про залишення позову без розгляду
12 грудня 2025 рокусправа № 380/19673/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника позивача про поновлення строку на звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до 16 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до 16 Регіональної військово-лікарської комісії (адреса місцезнаходження: 79045, м. Львів, вул. Стрийська, 73а; ЄДРПОУ: 08380628), в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії про причинний зв'язок смерті старшого солдата ОСОБА_2 , оформленої витягом з протоколу засідання №3951 від 25.12.2024;
зобов'язати штатну 16 Регіональну військово-лікарську комісію (місцезнаходження: 79045, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, будинок, 73а; код ЄДРПОУ 08380628) переглянути встановлений причинний зв'язок травми, яка призвела до смерті старшого солдата ОСОБА_2 , відображений у протоколі засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії №3951 від 25.12.2024, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
У позовній заяві представник позивача просила поновити строк на звернення до суду, мотивуючи це тим, що з моменту отримання рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.05.2025 №50/в ОСОБА_3 стало відомо про порушення його прав та законних інтересів на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі його сина ОСОБА_2 під час виконання обов'язків військової служби, зокрема, постановою 16 Регіональної військово-лікарської комісії про причинний зв'язок смерті старшого солдата ОСОБА_2 , оформленої витягом з протоколу засідання штатної НОМЕР_2 РВЛК №3951 від 25.12.2024. Позивач вживав заходів щодо досудового врегулювання спору, які не принесли результату.
Суд ухвалою від 06.10.2025 відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішив розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами. При цьому суд зазначив, що заява про поновлення строків звернення до суду буде розглядатись з урахуванням позиції відповідача у вказаній справі.
Відповідач 21.10.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою від 04.12.2025 суд залишив позовну заяву без руху з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду для усунення недоліків позовної заяви в цій частині та надав позивачу строк для усунення цих недоліків - 5 днів з дня вручення ухвали суду про залишення без руху шляхом подання до суду та надіслання на адресу відповідача обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом та доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску.
Представник позивача 11.12.2025 подала заяву про поновлення строку на звернення до суду, яка обґрунтована тим, що відповідачем до матеріалів справи не було надано доказів направлення та/або вручення ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови. Позивач про її існування дізнався у ІНФОРМАЦІЯ_1 лише у січні 2025 року. У зв'язку з повномасштабним вторгненням військ рф на територію України 05.12.2022 виїхав за кордон, а також в подальшому з 12.12.2022 оформив тимчасовий захист у Чехії. У період з 10.01.2025 по 05.02.2025, з 09.02.2025 по 02.03.2025, з 24.03.2025 по 19.06.2025, 19.09.2025 по 13.10.2025, з 05.11.2025 по теперішній час перебував поза межами території України. Враховуючи вищенаведене, позивач у зв'язку з тимчасовим перебуванням за кордоном під час повномасштабного вторгнення військ рф на територію України та регулярними ракетними обстрілами території України був обмежений у можливості звернення за правничою допомогою та відповідно оскарження у адміністративному або судовому порядку постанови штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії про причинний зв'язок смерті старшого солдата ОСОБА_2 , оформленої витягом з протоколу засідання №3951 від 25.12.2024. Після повернення на територію України у кінці червня 2025 року позивачем вживались активні дії щодо пошуку адвоката та укладення договору про надання правничої допомоги, звернення до відповідача із заявою про перегляд спірної постанови та з'ясування результатів такого перегляду. Також зазначає, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.
При розгляді клопотання представника позивача про поновлення строку на звернення до суду суд виходить із такого.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Вищенаведені правові положення свідчать про те, що законодавець допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. При цьому, приписи статті 123 КАС України передбачають право особи подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням поважних причин такого пропуску.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Водночас поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
За змістом позовних вимог позивач оскаржує постанову штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії про причинний зв'язок смерті старшого солдата ОСОБА_2 , оформленої витягом з протоколу засідання №3951 від 25.12.2024. Із спірною постановою позивач ознайомився на початку січня 2025 року, про що особисто зазначено його представником. Проте позивач звернувся до суду лише 30.09.2025.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Аналіз усіх вищевказаних норм КАС України дає підстави стверджувати про обов'язок суду з'ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №160/18326/21.
Представник позивача обгрунтовує поважність причин пропуску строку тим, що позивачу стало відомо про порушення його прав та законних інтересів постановою 16 Регіональної військово-лікарської комісії про причинний зв'язок смерті старшого солдата ОСОБА_2 , оформленої витягом з протоколу засідання штатної 16 РВЛК №3951 від 25.12.2024, саме з моменту отримання рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.05.2025 №50/в на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі його сина під час виконання обов'язків військової служби. Однак такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки вказані Акт та наказ за своєю правовою природою є окремими індивідуальними актами, а тому є самостійними складовими предмета спору, можливість оскарження яких не може залежати від інших рішень, дій чи бездіяльності відповідача як суб'єкта владних повноважень. Окрім цього, суд звертає увагу на те, що на момент отримання позивачем рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.05.2025 №50/в строк звернення до суду з оскарженням спірного рішення ще не сплив, що не позбавляло моливості позивача звернутися до суду у визначені КАС строки.
Щодо доводів позивача про те, що ним було використане право на досудовий порядок вирішення спору, передбачене нормами Положення №402 шляхом звернення до відповідача із заявою про перегляд постанови ВЛК, у зв'язку із чим строк на звернення до суду має обчислюватись з дня звернення до відповідача із відповідною заявою, суд зазначає, що відповідно до п.2.4.5 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, ВЛК регіону має право, у тому числі: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК). Проте вказаними нормами не передбачено можливість звернення до ВЛК із заявою про перегляд її рішення. Водночас, пунктом 2.4.10 розділу І Положення №402 передбачено, що постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку. Отже, за змістом вказаних норм досудове врегулювання спору має місце за умови оскарження постанови ВЛК до ВЛК вищого рівня, а не звернення до ВЛК, яка прийняла спірну постанову із заявою про її перегляд. За таких умов у суду відсутні підстави констатувати як факт вжиття позивачем досудового врегулювання спору, так і підстав для обчислення строку на звернення до суду із вказаного моменту.
Тому судом ухвалою від 04.12.2025 було залишено позовну заяву без руху та надано строк для подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на звернення до суду.
У поданому клопотанні представник позивача обгрунтовує поважність причин перебуванням позивача за кордоном як підстави для поновлення пропущеного строку на звернення до суду. Суд зазначає, що з наявних у паспорті громадянина України для виїзду за кордон відміток про перетин позивачем державного кордону України на виїзд до Республіки Польща з 10.01.2025 по 05.02.2025; з 09.02.2025 по 02.03.2025; з 24.03.2025 по 19.05.2025; з 26.05.2025 по 27.05.2025; з 19.09.2025 по 13.10.2025, вбачається, що період перебування позивача за кордоном не був безперервним, а супроводжувався поверненнями до України на тривалі проміжки часу, починаючи щонайраніше з лютого 2025 року, а саме в період з 05.02.2025 по 09.02.2025, з 02.03.2025 по 24.03.2025, з 19.05.2025 по 26.05.2025, з 27.05.2025 по 19.09.2025. Позивачем не доведено факт неможливості звернення його до суду із позовом під час перебування в Україні до моменту закінчення строку на звернення до суду щодо спірної постанови. Крім того, факт перебування позивача за кордоном, на думку суду, не може вважатися об'єктивно непереборною обставиною, оскільки такі дії вчинялися за його власною волею. Факт звернення позивача за правовою допомогою та подальше звернення до відповідача із адвокатськими запитами та заявами про перегляд оскаржуваної постанови не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли останній почав вчиняти активні дії щодо захисту своїх прав, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду із позовною заявою. Відтак суд відхиляє вказані доводи позивача щодо поважності пропуску строку на звернення до суду як необґрунтовані. При цьому, суд також враховує і значний проміжок часу від дати, коли позивач мав можливість дізнатися про наявність оскаржуваної постанови до дати вчинення ним дій шляхом звернення його представника до відповідача із заяви та адвокатськими запитами, що перевищує встановлений законом строк на звернення до суду, і доказів поважності пропуску такого строку позивачем не подано.
Представник позивача на обґрунтування поважності пропущеного строку також покликається на введення воєнного стану на території України та на постанову Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, у якій колегія суддів дійшла висновку, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Однак, суд звертає увагу, що у цій же постанові Верховний Суд дійшов висновку, що сам лише факт запровадження воєнного стану на території України, без обґрунтування неможливості звернення позивача до суду у передбачені КАС Україні строки без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на позивача, не може вказувати на наявність об'єктивних причин та перешкод для своєчасної подачі позовної заяви.
Суди Львівської області, в тому числі Львівський окружний адміністративний суд, у відповідності до вимог статей 12-2 та 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон №389-VIII) не припиняли, не призупиняли своєї діяльності та продовжували здійснювати правосуддя під час запровадження в Україні з 24.02.2022 воєнного стану.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
При цьому, позивачем не надано доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на позивача та не вказано жодної іншої обставини, яка б об'єктивно унеможливила звернення до суду за захистом своїх прав протягом визначеного законом строку.
У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об'єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на подання позовної заяви протягом законодавчо встановленого строку, не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, не є поважними та об'єктивно непереборними і не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, оскільки залежали від самого позивача.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).
Відтак, суд доходить до висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, вказаних у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Відповідно до частин 3-4 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З наведеного суд приходить до висновку, що порушення позивачем строку звернення до суду спричинено виключно пасивною поведінкою позивача, яка не є поважною причиною для поновлення такого строку.
Вказане зумовлює залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
Разом з цим, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 171, 240, 241, 243, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд, -
визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 до 16 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та відмовити в задоволенні клопотання про його поновлення.
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до 16 Регіональної військово-лікарської комісії (адреса місцезнаходження: 79045, м. Львів, вул. Стрийська, 73а; ЄДРПОУ: 08380628) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Роз'яснити, що після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, позивач має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна