15 грудня 2025 рокусправа № 380/18909/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто і Компанія» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто і Компанія» (місце знаходження: 79013, Львівська обл., місто Львів, вулиця Степана Бандери, будинок, 83, квартира, 12, код ЄДРПОУ 40453165) до Львівської митниці (79007, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1; код ЄДРПОУ 43971343) із вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700097/2 від 14.08.2025;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700098/2 від 21.08.2025;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700099/2 від 21.08.2025;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000349/2 від 28.08.2025.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем, за результатами перевірки поданих позивачем митних декларацій, прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів. Вважає такі рішення необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Зазначає, що надані позивачем до митного органу документи на підтвердження митної вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору, шляхом застосування основного методу, що свідчить про порушення відповідачем передбаченого ст. 57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару. У зв'язку з наведеним просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 22.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.
Ухвалою суду від 07.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.
Відповідач позов не визнав, 22.10.2025 за вх. №84477 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що під час митного оформлення товару згідно досліджуваних митних декларацій Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин та зазначено документи, надання яких може усунути сумнів у їх достовірності. У рішеннях про коригування митної вартості наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів. Відповідач стверджує, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
23.10.2025 за вх.№84772 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вказує, що декларантом було подано всі наявні документи, що визначає ч. 2 ст. 53 Митного кодексу. На переконання представника, митниця була зобов'язана зазначити конкретні обставини, які викликали обґрунтовані сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Позивач вказує, що дослідивши надані відповідачем митні декларації, що слугували джерелами інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, наявні розбіжності, які не дозволяють розглядати ці декларації, як об'єктивні джерела інформації. Вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ТзОВ «Авто і Компанія» (код ЄДРПОУ 40453165) зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Основний вид господарської діяльності: 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто і Компанія» (покупець) та компанією Eurocar&Company sp.z.o.o. (продавець) 03.01.2020 укладено зовнішньоекономічний Контракт №01/2020, відповідно до якого Продавець зобов'язується продавати, а Покупець зобов'язується купувати на умовах Даного Контракту товар - нові та/або бувші у вжитку транспорті засоби.
На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №01/2020 від 03.01.2020, було здійснено такі поставки:
1. Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №442/07/2025 від 31.07.2025 покупець придбав у продавця товар вартістю 4900,00 EUR (євро).
З метою митного оформлення товару, позивачем подано до митного органу митну декларацію №25UA209180059420U3, у якій митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та документи, зазначені в гр. 44 декларації, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема:
- зовнішньоекономічний контракт №01/2020 від 03.01.2020;
- рахунок-фактура (iнвойс) №442/07/2025 від 31.07.2025;
- автотранспортна накладна №412 від 05.08.2025;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 28.05.2025;
- платіжний документ, що підтверджує купівлю товару компанією «EUROCAR&COMPANY Sp.z.o.o» б/н від 06.08.2025;
- митна декларація країни відправлення №25PL401010000TFQB7 від 04.08.2025;
- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.012.063813-25 від 06.08.2025;
- фото від 07.08.2025.
Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч.3, 4 ст.53 МКУ позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.
Декларант на вимогу просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.
За результатами розгляду електронної митної декларації №25UA209180059420U3 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 14.08.2025 №UA209000/2025/700097/2.
У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 14.08.2025 №UA209000/2025/700097/2, в графі 33 зазначено наступне:
«Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному вираз, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ ( далі МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:
- відповідно до заявлених декларантом умов поставки (DAP- UA Львів), витрати на перевезення (фрахт) сплачує продавець, однак, насправді вони сплачуються покупцем, оскільки вартість перевезення (фрахт) включається в загальну ціну товару. У зв?язку із зазначеним, митницею здійснено аналіз задекларованих умов поставки та встановлено, що відсутні відомості які підтверджують дані умови поставки, а саме: відсутні в фактурі від 31.07.2025 №442/07/2025 вартість товару та виокремлена вартість перевезення. Також, відповідно до приписів ч.2 ст.53 МК України, транспортні (перевізні) документи, для підтвердження всіх числових значень митної вартості, подаються у будь-якому разі, незалежно від умов поставки.
Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів для підтвердження заявлених відомостей щодо вартості перевезення митниці не надано.
Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних відомостей в документа, що підтверджують всі складові митної вартості;
Тому, враховуючи зазначені невідповідності, відповідно до ст. 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На що декларантом не надано відомостей які підтверджують заявлений рівень митної вартості.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №UA209180/2025/49023 від 01.07.2025 де митна вартість визнана митним органом на рівні 6849,00 ЄВРО. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.».
Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2025/001076.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700097/2 від 14.08.2025.
На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №25UA209180061584U7, та 15.08.2025 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.
2. Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №453/08/2025 від 06.08.2025 покупець придбав у продавця товар вартістю 4050, 00 EUR (євро).
З метою митного оформлення товару, позивачем подано до митного органу митну декларацію №25UA209180061015U8, у якій митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та документи, зазначені в гр. 44 декларації, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема:
- зовнішньоекономічний контракт №01/2020 від 03.01.2020;
- рахунок-фактура (iнвойс) №453/08/2025 від 06.08.25;
- автотранспортна накладна №424 від 12.08.2025;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 15.08.2024;
-платіжний документ, що підтверджує купівлю товару компанією «EUROCAR&COMPANY Sp.z.o.o» б/н від 05.08.2025;
- митна декларація країни відправлення №25PL401010000U7YB5 від 11.08.2025;
- фото від 13.08.2025.
Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч.3, 4 ст.53 МКУ позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.
Декларант на вимогу просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.
За результатами розгляду електронної митної декларації №25UA209180061015U8 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21.08.2025 №UA209000/2025/700098/2.
У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 21.08.2025 №UA209000/2025/700098/2, в графі 33 зазначено наступне:
«Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:
- відповідно до заявлених декларантом умов поставки (DAP- UA Львів), витрати на перевезення (фрахт) сплачує продавець, однак, насправді вони сплачуються покупцем, оскільки вартість перевезення (фрахт) включається в загальну ціну товару. У зв'язку із зазначеним, митницею здійснено аналіз задекларованих умов поставки та встановлено, що відсутні відомості які підтверджують дані умови поставки, а саме: відсутні в фактурі від 06.08.2025 №453/08/2025 вартість товару та виокремлена вартість перевезення. Також, відповідно до приписів ч.2 ст.53 МК України, транспортні (перевізні) документи, для підтвердження всіх числових значень митної вартості, подаються у будь-якому разі, незалежно від умов поставки.
Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів для підтвердження заявлених відомостей щодо вартості перевезення митниці не надано.
Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості;
Тому, враховуючи зазначені невідповідності, відповідно до ст. 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі продажу); - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На що декларантом не надано відомостей які підтверджують заявлений рівень митної вартості.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №UA206070/2025/10729 від 18.08.2025 де митна вартість визнана митним органом на рівні 6840,00 ЄBPO. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.».
Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2025/001100.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700098/2 від 21.08.2025.
На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №25UA209180063407U8, та 22.08.2025 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.
3. Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №452/08/2025 від 06.08.2025 покупець придбав у продавця товар вартістю 2800,00 EUR (євро).
З метою митного оформлення товару, позивачем подано до митного органу митну декларацію №25UA209180061018U5, у якій митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та документи, зазначені в гр. 44 декларації, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема:
- зовнішньоекономічний контракт №01/2020 від 03.01.2020;
- рахунок-фактура (iнвойс) №452/08/2025 від 06.08.2025;
- автотранспортна накладна №424 від 12.08.2025;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 10.04.2017;
-платіжний документ, що підтверджує купівлю товару компанією «EUROCAR&COMPANY Sp.z.o.o» б/н від 05.08.2025;
- митна декларація країни відправлення №25PL401010000U81B2 від 11.08.2025;
- фото від 13.08.2025.
Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч.3, 4 ст.53 МКУ позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.
Декларант на вимогу просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.
За результатами розгляду електронної митної декларації №25UA209180061018U5 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21.08.2025 №UA209000/2025/700099/2.
У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 21.08.2025 №UA209000/2025/700099/2, в графі 33 зазначено наступне:
«Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному вираз, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ ( далі МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:
- відповідно до заявлених декларантом умов поставки (DAP- UA Львів), витрати на перевезення (фрахт) сплачує продавець, однак, насправді вони сплачуються покупцем, оскільки вартість перевезення (фрахт) включається в загальну ціну товару. У зв?язку із зазначеним, митницею здійснено аналіз задекларованих умов поставки та встановлено, що відсутні відомості які підтверджують дані умови поставки, а саме: відсутні в фактурі від 06.08.2025 №452/08/2025 вартість товару та виокремлена вартість перевезення. Також, відповідно до приписів ч.2 ст.53 МК України, транспортні (перевізні) документи, для підтвердження всіх числових значень митної вартості, подаються у будь-якому разі, незалежно від умов поставки.
Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів для підтвердження заявлених відомостей щодо вартості перевезення митниці не надано.
Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних відомостей в документа, що підтверджують всі складові митної вартості;
Тому, враховуючи зазначені невідповідності, відповідно до ст. 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі продажу);- якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;- якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На що декларантом не надано відомостей, які підтверджують заявлений рівень митної вартості.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III.
Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №UA205150/2025/8375 від 29.05.2025 де митна вартість визнана митним органом на рівні 7000,00 ЄВРО. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.».
Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2025/001101.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700099/2 від 21.08.2025.
На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №25UA209180063411U8, та 22.08.2025 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.
4. Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №463/08/2025 від 12.08.2025 покупець придбав у продавця товар вартістю 6200,00 EUR (євро).
З метою митного оформлення товару, позивачем подано до митного органу митну декларацію №25UA209180064448U9, у якій митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та документи, зазначені в гр. 44 декларації, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема:
- зовнішньоекономічний контракт №01/2020 від 03.01.2020;
- рахунок-фактура (iнвойс) №463/08/2025 від 12.08.2025;
- автотранспортна накладна №431 від 20.08.2025;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 16.06.2020;
-платіжний документ, що підтверджує купівлю товару компанією «EUROCAR&COMPANY Sp.z.o.o» б/н від 15.08.2025;
- посередницький рахунок-фактура;
- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.012.067846-25 від 20.08.2025;
- фото від 26.08.2025.
Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч.3, 4 ст.53 МКУ позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.
Декларант на вимогу просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.
За результатами розгляду електронної митної декларації №25UA209180064448U9 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 28.08.2025 №UA209000/2025/000349/2.
У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.08.2025 №UA209000/2025/000349/2, в графі 33 зазначено наступне:
«Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено наступне:
- Поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі Контакту купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «АВТО І КОМПАНІЯ» та Компанією «ЕUROCAR&COMPANY sp.z.o.o». Пунктом 1.1. передбачено, що детальний асортимент, кількість, ціна одиниці Товару , вартість Товару (відповідної партії Товару), детальні умови поставки, строки та порядок оплати Товару узгоджуються та зазначаються Сторонами у Інвойсах до цього Контракту, що будуть його невід'ємними частинами. Оскільки, наданий інвойс (рахунок-фактура) може уточнювати та більш детально розкривати зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід'ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого, то такий документ підлягає погодженню, шляхом підписання Сторонами. До митного оформлення надано Інвойс №463/08/2025 від 12.08.2025 підписаний лише стороною Продавця, але не містить підпису Покупця. За даних обставин такий Інвойс не вважається підписаним, а відтак таким , що узгоджує кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджує істотні умови конкретної партії товару, а відтак не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
- Поданий до митного оформлення посередницький платіжний документ №б/н від 15.08.2025 не містить жодних відомостей, які необхідні для ідентифікації товару, а відтак неможливо встановити за що була здійснена оплата.
Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних відомостей в документа, що підтверджують всі складові митної вартості;
Тому, враховуючи зазначені невідповідності, відповідно до ст. 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі продажу); - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На що декларантом не надано відомостей які підтверджують заявлений рівень митної вартості.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №25UA205170020433U1 від 24.07.2025, де митна вартість визнана митним органом на рівні 8000 ЄВРО. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.».
Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2025/001130.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000349/2 від 28.08.2025.
На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №25UA209180065462U7, та 29.08.2025 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.
Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
МК України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.
Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.
Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Суд вважає, що надані позивачем документи відповідачу у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, тому зазначені Львівською митницею розбіжності є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо обґрунтованості застосування митним органом другорядного методу визначення митної вартості придбаного позивачем товару, суд зазначає, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Такий висновок, також узгоджується з правовою позицією, викладеній Верховним Судом України в постанові від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.
Положення статті 55 МК України визначають загальні вимоги до змісту рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, згідно з якими, таке рішення повинно містити також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункт 4 частини другої статті 55 МК України).
На виконання вимог статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598 затверджено Правила заповнення рішень про коригування митної вартості товарів (далі також Правила №598). Так щодо графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів у пункті 2.1 Правил №598 вказано, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. ст. 59, 60 та 64 МК України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19- а.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Суд з'ясував, що в гр. 33 усіх оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів щодо джерела коригування зазначено лише номер та дату прийняття митної декларації джерела-коригування із вказівкою на вартість 1 кг ввезеного товару, або із посиланням на те, що «коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось». Натомість, оскаржувані рішення не містять пояснень про умови поставки товару, комерційні умови поставки та придбання товару за митними деклараціями-джерелами коригування, а також не містять пояснень про те, що поставлений товар за митними деклараціями-джерелами коригування справді був подібний товар, який постачав позивач.
Відтак Львівська митниця, приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, порушила вимоги п. 4 ч. 2 ст. 55 МК України та п. 2.1 Правил №598 в частині заповнення гр. 33 рішень, позаяк не вказала на яких умовах здійснювалась поставка товару за митною декларацією-джерелом коригування, які комерційні умови мали місце, та чи постачався подібний товар, що і в цій ситуації. Наведене є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування відповідних рішень про коригування митної вартості Львівської митниці.
Стосовно зауважень, викладених в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості, суд зазначає наступне.
У рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700097/2 від 14.08.2025, №UA209000/2025/700098/2 від 21.08.2025 та №UA209000/2025/700099/2 від 21.08.2025 в якості підстави прийняття таких рішень, митниця зазначила:
- відповідно до заявлених декларантом умов поставки (DAP- UA Львів), витрати на перевезення (фрахт) сплачує продавець, однак, насправді транспортні витрати сплачуються покупцем, оскільки вартість перевезення (фрахт) включається в загальну ціну товару. У зв'язку із зазначеним, митницею здійснено аналіз задекларованих умов поставки та встановлено, що відсутні відомості які підтверджують дані умови поставки, а саме: відсутні в фактурі … вартість товару та виокремлена вартість перевезення. Також, відповідно до приписів ч.2 ст.53 МК України, транспортні (перевізні) документи, для підтвердження всіх числових значень митної вартості, подаються у будь-якому разі, незалежно від умов поставки. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів для підтвердження заявлених відомостей щодо вартості перевезення митниці не надано.
Суд зазначає, що згідно інвойсів №442/07/2025 від 31.07.2025, №453/08/2025 від 06.08.25 та №452/08/2025 від 06.08.2025 сторонами узгоджено умови поставки DAP - Львів.
Відповідно до положень Умов Інкотермс-2010, умова поставки DAP (Delivered at Place)/ «Поставка у визначеному місці» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли товар надано у розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув у погоджене місце призначення, готовим до розвантаження. При цьому всі ризики та витрати, пов'язані з транспортуванням товару до цього місця, несе продавець.
Отже, вартість транспортування товару включається у загальну договірну вартість товару та не підлягає окремому підтвердженню додатковими документами. Власне, сутність умови поставки DAP полягає в тому, що продавець за єдину суму, погоджену сторонами, забезпечує доставку товару до місця призначення.
Суд зазначає, що жодним чинним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку розділяти вартість товару та вартість транспортування при поставках на умовах DAP. Також законодавство не містить вимог щодо обов'язкового дублювання умов поставки в інвойсі або щодо встановлення форми такого інвойсу.
Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України, транспортні (перевізні) документи є обов'язковими для подання лише у випадках, якщо витрати на транспортування не включені до митної вартості товару.
У даному випадку, беручи до уваги умови поставки DAP, витрати на транспортування включені у вартість товару, а відтак, обов'язок щодо надання окремих підтверджувальних транспортних документів відсутній.
Окремо необхідно зазначити, що посадова особа митного органу неправомірно тлумачить положення Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", посилаючись на те, що декларант зобов'язаний надавати документи для підтвердження витрат на транспортування. Положення зазначеного наказу, з урахуванням частини другої статті 53 МК України, передбачають надання таких документів лише за умови, якщо витрати на транспортування не включені у вартість товару.
Таким чином, правові підстави для вимоги надання окремих транспортних документів за умов поставки DAP відсутні, а дії посадової особи митного органу слід вважати такими, що виходять за межі наданих їй повноважень, суперечать вимогам Конституції України та положенням чинного законодавства.
У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000349/2 від 28.08.2025 в якості підстави прийняття такого рішення, митниця зазначила:
- Поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі Контакту купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «АВТО І КОМПАНІЯ» та Компанією «ЕUROCAR&COMPANY sp.z.o.o». Пунктом 1.1. передбачено, що детальний асортимент, кількість, ціна одиниці Товару , вартість Товару (відповідної партії Товару), детальні умови поставки, строки та порядок оплати Товару узгоджуються та зазначаються Сторонами у Інвойсах до цього Контракту, що будуть його невід'ємними частинами. Оскільки, наданий інвойс (рахунок-фактура) може уточнювати та більш детально розкривати зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід'ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого, то такий документ підлягає погодженню, шляхом підписання Сторонами. До митного оформлення надано Інвойс №463/08/2025 від 12.08.2025 підписаний лише стороною Продавця, але не містить підпису Покупця. За даних обставин такий Інвойс не вважається підписаним, а відтак таким , що узгоджує кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджує істотні умови конкретної партії товару, а відтак не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З аналізу пункту 1.1 Контракту №01/2020 від 03.01.2020 суд дійшов висновку, що зазначене положення не містить вимоги про те, що рахунок-фактура (інвойс) вважається погодженим виключно за умови його підписання обома сторонами - продавцем та покупцем. У пункті 1.1 Контракту прямо передбачено лише те, що детальний асортимент, кількість, ціна одиниці товару, вартість товару (відповідної партії товару), умови поставки, строки та порядок оплати узгоджуються та зазначаються сторонами в інвойсах, які є невід'ємною частиною Контракту. Отже, вказана норма договору не конкретизує жодного окремого чи виключного способу погодження інвойсів.
Фактичні дії позивача свідчать про прийняття ним виставленого продавцем інвойсу, який підписаний останнім. Зокрема, подальше ввезення товару на митну територію України та його декларування підтверджують погодження позивачем умов, зазначених у відповідному інвойсі.
Для підтвердження митної вартості товарів, а також відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, декларантом позивача до митного оформлення був поданий повний пакет документів, які у своїй сукупності підтверджують складові заявленої митної вартості. Таким чином, усі витрати на товар, понесені ТОВ «Авто і Компанія» за Контрактом №01/2020 від 03.01.2020 року, включені до визначеної декларантом митної вартості.
Більше того, посадовою особою митного органу у картці відмови не було зазначено жодних застережень щодо поданого інвойсу, а в подальшому митне оформлення товару було завершено на підставі цього ж інвойсу.
Також митний орган вказує, що поданий до митного оформлення посередницький платіжний документ №б/н від 15.08.2025 не містить жодних відомостей, які необхідні для ідентифікації товару, а відтак неможливо встановити за що була здійснена оплата.
Передусім суд зазначає, що положення частини другої статті 53 Митного кодексу України не відносять посередницький платіжний документ до переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів. Відтак будь-які зауваження митного органу щодо такого документа за своєю правовою природою не можуть розглядатися як підстава для коригування митної вартості, оскільки зазначений документ не впливає на документальне підтвердження ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до посередницького рахунку-фактури компанія Eurocar and Company (продавець транспортного засобу) придбала автомобіль Peugeot 308, VIN НОМЕР_5 , у компанії Openlane Europe NV за ціною 5025 євро. У зазначеному інвойсі міститься платіжне посилання №9693009, яке повністю відповідає номеру, зазначеному у платіжному дорученні. Така відповідність дає можливість однозначно ідентифікувати призначення платежу та підтверджує зв'язок здійсненої оплати із конкретним транспортним засобом.
Посередницький рахунок-фактура був поданий позивачем разом із митною декларацією №25UA209180064448U9. Крім того, VIN-код транспортного засобу VF3LCYHZRLS133668 міститься у всіх інших документах, поданих на підтвердження митної вартості та права власності, а саме: рахунку-фактурі (інвойсі) №463/08/2025 від 12.08.2025; інвойсі від 05.08.2025 №202508-49278; автотранспортній накладній №431 від 20.08.2025; свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 16.06.2020; сертифікаті відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.012.067846-25 від 20.08.2025.
Усі наведені документи містять ідентичний VIN-код НОМЕР_5 , що виключає будь-які сумніви щодо тотожності об'єкта зовнішньоекономічної операції та підтверджує належний документальний зв'язок між поданим посередницьким платіжним документом і відповідним транспортним засобом Peugeot 308.
За таких обставин суд дійшов висновку, що інформація, подана позивачем разом із митною декларацією, є достатньою для належного встановлення відповідності між посередницьким платіжним документом і товаром. Відтак зауваження митного органу щодо цього документа є безпідставним, необґрунтованим і не може бути покладене в основу коригування митної вартості товару.
Суд наголошує, що вказані відповідачем обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення, Львівською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.
Інші доводи відповідача висновків суду не спростовують.
Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу та методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.
За наведених обставин, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 Митного кодексу України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей зазначених в частині третій статті 53 МК України і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав для витребування додаткових документів та прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 13.10.2021 року у справі №804/15600/15, від 14.04.2021 року у справі №820/4849/16, від 21.04.2021 року у справі №809/1838/15.
Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №200/6521/20-а та від 18.11.2022 у справі №818/902/17.
При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відтак зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об'єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні ввезення товару на митну територію України, ТОВ «Авто і Компанія» для підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару є неправомірним.
Враховуючи вищевикладене суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв'язку з чим спірні рішення митного органу про коригування митної вартості товару не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.
За таких обставин, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із положеннями ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
При цьому, в силу положень ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
З огляду на все викладене вище та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача. З огляду на те що, позивачем сплачений судовий збір, слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо витрат на переклад письмових документів.
Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Частиною 5 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.
З аналізу наведених вище правових норм слідує, що залучення перекладача до участі в адміністративному судочинстві здійснюється виключно ухвалою суду на підставі клопотання учасників справи або з ініціативи суду.
Втім, у ході судового розгляду цієї справи питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалося, а тому витрати на переклад документів без залучення перекладача не можуть вважатися витратами, пов'язаними з розглядом справи.
Крім того, згідно зі ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Таким чином, витрати позивача на переклад документів на українську мову та нотаріальне посвідчення тексту перекладу, фактично зумовлені виконанням позивачем вимог митних формальностей, а тому не можуть вважатись судовими витратами, які пов'язані із розглядом даної справи. Окрім того, позивач і зазначає, що судочинство здійснюється державною мовою і відповідно судом досліджуються докази у підтвердження заявлених вимог позивачем українською мовою. При дослідженні доказів суд надавав оцінку таким у перекладі на українську мову і Рішення суду ґрунтується на поданих доказах. У випадку не взяття до уваги долучених доказів у перекладі на українську мову, може й стати підставою для ухвалення протилежного рішення (постанови) суду.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із залученням перекладача.
Аналогічне правозастосування наведено Восьмим апеляційним адміністративним судом у постановах від 01.02.2023 у справі № 380/5582/22, від 24.07.2024 у справі №380/19182/23 та від 11.09.2024 у справі № 380/8093/24.
Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 137, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто і Компанія» (місце знаходження: 79013, Львівська обл., місто Львів, вулиця Степана Бандери, будинок, 83, квартира, 12, код ЄДРПОУ 40453165) до Львівської митниці (79007, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1; код ЄДРПОУ 43971343) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700097/2 від 14.08.2025.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700098/2 від 21.08.2025.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700099/2 від 21.08.2025.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000349/2 від 28.08.2025.
Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто і Компанія» судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна