Іменем України
15 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 320/3022/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Кіровоградської обласної державної адміністрації (далі - відповідач, Кіровоградська ОДА) з такими вимогами:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації № 8-вс від 14.02.2022 «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення»;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації № 9-вс від 18.02.2022 «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення»;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації № 38-к від 24.02.2022 «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» та поновити ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Кіровоградської обласної державної адміністрації, рішення і цій частині допустити до негайного виконання;
- стягнути з Кіровоградської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 25.02.2022 до дня поновлення на роботі, рішення і цій частині допустити до негайного виконання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2022 справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судового засідання.
На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399, справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу прийнято до провадження судді Луганського окружного адміністративного суду Ірметової О.В.
Ухвалою суду від 10 березня 2025 року продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року, на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу від 02 квітня 2025 року у справі №320/3022/22 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпоряджень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасовано. Справу №320/3022/22 направлено до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/3022/22 передано для розгляду судді Захаровій О.В.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпоряджень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу прийнято до провадження. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) спочатку. Витребувано у відповідача письмові пояснення та докази у справі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 29.10.2025 повернуто позивачу. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову від 18.11.2025 повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації № 8-вс від 14.02.2022 «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення»; визнання протиправним та скасування розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації № 9-вс від 18.02.2022 «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення»; визнання протиправним та скасування розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації № 38-к від 24.02.2022 «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» та поновленні на посаді керівника апарату Кіровоградської обласної державної адміністрації.
Відповідач 27.10.2025 на виконання вимог ухвали суду від 13.10.2025 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 25 березня 2025 року №68-к «Про упорядкування трудових відносин» не оскаржувалося та є чинним на цей час.
Щодо підстав прийняття рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді з 26 лютого 2022 року, що визначено п.2 розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 25 березня 2025 року №68-к «Про упорядкування трудових відносин» відповідач свою позицію обґрунтовує таким.
Оскільки постановою Верховного Суду від 13 квітня 2023 року в адміністративній справі №320/388/21 скасовано підставу для поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Кіровоградської обласної державної адміністрації (постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року в адміністративній справі №320/388/21), та враховуючи, що ОСОБА_1 на момент ухвалення постанови Верховного Суду не працював на зазначеній посаді в обласній державній адміністрації (був звільнений розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 24 лютого 2022 року №38-к), для впорядкування з ним трудових відносин та внесення відповідних записів до його трудової книжки в розпорядженні голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 25 березня 2025 року №68-к «Про упорядкування трудових відносин» передбачено поновлення його на посаді з 26 лютого 2022 року та вважати звільненим 28 грудня 2020 року, як підтверджено постановою Верховного Суду (на підставі розпорядження голови обласної державної адміністрації від 24 грудня 2020 року №353-к).
Також, у зв'язку з тим, що Горшков Д.В. на дату ухвалення постанови Верховного Суду (13 квітня 2023 року) в адміністративній справі №320/388/21 не перебував у трудових відносинах з відповідачем для реалізації зазначеної постанови суду було прийнято рішення про включення пункту 2 до розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 25 березня 2025 року №68-к, жодних інших мотивів для поновлення ОСОБА_1 на посаді з 26 лютого 2022 року у обласної державної адміністрації не було.
Розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 25 березня 2025 року №68-к «Про упорядкування трудових відносин» також було обґрунтуванням для закриття провадження в адміністративній справі №320/3022/22, оскільки з моменту його видачі всі права позивача відновлені і не було підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення, як передбачено пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі.
Відповідач вказує, що зважаючи на відсутність дій Кіровоградської обласної державної адміністрації щодо порушення трудових прав ОСОБА_1 та враховуючи, що вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника, підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, починаючи з 26 лютого 2022 року відсутні.
На підставі викладеного, відповідач у задоволенні позовних вимог про стягнення з Кіровоградської обласної державної адміністрації середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 просить відмовити.
27.10.2025 від позивача надійшли заперечення на пояснення відповідача, в яких позивач вважає аргументи відповідача безпыдставними, зазначає, що постанова Верховного суду від 13 квітня 2023 року стосується виключно законності звільнення 28 грудня 2020 року (розпорядження №353-к) і не має відношення до звільнення 24 лютого 2022 року (№38-к), яке відбулося після законного поновлення 13 грудня 2021 року (розпорядження №273-к на виконання постанови Шостого апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у справі №320/388/21). Поновлення 13 грудня 2021 року було чинним на момент звільнення 2022 року, тому №68-к не може ретроспективно виправити порушення 2022 року.
Позивач вказує, що ретроспективне поновлення з 26 лютого 2022 року є формальним і не відповідає ст. 235 Кодексу законів про працю України (КЗпП), яка вимагає негайного фактичного поновлення (допуск до роботи, виплата заробітку). Фактичне поновлення могло відбутися лише з дати видання №68-к (25 березня 2025 року), але ОДА не надала доказів допуску до роботи, виплати заробітку чи усунення наслідків звільнення (трудова книжка, стаж).
Розпорядження №68-к є формальним і не усуває протиправності звільнення 2022 року, не забезпечуючи фактичне поновлення та компенсацію.
30.10.2025 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення на заперечення позивача, в яких відповідач вказує на необґрунтованість наведених позивачем доводів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
21 грудня 2020 року розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від №339-к затверджено висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 у 2020 році.
24 грудня 2020 року розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації №353-к ОСОБА_1 з 28 грудня 2020 року звільнено з посади керівника апарату Кіровоградської обласної державної адміністрації, відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, на підставі розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 21 грудня 2020 року №339-к «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 у 2020 році».
28 грудня 2020 року головою Кіровоградської ОДА прийнято розпорядження №39-вс «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність». Вказаним розпорядженням позивача визнано винним у вчиненні дисциплінарного проступку, який полягає у його бездіяльності щодо виконання вимог частини четвертої статті 10 Закону №889-VIII (неповідомлення голови обласної державної адміністрації про реєстрацію себе кандидатом в депутати в одноденний строк), що кваліфікується за пунктом 8 частини другої статті 65 Закону №889-VIII, як невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця.
У січні 2021 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Кіровоградської обласної державної адміністрації, в якому просив: визнати протиправним і скасувати розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 28 грудня 2020 року №39-вс «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність»; визнати протиправним і скасувати висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 у 2020 році, затвердженого розпорядженням відповідача №339-к від 21 грудня 2020 року, в частині виставлення балів та негативної оцінки; визнати протиправним і скасувати розпорядження Кіровоградської обласної державної адміністрації від 24 грудня 2020 року №353-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Кіровоградської обласної державної адміністрації; стягнути з Кіровоградської ОДА середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 28 грудня 2020 року до дня поновлення на роботі; допущення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року у справі №320/388/21 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у справі №320/388/21 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправним і скасовано розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації №39-вс від 28 грудня 2020 року «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність». Визнано протиправним і скасовано розпорядження Кіровоградської обласної державної адміністрації №353-к від 24 грудня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Кіровоградської обласної державної адміністрації з 28 грудня 2020 року. Стягнуто з Кіровоградської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 28 грудня 2020 року по 07 грудня 2021 року.
Постановою Верховного Суду від 13 квітня 2023 року по справі №320/388/21 касаційну скаргу Кіровоградської обласної державної адміністрації задоволено. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у справі №320/388/21 скасовано, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року залишено в силі.
Судом встановлено, що розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 25.03.2025 №68-к «Про упорядкування трудових відносин» скасовані наступні розпорядження:
- від 14 лютого 2022 року №8-вс «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення»,
- від 18 лютого 2022 року №9-вс «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення»,
- від 24 лютого 2022 року №38-к «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби».
За пунктом 2 розпорядження від 25.03.2025 №68-к поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Кіровоградської обласної державної адміністрації з 26 лютого 2022 року з метою упорядкування трудових відносин та з урахуванням постанови Верховного Суду (у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду) від 13 квітня 2023 року в адміністративній справі №320/388/21.
Відповідно до пункту 3 вказаного розпорядження вважати звільненим з посади керівника апарату Кіровоградської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 28 грудня 2020 року на підставі розпорядження голови обласної державної адміністрації від 24 грудня 2020 року № 353-к «Про звільнення ОСОБА_1 », оскільки законність даного розпорядження підтверджена постановою Верховного Суду (у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду) від 13 квітня 2023 року в адміністративній справі № 320/388/21.
Предметом розгляду цієї справи є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь позивача.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями частини 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Згідно пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 5 Порядку №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У постанові від 17.01.2024 у справі № 708/447/23 Верховний Суд вказав, що виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов'язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість належним чином реалізовувати працівником своє право на працю. За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати. Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП і вони не підлягають розширеному тлумаченню. Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов'язків, внаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.
Крім того, суд зазначає, що вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати.
Водночас, вимушений прогул це час, протягом якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. Вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, внаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов'язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця (постанова Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 708/447/23).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року в справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) сформувала висновок про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
Тобто в разі визнання звільнення незаконним і поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.
Вимушеним прогулом у розумінні статті 235 КЗпП України є період часу з дня звільнення працівника по день ухвалення рішення суду про поновлення його на роботі.
З пояснень відповідача та обставин справи убачається, що відповідач у пункті 2 розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 25 березня 2025 року №68-к «Про упорядкування трудових відносин» визначив, що позивача поновлено на посаді керівника апарату Кіровоградської обласної державної адміністрації з 26 лютого 2022 року з метою упорядкування трудових відносин та з урахуванням постанови Верховного Суду (у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду) від 13 квітня 2023 року в адміністративній справі №320/388/21.
Водночас, у пункті 3 розпорядження від 25 березня 2025 року №68-к відповідачем вказано, що позивача вважати звільненим з посади керівника апарату Кіровоградської обласної державної адміністрації 28 грудня 2020 року на підставі розпорядження голови обласної державної адміністрації від 24 грудня 2020 року № 353-к «Про звільнення ОСОБА_1 », оскільки законність даного розпорядження підтверджена постановою Верховного Суду (у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду) від 13 квітня 2023 року в адміністративній справі № 320/388/21.
Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що постановою Верховного Суду від 13 квітня 2023 року в адміністративній справі №320/388/21 скасовано підставу для поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Кіровоградської обласної державної адміністрації (постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року в адміністративній справі №320/388/21), та враховуючи, що ОСОБА_1 на момент ухвалення постанови Верховного Суду не працював на зазначеній посаді в обласній державній адміністрації (був звільнений розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 24 лютого 2022 року №38-к), для впорядкування з ним трудових відносин та внесення відповідних записів до його трудової книжки в розпорядженні голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 25 березня 2025 року №68-к «Про упорядкування трудових відносин» передбачено поновлення його на посаді з 26 лютого 2022 року та вважати звільненим 28 грудня 2020 року, як підтверджено постановою Верховного Суду (на підставі розпорядження голови обласної державної адміністрації від 24 грудня 2020 року №353-к).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що за наслідками судового розгляду справи постановою Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі №320/388/21 скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у справі №320/388/21, якою було задоволено позов ОСОБА_1 задоволено, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року про відмову у задоволення позову залишено в силі.
Отже, судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлена правомірність розпоряджень голови Кіровоградської ОДА від 24 грудня 2020 року №353-к «Про звільнення ОСОБА_1 », від 28 грудня 2020 року №39-вс «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність», відтак звільнення позивача з займаної посади було здійснено відповідачем з дотриманням чинного законодавства.
Як слідує з пояснень відповідача, на дату ухвалення постанови Верховного Суду позивач не працював на зазначеній посаді, оскільки був звільнений розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 24 лютого 2022 року №38-к.
З аналізу статті 235 КЗпП України слідує висновок, що відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу передбачено при поновленні на роботі працівника, звільненого з порушенням норм законодавства, при цьому суд повинен стягувати на користь працівника середній заробіток, з констатацією наявності у такого працівника вимушеного прогулу з вини роботодавця, який допустив незаконне звільнення.
Оскільки судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено правомірність звільнення позивача з займаної посади та як наслідок відсутність підстав для поновлення на займаній посаді, та враховуючи, що на час розгляду справи фактичного поновлення позивача на займаній посаді за наслідками його звільнення не відбулося, що в сукупності свідчить про відсутність у спірних правовідносинах факту вимушеного прогулу з вини роботодавця, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
При цьому, суд враховує доводи відповідача, що включення до розпорядження пункту про поновлення позивача мало на меті впорядкування трудових відносин з урахуванням постанови Верховного Суду від 13 квітня 2023 року в адміністративній справі №320/388/21, оскільки фактичного поновлення позивача на займаній посаді не відбулося.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржуваних дій, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 139 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова