженого) до окремої камери (додаток 35) до прибуття начальника СІЗО. Така ізоляція не є стягненням, але якщо за результатами перевірки приймається рішення про поміщення особи, яка вчинила порушення, до карцеру, дисциплінарного ізолятора, приміщення камерного типу (одиночної камери), час попереднього перебування в ізоляції зараховується до загального строку тримання в цих приміщеннях.
Перед поміщенням ув'язненого або засудженого до карцеру чи дисциплінарного ізолятора, переведенням до приміщення камерного типу (одиночної камери) персонал СІЗО повідомляє про це медичного працівника.
Письмовий висновок медичного працівника щодо неможливості тримання ув'язненого або засудженого в карцері чи дисциплінарному ізоляторі, приміщенні камерного типу (одиночній камері) підлягає негайному виконанню персоналом СІЗО.
Адміністрація СІЗО невідкладно інформує суд про звільнення засудженого з приміщення камерного типу (одиночної камери) у зв'язку з неможливістю його подальшого там перебування на підставі висновку медичного працівника для прийняття рішення.
Ув'язнені та засуджені, які відбувають стягнення у вигляді поміщення до карцеру чи дисциплінарного ізолятора, переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), забезпечуються індивідуальним спальним місцем і постільними речами, що видаються тільки на час сну.
Ув'язненим і засудженим надається щоденна прогулянка тривалістю одна година, а неповнолітнім особам - до двох годин. У разі потреби на час виходу з приміщення видається верхній одяг.
Прибирання камер проводять засуджені, які в них перебувають, почергово.
Ув'язненим, які відбувають стягнення у вигляді поміщення до карцеру, видається одяг встановленого зразка відповідно до вимог законодавства.
З огляду на наведені вище положення пп.2 п. 7 розділу VIII Правил № 1769/5, зберігання заборонених предметів є злісним порушенням режиму тримання.
З огляду на наявні в матеріалах справи письмові докази, під час проведення обшуку 24.09.2025 року у камері, в якій знаходився, у тому числі, ОСОБА_1 було виявлено загострену з однієї сторони металеву пластину довжиною приблизно 20 см, що не є предметом, який наведений у Переліку продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, заборонених для передавання ув'язненим і засудженим, а також для користування та зберігання при собі, що є додатком до Правил № 1769/5.
Факт вилучення вказаного предмету підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що наявні в матеріалах дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 .
Судом не встановлено порушень відповідачем порядку проведення дисциплінарного провадження в частині повідомлення позивача про виявлене порушення, про можливість надання пояснень під час дисциплінарного провадження, проведення медичного огляду позивача.
Разом з тим, допитані під час судового розгляду справи свідки - ув'язнені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які утримувалися з ОСОБА_1 в одній камері, пояснили суду, що безпосередньо у ОСОБА_1 під час обшуку не було виявлено жодних сторонніх предметів. У камері, під скатертиною на столі, було виявлено металеву консервну кришку, якою користувалися свідки для нарізання їжі, однак, ОСОБА_1 до вказаного предмету не мав жодного відношення та не використовував його.
Допитані під час судового розгляду справи свідки - працівники Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» пояснили суду наступне.
Свідок ОСОБА_5 зазначив, що після поверхневого огляду ОСОБА_1 працівником ОСОБА_6 було виявлено металеву пластину, однак моменту вилучення він не бачив, а бачив її лише у руках ОСОБА_6 .
При цьому, свідок ОСОБА_6 зазначив, що він не пам'ятає, хто вилучав у ОСОБА_1 заборонений предмет, не пам'ятає, щоб він цей предмет бачив особисто. Відеофіксація обшуку не відбувалась, у зв'язку із відсутністю відео реєстратора. Особисто він обшук ОСОБА_1 не проводив, заборонених предметів у нього не вилучав.
Свідок ОСОБА_7 , який приймав участь у складанні акту про знищення вилученого предмету пояснив, що вилучений у ОСОБА_1 предмет він не бачив, під час його знищення не був присутній, а лише підписав на прохання інших працівників акт.
Свідок ОСОБА_8 , який складав висновок службового розслідування, пояснив суду, що він бачив рапорт, який складений ОСОБА_5 та факт знищення вилученого предмету за участі комісії.
Тобто, отриманими під час судового розгляду справи показаннями свідків не підтверджується факт вилучення у ОСОБА_1 заборонених предметів, що свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та порушень Правил № 1769/5.
Таким чином, рішення комісії Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» по застосуванню до ув'язнених/засуджених заходів стягнення та заохочень від 26.09.2024 року № 96 в частині притягнення ув'язненого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді «Карцер» та відповідно постанова від 26.09.2024 року № 1676 є протиправними та такими, що належать до скасування.
При цьому, суд вважає безпідставними посилання представника позивача на відсутність у Правилах № 1769/5 вимог щодо обов'язку носити під час поміщення до карцеру одягу встановленого зразка, оскільки така вимога прямо випливає зі змісту пп. 10 п. 7 розділу VIII Правил № 1769/5, однак, з урахуванням того, що суд зробив висновок про протиправність застосованого до позивача стягнення у вигляді «Карцер», рішення комісії Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» по застосуванню до ув'язнених/засуджених заходів стягнення та заохочень від 01.10.2024 року № 98 в частині притягнення ув'язненого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді «Догана» та постанова від 01.10.2024 року № 1698 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани за відмову надягати одяг встановленого зразка під час поміщення до карцерного приміщення є протиправними та такими, що належать до скасування, як похідні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Суд встановив, що за звернення до суду із вказаним позовом, позивач сплатив судовий збір у сумі 4844,80 грн., які з урахуванням ч. 1 ст. 139 КАС України, мають бути стягнуті з відповідача на його користь.
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 139, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» про визнання протиправними та скасування рішень. Визнання протиправним та скасування постанов.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» по застосуванню до ув'язнених/засуджених заходів стягнення та заохочень від 26.09.2024 року № 96 в частині притягнення ув'язненого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді «Карцер»;
Визнати протиправною та скасувати постанову від 26.09.2024 року № 1676 за підписом в.о. начальника Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» підполковника внутрішньої служби Колбаси В. про поміщення ув'язненого ОСОБА_1 до карцеру строком на 10 діб;
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» по застосуванню до ув'язнених/засуджених заходів стягнення та заохочень від 01.10.2024 року № 98 в частині притягнення ув'язненого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді «Догана»;
Визнати протиправною та скасувати постанову від 01.10.2024 року № 1698 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Стягнути з Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 4844,80 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач - ОСОБА_1 (ув'язнений ДУ «Одеський слідчий ізолятор», РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Державна установа «Одеський слідчий ізолятор» (вул. Люстдорфська дорога, 11, м. Одеса, 65080, код ЄДРПОУ 08564162).
Повний текст рішення складений та підписаний судом 15 грудня 2025 року.
Суддя Н.В. Бжассо