15 грудня 2025 року м. Ужгород№ 260/6361/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 в особі представниці Іляшкович Наталії Василівни звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області №072150014241 від 16.05.2025 року щодо відмови у призначенні пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 ;
стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України у Рівненській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 2422,80 грн витрат по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 16.05.2025 року № 072150014241, прийнятим за принципом екстериторіальності (далі також оскаржуване/спірне рішення), позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу. У рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці вказана не повна дата народження заявника, а також відсутня дата заповнення трудової книжки, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, вважає його протиправним, позаяк відповідальним за заповнення трудової книжки, у тому числі внесення до неї записів, є підприємство-роботодавець. На працівника не може перекладатися тягар доведення правдивості та достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про його роботу, отже є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення. Твердження пенсійного органу про відсутність підстав для зарахування періоду роботи, що підтверджується трудовою книжкою, є безпідставними, а та обставина, що на титульній сторінці вказана не повна дата народження заявника, а також відсутня дата заповнення трудової книжки є виключно формальним недоліком, що ніяк не впливає на можливість встановлення трудового стажу позивача.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду без виклику сторін.
Вказана ухвала суду про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області 14.08.2025 року, про що в матеріалах справи міститься відповідна довідка.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши подані позивачем документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та на підтвердження страхового стажу надав визначені Порядком подання та оформлення документи для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 документи.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16.05.2025 року № 072150014241, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу (від 22 до 32 років).
За результатами розгляду доданих до заяви документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці вказана не повна дата народження заявника, а також відсутня дата заповнення трудової книжки, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Додатковий коментар: відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу 29 років.
Отже, із вказаного рішення вбачається, що за розглядом документів до страхового стажу позивача не зараховано весь період його роботи, зазначений у трудовій книжці НОМЕР_1 .
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, позивач в особі представниці звернувся з цим позовом до суду.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За змістом частин першої, другої статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону № 1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності Законом № 1058 (01 січня 2004 року) види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначалися Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788).
Так, відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми закону постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абзацами першим, другим пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Абзацом першим пункту 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Суд встановив, що до заяви про призначення пенсії за віком від 08.05.2025 року позивач дода трудову книжку НОМЕР_1 .
Утім, відповідач згідно з оскаржуваним рішенням відмовився зараховувати до страхового стажу зроблені у трудовій книжці НОМЕР_1 записи про періоди роботи позивача, оскільки на титульній сторінці вказана не повна дата народження заявника, а також відсутня дата заповнення трудової книжки, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників
Насамперед суд відзначає, що на дату заповнення першої (титульної) сторінки цієї трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 20 червня 1974 року № 162 (далі Інструкція № 162), а не Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58, на яку посилається відповідач в оскаржуваному рішенні.
З огляду на дату заповнення першої (титульної) сторінки трудової книжки позивача НОМЕР_1 посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на порушення вимог Інструкції № 58 в частині неналежного заповнення першої (титульної) сторінки цієї трудової книжки є помилковим, оскільки повинні застосовуватися відповідні положення Інструкції № 162, в редакції, яка діяла на дату її заповнення.
Водночас пунктом 2.11 Інструкції № 162 в редакції, яка діяла на дату першого запису у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , було передбачено, що першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (чи печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Дійсно, наявна у матеріалах справи копія першої (титульної) сторінки трудової книжки позивача НОМЕР_1 не містить дати заповнення, а лише підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок.
Однак, враховуючи, те що перший запис у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 зроблено 12.10.1979 року, то і дату заповнення трудової книжки відповідно п. 2.11 вищевказаної Інструкції можна вважати саме датою 12.10.1979 року.
У аспекті цього суд відзначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, від 23 квітня 2019 року у справі № 593/1452/16-а, від 30 вересня 2021 року у справі № 300/860/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу під час призначення пенсії.
Отже, такий недолік трудової книжки позивача як відсутність дати заповнення трудової книжки, та не повна дата народження на першій (титульній) сторінці, на якому вперше заповнювалась трудова книжка, є формальним, відповідальності за цей недолік позивач не несе та не може нести і він ніяк не впливає на можливість встановлення трудового стажу позивача.
З огляду на викладене суд зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для неврахування записів про періоди роботи позивача, які зроблені у трудовій книжці НОМЕР_1 , під час розгляду заяви від 08.05.2025 року про призначення пенсії.
Враховуючи, те що неврахування записів основного документа про стаж роботи, а саме трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 призвело до неправильного обрахунку його страхового стажу, то суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії від 16.05.2025 року слід визнати протиправним та скасувати.
Також з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди його роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 .
Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Таким чином суд вважає за необхідне, застосовуючи частину другу статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків у даній справі.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 9, 72-76, 242 -246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16.05.2025 року за №072150014241 "Про відмову у призначенні пенсії" ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ: 21084076) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до загального трудового стажу період його роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ: 21084076) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про призначення пенсії від 08.05.2025 року, з врахуванням періодів його роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 та з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ: 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 2422,80 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.А. Гебеш