15 грудня 2025 року м. Житомир
справа № 240/11202/25
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у проведенні зарахування страхового стажу за період роботи: на підприємстві ДСП «Ігнатпільське» з 01.12.2005 по 05.09.2006 та у Товаристві з обмеженою відповідальністю СП «Ігнатпільське» з 06.09.2006 по 31.07.2010;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, зарахувати до загального страхового стажу період роботи: на підприємстві ДСП «Ігнатпільське» з 01.12.2005 по 05.09.2006 та у Товаристві з обмеженою відповідальністю СП «Ігнатпільське з 06.09.2006 по 31.07.2010.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вказує, що після отримання відомостей з реєстру застрахованих осіб Державного загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форми ОК-5) дізнався про відсутність/не зарахування страхового стажу у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Ігнатпільське" (далі - ТОВ СП "Ігнатпільське") за період з 01.12.2005 по 31.07.2010, а тому в лютому 2025 року звернувся до відповідача із заявою про зарахування відповідного стажу.
Зазначає, що відповідач у своєму листі відмовив у зарахуванні страхового стажу за період роботи позивача на Державному спеціалізованому підприємстві "Ігнатпільське" (далі - ДСП "Ігнатпільське") з 01.12.2005 по 05.09.2006 та у ТОВ СП "Ігнатпільське" з 06.09.2006 по 31.07.2010.
Позивач наголошує, що періоди його роботи підтверджуються належними та допустимими доказами, а саме, записами у трудовій книжці, а контроль за сплатою загальнообов'язкових платежів покладено на відповідача.
Вважаючи, що має право на зарахування вказаного страхового стажу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачами.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву у прохальній частині якого, зокрема, просить поновити пропущений з поважним причин процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву
Дослідивши доводи клопотання, суд вважає за можливе поновити відповідачу строк на подання відзиву та приймає такий відзив до розгляду.
В обґрунтування своїх доводів відповідач вказує, що починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку, та з 01.07.2000 такий облік є обов'язковим.
Наголошує, що органи Пенсійного фонду лише володіють інформацією, яка вноситься в електронній формі в автоматичному режимі на підставі звітності, що подається страхувальниками та не мають повноважень щодо самостійного виправлення даних в облікових картках застрахованих осіб. До страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, інформацію про який зафіксовано у трудовій книжці (документах про стаж) та у системі персоніфікованого обліку.
Зазначає, що за результатами розгляду документів, доданих позивачем до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.12.2005 по 05.09.2006, та з 06.06.2006 по 31.07.2010, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків за вказаний період.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
03 лютого 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування трудового стажу за період з 01.12.2005 по 31.07.2010.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 14.03.2025 повідомило позивача, зокрема, що період роботи з грудня 2005 року по липень 2010 року не враховано до страхового стажу у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків за вказаний період.
Також повідомлено, що питання зарахування до страхового стажу періоду з 01.12.2005 по 31.07.2010 може бути розглянуто лише після надходження даних про сплату страхових внесків, відповідно до норм чинного законодавства.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до п.16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Абзацом першим ч.2 ст.24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Як свідчать матеріали справи, а саме копія трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.07.1976, ОСОБА_1 , у період з 26.08.1999 по 05.09.2006 працював на ДСП "Ігнатпільське", та з 06.09.2006 по 14.07.2010 працював у ТОВ СП "Ігнатпільське".
Отже, страховий стаж, набутий ОСОБА_1 у період з 26.08.1999 по 05.09.2006 та з 06.09.2006 по 14.07.2010 підтверджується записами у трудовій книжці.
За змістом статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно із статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі №340/1454/21.
У постанові від 17.07.2019 у справі №144/669/17 Верховний Суд дійшов висновку, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Як свідчать матеріали справи, в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) відсутня інформація лише щодо сплати страхових внесків за позивача у період з грудня 2005 року по серпень 2010 року.
Таким чином, відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів з такої підстави як непідтвердження сплати страхових внесків роботодавцем, є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем вимог законодавства.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду його роботи: на підприємстві ДСП «Ігнатпільське» з 01.12.2005 по 05.09.2006 та у Товаристві з обмеженою відповідальністю СП «Ігнатпільське» з 06.09.2006 по 31.07.2010, та як наслідок, зобов'язати відповідача зарахувати позивачу відповідний стаж.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи те що, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності своєї відмови, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
Відповідно до положень ст.139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду його роботи: на підприємстві ДСП «Ігнатпільське» з 01.12.2005 по 05.09.2006 та у Товаристві з обмеженою відповідальністю СП «Ігнатпільське» з 06.09.2006 по 31.07.2010.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період його роботи: на підприємстві ДСП «Ігнатпільське» з 01.12.2005 по 05.09.2006 та у Товаристві з обмеженою відповідальністю СП «Ігнатпільське з 06.09.2006 по 31.07.2010.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 15 грудня 2025 року.
Суддя А.В. Горовенко