12 грудня 2025 року справа №320/29858/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Донецькій області, ГУ ПФУ в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ПФУ в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС в м. Києві від 10.06.2024р. №263040012431; зобов'язання ГУ ДПС у Донецькій області призначити позивачці пенсію за віком згідно ст. 26 ЗУ "Про ЗДПС" та зарахувати до її страхового стажу період роботи з 01.07.2000р. по 18.11.2003р., з 01.12. по 31.12.2003р.
У зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального закону, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою позов залишив без руху з наданням позивачеві строку для усунення її недоліків.
На виконання вимог ухвали позивач усунув недоліки у строк та у спосіб, що визначені в ній шляхом подання уточненої позовної заяви з визначенням відповідповідачами по справі ГУ ПФУ у Донецькій області (далі - відповідач-1), ГУ ПФУ в м. Києві (далі - відповідач-2), а також позовних вимог, згідно яких позивач просить суд про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 10.06.2024р. №263040012431; зобов'язання ГУ ДПС у Донецькій області призначити позивачці пенсію за віком згідно ст. 26 ЗУ "Про ЗДПС" та зарахувати до її страхового стажу період роботи з 01.07.2000р. по 18.11.2003р., з 01.12. по 31.12.2003р.
Ухвалою суду відкрито провадження в справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачі не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, не зважаючи на те, що були належним чином повідомлені про розгляд справи. Відтак, суд, з урахуванням приписів ст. 162 КАС України, здійснюватиме розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд установив таке.
03.06.2024р. позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою № 8217 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заяву позивача про призначення пенсії було зареєстровано Головним управлінням ПФУ в м. Києві та відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (із змінами, внесеними постановою Правління Пенсійного фонду України від 12.12.2020 № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України"), передано за екстериторіальним принципом для розгляду до ГУ ПФУ у Донецькій області.
За результатами розгляду зазначеної заяви Головним управлінням ПФУ у Донецькій області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.06.2024р. №263040012431, яке мотивовано посиланням на відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 30 років.
Підставою для відмови у призначення пенсії слугувала відсутність необхідного страхового стажу у зв'язку із незарахуванням періодів роботи: з 01.07.2000р. по 18.11.2003р. у Спільному українсько-британському підприємстві "Ілта Гест Сервісиз-Київ", з 01.12.2003р. по 31.12.2003р. у ТОВ "Бурса", оскільки відсутня інформація про сплату внесків на державне соціальне страхування за конкретну застраховану особу.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до пункту 1 ч.1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1-3 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Необхідно зазначити, що до 01 січня 2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону № 1788-XII.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637).
Відповідно до ч.3 Постанови №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.
Так, позивачеві відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
При обрахунку страхового стажу позивача відповідач-1 не врахував спірні періоди роботи про які відсутні відомості у реєстрі застрахованих осіб.
Відповідно до записів трудової книжки за №№ 10-14 включно, позивач у періоди з 01.07.2000р. по 18.11.2003р., з 01.12.2003р. по 31.12.2003р. була офіційно працевлаштована у Спільному українсько-британському підприємстві "Ілта Гест Сервісиз-Київ" та ТОВ "Бурса" відповідно.
Таким чином, робота позивача за у наведені періоди підтверджується записами трудової книжки, при цьому записи про прийняття на роботу та звільнення засвідчені власноручним підписом роботодавців та скріплені печаткою.
За приписами ст. 21 Закону № 1058 персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування (ч. 1).
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства (ч. 5).
З аналізу наведених норм суд робить висновок, що позивач не повинен нести відповідальність у вигляді позбавлення права на пенсію за відсутність відомостей про період його роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу, оскільки така інформація подається до Пенсійного фонду роботодавцями.
Таким чином, спірні періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до загального страхового стажу.
З огляду на неправильний обрахунок страхового стажу позивача оскаржуване рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.
Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватися розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у цій справі, то суд зазначає, що згідно з Порядком №22-1:
- звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.7);
- після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (пункт 4.2);
- створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви (пункт 4.3);
- після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії (пункт 4.10).
Судом установлено, що позивач звертався із заявою про призначення пенсії по інвалідності саме до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за місцем проживання, тому цей відповідач має виконувати рішення суду. В такому випадку принцип екстериторіальності не може бути застосований.
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про наявність належних та достатніх доказів для зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів його роботи, враховуючи подання позивачем заяви від 03.06.2024р. № 8217 до Головного управління ПФУ в м. Києві, належним та достатнім способом захисту буде зобов'язання Головного управління ПФУ в м. Києві зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу позивача з повторним розглядом її заяви з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Варто зазначити, що зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити повторний розгляд пояснюється тим, що спірний період роботи ще не зарахований до трудового (страхового) стажу позивача, при тому, що Пенсійний фонд є єдиним органом, який призначає пенсії та здійснює підготовку документів для її виплати, тобто вирішення питання призначення та виплату пенсії є виключною компетенцією органів Пенсійного фонду.
Відтак, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком задоволенню не підлягають, адже є передчасними, оскільки спірні періоди роботи позивача ще не зараховані відповідачем-2 до її страхового стажу на виконання даного рішення суду.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини у справі, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його часткового задоволення.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн.
Оскільки позов задоволено частково, з урахуванням пропорційності задоволених вимог, на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Донецькій області з урахуванням висновку суду, що саме рішення ГУ ПФУ у Донецькій області стосувалось прав позивача у цьому спорі.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (місцезнаходження: 84100, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Генерала Батюка, 8; код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (місцезнаходження: 84100, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Генерала Батюка, 8; код ЄДРПОУ 13486010) від 10.06.2024р. №263040012431 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ).
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) від 03.06.2024р. № 8217 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до загального страхового стажу періодів її роботи з 01.07.2000р. по 18.11.2003р., з 01.12.2003р. по 31.12.2003р., а також з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (місцезнаходження: 84100, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Генерала Батюка, 8; код ЄДРПОУ 13486010).
6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.