15 грудня 2025 рокусправа № 380/11066/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якій просити суд:
-визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 у формі не розгляду, не надання відповіді та не вчинення жодних дій для звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. “г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини або інші поважні причини у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи протиправною;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , Військову частину НОМЕР_2 вчинити належні дії для звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі пп. “г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини або інші поважні причини у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді начальника інженерної служби. 17.04.2025 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 (підпорядкування військової частини НОМЕР_2 ) з рапортом про звільнення з військової служби за п.п. “г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», а саме про необхідність здійснювати постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи до безпосереднього командира. 24.04.2025 представником Позивача, адвокатом Гошовською Я.А. було подано на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 вих.№28022501 від 22.04.2025 щодо розгляду поданого Позивачем рапорту. Однак жодної відповіді на адвокатський запит надано не було. 13.05.2025 представником позивача, адвокатом Гошовською Я.А. було подано на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 повторний адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 вих.№28022501 від 13.05.2025 щодо розгляду поданого Позивачем рапорту. Однак жодної відповіді на повторний адвокатський запит надано не було. Очікуючи на відповідь щодо поданого рапорту позивач продовжує виконувати обов'язки військової служби та військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , хоча у Позивача наявні всі законні підстави для звільнення з військової служби. 24.04.2025 адвокатом Гошовською Я.А. в інтересах позивача подано супровідні листи-заяви із копією рапорту та нотаріально завіреними додатками на адресу Генерального штабу Збройних сил України, Міністерства оборони України, Сухопутні війська Збройних сил України, та в подальшому направлено відповідні адвокатські запити. 30.04.2025 військовою частиною НОМЕР_1 було надано відповідь на супровідний лист-клопотання №2222. З даної відповіді вбачається, що в порушення 1. норм ч.1 ст. 24 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відповідач ігнорує подані адвокатом адвокатські запити, а лише зсилається на супровідний лист-клопотання. Однак, станом на сьогодні жодної відповіді Позивач так і не отримав. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідачів щодо не розгляду рапорту щодо його звільнення з військової служби.
Ухвалою суду від 09 червня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
Представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді начальника інженерної служби військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 . Зазначає, що військова частина НОМЕР_2 має власне діловодство, печатку, командира та уповноважена приймати самостійні рішення. Позивачем було адресовано рапорт командиру військової частини НОМЕР_2 , однак такий направлений засобами поштового зв'язку командиру військової частини НОМЕР_1 . Рапорт позивача від 16.04.2025 було розглянуто командиром військової частини НОМЕР_1 та у зв'язку із тим, що він поданий не по команді та відповідно без клопотання по суті рапорту безпосереднім командиром позивача. Позивача про результати розгляду рапорту від 16.04.2025 було повідомлено шляхом надсилання на адресу Позивача відповідного листа від 23.04.2025 № 2097. Звертає також увагу суду на те, що у позовній заяві Позивач підтверджує той факт, що ним було подано рапорт про звільнення з військової служби з порушенням встановленого порядку його подання. У пункті 2 позовної заяви зазначає, що він звернувся із рапортом через військову частину НОМЕР_1 до свого безпосереднього командира. Тобто Позивач звернувся не до свого безпосереднього командира, а до військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, військовою частиною НОМЕР_1 рапорт позивача від 16.04.2025 було розглянуто у встановленому порядку командиром військової частини НОМЕР_1 та за результатами його розгляд прийнято відповідне рішення. Крім цього, позивачем до позовної заяви не було долучено будь-яких доказів на підтвердження того, що Відповідач заперечує та/або ставить під сумнів наявність у позивача законодавчо визначеної підстави для звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представником відповідача 2 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач станом на 17.04.2025 не звертався із рапортом до командира військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп. “г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини або інші поважні причини у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи. Такий рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп. “г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір'ю, ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, Позивач подав 10.06.2025 зареєстрований у військовій частині НОМЕР_2 за №1384, який позитивно розглянутий командиром військової частини НОМЕР_2 , та 10.06.2025 за №1385 направлений разом із додатками за належністю на розгляд командиру військової частини НОМЕР_1 . Позивачем до позовної заяви не було долучено будь-яких доказів на підтвердження того, що Відповідач заперечує та/або ставить під сумнів наявність у останнього законодавчо визначеної підстави для звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді начальника інженерної служби.
Військова частина НОМЕР_2 входить до складу військової частини НОМЕР_1 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 позивач 26.01.1985 народження є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серія 12ААГ від 29.08.2023 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи, інвалідність встановлена безтерміново.
З висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду непрофесійній основі №630 від 08.04.2025, вбачається, що ОСОБА_2 , проживає в АДРЕСА_1 , рекомендовано соціальні послуг: догляд вдома, паліативний догляд вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Згідно висновку ЛКК №629 від 08.04.2025 ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду безтерміново.
16.04.2025 позивач адресував рапорт командиру військової частини НОМЕР_2 , направив засобами поштового зв'язку військовій частині НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі пп. “г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за членом сім'ї першого ступеня споріднення (за матір'ю), яка є особою з інвалідністю ІI та потребує постійного догляду. У рапорті позивач також вказував про відсутність інших осіб (членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення), які за законом зобов'язані та можуть здійснювати такий догляд.
До поданого рапорту Позивачем додано нотаріально завірені копії паспорта громадянина України - ОСОБА_1 , РНОКПП - ОСОБА_1 , свідоцтва про народження - ОСОБА_1 , витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - ОСОБА_1 , паспорта громадянина України - ОСОБА_4 , копію РНОКПП - ОСОБА_4 , довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААГ №375509 від 23.08.2023 року - ОСОБА_4 , пенсійного посвідчення серія НОМЕР_5 - ОСОБА_4 , висновку Лікарсько-консультативної комісії (форма « 080-4/о) №630 від 08.04.2025 року - ОСОБА_5 , довідки Лікарсько-консультативної комісії від 08.04.2025 року ОСОБА_5 , Акта про підтвердження факту проживання громадян від 13.12.2023 р., Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 - ОСОБА_3 , свідоцтва про народження ОСОБА_3 , витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - ОСОБА_3 , паспорта громадянина України ОСОБА_3 , РНОКПП - ОСОБА_3 , довідки форми 5 №1883 від 14.12.2023 ОСОБА_3
23.04.2025 листом №2097 військова частина НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 щодо розгляду рапорту від 16.04.2025 та зазначила, що рапорт поданий не по команді та без клопотання по суті рапорту безпосереднім керівником.
Позивач подав 10.06.2025 зареєстрований у військовій частині НОМЕР_2 за №1384, який позитивно розглянутий командиром військової частини НОМЕР_2 , та 10.06.2025 за №1385 направлений разом із додатками за належністю на розгляд командиру військової частини НОМЕР_1 .
Позивач в позовній заяві зазначає що рапорт від 16.04.2025 не розглянутий, вважає таку бездіяльність відповідачів протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені та визначені Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).
Згідно ст.1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ч.4 ст.3 Закону №3543-XII з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Дія указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, зокрема дія воєнного стану на території України пролонгується станом на теперішній час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно ч.1 ст.1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2 ст.1 Закону №2232-XII).
Підстави звільнення з військової служби, що встановлені статтею 26 Закону №2232-XII, залежать від виду військової служби.
Відповідно до підпункту “г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, зокрема, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно підпункту 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
За ч.7 ст.26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року №170 (далі - Інструкція) (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 12.1 розділу XII Інструкції №170 звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення №1153/2008.
Відповідно до абзацу 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини 5 та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону №2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до п.233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктом 14 Закону України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV визначено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Також пунктом 234 Положення №1153/2008 передбачено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення. Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
Згідно з пунктом 242 Положенням № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Таким чином, вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначено порядок подання військовослужбовцем рапорта на звільнення з військової служби, згідно якого такий рапорт на звільнення подається по команді безпосередньому начальникові.
Відповідно до пункту 1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Згідно із абзацом 2 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до пункту 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413 та визначено підпунктом “г» пункту 1 частини четвертої, підпунктом “ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом “г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
За визначенням, наведеним в Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача № 40 від 31.01.2024, рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Подання рапорту “по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями прямих командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності. Для зручності в рапорті можна одразу зазначати всіх командирів від прямого до командира військової частини, але фактично подавати по команді і проставляти відповідні помітки подання, отримання та клопотання надалі нижчим командиром вищому.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці подати рапорт про звільнення зі служби по команді безпосередньому начальникові та висловили не бажання продовжувати військову службу.
Таким чином, ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають рапорти по команді безпосередньому начальникові та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Відтак, із відповідним рапортом щодо свого звільнення з військової служби позивача зобов'язаний був звернутись до свого безпосереднього командира.
При цьому, розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання абзацу 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
У позовній заяві представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідачів з рапортами та відповідним пакетом документів, про звільнення його з військової служби на підставі пп. “г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний сторонній догляд за матір'ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
Проте відповідачі не звільнили позивача та не надали жодної письмової відповіді на подані рапорти.
З вищенаведеними доводами представника позивача суд не погоджується з огляду на наступне.
16.04.2025 позивач адресував рапорт командиру військової частини НОМЕР_2 , направив засобами поштового зв'язку військовій частині НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі пп. “г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за членом сім'ї першого ступеня споріднення (за матір'ю), яка є особою з інвалідністю ІI та потребує постійного догляду. У рапорті позивач також вказував про відсутність інших осіб (членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення), які за законом зобов'язані та можуть здійснювати такий догляд.
23.04.2025 листом №2097 військова частина НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 щодо розгляду рапорту від 16.04.2025 та зазначила, що рапорт поданий не по команді та без клопотання по суті рапорту безпосереднім керівником.
Відтак суд звертає увагу, що військовою частиною НОМЕР_1 рапорт позивача від 16.04.2025 було розглянуто у встановленому порядку командиром військової частини НОМЕР_1 та за результатами його розгляду прийнято відповідне рішення.
Таким чином, суд зазначає, що стороною позивача не надано суду жодних доказів на підтвердження подання та вручення рапорту щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби безпосереднього до свого командира, чи доказів відмови у прийняті такого рапорту.
Також, суд звертає увагу, що представником позивача, до позовної заяви не долучено будь-яких доказів на підтвердження того, що Відповідач заперечує та/або ставить під сумнів наявність у позивача законодавчо визначеної підстави для звільнення з військової служби за сімейними обставинами.
За наведених вище обставин, позивачем не дотримано процедури подання рапорту про звільнення, яка визначена Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Доказів протилежного позивачем не надано.
Доказів подання рапорту по команді та його не розгляду чи не прийняття стороною позивача не надано.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна