15 грудня 2025 рокусправа № 380/13755/24 м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Гавдик З.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБР Імпорт» до Львівської митниці про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБР Імпорт» звернулося до Львівського окружного адміністративного із адміністративним позовом до Львівської митниці, у якому просить суд:
- Визнати протиправними та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації , митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000054;
- Визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості №UA209000/2024/100021/2 від 12.01.2024;
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою здійснення господарської діяльності 06.07.2022 року між ТОВ «ТБР Імпорт» (Покупець) та «SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO.,LTD», Китай (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № TBR BOTO 2022 від 06.07.2022 (Додаток № 1), відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує Вантажні та легкові шини, диски Виробник: «SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO.,LTD» у кількості та по цінам, вказаним у Комерційному Інвойсах, що є невід'ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойс. Сума контракту визначається згідно Інвойс, умови поставки визначаються згідно Інвойс.
Сторони узгодили поставку Товару партіями. З метою додержання умов контракту сторони узгодили Інвойс № WD202310130&154 від 31.10.2023(Додаток № 2) відповідно до якого була узгоджена номенклатура, ціна та кількість Товару: кількість Товару 1103 шт., вартість товару на умовах CFR (GDANSK) 106595,35 Доларів США.
Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана електронна митна декларація №24UA209230002276U2 від 09.01.2024, декларація була подана разом з пакетом супровідних документів, в т.ч.:
- Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 31.10.2023;
- Рахунок-проформа (Proforma invoice) WD202310130 від 20.10.2023;
- Рахунок-проформа (Proforma invoice) WD202310154 від 24.10.2023;
- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) WD202310130&154 від 31.10.2023;- Коносамент (Bill of lading) 232294473 від 08.11.2023;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) 481 від 29.12.2023;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) 497 від 29.12.2023;- Автотранспортна накладна (Road consignment note) 757 від 29.12.2023;
- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 23C3705B0114/00583R від 31.10.2023;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг 12/12/2023 від 27.12.2023;- Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно експедиційних послуг 3 від 29.12.2023;
-Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 2 від 01.01.2024;- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 271220232 від 27.12.2023;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 29.12.2023;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 30.12.2023;- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 31.10.2023;
- Розрахунок ціни (калькуляція) WD202310130&154 від 31.10.2023;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №TBR -BOTO 2022 від 06.07.2022;
- Договір (контракт) про перевезення 20231227/1 від 27.12.2023;- Договір (контракт) про перевезення 20231228/1 від 28.12.2023;
- Договір (контракт) про перевезення 20231229/1 від 29.12.2023;
- Договір (контракт) про перевезення 23/10/2023 від 23.10.2023;
- Договір (контракт) про перевезення Б/Н від 24.10.2023;- Договір (контракт) про перевезення Б/Н від 27.12.2023;
- Пропозиція укласти договір (оферта) 10 від 29.12.2023;- Копія митної декларації країни відправлення №435020230000096700 від 08.11.2023;
- Копія митної декларації країни відправлення 435020230000096947 від 08.11.2023. В МД № 24UA209230002276U2 від 09.01.2024 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні _106,94 Долар США за одиницю ( або 2,49 Долар США/ кг.) 12.01. 2024 на підставі вимоги Митного органу про надання додаткових документів, Позивачем були надані додаткові документи:
- Лист пояснення ТОВ «ТБР Імпорт» б/н від 12.01.2024;
Позивач зазначає, що митну вартість товару визначив за основним методом, надав Львівській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару, таку визначив за іншим методом, аніж заявлено декларантом. Вважає, що надані документи підтверджують заявлену вартість ввезеного товару, документи не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, позивачем надано і визначено митну вартість за основним методом. Вважає, що сумніви відповідача щодо розбіжностей у платіжних документах, в умовах поставки товару, у інвойсах не підтверджені жодними доказами та є безпідставними. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
В рамках реалізації положень статтей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу опрацювання документів, наданих для України від 13.03.2012 №4495-VI ( далі - МКУ), за результатами підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Під час розгляду документів було виявлено наступне:
- згідно наданих декларантом комерційних документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону, а саме рахунку фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.12.2023 № 12/12/2023 відсутні витрати на страхування товару під час перевезення морським видом транспорту;
- розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 743 км, а вартість 100000 грн - що становить 134.59 грн/км, відстань по території України 65 км, а вартість 10000 грн - що становить 153.85 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій «Облік і калькулювання собівартості перевезень» визначено: «Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об'єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального». Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань.
Таким чином, очевидним є факт, що довідки про транспортні витрати містять відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу;- відповідно до вимог п. 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 06.07.2022 №TBR BOTO2022 визначено, що термін доставки товару зі складу Продавця до порту відвантаження обмежується 30 календарними днями з моменту розміщення Замовлення Покупця.
Проте даний документ не надано митному органу;
- у проформі-інвойс від 20.10.2023 №WD202310130 фактурна вартість товару визначена на умовах поставки FOB QINGDAO. У комерційному інвойсі від 31.10.2023 №WD202310130&154 фактурна вартість товару визначена на умовах CFR GDANSK, при чому вартість таких товарів на різних умовах однакова, що не відповідає дійсності.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
11.07.2024 представник позивача подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, де стверджує, що щодо транспортних та супутніх витрат в порту Gdansk(Польща) - п/п Рава-Руська (України) до митного оформлення була надані документи на підтвердження транспортних та супутніх витрат в порту Gdansk (Польща):
- на підтвердження витрат по вантажно-розвантажуванню супутніх витрат в порту (Gdansk ) Польща контейнерів та надана Довідка про транспортні витрати №271220232 від 27.12.2023 (Додаток № 8 до позову ), що містить данні про вартість перевантаження товару з контейнерів в порту Gdansk (Польща) містить номер коносаменту (232294473) містить номер контейнерів (MRSU5047481/HASU4418757/MRSU5995497 ), що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки.
- на підтвердження транспортних витрат, з порт Gdansk (Польща) до пп Рава-Руська (Україна ) надана: Довідка про транспортні витрати № Б/Н від 30.12.2023, що містить данні про вартість перевезення, містить номер автотранспортного засобу яким здійснювалось перевезення (BK0100MB/BK0770XP), містить номер та дату CMR (№757 від 29.12.2023 ), містить номер контейнерів (HASU4418757) містить посилання на Інвойс (WD202310130&154 від 31.10.2023), що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки.
-Довідка про транспортні витрати № Б/Н від 29.12.2023 що містить данні про вартість перевезення, містить номер автотранспортного засобу яким здійснювалось перевезення (BK1685IA /BK2178XF ), містить номер та дату CMR (№481 від 29.12.2023), містить номер контейнерів (MRSU5047481) містить посилання на Інвойс (WD202310130&154 від 31.10.2023), що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки.
- Довідка про транспортні витрати № 2 від 01.01.2024 що містить данні про вартість перевезення, містить номер автотранспортного засобу яким здійснювалось перевезення (AT4240HH/AT1512XP),містить номер контейнерів (MRSU5995497) містить посилання на Інвойс (WD202310130&154 від 31.10.2023), що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки.
Інших витрат пов'язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою, тощо позивач не ніс. Таким чином вартість перевезення є підтвердженою, а документи надані до митного оформлення в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування.
Додатково транспорті витрати в порту Gdansk (Польща) підтверджують, зокрема: Договір № 100SH/PU/PRІ від 23.11.2023; Рахунок на оплату № 12/12/2023 від 27.12.2023; банківський платіжний документ № 3 від 29.12.2023. Додатково транспортні витрати з порт Gdansk (Польща) до пп Рава -Руська (Україна ) підтверджують, зокрема: Договір № 20231227/1 від 27.12.2023; Рахунок на оплату №01 від 09.01.2024 (Додаток №16 до позову); акт надання послуг № 01 від 09.01.2024 банківський платіжний документ №840 від 16.01.2024, Договір № 20231228/1 від 28.12.2023; Договір № 23/10/2023 від 23.10.2023; Рахунок на оплату №02/2 від 13.01.2024; акт надання послуг №02/2 від 13.01.2024 банківський платіжний документ №835 від 15.01.2024, Договір № 20231229/1 від 29.12.2023; Рахунок на оплату № Ф-00000002 від 12.01.2024; акт надання послуг № Ф-00000002 від 12.01.2024; банківський платіжний документ №834 від 15.01.2024.
До того ж договір № 100SH/PU/PRІ від 23.11.2023; Рахунок на оплату № 12/12/2023 від 27.12.2023; банківський платіжний документ № 3 від 29.12.2023, Договір № 20231227/1 від 27.12.2023; Договір № 20231228/1 від 28.12.2023; Договір № 23/10/2023 від 23.10.2023; Договір № 20231229/1 від 29.12.2023 були надані до митного оформлення, що підтверджує також перелік документів наведений в картці відмові та рішенні про корегування митної вартості т.б. були наявні у відповідача на дату винесення оскаржуваного рішення.
Банківський платіжний документ №840 від 16.01.2024 (Додаток №18 до позову); Рахунок на оплату №02/2 від 13.01.2024; акт надання послуг №02/2 від 13.01.2024 банківський платіжний документ №835 від 15.01.2024, Рахунок на оплату № Ф-00000002 від 12.01.2024; акт надання послуг № Ф-00000002 від 12.01.2024; банківський платіжний документ №834 від 15.01.2024 були оформлені в терміни визначені договором, після завершення митного оформлення товарів згідно з умовами ведення позивачем господарської діяльності, а їх оформлення не залежало від самого позивача. Тому з об'єктивних причин зазначені документи не могли бути подані до митного оформлення.
Інших витрат пов'язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою, тощо позивач не ніс. Таким чином вартість перевезення є підтвердженою, а документи надані до митного оформлення в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування.
Щодо страхування товару під час перевезення морським транспортом.
Умовами поставки оцінюваної партіє товару є CFR (Gdansk ) , відповідно до умов поставки СFR, страхування Товару не є обов'язковим, страхування товару не було здійснено Продавцем, та не здійснювалось Покупцем. Таким чином, якщо товар за контрактом не страхувався, то твердження митного органу про відсутність інформації щодо страхування оцінюваного товару є безпідставним. Згідно з п.8 ч.2 ст.53 МК України, вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося. Умови поставки за базисом «СFR» не зобов'язують продавця або покупця здійснити страхування товару, у зв'язку з чим підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає. Аналогічні правові висновки викладно у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 825/735/17, 825/2255/16, 825/1016/17, № 420/2850/19 Листом - пояснення №б/н від 11.01.2024 (Додаток № 4 до позову) . позивач повідомив відповідачу про те , що страхування товару не здійснювалось . Таким чином твердження Митного органу, щодо неможливості перевірки числового значення заявленої митної відсутності відомостей щодо страхування є безпідставними.
Щодо непропорційно розбитого , на думку Відповідача , розміру транспортних витрат.
Відповідно до пунку 2 розділу І Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65 передбачено, що рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов'язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з врахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного підприємства. Тобто вказані Методичні рекомендації мають рекомендаційний характер, а їх дотримання не є визначальним фактором у цілях доказування у справі. Також не передбачене їх застосування для цілей визначення митної вартості або інших питань пов'язаних з митницею. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 814/2980/15.
Щодо зауважень відповідача у Відзиві , що Довідки не містять відомостей про вартість за усім маршрутом перевезення (т.б. після перетину кордону). Враховуючи вимоги ч.10 ст.58 Митного кодексу України для цілей визначення митної вартості товару, такі складові митної вартості товару, як витрати на доставку товару після ввезення на митну територію України не підлягають включенню т.б. не є складовою митної вартості. Тому наявність / відсутність цінової інформації про транспортування товару по території України не має впливу на визначення митної вартості оцінюваної партії Товару. Таким чином твердження Відповідача про необхідність включення в митну вартість транспортних витрат по території України не відповідає вимогам Митного кодексу.
Наведені у відзиві доводи не спростовують суті позовних вимог.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що 28.06.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Судом встановлені наступні обставини:
12.01.2024 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100021/2, в якому зазначено:
« 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI( далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності: - умови поставки згідно інвойсу CFR (Cost and Freight (... named port of destination)) Вартість і фрахт (... назва порту призначення) Термін означає, що поставка здійснена продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення. Ціна CFR (CFR price) означає, що контрактна (фактурна вартість ) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту призначення. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Згідно наданих декларантом комерційних документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону а саме рахунку фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.12.2023 № 12/12/2023 відсутні витрати на страхування товару під час перевезення морським видом транспорту; - розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 743 км, а вартість 100000 грн. - що становить 134.59 грн/км, відстань по території України 65 км, а вартість 10000 грн. - що становить 153.85 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об'єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального". Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що довідки про транспортні витрати містять відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу; - відповідно до вимог п. 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 06.07.2022 №TBR-BOTO2022 визначено, що термін доставки товару зі складу Продавця до порту відвантаження обмежується 30 календарними днями з моменту розміщення Замовлення Покупця. Проте даний документ не надано митному органу; - у проформі-інвойс від 20.10.2023 №WD202310130 фактурна вартість товару визначена на умовах поставки FOB QINGDAO. У комерційному інвойсі від 31.10.2023 №WD202310130&154 фактурна вартість товару визначена на умовах CFR GDANSK, при чому вартість таких товарів на різних умовах одинакова, що не відповідає дійсності. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не надано жодного додаткового документу. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості:- товару № 1 слугувала МД UA204040/2023/003038 від 20.06.2023 де вартість такого товару становить 3,01 дол. США за кг (даного виду товару)».
В подальшому відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000054.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне рішення протиправними та таким, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.
Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних рішень з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України.
Згідно з ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ст. 374 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 2 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).
Як уже зазначалося, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.
Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:
- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Також, відповідно до положень ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 1 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України).
Згідно з правилами ч. ч. 3-6 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).
Згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Як встановлено з матеріалів справи декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021, №480/3558/19 від 17.11.2021, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов'язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Щодо зазначених відповідачем у рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2024/100021/2 від 12.01.2024 порушень, суд враховує таке.
З метою підтвердження митної вартості товару декларантом позивача разом була подана електронна митна декларація №24UA209230002276U2 від 09.01.2024, декларація була подана разом з пакетом супровідних документів, в т.ч.: Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 31.10.2023; Рахунок-проформа (Proforma invoice) WD202310130 від 20.10.2023; Рахунок-проформа (Proforma invoice) WD202310154 від 24.10.2023; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) WD202310130&154 від 31.10.2023; Коносамент (Bill of lading) 232294473 від 08.11.2023;Автотранспортна накладна (Road consignment note) 481 від 29.12.2023; Автотранспортна накладна (Road consignment note) 497 від 29.12.2023; Автотранспортна накладна (Road consignment note) 757 від 29.12.2023; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 23C3705B0114/00583R від 31.10.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг 12/12/2023 від 27.12.2023; Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно експедиційних послуг 3 від 29.12.2023; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 2 від 01.01.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 271220232 від 27.12.2023; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 29.12.2023; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 30.12.2023; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 31.10.2023; Розрахунок ціни (калькуляція) WD202310130&154 від 31.10.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №TBR -BOTO 2022 від 06.07.2022; Договір (контракт) про перевезення 20231227/1 від 27.12.2023; Договір (контракт) про перевезення 20231228/1 від 28.12.2023; Договір (контракт) про перевезення 20231229/1 від 29.12.2023; Договір (контракт) про перевезення 23/10/2023 від 23.10.2023; Договір (контракт) про перевезення Б/Н від 24.10.2023; Договір (контракт) про перевезення Б/Н від 27.12.2023; Пропозиція укласти договір (оферта) 10 від 29.12.2023; Копія митної декларації країни відправлення №435020230000096700 від 08.11.2023; Копія митної декларації країни відправлення 435020230000096947 від 08.11.2023.
В МД № 24UA209230002276U2 від 09.01.2024 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні _106,94 Долар США за одиницю ( або 2,49 Долар США/ кг.).12.01.2024 на підставі вимоги Митного органу про надання додаткових документів, Позивачем були надані додаткові документи: Лист пояснення ТОВ «ТБР Імпорт» б/н від 12.01.2024;
Щодо транспортних та супутніх витрат в порту Gdansk(Польща) - п/п Рава-Руська (України) суд враховує, що відповідно до пп. 6 п. 2. ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є зокрема транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Суд звертає увагу на те, що до митного оформлення була надані документи на підтвердження транспортних та супутніх витрат:
- на підтвердження витрат по вантажно-розвантажуванню супутніх витрат в порту (Gdansk ) Польща контейнерів та надана Довідка про транспортні витрати №271220232 від 27.12.2023 (Додаток № 8 до позову ), що містить данні про вартість перевантаження товару з контейнерів в порту Gdansk (Польща) містить номер коносаменту (232294473) містить номер контейнерів (MRSU5047481/HASU4418757/MRSU5995497 ), що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки.
- на підтвердження транспортних витрат, з порт Gdansk (Польща) до пп Рава-Руська (Україна ) надана: Довідка про транспортні витрати № Б/Н від 30.12.2023, що містить данні про вартість перевезення, містить номер автотранспортного засобу яким здійснювалось перевезення (BK0100MB/BK0770XP), містить номер та дату CMR (№757 від 29.12.2023 ), містить номер контейнерів (HASU4418757) містить посилання на Інвойс (WD202310130&154 від 31.10.2023), що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки.
-Довідка про транспортні витрати № Б/Н від 29.12.2023 що містить данні про вартість перевезення, містить номер автотранспортного засобу яким здійснювалось перевезення (BK1685IA /BK2178XF ), містить номер та дату CMR (№481 від 29.12.2023), містить номер контейнерів (MRSU5047481) містить посилання на Інвойс (WD202310130&154 від 31.10.2023), що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки.
- Довідка про транспортні витрати № 2 від 01.01.2024 що містить данні про вартість перевезення, містить номер автотранспортного засобу яким здійснювалось перевезення (AT4240HH/AT1512XP),містить номер контейнерів (MRSU5995497) містить посилання на Інвойс (WD202310130&154 від 31.10.2023), що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки.
Інших витрат пов'язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою, тощо позивач не ніс. Таким чином вартість перевезення є підтвердженою, а документи надані до митного оформлення в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування.
Додатково транспорті витрати в порту Gdansk (Польща) підтверджують, зокрема: Договір № 100SH/PU/PRІ від 23.11.2023; Рахунок на оплату № 12/12/2023 від 27.12.2023; банківський платіжний документ № 3 від 29.12.2023. Додатково транспортні витрати з порт Gdansk (Польща) до пп Рава -Руська (Україна ) підтверджують, зокрема: Договір № 20231227/1 від 27.12.2023; Рахунок на оплату №01 від 09.01.2024 (Додаток №16 до позову); акт надання послуг № 01 від 09.01.2024 банківський платіжний документ №840 від 16.01.2024, Договір № 20231228/1 від 28.12.2023; Договір № 23/10/2023 від 23.10.2023; Рахунок на оплату №02/2 від 13.01.2024; акт надання послуг №02/2 від 13.01.2024 банківський платіжний документ №835 від 15.01.2024, Договір № 20231229/1 від 29.12.2023; Рахунок на оплату № Ф-00000002 від 12.01.2024; акт надання послуг № Ф-00000002 від 12.01.2024; банківський платіжний документ №834 від 15.01.2024.
До того ж договір № 100SH/PU/PRІ від 23.11.2023; Рахунок на оплату № 12/12/2023 від 27.12.2023; банківський платіжний документ № 3 від 29.12.2023, Договір № 20231227/1 від 27.12.2023; Договір № 20231228/1 від 28.12.2023; Договір № 23/10/2023 від 23.10.2023; Договір № 20231229/1 від 29.12.2023 були надані до митного оформлення, що підтверджує також перелік документів наведений в картці відмові та рішенні про корегування митної вартості т.б. були наявні у відповідача на дату винесення оскаржуваного рішення.
Суд також звертає увагу на те, що Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Таким чином вартість перевезення є підтвердженою, а документи надані до митного оформлення в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування.
Щодо доводів митного органу про не надання інформації страхування товару під час перевезення морським транспортом. Як вже встановлено судом умовами поставки оцінюваної партіє товару є CFR (Gdansk), відповідно до умов поставки СFR, страхування Товару не є обов'язковим, страхування товару не було здійснено продавцем, та не здійснювалось покупцем. Таким чином, якщо товар за контрактом не страхувався, то твердження митного органу про відсутність інформації щодо страхування оцінюваного товару є безпідставним. Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України, вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося. У свою чергу умови поставки за базисом «СFR» не зобов'язують продавця або покупця здійснити страхування товару, у зв'язку з чим підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає. Крім того, декларант у поясненні від 25.01.2024 позивач повідомив відповідачу про те , що страхування товару не здійснювалось. Таким чином твердження Митного органу, щодо неможливості перевірки числового значення заявленої митної вартості за відсутності відомостей щодо страхування є безпідставними. Доводи відповідача про не включення всіх транспортних витрат до митної вартості товару, спростовується документами, які були надані до митного оформлення.
Щодо непропорційно розбитого розміру транспортних витрат відносно всього кілометражу.
вартість транспортування товару є чітко визначеною і перевізник самостійно встановлює її розмір, виходячи із власних розрахунків та міркувань. Твердження митного органу про те, що сума транспортних витрат є економічно необґрунтованою є його припущеннями, оскільки не ґрунтується на будь-яких достовірних та належних джерелах інформації.
Крім цього, посилання відповідача на вимоги Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт послуг) на транспорті, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65, є безпідставними.
Відповідно до п. 2 Методичних рекомендацій Рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов'язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з врахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного підприємства. Конкретний перелік і склад статей калькулювання собівартості перевезень визначається підприємством.
Тобто, Методичні рекомендації не є обов'язковим до застосування нормативно- правовим актом, при цьому вказаний документ визначає рекомендації по формуванню саме собівартості послуг.
Чинним законодавством не встановлені обмеження щодо мінімальної чи максимальної вартості міжнародних вантажних перевезень. Незгода митниці із ціновим розрахунком транспортних витрат не може бути підставою для подальшого коригування митної вартості товару.
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що відповідно до вимог п. 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 06.07.20122 №ТВР-ВОТО2022 визначено, що термін доставки товару зі складу продавця до порту відвантаження обмежується 30 календарними днями з моменту розміщення замовлення покупця. Проте, даний документ не надано митному органу.
Суд з цього приводу зазначає, що відповідно до ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.
Відповідно до вимог Митного кодексу України замовлення покупця не є документом, що підтверджує митну вартість.
Крім того відповідно до умов контракту подання замовлення покупцем в письмовому вигляду - не передбачено.
В рішенні про корегування митної вартості зазначено: - у проформі-інвойс від 20.10.2023 №WD202310130 фактурна вартість товару визначена на умовах поставки FOB QINGDAO. У комерційному інвойсі від 31.10.2023 №WD202310130&154 фактурна вартість товару визначена на умовах CFR GDANSK, при чому вартість таких товарів на різних умовах одинакова, що не відповідає дійсності.
Позивачем до митного оформлення був наданий рахунок проформа № НОМЕР_1 від 20.10.2023.
При складанні сертифікату Постачальником була допущена технічна помилка, а саме не вірно зазначено умови поставки, а саме зазначено FOB QINGDAO замість вірного CFR GDANSK.
Зміст інформації, яка внаслідок технічної помилки не була зазначена в декларації, проте може бути встановлений на основі відомостей з допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі та з інших документів, що були надані до митного оформлення, зокрема вірні умови поставки можна встановити з: Інвойс № WD202310130&154 від 31.10.2023; митної декларації №24UA209230002276U2 від 09.01.2024; Пакувального листа Б/Н від 31.10.2023; Рахунку проформи № WD202310154 від 24.10.2023; Розрахунок ціни (калькуляція) WD202310130&154 від 31.10.2023
Крім того вартість товару згідно рахунку - проформи №WD202310130 від 20.10.2023 відповідає вартості товару, зазначеній в решті товаро супровідних документах.
Наявність технічної помилки у документі, за умови що зміст інформації, яка помилково не була вказана, може бути встановлений на основі відомостей з інших документів, поданих до митного контролю. Відповідно наявність технічної помилки у документі не впливає на його доказову силу.
Наявність саме технічної помилки у документі та зміст помилково відсутньої інформації орган доходів і зборів може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов'язаних із цим документом. Наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Митний орган не аргументував, як зазначені обставини впливають на числові значення митної вартості товарів, що було подано до митного оформлення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020 у справі №815/4686/16.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД UA204040/2023/003038 від 20.06.2023 де вартість такого товару становить 3,01 дол. США за кг (даного виду товару).
Відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цієї декларації, а не будь-якої іншої. Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків, а також причин не проведення коригування на обсяг партії на комерційні рівні (обсяги поставок різняться в десятки разів), різні країни експорту, різні умови поставки, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати однієї митної декларації, яка з неочевидних причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки, тощо, не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
За таких обставин вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних у митній декларації відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі необґрунтованим.
Зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Як вбачається з оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів митна вартість товару відповідачем визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» вказує на те, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 Митного кодексу України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
На підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України суд дійшов висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов'язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об'єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.
Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржених рішень.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Окрім того, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».
Однак, оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.
Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за методом 2ґ, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування його є підставними та підлягають задоволенню.
Щодо визнання протиправною та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
У постанові від 23.07.2021 року у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».
Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.
Також, суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З цих же по суті підстав, судом не враховуються заперечення відповідача.
Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБР Імпорт» (07455, Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі, автодорога Київ-Чернігів - Нові Яриловичі 25 км, ЄДРПОУ 41604018) до Львівської митниці (79000, Львівська обл. м. Львів. вул. Костюшка Т. буд. 1, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, - задоволити повінстю.
Визнати протиправними та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації , митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000054.
Визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості №UA209000/2024/100021/2 від 12.01.2024.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБР Імпорт» (07455, Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі, автодорога Київ-Чернігів - Нові Яриловичі 25 км, ЄДРПОУ 41604018) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (Код ЄДРПОУ ВП: 43971343) судовий збір в розмірі 5576,83 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
СуддяГавдик Зіновій Володимирович