12 грудня 2025 року Справа № 280/3456/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), у якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не укладання з позивачем договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (одноразова сплата ЄВ);
зобов'язати відповідача укласти з позивачем договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (одноразова сплата ЄВ).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв'язку з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в призначенні пенсії по інвалідності позивач звернувся до Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Головне управління ДПС у Запорізькій області листом від 05.11.2024 відмовило позивачу в укладанні договору про добровільну сплату єдиного внеску. В листі відповідачем було зазначено, що оскільки позивач не залишив військову службу, права на укладання договору добровільної участі у нього не має. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача при розгляді звернення щодо укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є протиправною. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 06.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві відповідно до якого зазначено, що згідно відомостей з центральної бази даних ДРФО ДПС України щодо доходів, отриманих позивачем з квітня 2022 по вересень 2024 та згідно «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» наданого Державною організацією «Військова частина НОМЕР_1 » (за III квартал 2024 року (з липня по вересень) містяться Персоніфіковані дані про суми нарахованого (виплаченого) на користь позивача доходу (ознака 185) та нарахованих (перерахованих) до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Інформація, щодо закінчення проходження військової служби відсутня. Відповідно, позивач є застрахованою особою і в реєстрі застрахованих осіб міститься інформації щодо суми нарахованого грошового забезпечення за період з квітня 2022 року по теперішній час. Крім того, згідно листа Запорізької філії Запорізького обласного центра зайнятості №3830/07/01-18 позивач з 01.01.2017 року по теперішній час не перебував на обліку як зареєстрований безробітній в службі зайнятості. Також, згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 11.10.2024 щодо позивача наявна інформація щодо суми нарахованого грошового забезпечення. Просить відмовити у задоволені позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.
ОСОБА_1 28.08.2025 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 04.09.2024 №083950022841 позивачу відмовлено в призначені пенсії.
У зв'язку з відмовою в призначенні пенсії позивач 08.10.2024 звернувся до Головного управління ДПС у Запорізькій області із заявою про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного страхування (одноразова сплата єдиного внеску).
Листом від 05.11.2024 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області повідомило позивача, що заяву від 08.10.2024 про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) залишено без розгляду.
В якості підстав для відмови позивачу Головним управлінням ДПС у Запорізькій області зазначено, що згідно з відомостей з центральної бази даних ДРФО ДПС України щодо доходів, отриманих позивачем з квітня 2022 по червень 2023 та згідно «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» наданого Державною організацією «Військова частина НОМЕР_1 )» (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за ІІІ квартал 2024 року (виплаченого) на користь позивача доходу (ознака 185) та нарахованих (перерахованих) до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Інформація, щодо закінчення проходження військової служби відсутня.
Вважаючи вищевказану відмову Головного управлінням ДПС у Запорізькій області протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 17 Конституції України, встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Згідно пп.14.1.1-1 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.
Відповідно до пп.19-1.1.7 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України на органи державної податкової служби покладено функції щодо реєстрації та ведення обліку платників податків, платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, проводять диференціацію платників податків.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування, сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, встановлюються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є:
- підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;
- підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб;
- військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно пп.3 п.1 ст.1 Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №2464 право на добровільну сплату єдиного внеску мають, зокрема, особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 ч.1 ст.4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 ч.1 ст.4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з ч.2 ст.10 Закону №2464-VI особи, зазначені в абзацах третьому, п'ятому частини першої цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).
Відповідно до абз.1 ч.5 ст.10 Закону № 2464 договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року).
Підпунктом 4 п.3 розділу V Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 із змінами та доповненнями (далі - Інструкція № 449), визначено, що за бажанням особи сплатити єдиний внесок за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року), і у разі отримання від неї заяви про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) після перевірки викладених у заяві відомостей контролюючими органами у строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) за формою, наведеною в додатку 5 Інструкції № 449.
Перелік документів, необхідних для укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачено п.п.1 п.3 розділу V Інструкції № 449.
Платники, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску з деяких видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, подають до контролюючих органів за місцем проживання в паперовому або електронному вигляді:
заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування або про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) за формою згідно з додатком 3 до Інструкції № 449;
копію трудової книжки (за наявності);
виписку з системи персоніфікованого обліку (ОК-5);
копію документа, що посвідчує особу.
Податковий орган, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, повинен перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
Відповідно до пп.2 п.3 розділу V Інструкції № 449 податковий орган відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування або договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) в випадках, передбачених ч.7 статті 10 Закону, зокрема, якщо особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно п.51.1 ст.51 Податкового кодексу України платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.
Відповідно до п.46.1 ст.46 ПКУ - податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
З матеріалів справи вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на запит відповідача надало відповідь від 21.10.2024 вх.№11517/5 з якої вбачається: «…Станом на теперешній час в Реєстрі застрахованих осіб щодо особи ОСОБА_1 :
- відсутня інформація як про застраховану особу у період з 01.01.2017 по 31.03.2022
- наявна інформація щодо суми нарахованого грошового забезпечення за період з 01.04.2022 по 30.06.2024…» (а.с.33).
Відповідачем до відзиву долучено відомості з центральної бази даних ДРФО ДПС України щодо доходів позивача з квітня 2022 по вересень 2024 (а.с. 39- зворотна сторона а.с. 40).
Відповідно до вказаних відомостей з квітня 2022 по жовтень 2024 (на час подання позивачем заяви до Головного управління ДПС у Запорізький області) позивач дійсно отримував дохід за кодом 185 - Виплати військовослужбовцям.
Вказане також підтверджується і позивачем у позовній заяві. Зокрема, позивач зазначає, що дійсно з 12.03.2022 був мобілізований до Збройних сил України.
Проте позивач вважає, що вказані обставини не є укладенням трудового контракту. Отже, на думку позивача на час подання заяви до Головного управління ДПС у Запорізькій області він не перебував у трудових відносинах з Військовою частиною, так як трудові відносини передбачають можливість звільнення, в тому числі за ініціативою робітника, а призов за мобілізацією такої можливості не передбачає.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Статтею 65 Конституції України, визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно з п.17 ч.1 ст.4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з нормами частини 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
За приписами статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Отже, виходячи з вищезазначеного суд відхиляє покликання позивача, що проходження військової служби не передбачає виникнення трудових відносин із відповідною Військовою частиною.
Матеріалами справи підтверджено, що станом на день подання позивачем заяви (08.10.2024) до Головного управління ДПС у Запорізькій області про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) позивач проходив військову службу та йому нараховувалось грошове забезпечення.
Відповідно абз. 8 п.1 ч.4 ст.10 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов'язок і військову службу", осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.
Отже, враховуючи ч.1 ст.10 Закону №2464 право на добровільну сплату єдиного внеску мають, зокрема, особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 ч.1 ст.4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 ч.1 ст.4 цього Закону.
Відповідно до пп.2 п.3 розділу V Інструкції № 449 податковий орган відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування або договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) в випадках, передбачених ч.7 статті 10 Закону, зокрема, якщо особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Виходячи з вищезазначеного відповідачем правомірно залишено без розгляду заяву позивача від 08.10.2024 про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного страхування (одноразова сплата єдиного внеску).
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв у межах наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб встановлений чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова