15 грудня 2025 року м. Київ № 320/25625/23
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиці А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ФУД» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ФУД» (далі - позивач) з позовом до Київської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.06.2023 №UA100100/2023/000017/2;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100100/2023/000479.
Позовні вимог обґрунтовано протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та порушенням контролюючим органом приписів законодавства, що регламентує митну справу в Україні, у зв'язку із безпідставним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваних рішень без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого митний орган проти задоволення позовних вимог заперечив з огляду на відсутність правових підстав, вказавши, що під час здійснення митного контролю встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за спірні товари позивача.
У відповіді на відзив позивачем вказано, що подані до митного оформлення документи, в тому числі з метою підтвердження складових митної вартості, не мають ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а відтак, вважає, що відповідач не мав підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
08.07.2022 між ТОВ «ПЕРЕМОГА ФУД» та «V&K PINEAPPLE CANNING CO., LTD» (Таїланд) укладено контракт № PF/VKP001 (далі - Контракт) на поставку товарів.
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Контракту постачальник зобов'язується поставити на умовах FOB Бангкок (Таїланд)/Лайм Чабанг (Таїланд) або CFR Одеса/ Чорноморськ/ Південний/ Гданськ/ Гдиня/ Трієст/ Констанца/ Гамбург згідно «Інкотермс 2010», а покупець прийняти та сплатити продукти харчування за номенклатурою та в кількостях, зазначених в Інвойсах, що є невід'ємною частиною цього Контракту.
Підпунктом 4.1 пункту 4 Контракту визначено, що ціни на товар встановлюються у доларах США, поставляються на умовах FOB Бангкок (Таїланд)/Лайм Чабанг (Таїланд) відповідно до Інкотермс 2010, включають вартість упаковки, маркування та завантаження на судно.
Згідно з підпунктом 4.2 пункту 4 Контракту покупець здійснює оплату кожної партії товару на умовах, зазначених в інвойсах окремо: по факту, у вигляді відстрочення платежу на 90 або 120 днів від дати поставки, у вигляді 100% передоплати, у вигляді попередньої оплати, узгодженої сторонами частини вартості товару з наступною оплатою несплаченої частини вартості в строк не пізніше 90 днів від дати поставки.
На виконання Контракту сформовано партію товару - Ананаси ІІІ гатунку консервовані в сиропі, кільцями в жерстяних банках сорт КАЙЄН», ТМ Tropic Life, в кількості 1 350 упаковок по 24 банки, вага нетто 17 496 кг. (далі за текстом - ананаси консервовані), щодо якої оформлено інвойс від 13.03.2023 № VK23/0191.
Відповідно до інвойсу від 13.03.2023 №VK23/0191 товар, вартістю 7 425,00 дол. США поставляється на умовах FOB Бангкок (Таїланд) зі 100 % передоплати.
14.03.2023 на партію товару за інвойсом від 13.03.2023 №VK23/0191 оформлено експортну декларацію № A0141660307648.
22.03.2023 оформлено коносамент №THD1032682.
19.04.2023 на виконання контракту ТОВ «ПЕРЕМОГА ФУД» на рахунок «V&K PINEAPPLE CANNING CO., LTD» внесено 100% передоплату в розмірі 7 425,00 дол. США, про що свідчить квитанція SWIFT.
31.05.2023 товари - «ананаси консервовані» ТМ Tropic Life, в кількості 1 350 упаковок по 24 банки, вага нетто 17 496 кг, загальною вартістю 7 425,00 дол. США заявлені до митного оформлення в Київській митниці за ЕМД ІМ/40/ДЕ (далі - МД) № 23UA100100433763U5.
Разом із МД №23UA100100433763U5, в тому числі додатково на запит митниці, для підтвердження заявленої митної вартості та транспортних витрат позивачем надано:
- інвойс від 13.03.2023 № VK23/0191;
- сертифікат про походження товару № CO2023-0038788 від 28.03.2023;
- cертифікат від 28.03.2023 № 0366-11264 Міністерства здоров'я (Таїланд);
- cертифікат якості від 13.03.2023 б/н; П
- пакувальний лист від 13.03.2023 до інвойсу від 13.03.2023 № VK23/0191;
- копія експортної декларації від 14.03.2023 № A0141660307648;
- контракт між ТОВ «ПЕРЕМОГА ФУД» та «V&K PINEAPPLE CANNING CO., LTD» (Тайланд) від 08.07.2022 № PF/VKP001;
- додаткова угода від 11.07.2022 № 2 до контракту від 08.07.2022 № PF/VKP001 між ТОВ «ПЕРЕМОГА ФУД» та «V&K PINEAPPLE CANNING CO., LTD»;
- додаткова угода від 29.12.2022 №3 до контракту від 08.07.2022 № PF/VKP001 між ТОВ «ПЕРЕМОГА ФУД» та «V&K PINEAPPLE CANNING CO., LTD»;
- прайс-лист від 13.03.2023 б/н до контракту від 08.07.2022 № PF/VKP001;
- квитанція SWIFT від 19.04.2023 б/н на суму 16605,00 USD оплата за поставки по 3 інвойсам: від 04.07.2022 № VK22/0678; від 11.07.2022 № VK22/0691; від 13.03.2023 № VK23/0191;
- коносамент від 22.03.2023 № THD1032682;
- залізнична накладна УМВС від 13.05.2023 № 33947351;
- залізнична накладна для внутрішнього сполучення від 19.05.2023 № 35393461;
- CMR від 30.05.2023;
- контракт від 08.08.2022 № TF/PF001 між ТОВ «ПЕРЕМОГА ФУД» та Terra Foods Trade And Logistic LLP» (Великобританія);
- інвойс «Terra Foods Trade And Logistic LLP» від 02.05.2023 № UAIM0382642 за надані послуги на суму 1 740,00 дол. США;
- калькуляція «Terra Foods Trade And Logistic LLP» до інвойсу від 02.05.2023 №UAIM0382642 суму 1740,00 дол. США;
- договір від 26.12.2022 № 26-12/22 PF між ТОВ «ПЕРЕМОГА ФУД» та «CMA CGM S.A.» (Франція) на транспортування і перевалку вантажів;
- рахунок «CMA CGM S.A.» від 02.05.2023 № UFIM0123948 за надані послуги на суму 975,00 дол. США;
- квитанція SWIFT від 04.05.2023 б/н на суму 1 250,43 дол. США на оплату послуг «CMA CGM S.A.»;
- декларацію митної вартості;
- експертна довідка Київської Обласної ТПП від 01.06.2023 № 23/164;
- видаткова накладна № ПКЗ00000226 від 10.05.2023.
02.06.2023 щодо товару, заявленого за МД №23UA100100433763U5, Київською митницею винесено рішення про коригування митної вартості №UA100100/2023/000017/2 та картку відмови №UA100100/2023/000479.
Не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно пункту 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України (далі - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно пункту 34-1 частини першої статті 4 МК України органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина друга статті 52 МК України).
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. (частини восьма, дев'ята статті 52 МК України).
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною четвертою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами першою - третьою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс.
Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Згідно частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною сьомою статті 55 МК України визначено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Згідно частини восьмої вказаної статті МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Відповідно до частини дев'ятої статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини п'ята - восьома статті 58 МК України).
Згідно приписів пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 по справі № 826/27058/15.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.
Водночас, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17.
Разом з тим, в силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні цього рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, згідно з п. 4.2 контракту від 08.07.2022 покупець здійснює оплату кожної партії товару на умовах, зазначених у кожному інвойсі окремо. У інвойсі від 13.03.2023 № VK23/0191 зазначена 100% передплата. Банківський документ, щодо здійснення оплати, не наданий. Тому невідомо, чи була здійснена передоплата за товар».
Суд зазначає, що на запит митного органу позивачем надано квитанцію SWIFT від 19.04.2023 б/н на суму 16605,00 USD оплата за поставки по 3 інвойсам: від 04.07.2022 № VK22/0678; від 11.07.2022 № VK22/0691; від 13.03.2023 № VK23/0191).
В оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що у додатковій угоді від 11.07.2022 № 2 зазначено «діє до Valid till» 31.12.2022, тобто термін дії що вже сплинув».
Суд враховує доводи позивача, що до митної декларації при формуванні додатків з технічних причин не було прикріплено Додаткову угоду від 29.12.2022 №3, однак дана угода надана в подальшому на запит про надання додаткових документів.
Щодо не включення перевантаження товару з борту судна та перевантаження на залізничну дорогу, суд зазначає таке.
26.12.2022 між ТОВ «ПЕРЕМОГА ФУД» та «CMA CGM S.A.» (Франція) укладено Договір № 26-12/22 PF, предметом якого є транспортування та перевалка вантажів Замовника (п. 1.1).
Компанією «CMA CGM S.A.» надавались послуги морського перевезення товару.
За надані послуги компанією «CMA CGM S.A.» для ТОВ «ПЕРЕМОГА ФУД» виставлено рахунок від 02.05.2023 №UFIM0123948 на суму 975,00 дол. США ТОВ «ПЕРЕМОГА ФУД» послуги компанії «CMA CGM S.A.» сплачено, про що свідчить квитанція SWIFT від 04.05.2023 б/н на суму 1 250,43 дол. США.
Суд зазначає, що відповідно до призначення платежу, оплата здійснювалась за оплату послуг, наданих за контрактом № 26-12/22 PF, та включала послуги з згідно рахунку від 02.05.2023 № UFIM0123948 на суму 975,00 дол. США та погашення заборгованості за іншими зобов'язаннями.
08.08.2022 між ТОВ «ПЕРЕМОГА ФУД» та компанією «Terra Foods Trade And Logistic LLP» (Великобританія) укладено Контракт № TF/PF001, предметом якого, окрім іншого, є організація перевезення різними видами транспорту, перевалка в портах та інші послуги (п. 1.2 Контракту).
Компанією «Terra Foods Trade And Logistic LLP» надавались послуги залізничного перевезення товару.
За надані послуги, компанією «Terra Foods Trade And Logistic LLP» для ТОВ «ПЕРЕМОГА ФУД» виставлено Інвойс від 02.05.2023 № UAIM0382642 на суму 1 740,00 дол. США, відповідно до якого термін оплати визначено - 120 днів з дати отримання товару.
Додатково, на запит митниці надано Калькуляцію «Terra Foods Trade And Logistic LLP» до інвойсу від 02.05.2023 № UAIM0382642 суму 1740,00 дол. США.
При розгляді поданих декларантом документів, відповідачем не взято до уваги те, що умовами Договору від 26.12.2022 № 26-12/22 PF з компанією «CMA CGM S.A.», Контракту №TF/PF001 з компанією «Terra Foods Trade And Logistic LLP» передбачено не лише надання послуг з перевезення вантажів, а і послуг з їх перевалки, що також зазначено і в квитанції SWIFT від 04.05.2023.
Зазначення в рахунку від 02.05.2023 № UFIM0123948 на суму 975,00 дол. США послуги «OCEAN FREIGНТ», стосується усіх послуг, наданих компанією «CMA CGM S.A.» та обумовлених договором, а саме перевезення та перевалка.
З огляду на викладене, транспортно-логістичні послуги, надані компаніями «CMA CGM S.A.» та «Terra Foods Trade And Logistic LLP», включали в себе не лише перевезення вантажу, а і його перевантаження (перевалку), що обумовлено контрактами №26-12/22 PF, №TF/PF001 та, відповідно, включено у вартість наданих послуг.
Таким чином, висновок митного органу про те, що вартість перевантаження у Гданську (Польща) не включено при розрахунку митної вартості, не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, а відтак, не може слугувати підставою не підтвердження заявленої декларантом митної вартості та її коригування.
Щодо неможливості ідентифікувати оплату, суд зазначає таке.
В оскаржуваному рішенні зазначено:
«в гр. 70 SWIFT від 19.04.2023 б/н міститься посилання на контракт PF/VKP001 від 08.07.22 та на 3 інвойси: VK22/0678 від 04.07.22; VK22/0691 від 11.07.22; VK23/0191 від 13.03.23. Інвойси VK22/0678 від 04.07.22; VK22/0691 від 11.07.22 не надано, що не дає можливості здійснення перевірки перерахування коштів відповідно за всіх інвойсів. У рахунку-фактурі від 02.05.2023 № UFIM0123948 вказана вартість океанського фрахту у сумі 975 USD, але у банківському документі (SWIFT від 04.05.2023 б/н) зазначена інша сума - 1250,43 USD».
Як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження проведеної передоплати за поставлені товари декларантом на запит митниці додатково надано квитанцію SWIFT від 19.04.2023 на суму 16 605,00 дол. США.
Відповідно до зазначеної квитанції: платник «ПЕРЕМОГА ФУД» (гр. 50К), одержувач платежу «V&K PINEAPPLE CANNING CO., LTD» (гр. 59), підстава платежу - контракт PF/VKP001 від 08.07.22, інвойси: VK22/0678 від 04.07.22; VK22/0691 від 11.07.22; VK23/0191 від 13.03.23 (гр. 70).
У складі вказаного платежу сплачено кошти як передоплата за інвойсом від 13.03.2023 № VK23/0191 в сумі 7 425,00 дол. США, а також кошти за поставку товарів за інвойсом VK22/0678 в сумі 7 425,00 дол. США та частково за поставку товарів за інвойсом VK22/0691 в сумі 1 755, дол. США.
За надані послуги компанією «CMA CGM S.A.» виставлено рахунок від 02.05.2023 №UFIM0123948 на суму 975,00 дол. США ТОВ «ПЕРЕМОГА ФУД» сплачено транспортні послуги компанії «CMA CGM S.A.», про що свідчить квитанція SWIFT від 04.05.2023 б/н на суму 1 250,43 дол. США, надана до митного оформлення для підтвердження транспортних витрат.
Відповідно до зазначеної квитанції: платник «ПЕРЕМОГА ФУД» (гр. 50К), одержувач платежу «CMA CGM S.A.» (гр. 59), підстава платежу - контракт № 26-12/22 PF від 26.12.2022, надані послуги - перевезення та перевалка (гр. 70).
Оплата здійснювалась за послуги, надані за контрактом № 26-12/22 PF, без зазначення окремих рахунків, та включала послуги за рахунком від 02.05.2023 № UFIM0123948 на суму 975,00 дол. США, а також оплату за іншими зобов'язаннями, оскільки співпраця з компанією «CMA CGM S.A.» триває з 2022 року.
Слід зазначити, що чинним законодавством не встановлено вимоги щодо зазначення інвойсів, що видані продавцем, для проведення передоплати, а також проведення оплати окремо за певними рахунками.
Посилання відповідача на те, що квитанції SWIFT стосуються інших сум, як на неможливість ідентифікувати поставку, є безпідставними, оскільки надані квитанції містять посилання на номери контрактів, а квитанція SWIFT від 19.04.2023 містить номери інвойсів.
З урахуванням викладеного, не зазначення номеру інвойсів в квитанції SWIFT від 04.05.2023 та проведення оплати за трьома інвойсами за квитанцією SWIFT від 19.04.2023 не може слугувати достатньою підставою для виникнення сумніву в достовірності заявленої митної вартості та обґрунтуванням прийнятого оскаржуваного рішення.
Щодо прайс-листа, поданого до митного оформлення, суд зазначає таке.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що «Прайс-лист адресований виключно для фірми ТОВ «ПЕРЕМОГА ФУД» з посиланням на контракт № PF/VKP001 та не розповсюджується на інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що суперечить самій суті прас-листа. Даний факт свідчить, що наданий прайс-лист суперечить самій суті прас-листа як комерційної пропозиції, яка має знеособлену спрямованість і адресована необмеженій кількості потенційних покупців. Тобто надано не прайс-лист, а комерційну пропозицію».
В Довідці щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012, затвердженої постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2 зазначено, що чинним законодавством не передбачено чіткого переліку реквізитів, які має містити прайс-лист.
Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.
Із наведеної засади випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.
Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв'язку із наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).
У постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17 Верховним Судом вказано, що прайслист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.
Тобто, прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що прайс-лист не містить інформації щодо порівняння з минулим періодом для можливості перевірки об'єктивності зниження ціни, оскільки Таке прямо суперечить зазначеній суті прайс-листа, який є комерційною пропозицією, а не поясненням митному органу щодо коливання ціни на ринку.
Наданий до митного оформлення прайс-лист, виданий на виконання контракту від 08.07.2022 № PF/VKP001 продавцем та виробником продукції компанією «V&K PINEAPPLE CANNING CO., LTD», містить всі необхідні реквізити, зокрема товар - «ананаси консервовані ІІІ гатунку ТМ Tropic Life», посилання на номер контракту - PF/VKP001, умови поставки - FOB Бангкок (Таїланд)/Лайм Чабанг (Таїланд), умови оплати - 100% передоплата, термін дії - з 29.01.2023 по 29.08.2023.
З огляду на викладене, наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей, а також його форма та подібність до комерційної пропозиції, (реквізитів) та/або невідповідність його змісту, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів та бути підставою для не підтвердження заявленої митної вартості і винесення оскаржуваного рішення.
Щодо висновків відповідача про надання митної декларації країни відправлення без перекладу, суд зазначає таке.
Статтею 254 МК України визначено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.
Однак, декларація країни відправлення, не віднесена до переліку документів, які подаються на підтвердження заявленої митної вартості, визначеному частиною другою статті 53 МК України.
З огляду на положення частини другої статті 53 МК України, експортна декларація країни відправлення може бути витребувана, відповідно до частини третьої статті 53 МК України, виключно за умови якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
Відповідно до статті 254 МК України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Як встановлено судом, відповідачем на адресу декларанта направлено запит з посиланням на пункт 2 та пункт 6 статті 53 МК України з пропозицією надати в тому числі і експортну декларацію.
На час митного оформлення та надання додаткових документів на запит митного органу, ТОВ «ПЕРЕМОГА ФУД» мало у розпорядженні лише скановану копію експортної декларації від 14.03.2023 №A0141660307648, отриманої від продавця товарів як підтвердження оформлення поставки, однак якість копії унеможливлювали переклад назв граф декларації, викладених тайською мовою.
Разом з тим, інформація в графах експортної декларації від 14.03.2023 № A0141660307648, яка по суті запиту є необхідною для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, внесена англійською мовою, та не потребує перекладу в розумінні статті 254 МК України.
Так, до експортної декларації від 14.03.2023 №A0141660307648 англійською мовою внесено відомості щодо відправника (продавця) - V&K PINEAPPLE CANNING CO., LTD; номеру замовлення (бронювання) - Booking № THD1032682, який зазначено також і в коносаменті; номер інвойсу - VK23/0191 від 13.03.2023; судно - KOTA HANDAL, що відповідає коносаменту; дата завантаження - 20.03.2023 (2566 рік за тайським календарем відповідає 2023 року), відповідає даті оформлення коносаменту; упаковка - 1 350 Carton; курс долара до тайського бату - 1USD = 34.0973 ТНВ; країни доставки - Poland, Ukraine; вага нетто - 17 496 кг; вартість - USD 7 425,00, ТНВ 253 172.45, назва товару - «Canned pineapple standard slices in light syrup Tropic Life».
Отже, невизнання заявленої митної вартості з причини ненадання декларантом перекладу митної декларації країни відправлення, інформація в яку внесена англійською мовою, є безпідставним та необґрунтованим.
Виходячи з наведеного, доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності що впливають на митну вартість, або ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору.
Згідно з відомостями у графі 33 оскаржуваного рішення відповідач визначив митну вартість за резервним методом на рівні, використавши джерело інформації: митна декларація вді 29.03.2023 №UA100430/2023/472017/
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, визначено, що в разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, провадження №К/9901/36092/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Згідно з правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, провадження № К/9901/45484/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд у постанові від 21.02.2020 у справі №813/1229/16, адміністративне провадження №К/9901/10823/18, в якій зазначено, що митниця, приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.
Відповідач в оскаржуваному рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірному рішенні пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.
Отже, зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень частини другої статті 55 МК України.
На підставі викладеного, суд вважає що зауваження відповідача, зазначені в спірному рішенні, є необґрунтованими та такими, що жодним чином не впливають на неможливість підтвердження задекларованої позивачем митної вартості товару. У відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.
Ураховуючи вищевикладене суд висновує, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відтак, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивач сплатив судовий збір в сумі 5368.00 грн, тому ці витрати, враховуючи задоволення позову, слід присудити на користь позивача.
Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000.00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
На підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру 6000,00 грн. позивачем подано до суду копії: договору про надання правової допомоги від14.06.2023 №14/06/23/П; додаткової угоди від 14.06.2023 №1 до договору №14/06/23/П; додаткової угоди від 14.06.2023 №2 до договору №14/06/23/П; акт наданих послуг від 05.02.2024 на суму 12000,00 грн; рахунок від 05.02.2024; платіжна інструкція від 11.08.2025 №1098; виписка з банку.
Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно наданих документів, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн не є пропорційним до предмету спору.
Крім того, суд зауважує, що вказана адміністративна справа була визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).
Водночас відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 3000,00 грн.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ФУД» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.06.2023 №UA100100/2023/000017/2.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100100/2023/000479.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ФУД» (адреса: 01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, 44-А, 6-й поверх, к. 11, код ЄДРПОУ 44860440) судовий збір в сумі 5368,00 грн (п'ять тисяч триста шістдесят вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (адреса: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А, код ЄДРПОУ 43997555).
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ФУД» (адреса: 01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, 44-А, 6-й поверх, к. 11, код ЄДРПОУ 44860440) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці (адреса: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А, код ЄДРПОУ 43997555) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.