15 грудня 2025 рокусправа № 380/5494/24 м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Гавдик З.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСКЛЮЗИВ-Л» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСКЛЮЗИВ-Л» звернулося до Львівського окружного адміністративного із адміністративним позовом до Львівської митниці, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100091/2 від 12.02.2024;
- визнати протиправною та скасувати прийняту Львівською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000461 від 12.02.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою здійснення господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСКЛЮЗИВ-Л» (надалі - позивач), як Покупцем, 29.03.2006р. укладено контракт № 29/03/06 з наступними змінами та доповненнями з компанією LABORATOIRE DUCASTEL SAS, як Продавцем, відповідно до п. 1.1. якого Продавець продає, а Покупець купує косметичні товари (надалі Товари) номенклатура, вартість і кількість якого відповідає додаткам, які є невід'ємною частиною цього контракту. 11.02.2024р. для митного контролю та митного оформлення товарів, що імпортуються на митну територію України згідно контракту № 29/03/06 від 29.03.2006р. товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСКЛЮЗИВ-Л» до Відділу митного оформлення «Муроване» митного поста «Львів - Північний» була подана ВМД за № 24UA209230013489U4 на 2 види товарів: 1) косметичні препарати для догляду за волоссям для використання у перукарнях окислювачі для волосся (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3305900000); 2) косметичні препарати для догляду за волоссям для використання в перукарнях: шампуні (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3305100000) в асортименті згідно інвойсу № 000245614 від 18.01.2024р. із загальною заявленою вартістю 17628,86 Євро та інші документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України.
Стверджує, що при поданні 11.02.2024 митної декларації декларантом позивача застосований метод визначення митної вартості за ціною договору згідно ст. 58 Митного кодексу України, оскільки товар імпортувався за прямим контрактом від виробника товарів, що ввозяться на митну територію України. На підтвердження заявленої митної вартості, позивач надав митному органу документи, що відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, проте митним органом було скориговано митну вартість товару за резервним методом.
Позивач вважає протиправними спірні рішення відповідача, покликаючись на те, що митний орган не обґрунтував свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Також зауважує, що коригування митної вартості за допомогою другорядного методу (резервного) носить протиправний характер, оскільки надані до митного оформлення документи мали всі необхідні відомості для перевірки заявленої позивачем митної вартості за основним методом. Крім того, винесення оскаржуваного рішення завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача, що полягає у заподіянні значних матеріальних збитків шляхом сплати зайвих митних платежів. Відмова у визнанні заявленої митної вартості є безпідставною та протиправною, оскільки ґрунтується на суб'єктивній думці посадової особи, що винесла рішення, та спотворенні фактів на підставі яких відповідач обґрунтовує рішення.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією № 24UA209230013489U4 від 11.02.2024 (далі - МД) було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступне:
- у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.02.2024 № 1653 відсутнє документальне підтвердження всіх складових витрат понесених покупцем до моменту перетину митного кордону України (митні формальності у країні експорту);
- згідно наданої до митного контролю CMR від 05.02.2024 № 429867 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником є West-auto trans., проте за зазначеним маршрутом даним перевізником, декларантом не надано договір перевезення, платіжні комерційні документи, за'явку на перевезення, калькульцію про розмір транспортних витрат та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг;
- Контракт та Додатки до нього, що вказано у гр.44 з позначкою «m», у митному органі відсутні.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі продажу товару.
19.04.2024 представник позивача подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, де стверджує, що у відзиві відповідач стверджує, що при коригуванні митної вартості на підставі МД від 06.12.2023 № 23UA100100453973U8 та МД від 30.11.2023 № 23UA110140010099U4 коригування на умови поставки, комерційні рівні та розмір партії не здійснювалося.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка взята за основу, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, комерційних умов тощо.
Щодо безпідставного заперечення відповідача викладеного у позовній заяві висновку позивача, що у митного органу були наявні всі відомості щодо всіх складових витрат понесених позивачем до моменту перетину митного кордону України (митні формальності у країні експорту), визначених ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, в тому числі щодо витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, на навантаження та на страхування цих товарів, пояснення викладено у позовній заяві. Додатково просимо суд взяти до уваги на ті факти, що в наданому 11.02.2024р. митному органу інвойсі № 000245614 від 18.01.2024р. зазначено умову поставки FCA Кастельфранк, Франція, тобто, сторони узгодили конкретний пункт в межах названого місця поставки, а у вимозі митного органу від 11.02.2024р. не зазначено про необхідність надання доказів того, що місце завантаження є площею продавця.
Щодо твердження відповідача, що за зазначеним маршрутом даним перевізником декларантом не надано договір перевезення, платіжні комерційні документи, за'явку на перевезення, калькульцію про розмір транспортних витрат та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг, пояснення викладено у позовній заяві. Додатково просимо суд взяти до уваги, що договір заявка № ЄФ000016818 від 02.02.2024р. про надання транспортно-експедиційних послуг (код 4301 в графі 44 МД), довідка про транспортні витрати № ЄФ000016818 від 05.02.2024р. (код 3007 в графі 44 МД), рахунок № 1653 від 05.02.2024р. на оплату транспортно-експедиційних послуг (код 3004 в графі 44 МД) та договір про транспортне експедирування № СЗ-221021 від 22.10.2021р. (код 4301 в графі 44 МД) були надані митному органу 11.02.2024р. разом з ВМД. Окрім того, факт наявності у митного органу договору-заявки № ЄФ000016818 від 02.02.2024р., довідки про транспортні витрати № ЄФ000016818 від 05.02.2024р., рахунку № 1653 від 05.02.2024р. на оплату транспортно експедиційних послуг та договору про транспортне експедирування № СЗ-221021 від 22.10.2021р. стверджується з картки відмови від 12.02.2024р, якою зазначено, що вказані вище документи перевірено серед інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України.
Відповідачем в порушення зазначених вище норм права та правових позицій Верховного Суду як в оскаржуваному рішенні, так і у відзиві не наведено пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Відповідачем не обґрунтовано сумніви відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості.
Відповідачем у відзиві не спростовано той факт, що вимога про надання додаткових документів щодо митної вартості товару скерована декларанту без жодного посилання на невідповідності у транспортних чи інших поданих позивачем митному органу документах.
У вимозі про надання додаткових документів від 11.02.2024р. відповідач не вказав на документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, які були подані позивачем при митному оформленні товарів і у яких були б наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, у чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана за ціною договору, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що 15.03.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Судом встановлені наступні обставини:
12.02.2024 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № № UA209000/2024/100091/2, в якому зазначено:
« 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.
Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 Nє4495-VI( далі- МКУ).За результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар6- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах: - відповідно до положень Іннкотермс-2010, EXW (EX Works (named place) Франко завод ( назва місця). Термін означає, що продавець виконав свої зобов'язання щодо поставки, коли надасть товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці ( наприклад 6 на заводі , фабриці, складі і т.п.). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з ії транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію україни; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №509, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за Nє984/21296, у розділі Б «Складові митної вартості, гривень» зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що, підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). У рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.02.2024 Nє 1653 відсутнє документальне підтвердження, всіх складових витрат понесених покупцем до моменту перетину митного кордону України (митні формальності у країні експорту):
- згідно наданої до митного контролю CMR від 05.02.2024 Nє 429867 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником є West-auto rang, проте за зазначеним маршрутом даним перевізником, декларантом не надано договір перевезення, платіжні комерційні документи, за?явку на перевезення, калькульцію про розмір транспортних витрат та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг; Контракт та Додатки до нього, що вказано у гр.44 з позначкою «m», у митному органі відсутні.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об?єктом купівлі-продажу): 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умови поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару , а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту): 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом надано: прайс лист (має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб);
- експортна країни відправлення відсутня;
- рахунок на оплату не надано;
Інших документів згідно вимоги митного органу, а також документів які спростовують виявлені розбіжності декларантом не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв?язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року Nє4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 1 слугувала митна декларація від 06.12.2023 №є 23UA1001004539738 де вартість подібного товару становить 2,81 дол. США за кг. товару № 2 слугувала митна декларації від 30.11.2023 № 23UA110140010099U4 де вартість подібного товару становить 2,82 дол. США за кг».
В подальшому відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000461.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне рішення протиправними та таким, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.
Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних рішень з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні визначені Митним кодексом України (далі - МК України, який також регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.
Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі № 826/17509/16 від 09.02.2021.
Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст.58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та зазначені судом вище.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Водночас, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17.
Суд зазначає, що відповідачем витребувані додаткові документи, проте жодних обставин про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу наданий пакет документів, які містили числові показники ціни товару.
Згідно із ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 та 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
Частиною другою ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17, згідно з якими декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Щодо зазначених відповідачем у рішенні про коригування митної вартості № UA209000/2024/100091/2 від 12.02.2024 порушень, суд враховує таке.
З метою підтвердження митної вартості товару декларантом позивача разом з декларацією № 24UA209230013489U4 від 11.02.2024 надано: 1) рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 000245614 від 18.01.2024; 2) автотранспортна накладна (Road consignment note) 429867 від 05.02.2024; 3) сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) А 5214036 від 02.02.2024; 4) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 1653 від 05.02.2024; 5) документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка ЄФ000016818 від 05.02.2024; 6) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаток 1 від 07.04.2011; 7) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаток 1 від 01.05.2015; 8) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаток 7 від 26.08.2011; 9) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаток 8 від 03.01.2012; 10) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаток б/н від 01.08.2010; 11) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаток б/н від 28.12.2012; 12) зовнішньоекономічний договір (контракт) № 29/03/06 від 29.03.2006; 13) договір про надання послуг митного брокера № 2 від 01.06.2021; 14) договір (контракт) про перевезення - договір СЗ-221021 від 22.10.2021; 15) договір (контракт) про перевезення - договір-заявка ЄФ000016818 від 02.02.2024; 16) інші некласифіковані документи - лист виробника від 21.11.2023.
У відповідь на запит (повідомлення митного органу) про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів від 12.02.2024 позивачем також було надано: 1) прайс-лист виробника товару 99901009 від 01.01.2024.
Щодо твердження відповідача, що у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.02.2024 № 1653 відсутнє документальне підтвердження всіх складових витрат понесених покупцем до моменту перетину митного кордону України (митні формальності у країні експорту).
В наданому 11.02.2024 митному органу рахунку-фактурі про надання транспортно експедиційних послуг від № 1653 від 05.02.2024 експедитором товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» зазначено: « 1. Транспортні послуги по маршруту: м. 46140 Castelfranc, Франція - кордон України, м/п Краковець. Автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 - 126 800, 00 грн; 2. Транспортні послуги по маршруту: м/п Краковець, Україна - с. Камянопіль, Україна. Автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 - 41 600,00 грн. 3. Транспортно-експедиторська послуга по території України - 500,00 грн».
Наданою 11.02.2024 митному органу довідкою про транспортні витрати ЄФ000016818 від 05.02.2024 експедитором товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» зазначено: «Транспортні витрати по перевезенню вантажу для товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСКЛЮЗИВ Л» складають: 1. м. 46140 Castelfranc, Франція - кордон України, м/п Краковець - 126 800, 00 грн. 2. м/п Краковець, Україна - с. Камянопіль, Україна - 41 600,00 грн. 3. Транспортно-експедиторська послуга по території України - 500,00 грн. Автомобіль: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 Страхування вантажу не проводилося».
Відповідно до п. 3.1. Контракту від 29.03.2006р. № 29/03/06, наявного у відповідача на момент проведення митних формальностей, товар поставляється покупцю на умовах FCA - Кастельфранк, Франція або CIP Львів або EX-WORKS INCOTERMS 2000.
Умови поставки зазначаються в інвойсах. В наданому 11.02.2024 митному органу інвойсі № 000245614 від 18.01.2024р. зазначено умову поставки FCA - Кастельфранк, Франція. Умови FCA (…named place) англ. Free Carrier, або Вільний перевізник (…назва місця) - термін Інкотермс 2000 та 2010 означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження.
З інвойсу № 000245614 від 18.01.2024р. та інших наданих митному органу транспортних документів стверджується, що постачання товару здійснено у приміщенні заводу виробника і одночасно продавця - компанії LABORATOIRE DUCASTEL SAS у м. Кастельфранк і, що продавець відповідальний за завантаження.
Тобто, у митного органу були наявні всі відомості щодо всіх складових витрат понесених позивачем до моменту перетину митного кордону України (митні формальності у країні експорту), визначених ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, в тому числі щодо витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, на навантаження та на страхування цих товарів.
Окрім того у вимозі митного органу від 11.02.2024р. не зазначено про відсутність документального підтвердження всіх складових витрат понесених покупцем до моменту перетину митного кордону України, а випуск товарів 12.02.2024р. проведено митним органом без надання додаткових транспортних документів.
Щодо твердження відповідача про зазначення у CMR від 05.02.2024 № 429867 у графах 16 та 23 перевізником є West-auto trans., проте за зазначеним маршрутом даним перевізником, декларантом не надано договір перевезення, платіжні комерційні документи, заявку на перевезення, калькуляцію про розмір транспортних витрат та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг.
Згідно ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Статтею 4 цього Закону встановлено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Згідно ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов'язані з перевезенням вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; здійснюють розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог.
Статтею 4 цього Закону встановлено, що у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта .
В поданій митному органу CMR від 05.02.2024 № 429867 у графах 16 та 23 «Перевізник» проставлено печатку перевізника «WEST-AUTO-TRANS» LTD, з яким експедитор ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» уклав від свого імені договір перевезення вантажу на виконання договору-заявки № ЄФ000016818 від 02.02.2024 про надання транспортно-експедиційних послуг та договору про транспортне експедирування № СЗ-221021 від 22.10.2021р.
Пунктом 1.1. договору про транспортне експедирування № СЗ-221021 від 22.10.2021 зазначено, що за цим Договором Експедитор від свого імені та за рахунок Замовника забезпечує перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, у тому числі транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Згідно з положеннями «Графа 20» наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (надалі - Правила № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу) , що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Позивач не здійснював перевезення товарів з використанням власного транспорту, а відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» скористався послугами експедитора ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» згідно договору-заявки № ЄФ000016818 від 02.02.2024 про надання транспортно експедиційних послуг.
Договір-заявка № ЄФ000016818 від 02.02.2024 про надання транспортно експедиційних послуг, довідка про транспортні витрати № ЄФ000016818 від 05.02.2024 та рахунок № 1653 від 05.02.2024 на оплату транспортно експедиційних послуг, з яких як декларантом, так і митним органом визначена транспортна складова у розмірі 126 800 грн (вартість послуги перевезення до кордону України) митної вартості товарів що ввозилися, були надані митному органу 11.02.2024 разом з ВМД.
Окрім того у вимозі митного органу від 11.02.2024р. не зазначено про необхідність надання договору перевезення укладеного експедитором ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» з перевізником «WEST-AUTO-TRANS» LTD, платіжних комерційних документів, заявки перевезення, калькуляції про розмір транспортних витрат та інше, а випуск товарів 12.02.2024 проведено митним органом без надання такого договору перевезення, платіжного комерційного документу, заявки, калькуляції та ін.
Щодо безпідставного твердження відповідача, що Контракт та Додатки до нього, що вказано у гр.44 з позначкою «m», у митному органі відсутні.
Правила заповнення граф митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа визначаються Порядком заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012р. № 651 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2022 № 296), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684 (далі Порядок № 651).
Згідно Порядку № 651 при внесенні до графи 44 відомостей про документ, який надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД, перед кодом такого документа проставляється символ «m».
У митній декларації № 24UA209230013489U4 від 11.02.2024р в графі 44 напроти номеру договору (контракту) від 29.03.2006 № 29/03/06 (код 4104) та додатків до нього (коди 4103) проставлено символи «m», що стверджує про документи, які надавалися митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД, і про наявність таких документів в базі даних митного органу.
Таким чином зазначене лише вказує на те, що такий контракт був наявний у митного органу та подавався декларантом у попередніх випадках митного оформлення.
Водночас, відповідач не спростував цю обставину жодними доказами та не надав жодних доказів на підтвердження доводів щодо відсутності з такого контракту в електронному вигляді під МД, отже доводи відповідача в цій частині є недоведеними та судом відхиляються.
Щодо твердження відповідача, що прайс-листи виробника товару має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб.
Прайс-лист компанії LABORATOIRE DUCASTEL SAS містить актуальну інформацію про вартість виробленої нею продукції YOU LOOK з 01.01.2024р. Прайс-лист завірений підписом посадової особи компанії, відтиском штампу компанії
Адресний характер та суб'єктивна спрямованість прайс-листа не може впливати на митну вартість товару, оскільки такий документ не є обов'язковим для підтвердження митної вартості у розумінні ст. 53 МК України, поданий декларантом додатково, та митним органом не наведено, яку інформацію стосовно складових митної вартості підтверджує цей документ, та чому неможливо її встановити з основних документів.
В комерційній практиці при просуванні товару на ринок одним із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа).
При розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка міститься в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.
Суд зазначає, що позивачем при митному оформленні товарів був поданий митниці прайс-лист, в якому ціна товарів, пред'явлених до митного оформлення, повністю збігається з задекларованою позивачем ціною товарів.
Прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товарів.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2020 р. у справі №810/690/17.
Щодо не надання рахунку на оплату.
Рахунок на оплату, а саме рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 000245614 від 18.01.2024 було надано митному органу 11.02.2024, що стверджується з ВМД № 24UA209230013489U4 (код 0380) та картки відмови від 12.02.2024, якою зазначено, що рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 000245614 від 18.01.2024 перевірено серед інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України.
Згідно п. 4.1. Контракту від 29.03.2006р. № 29/03/06, наявного у відповідача на момент проведення митних формальностей, оплату за отриманий товар належить провести шляхом прямого банківського переводу на валютний рахунок продавця протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту митного оформлення товарної партії покупцем.
Тобто, контрактом передбачено обов'язок покупця оплатити поставлений товар протягом 90 (дев'яносто) календарних днів після митного оформлення товарної партії, тому позивач не міг на час проведення митних формальностей надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Крім того, суд зауважує, що у постанові від 17.04.2018 у справі №815/329/17 Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21.
При цьому, в постанові від 11.06.2019 у справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при здійсненні контролю за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Таким чином, суд не бере до уваги вище наведене посилання відповідача, як на підставу для коригування митної вартості, оскільки факт та термін оплати жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товару.
Таким чином, проаналізувавши зміст наданих декларантом документів, суд дійшов висновку, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товари.
З урахуванням наведеного, а також зважаючи на відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Частиною 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.
Як вбачається зі змісту графи 33 рішення про коригування митної вартості UA209000/2024/100091/2 від 12.02.2024, то за результатами проведеної консультації, митну вартість товару № 1 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 06.12.2023 № 23UA100100453973U8 та товару № 2 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації 30.11.2023 № 23UA110140010099U4. Однак, товар, зазначений у декларації не є тотожним, зокрема, різні характеристики, виробники.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15 висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.
Таким чином, суд вважає, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.
Беручи до уваги викладене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларант заявив неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.
Суд зауважує, що позовні вимоги про скасування картки відмови є похідними від позовних вимог про скасування рішення про коригування митної вартості і є способом захисту одного і того ж порушеного права позивача на розмитнення товару з визначенням митної вартості товару за першим методом.
Картка відмови в прийнятті митних декларацій не має самостійних юридичних підстав прийняття, і прийнята виключно у зв'язку з прийняттям відповідачем рішення про коригування митної вартості.
Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.
Також, суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З цих же по суті підстав, судом не враховуються заперечення відповідача.
Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСКЛЮЗИВ-Л» (81122, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Кам'янопіль, вул. Старе Село, буд. 29, ЄДРПОУ 32639595) до Львівської митниці (79000, Львівська обл. м. Львів. вул. Костюшка Т. буд. 1, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, - задоволити повністю.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100091/2 від 12.02.2024.
Визнати протиправною та скасувати прийняту Львівською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000461 від 12.02.2024.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСКЛЮЗИВ-Л» (81122, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Кам'янопіль, вул. Старе Село, буд. 29, ЄДРПОУ 32639595) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (Код ЄДРПОУ ВП: 43971343) судовий збір в розмірі 6056,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
СуддяГавдик Зіновій Володимирович