15 грудня 2025 року м. Київ справа №320/43203/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у невиплаті утвореного боргу з пенсії у розмірі у розмірі 275784,54 грн. (двісті сімдесят п'ять тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні 54 копійки) за період з 03.08.2022р. по 30.06.2024р.;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код СДРПОУ 22933548) борг з пенсії у розмірі 275784,54 грн. (двісті сімдесят п'ять тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні 54 копійки) за період з 03.08.2022р. по 30.06.2024р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та негайно виплатити компенсацію втрати частини доходів, виходячи з розміру 275784,54 грн. (двісті сімдесят п'ять тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні 54 копійки) утвореного боргу з пенсії за період за період з 03.08.2022р. по 30.06.2024р., у зв'язку з порушенням строків їх виплати, шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць, на індекс інфляції в період невиплати доходу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 по справі №320/8062/22 задоволено його позовну заяву. Визнано незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно з заявою від 03.08.2022 №1412. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 03.08.2022 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі заяви від 03.08.2022 №1412, поданої відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст.ст. 55, 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням проведеного розрахунку періодів її роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, в одинарному обчисленні не менш ніж 11 років 05 місяців 15 днів, з відповідним пільговим обчисленням, що дає право на зменшення пенсійного віку.
Проте, після призначення пенсії на підставі рішення суду, у відповідача перед позивачем, сформувалася заборгованість у розмірі 275784,54 грн за період з 03.08.2022 по 30.06.2024. Позивач вважає, шо на виконання відповідного судового рішення боржником здійснено призначення пенсії та виплачується пенсія у відповідному розмірі. В той же час, заборгованість за минулий період не виплачена, судове рішення боржником не виконане, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року відкрите провадження в адміністративній справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що для виплати заборгованості за судовими рішеннями впроваджена спеціальна бюджетна програма. Згідно з зазначеною. Бюджетною програмою здійснюються виплати заборгованості за рішеннями судів в межах виділеного фінансування на відповідну мету протягом бюджетного періоду.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду по справі №320/8062/22 від 15.01.2024р., яке набрало законної чинності на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2024р., вирішено: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 03.08.2022 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі заяви від 03.08.2022 № 1412, поданої відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. ст. 55, 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням проведеного розрахунку періодів її роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, в одинарному обчисленні не менш ніж 11 років 05 місяців 15 днів, з відповідним пільговим обчисленням, що дає право на зменшення пенсійного віку».
ОСОБА_1 знаходиться на обліку у ГУ ПФУ у Київській області після призначення пенсії на підставі рішення суду, згідно з яким відповідач по даній справі зобов'язано виплачувати призначену пенсію з 03.08.2022 р., а саме пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", ст. ст. 55, 56 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Першу пенсійну виплату позивачка одержала у липні 2024 року, виключно у розмірі пенсійної виплати за один місяць. В подальшому відповідач виплачував кожного місяця пенсійну виплату в розмірі одного місяця, а решту суми, за період з 03.08.2022р. по липень місяць 2024 року відповідач не виплатив.
08 серпня 2024 року позивачка звернулася до відповідача з письмовою вимогою вх. №24890/Ф-1000-24 від 09.08.2024р. про негайне виконання рішення суду в повному обсязі шляхом виплати утвореного боргу з пенсії, на яку отримала лист-відповідь №3955-24890/Ф-02/8-1000/24 від 23.08.2024р., в якому відповідач відповів що кошти, які є боргом за період з 03.08.2022 р. по 30.06.2024 р., нарахованим в сумі 275784,54 грн.
Але виплату цього боргу не здійснюватиме, оскільки на думку відповідача він має право внести його до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не проведення йому виплати заборгованості, як зазначає позивач збитків, за пенсійними виплатами після проведеного призначення на підставі рішення суду такою, що не відповідає положенням чинного законодавства та порушує його право на достатній соціальний захист, гарантований державою, що стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.91 N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон N 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Кабінет Міністрів України з метою врегулювання питання погашення заборгованості, постановою від 03.09.2014 N 440 затвердив Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державною (далі Порядок N 440).
Відповідно до п. 20 Порядку N 440, погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 N 845 (далі - Порядок N 845).
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком N 845.
Згідно з п. 3 Порядку N 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Отже, виплата заборгованості по пенсіях здійснюється за рахунок спеціальних бюджетних призначень в порядку черговості, яка складається в залежності від дати надходження рішення до боржника. При цьому, нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Згідно з статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Відповідно до підпунктів 4, 5 п. 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 N 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел.
Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.
Відповідач є територіальним органами виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він повинен враховувати приписи статті 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов'язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов'язань з приписами бюджетного законодавства.
Згідно з бюджетом Головного управління на відповідний рік за програмою КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду" виділяються кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду в межах, передбачених на цю мету асигнувань у бюджеті Пенсійного фонду України з урахуванням черговості їх виконання.
Відповідач не заперечує свого обов'язку щодо виплати суми заборгованості пенсії, яка виникла після перерахунку. Однак вказує, що виплата буде здійснена в порядку черговості за наявності відповідних бюджетних асигнувань. Таким чином, спірним питанням залишається виплата нарахованої суми в порядку черговості бюджетних асигнувань.
У постанові від 24.07.2023 у справі N 420/6671/18 Верховний Суд зазначив, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю територіального управління Пенсійного фонду України, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Суд касаційної інстанції наголосив, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Суд враховує, що з метою забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, необхідно встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення.
У постанові Верховний Суд від 23.04.2020 справі N 560/523/19 (адміністративне провадження N К/9901/7195/20) вирішив питання щодо застосування процесуальних засобів судового контролю. Верховний Суд прийшов до висновку, що головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виконало конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення суду, дотримуючись при цьому Порядку, передбаченого законом. При цьому Верховний Суд зазначив, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі N 420/70/19 та від 24.01.2018 у справі N 405/3663/13-а.
Отже, оскаржуване рішення відповідача, викладене в листі від 08.08.2024 №2507-23221/Ф-02/8-1000/24 в частині тверджень, що кошти за рішенням суду за період з 03.08.2022 року по 30.06.2024 року нараховані та будуть виплачені в найближчий виплатний період є правомірними та обґрунтованими, відповідно позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно, суд зауважує, що встановлені обставини не можуть свідчити про наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати нарахованих сум пенсії на виконання рішення суду, оскільки у межах своїх повноважень відповідач вчинив необхідні дії для виконання вказаного судового рішення, а невиконання на даний час рішення суду в частині виплати нарахованої пенсії за минулий період згідно з рішенням суду зумовлено обставинами, які не залежать від відповідача чи його посадових осіб.
Також, необхідно відмовити у задоволенні похідної позовної вимоги щодо зобов'язання пенсійного органу виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати по день фактичної виплати, оскільки відповідна виплата ще не проведена і вказані вимоги заявлені на майбутнє.
Так, питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 N 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон N 2050-III).
За змістом статті 1 цього Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону N 2050-III визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
За правилами статті 3 Закону N 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
У ст. 4 вказаного Закону зазначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону N 2050-III Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 N 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок N 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону N 2050-III, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Отже, умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 22 січня 2025 року у справі N 200/2711/24.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цієї позовної вимоги необхідно відмовити, як передчасної.
Аналогічний правовий висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі N 560/2120/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15.12.2025.
Суддя Панченко Н.Д.