Справа № 420/33783/25
12 грудня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VIII-011/2025 від 29 серпня 2025 року про порушення дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 10.10.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 29.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 24.11.2025.
Ухвалою суду від 20.11.2025 заяву представника Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, щодо продовження строку на подання відзиву задоволено та продовжено відповідачу строк на подання відзиву на 15 днів з дня отримання ухвали суду про відкриття провадження.
24.11.2025 в судовому засіданні представником Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури заявлено клопотання про залишення без розгляду позовної заяви у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання, представником відповідача зазначено, що відповідно до частини 7 статті 52 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття. Таким чином, належний строк на оскарження рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VIII-011/2025 від 29 серпня 2025 року був до 28.09.2025, а з урахуванням, що це вихідний день то 29.09.2025. Разом з тим, позовна заява про оскарження рішення ВКДКА від 29.08.2025 № VIII-011/2025, відповідно відмітки вхідного штемпеля на позовній заяві, подана 07.10.2025, тобто після 29.09.2025, що свідчить про пропуск позивачем строку, протягом якого таке рішення може бути оскаржене.
Ухвалою суду від 24.11.2025 клопотання представника Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про залишення без розгляду позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено частково. Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України про визнання протиправним та скасування рішення - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
08.12.2025 до суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що пропуску строку на оскарження не було, оскільки 30-денний строк, передбачений частиною 7 статті 52 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", має обчислюватися з дня, коли особа дізналась (повинна була дізнатися) про прийняте рішення, а не з дня його прийняття. Разом з тим, позивач зазначає, що електронне повідомлення від ВКДКА надійшло йому на офіційну електронну адресу, вказану в Єдиному реєстрі адвокатів України, лише 24 вересня 2025 року, а паперове повідомлення - рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивач отримав лише 11 жовтня 2025 року. Таким чином, на думку позивача, 30-денний строк почав спливати 25 вересня 2025 року, а закінчувався - 24 жовтня 2025 року, відтак позов подано вчасно - 07 жовтня 2025 року. У зв'язку з наведеним, позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження рішення ВКДКА №VІІІ-011/2025 від 29.08.2025, у разі якщо суд вважає, що строк пропущено.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Частинами 1, 2 статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини 1, 3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 7 статті 52 Закону України від 05.07.2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (із змінами і доповненнями) рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.
Таким чином строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VIII-011/2025 від 29 серпня 2025 року становить саме тридцять днів і обчислюється з дня його прийняття.
Виходячи із встановлених обставин, строк звернення до суду сплив 28.09.2025.
В свою чергу, до Одеського окружного адміністративного суду позивач звернувся лише 02.10.2025 (згідно штампу на конверті), тобто, з пропуском тридцятиденного строку на звернення до суду.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Приписами статті 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це встановлений законом проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і за захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строки адміністративного судочинства спрямовані саме на якнайшвидше здійснення такого захисту шляхом суворого їх дотримання судом та особами, які беруть участь у справі.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд зауважує, що матеріалами справи підтверджується, а позивачем не заперечується, що останньому було відомо про призначення засідання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для розгляду скарги Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області у складі дисциплінарної палати від 22.11.2024 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 , на 29.08.2025 о 15:50 год. дистанційно - в режимі відеоконференції.
Крім цього, згідно з відомостей офіційного сайту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії за посиланням: https://vkdka.org/rishennya-viii-011-2025-za-skargoyu-vsha-naau-na-rishennya-kvalifikatsijno-distsiplinarnoji-komisiji-advokaturi-odeskoji-oblasti-u-skladi-distsiplinarnoji-palati-vid-22-11-2024-roku-provadzhennya/ встановлено, що ВКДКА опубліковано спірне рішення 29.08.2025, тобто в день його прийняття.
Отже, знаючи дату призначеного засідання, позивач, як адвокат, стосовно якого здійснюється розгляд скарги ВКДКА, та яким заявлялися відгуки на скарги Директора Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України, мав проявити інтерес щодо результатів засідання, яке відбулося 29.08.2025.
При цьому, у заяві про поновлення строку звернення до суду, позивач наполягає на обчисленні 30-денного строку не з моменту прийняття оскаржуваного рішення, а з моменту коли позивач дізнався (повинен був дізнатися) про прийняте рішення. Оскільки, електронне повідомлення від ВКДКА надійшло позивачу на офіційну електронну адресу, вказану в Єдиному реєстрі адвокатів України, лише 24 вересня 2025 року, то строк звернення до суду закінчувався - 24 жовтня 2025 року, відтак позов подано вчасно - 07 жовтня 2025 року.
Суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки, як уже було зазначено судом, частиною 7 статті 52 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (із змінами і доповненнями) визначено, що рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду, суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.
Натоміть, позивач у своїй заяві про поновлення строку наводить тези, які, на його думку, вказують на помилковість позиції суду щодо початку перебігу строку, тобто фактично викладає заперечення на цю ухвалу, однак не вказує конкретних обставин, що стосуються саме позивача та свідчать про непереборний характер таких обставин в контексті можливості подати позовну заяву у встановлений законом строк, та про поважність причин пропуску строку.
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини у справі KARAKUTSYA v. UKRAINE (заява №18986/06) від 16.02.2017 року (набуло статусу остаточного 16.05.2017 року). Суд неодноразово визначав, що це є обов'язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (див. між іншого, Teuschler v. Germany (dec.), no. 47636/99, 4 жовтня 2001 року; Sukhorubchenko v. Russia, no. 69315/01, § 48, 10 February 2005; Gurzhyy v. Ukraine (dec.), no. 326/03, 1 квітня 2008 року; and Muscat, цит.вище, § 44) (п. 53).
Враховуючи викладене, на переконання суду, вказані у заяві позивача про поновлення строку звернення до суду підстави його пропуску не можуть бути визнані поважними.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Ілхан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).
Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що саме строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності, остаточності та захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка б могла виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 09.01.2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (п.137), рішення від 22.10.1996 року у справі "Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства" (п. 51).
Так, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у питанні поновлення строків (від 28 липня 2022 року у справі №9901/611/19), за якими поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Так, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Однак, як уже було зазначено судом, позивач у своїй заяві про поновлення строку вказує на помилковість позиції суду щодо початку перебігу строку, тобто фактично викладає заперечення на цю ухвалу. При цьому діє непослідовно, оскільки все одно просить поновити йому строк та визнати поважними причини пропуску звернення до суду.
Суд залишається на своїй позиції щодо обчислення 30-денного строку звернення до суду з моменту прийняття оскаржуваного рішення, тобто з 29.08.2025 та відхиляє аргументи позивача щодо поновлення строку звернення з урахуванням викладеного вище, при цьому бере до уваги, що у поданій заяві про поновлення строку не наведено підстав, які б могли бути визнані поважними щодо пропуску строку.
Згідно пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України суд залишає позовну заяву без розгляду якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.
Оскільки позивачем пропущення строк звернення до суду та не наведено жодних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, то суд дійшов висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду
Керуючись статтями 123, 240, 248 КАС України, суд,-
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтями 293-295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.