15 грудня 2025 рокусправа № 380/20598/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЬКО" про стягнення коштів,
Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЬКО", в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЬКО" на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - 230 703,08 грн адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Позивач зазначив, що в автоматизованому режимі, за допомогою програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності, сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій. Згідно отриманої інформації за 2024 рік: середньооблікова кількість штатних працівників - 38 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 1 особа; норматив працевлаштування осіб з інвалідністю - 2 особи. Відтак, на думку позивача, відповідачем не виконано норматив працевлаштування осіб з інвалідністю протягом звітного 2024 року на 1 робоче місце, що зумовлює обов'язок останнього сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 211 849,32 грн та пеню у розмірі 18 853,76 грн.
Ухвалою від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 89912 від 10.11.2025), у якому останній проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю не має права проводити перевірки роботодавців щодо виконання нормативу робочих місць, оскільки після внесення змін до законодавства такі повноваження належать органам Держпраці. Позивач не надав суду доказів проведення перевірки відповідача органами Держпраці на предмет дотримання виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році. Крім цього, відповідач зазначив, що ним вживалися залежні від нього заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема подавалася звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» до центру зайнятості, що свідчить про відсутність вини у його діях. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛЬКО" перебуває на обліку в Львівському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності сформувало розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, та надіслало його в електронний кабінет ТзОВ "ВАЛЬКО".
Згідно з цим розрахунком середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2024 рік становила 38 осіб. Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4% від середньооблікової чисельності) становить 2 особи. Фактично на підприємстві працювала 1 особа з інвалідністю.
Оскільки відповідач, на думку позивача, не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2024 році (не вистачає 1 робочого місця) та в строк до 15.04.2025 самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції в сумі 211 849,32 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом. Окрім того, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 16.04.2025 по 10.10.2025 (178 днів) в сумі 18 853,76 грн.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці та надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.
Згідно зі статтею 19 Закону №875-ХІІ, для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.
Частиною 13 статті 19 Закону №875-ХІІ встановлено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку в автоматизованому режимі здійснює визначення підприємств, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу, та надсилає їм розрахунок сум санкцій.
Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за своєю правовою природою є різновидом господарських санкцій, що застосовуються як захід впливу на правопорушників у сфері господарювання.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Згідно з частиною 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Суд звертає увагу, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком та підбором таких осіб. Цей обов'язок покладено на органи працевлаштування (центри зайнятості).
Як вбачається з матеріалів справи та доводів відзиву, Відповідач стверджує про подання звітності за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», що свідчить про намір працевлаштувати осіб з інвалідністю. Натомість Позивачем не надано доказів того, що центром зайнятості було направлено до Відповідача осіб з інвалідністю для працевлаштування, а Відповідач безпідставно відмовив їм у прийнятті на роботу.
Також суд погоджується з доводами відповідача щодо відсутності належних доказів порушення. Отримання інформації в автоматизованому режимі з баз даних не є беззаперечним доказом вини роботодавця у невиконанні нормативу, якщо не досліджено причини такого невиконання.
Позивачем не доведено факту вчинення відповідачем правопорушення у сфері законодавства про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до або після формування розрахунку територіальному органу Держпраці повідомлялась інформація про порушення відповідачем законодавства; докази того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, яка б зафіксувала факт відмови у працевлаштуванні або ненадання звітності, а також не надано жодних доказів того, що ним від Пенсійного фонду України отримана інформація про ознаки порушень, які полягають саме у винній бездіяльності відповідача.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця та інформувало про це органи зайнятості, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин, незалежних від нього (відсутність направлених кандидатів, відмова інваліда від роботи тощо).
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Оскільки Позивач надав суду лише автоматичний розрахунок санкцій, але не надав доказів, що підтверджують вину Відповідача (як-то акт перевірки Держпраці про необґрунтовану відмову у працевлаштуванні чи неподання звітності про вакансії), суд висновує, що нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені відбулось передчасно та без належного з'ясування всіх обставин справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову.
Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293 КАС України, суд,
У задоволенні позову Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (адреса: вул. Маланюка, 6, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 13817458) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЬКО" (адреса: вул. Патона, буд. 9, кв. 61, м. Львів, 79040, ЄДРПОУ 34667839) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 230 703,08 грн - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
СуддяГрень Наталія Михайлівна