Справа № 420/35627/24
12 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АТАМАН І К» (вул. Бугаївська, будинок 21/49, офіс 31, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 41277430) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АТАМАН І К» до Львівської митниці в якому позивач просить суд: визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900819/2 від 10.11.2024 року; визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003124 від 10.11.2024 року.
Позов обґрунтований позивачем тим, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в розмитненні товару за ціною контракту, без врахування документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару та не містять розбіжностей.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.
З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки в поданих ним до митного оформлення документах містилися розбіжності, зокрема, документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Зазначені обставини були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено наступне: 20.03.2023 року між фірмою “FRUTOPOLIS S.A.» (Греція) (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АТАМАН і К» (як покупцем) було укладено Контракт на поставку №01/23 (далі Контракт), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в замовленні покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в контракті. Поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії товару узгоджується сторонами і визначається в замовленнях, наданих на кожну партію товару. Загальна кількість поставленого товару складається у кількості, зазначеної в інвойсі по кожній партії товар (п.п. 1.1, 1.2 Контракту).
З метою здійснення митного оформлення товару декларантом подано митну декларацію № 24UA209170095034U3 від 10.11.2024 року відповідно до якої на митну територію України на умовах поставки CPT надійшов товар ТОВ «АТАМАН І К»: мандарин свіжий, сорту CLMENTINES, у пластикових ящиках 2060 штук, на 26 дерев'яних палетах, врожай 2024 року. Призначений для громадського харчування. Торгова марка: FRUTOPOLIS . Виробник: FRUTOPOLIS S.A.. Країна виробництва: Греція (GR).
Львівською митницею декларанту надіслано електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; -за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; -якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. -транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); -виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
У відповідь Декларантом надіслано лист № 10/11-24-1 від 10.11.2024 р., разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 07.11.2024 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-37/11-2024 від 10.11.2024 року; розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 07.11.2024 року, копія митної декларації країни відправлення № 24GREX410100078358 від 07.11.2024 р.
Однак, Львівською митницею 10.11.2024 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2024/900819/2 та складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003124.
Відповідно до положень ст. 49, 52 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів та зборів; подавати органу доходів та зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів та зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: декларацію митної вартості та документи що підтверджують числові значення складових митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); інвойс; платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії; страхові документи, тощо.
У разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності), зокрема, виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення; тощо.
Відповідно до ст. 54, 55 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів та зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, яке має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, тощо.
Відповідно до положень ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Суд вважає дії митного органу щодо відмови в застосуванні митної вартості, заявленої позивачем, за першим методом - за ціною договору, неправомірними, рішення про коригування відповідачем митної вартості товару, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними та таким, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.
Так, декларантом наданий до митного органу договір (контракт), в якому визначений порядок, умови і строки оплати товару, умови поставки товару, тощо, наданий інвойс, який містить дані щодо найменування, кількості, ціни товару, що відповідає даним митної декларації та не суперечить умовам контракту, тощо.
Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) 24UA209170095034U3 від 10.11.2024 року Львівською митницею встановлено, що поставка оцінюваного товару здійснювалась на підставі Контракту на поставку №01/23 від 20.03.2023р. Відповідно до п.1.1 Контракту постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар зазначений у замовлені покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, що є невід'ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах обумовлених в Контракті; Згідно з п.1.2 Контракту, поставка товару здійснюється партіями Кількість кожної партії товару узгоджуються сторонами і визначається в Замовленнях наданих покупцем на кожну партію товару; Відповідно до п. 4.3. Контракту, умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї. Також п.4.7 Контракту, передбачено, що Замовлення має містити у собі такі відомості: умови поставки та порт/місце поставки, реквізити контракту, номер і дата замовлення, найменування постачальника і покупця, найменування товару, кількість товару, вага товару. При цьому, п.2.2. Контракту, передбачено що покупець зобов'язаний оплатити вартість тієї кількості товару, яку він замовив відповідно до узгоджених Замовлень. А відповідно до п.4.8 Контракту інвойс, що містить розбіжності із Замовлення Покупця, вважається таким, що не підтверджує умови поставки, зазначені у такому Замовленні, а отже позбавляє постачальника права на отримання оплати за поставлений за таким інвойсом товар. Здійснюючи аналіз вищевказаних положень Контракту, який регулює процедуру погодження поставки товару, у тому числі і вартість товару, вбачається, що інвойс виставляється на підставі замовлення, однак незважаючи на це такі документи як інвойс та замовлення є взаємозалежні документи та для встановлення усі відомостей, що містять числові значення, такі два документа необхідно розглядати в сукупності. Однак, слід зазначити, що замовлення до митного оформлення не надавалось, що позбавляє можливості у повній мірі перевірити числові значення вартості товару, що містяться у поданих документах, а також чи відповідає виставлений інвойс замовленню. - як зазначалося в п. 1.1. контракту, виставлений на підставі замовлення Інвойс є невід'ємною частиною цього контракту. Згідно п. 2.3 контракту, ціна товару вказується в інвойсах на оплату кожної окремої партії товару. Враховуючи зазначене інвойс, що відповідає узгодженому замовленню уточнює та більш детально розкриває зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, у тому числі ціна, та такий є невід'ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого Контракту. Відповідно до п. 2.3. ч.2. ст. 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу). Згідно п. 11.2 контракту, всі додатки, доповнення та зміни до контракту дійсні та становлять невід'ємну його частину лише у тому випадку, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані сторонами. За даних умов, фактом узгодження сторонами усіх істотних умов конкретної партії товару, зокрема, кількості та ціни, є підписання сторонами інвойсу, який в подальшому становитиме невід'ємну частину контракту, що відповідає умовам контракту. До митного оформлення декларантом наданий інвойс №INVT 61 від 07.11.2024. Однак, наданий інвойс підписаний лише зі сторони постачальника (продавця), що не відповідає вимогам п. 11.2 Контракту. Такий інвойс, є невід'ємною частиною Контракту (п.1.2), а відтак і додатком до даного Контракту, однак такий підписаний лише стороною постачальника, та як наслідок, такий документ не може підтверджувати відомості про числові значення складових митної вартості. А за відсутності, замовлення відсутня можливість перевірити інформацію, у тому числі, умови поставки, форму оплати, та вартість товару, що вказується в інвойсі. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
Щодо посилань відповідача у спірному рішенні з приводу ненадання позивачем замовлення до митного оформлення, судом встановлено, що п. 4.6 Контракту на поставку № 01/23 від 20.03.2023 зазначено, що Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до Замовлень Покупця, які направляється Покупцем Постачальнику електронною поштою. Замовлення не складаються у вигляді окремого документу, замовлення це текстове повідомлення, яке надсилається електронною поштою, в якому узгоджуються умови та номенклатура поставки, та за підсумками такого листування, відповідно до п. 4.8 Контракту, складається інвойс, який підтверджує замовлення та відображає усі необхідні дані стосовно певної поставки товару. У випадку постачання товарів за Контрактом для його сторін замовлення виконує виключно інформаційну та погоджувальну функції, з точки зору документа, який має юридичну значущість, замовлення сторонами Контракту не розглядається. Юридично значущим документом є інвойс, який закріплює підсумки перемовини щодо поставки певної партії товару та відображає дані щодо такої поставки повною мірою.
При цьому, надання замовлення, як документу, що підтверджує митну вартість товарів не передбачено ч.ч.2, 3 та 4 ст.53 Митним кодексом України.
Щодо неналежного оформлення інвойсу, позивач зазначає, що до митного органу було надано рахунок-фактуру (інвойс), що містив всю необхідну інформацію для підтвердження числових даних, заявленої митної вартості. Необхідність підпису отримувача товару не є обов'язковою умовою для заповнення комерційного інвойсу і не дає причини сумніватись в його справжності.
Суд погоджується з обґрунтуваннями позивача викладеними у позовній заяві і зазначає, що жодним українським або міжнародним нормативно-правовим актом не закріплено форму або вимоги до складання інвойсів в частині того, що в них мають бути окремо відображені складові митної вартості товару, що Позивач жодним чином не впливає на форму інвойсів, які складає Постачальник. Постачальник самостійно вирішує, що в ньому вказувати, відповідно до замовлення Позивача та згідно встановленої форми цього документа. Позивач не може нести відповідальність за не вказівку Постачальником в інвойсі, окрім Контракту, даних щодо складових митної вартості товару і це не може бути підставою для коригування митної вартості.
Інвойс - це документ, у якому зазначаються товари та послуги, які компанія надає клієнту, та зазначається зобов'язання клієнта на оплату цих послуг. В інвойсі вказується, які саме послуги чи товару надаються клієнту, та яку оплату він зобов'язаний здійснити за виконані послуги чи надані товари.
Виходячи із загальної практики, інвойс - це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність, який має містити: 1) дату складання; 2) найменування та реквізити продавця; 3) найменування та реквізити покупця; 4) найменування товарів; 5) ціну товарів; 6) загальну вартість рахунку; 7) валюту оплати; 8) ставки та розмір податку.
У інвойсі можуть зазначатись: 1) реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, 2) реквізити відвантажувального документа, 3) платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в інвойсі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок_проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що Позивачем було надано рахунок-фактуру (інвойс), що містив всю необхідну інформацію для підтвердження числових даних, заявленої митної вартості, а відсутність підпису отримувача товару не є обов'язковою умовою для заповнення комерційного інвойсу і не дає підстав для сумніву в його справжності та корегування у зв'язку з цим митної вартості товару.
Слід зазначити, що відповідач у своєму рішенні не наводить жодних обґрунтувань щодо змісту інвойсу, а лише зазначає про відсутність підпису позивача, що на думку суду жодним чином не впливає на можливість визначення митної вартості товару з урахуванням інформації у ньому наведеної.
Враховуючи зазначені обставини у Львівської митниці не було підстав, передбачених ч. З ст. 53 Митного кодексу України для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а також причин для коригування митної вартості та для відмови у митному оформленні товарів за ціною контракту.
Оскільки основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, суд прийшов до висновку, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару до відповідача надано документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб'єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування іншого методу визначення митної вартості товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак відповідач не довів наявність розбіжностей в поданих документах, подані документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також надавали можливість відповідачу визначити митну вартість товару, відповідач не мав права витребовувати у позивача додаткові документи та відмовляти у розмитненні товару позивачу за ціною контракту.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано.
Посилання відповідача на наявність інформації про те, що подібний товар був оформлений за вищою митною вартістю суд не приймає до уваги, оскільки, відомості з інформаційної бази даних носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст. 8 Митного кодексу України митна справа здійснюється на основі принципів, в тому числі, законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, тощо.
Згідно з ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Оскільки позивачем були надані для митного оформлення товару всі документи, необхідні для визначення його митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять розбіжностей, тощо, відмова відповідача у розмитненні товару за митною декларацією є не правомірною, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню судом.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Щодо заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн., суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, на підтвердження здійснення витрат, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи представником позивача надані до суду: договір № 0104-24/АІК від 01.04.2024 року про надання юридичних послуг, укладений між позивачем та адвокатом; додаткову угоду №24UA20917009507203/044 від 13.11.2024 року до договору № 0104-24/АІК від 01.04.2024 року, замовлення № 24UA20917009507203/044 від 13.11.2024 року до договору № 0104-24/АІК від 01.04.2024 року про надання юридичних послуг, акт наданих послуг № 24UA20917009507203/044 від 13.11.2024 року до договору № 0104-24/АІК від 01.04.2024 року про надання юридичних послуг.
Відповідно до вказаного акту наданих послуг №24UA20917009507203/044 від 13.11.2024 року адвокатом надано та прийнято клієнтом такі послуги: підготовка та подання позовної заяви 5000, 00 грн.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що сума витрат на надання правничої допомоги, яку заявляє представник позивача у позовній заяві до відшкодування, є завищеною, а отже - не відповідає критерію справедливої сатисфакції.
Виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АТАМАН І К» (вул. Бугаївська, будинок 21/49, офіс 31, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 41277430) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови - задовольнити повністю.
Визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900819/2 від 10.11.2024 року.
Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003124 від 10.11.2024 року.
Стягнути з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АТАМАН І К» сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.К. Василяка