15 грудня 2025 року м. Житомир
справа № 240/4581/25
категорія 114000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації до Олевської міської ради Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
Керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Олевської міської ради щодо неукладення з Управлінням культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації охоронного договору на об'єкт культурної спадщини, пам'ятку архітектури місцевого значення - «Будинок культури» з охоронним №230, що знаходиться за адресою: вул.Свято-Миколаївська, 34, м. Олевськ;
- зобов'язати Олевську міську раду протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації охоронний договір на об'єкт культурної спадщини, пам'ятку архітектури місцевого значення - «Будинок культури» з охоронним №230, що знаходиться за адресою: вул. Свято-Миколаївська, 34, м. Олевськ, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 22.12.2017 нежитлова будівля будинку культури, розташована в м.Олевськ по вул.Свято-Миколаївська, 34, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у власності територіальної громади в особі Олевської міської ради. Згідно з розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 18.02.2000 року №76 вказана будівля була взята на державний облік та охорону як пам'ятка архітектури місцевого значення з охоронним №230.
За твердженням Керівника Коростенської окружної прокуратури, відповідач, як власник спірного об'єкта, зобов'язаний був укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини, як це передбачено статтею 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та пунктами 12-15 "Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, щойно виявлені об'єкти культурної спадщини чи їх частини", затвердженого постановою КМУ від 28.12.2001 року №1768, однак, відповідач ігнорує такі вимоги, а компетентний орган не вживає дієвих заходів.
Таким чином, вказана пам'ятка місцевого значення, що становить виняткову культурну цінність, перебуває без належного захисту зі сторони держави від пошкодження, руйнування або знищення, що беззаперечно свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів з метою укладення охоронного договору. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації пояснень по справі не надіслало до суду.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", електронний документ (ухвала суду про відкриття провадження від 25 лютого 2025 року) доставлена в Електронний кабінет позивача 25 лютого 2025 року о 20:31 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Суд вказує, що на запровадження підсистем ЄСІТС "Електронний кабінет" та "Електронний суд", що забезпечують можливість направлення судом документів у справах в електронній формі шляхом їхнього надсилання до Електронного кабінету користувача (у тому числі автоматично), приписи підпункту 15.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України щодо обов'язкового вручення судового рішення виключно у паперовій формі, за таких обставин, не мають імперативного характеру.
Отже, з урахуванням положень пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України наявні підстави для висновку, що оскільки днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, а сервіс Електронного кабінету ЄСІТС за приписами Положення про ЄСІТС є саме такою адресою, то надсилання процесуальних документів за допомогою підсистем ЄСІТС Електронний кабінет та Електронний суд є днем вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставлення.
04 березня 2025 року відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№16193/25), у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.
Вказує про відсутність підстав звернення до суду з даним позовом саме прокурора, з підстав недоведеності відсутності у позивача - Управління культури та туризму Житомирської державної адміністрації можливості самостійно звернутися до суду.
21 березня 2025 року Керівник Коростенської окружної прокуратури надіслав відповідь на відзив на позовну заяву (за вх.№21870/25), у якій вказує, на спростування доводів відповідача. Зазначає про обґрунтування позову як необхідного заходу представництва інтересів держави з огляду на тривалу бездіяльність власника та відсутність управлінських приписів з боку компетентного органу.
За твердженням керівника окружної прокуратури, норми Конституції, Кодексу адміністративного судочинства й Закону України "Про прокуратуру" надають прокурору право втрутитися, коли захист державних інтересів здійснюється неналежно або відсутній.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №406655977, сформованого станом на 04.12.2024, за об'єднаною територіальною громадою в особі Олевської міської ради зареєстровано право комунальної власності на нежитлову будівлю будинку культури загальною площею 2108,1 кв.м. по вул.Свято-Миколаївська, 34 в м.Олевськ.
Згідно з розпорядженням Житомирської обласної державної адміністрації від 18.02.2000 року №76 "Про взяття на державний облік і охорону нововинайдених та новозбудованих пам'яток архітектури" серед таких пам'яток взято на державний облік будинок культури по вул.50 років Жовтня (вул.Свято-Миколаївська), 34, (присвоєно охоронний номер у комплексі 230).
Як свідчать матеріали справи, перший заступник керівника Коростенської окружної прокуратури звертався до Олевської міської ради з листом від 29.01.2024 №52/3-957 вих24, у якому просив надати відомості з підтверджуючими документами, зокрема, про те:
- чи створено міською радою спеціально уповноважений орган у сфері охорони культурної спадщини;
- чи скеровувалися радою звернення, пропозиції до Житомирської обласної державної (військової) адміністрації чи безпосередньо до Міністерства культури та інформаційної політики України щодо погодження на створення спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини міста Олевськ (якщо такі погодження не направлялись - обґрунтувати причини та чи планується робота на вказаному напрямку);
- чи розроблено та погоджено історико-архітектурний опорний план міста Олевськ Житомирської області, коли і ким;
- чи відомі факти недотримання умов охоронних договорів по об'єктах культурної спадщини;
- чи виділялись упродовж 2021-2024 років бюджетні кошти на утримання, відновлення, реставрацію, консервацію об'єктів культурної спадщини з метою їх збереження та належної експлуатації;
- дані щодо власників/користувачів пам'яток архітектури місцевого значення, розташованих на території Олевської міської ради;
- чи проведено паспортизацію об'єктів культурної спадщини, розташованих на підвідомчій Олевській міській раді території;
- чи укладалися охоронні договори щодо об'єктів культурної спадщини.
У відповідь на вказаний лист Відділ культури та туризму Олевської міської ради листом від 08.02.2024 за вих.№22/1-12 повідомив Коростенську окружну прокуратуру, що історико-архітектурний опорний план міста Олевськ не затверджено, однак, необхідні матеріали згідно з Законом України "Про основи містобудування" були надані Міністерству культури та туризму України на затвердження. Олевською міською радою не створено спеціально уповноважений орган у сфері охорони культурної спадщини у зв'язку з відсутністю коштів у бюджеті міської ради для фінансування відповідного органу. Паспорти виготовлено на дві пам'ятки архітектури національного значення, на одну пам'ятку архітектури місцевого значення та на шість пам'яток археології. За 2023 рік додаткових заходів, обстежень чи інших дій стосовно об'єктів культурної спадщини, які наявні на території громади, не відбувалось. Повідомлено, зокрема, про те, що власником пам'ятки Будинку культури в м. Олевськ по вул.Свято-Миколаївська, 34 є територіальна громада в особі Олевської міської ради, користувачем - Відділ культури та туризму Олевської міської ради.
06.12.2024 Коростенська окружна прокуратура звернулась до Олевського міського голови з листом за №52/3-11859вих24, у якому, серед іншого, просила повідомити, чи укладено міською радою охоронний договір на пам'ятку архітектури місцевого значення "Будинок культури" в м. Олевськ по вул.Свято-Миколаївська, 34 з відповідним органом охорони культурної спадщини, чи зверталась міська рада з моменту створення ОТГ до Житомирської обласної державної адміністрації про занесення будинку культури до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
У відповідь на вказаний лист Відділ культури та туризму Олевської міської ради листом від 13.12.2024 повідомив Коростенську окружну прокуратуру, що охоронний договір на вказаний об'єкт не укладався, облікова документація не виготовлялась.
06.12.2024 Керівник Коростенської окружної прокуратури звернувся з листом до Управління культури та туризму Житомирської облдержадміністрації, у якому просив надати інформацію стосовно деяких пам'яток архітектури місцевого значення, серед яких "Будинок культури" в м. Олевськ по вул.Свято-Миколаївська, 34 , а саме, хто є власником (уповноваженим органом) пам'яток; чи укладались охоронні договори на об'єкти культурної спадщини; чи складалась облікова документація на вказані об'єкти; чи вживались заходи щодо укладання охоронних договорів на об'єкти; чи занесені вони до переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини Житомирської області та взяті на державний облік під охорону; чи зверталась Олевська міська рада до Житомирської облдержадміністрації про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України тощо.
Листом від 09.01.2025 №66-1-22/04-25 Управління культури та туризму Житомирської обласної військової адміністрації Житомирської облдержадміністрації поінформувало про відсутність в Управлінні культури та туризму обласної (військової) адміністрації (далі - Управління) інформації стосовно власників (уповноважений орган). Щодо питання із вжиття заходів із визнання права власності вказаних пам'яток інформація також відсутня. Облікова інформація на зазначені об'єкти культурної спадщини не виготовлялась. Охоронні договори на пам'ятки культурної спадщини не укладено. Від Олевської міської ради звернень про занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (у тому числі зняття з обліку означених пам'яток) до Управління не надходило.
Посилаючись на бездіяльність Олевської міської ради в укладанні охоронного договору на "Будинок культури" в м. Олевськ по вул.Свято-Миколаївська, 34, Керівник Коростенської окружної прокуратури звернувся до Управління культури та туризму Житомирської обласної військової адміністрації з повідомленням в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у якому зазначив про необхідність вжиття заходів щодо звернення до суду із позовом про зобов'язання Олевської міської ради вчинити дії на його укладення.
За результатами опрацювання вказаного повідомлення Управління культури та туризму Житомирської обласної військової адміністрації Житомирської облдержадміністрації зазначило, що на території області діє Обласна програма охорони та збереження культурної спадщини Житомирської області на 2025-2026 роки, затверджена розпорядженням №808 від 17.10.2024, і у цій Програмі видатки на пред'явлення позовів про визнання протиправними дій, сплати судового збору не передбачені.
Відтак, Керівник Коростенської окружної прокуратури звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Частинами четвертою та п'ятою статті 54 Конституції України визначено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини як одного з головних елементів національних інтересів України з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України від 8 червня 2000 року №1805-ІІІ "Про охорону культурної спадщини" (далі - Закон №1805-ІІІ).
За визначеннями, наведеними в статті 1 Закону №1805-ІІІ:
- об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
- пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
- облікова документація - документація, що формується в порядку обліку об'єктів культурної спадщини та містить дані щодо цінності об'єкта культурної спадщини, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність (предмет охорони об'єкта культурної спадщини), етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень;
- щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 6 Закону №1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам'ятки.
До повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить укладення охоронних договорів на пам'ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону (пункт 11 частини другої статті 6 Закону №1805-III).
Відповідно до ст. ст. 2, 13, 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 № 586-ХІV місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, програм утвердження української національної та громадянської ідентичності, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку (п. 3 ч. 1 ст. 2).
До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та дітей, утвердження української національної та громадянської ідентичності (п. 6 ст. 13).
Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за охороною пам'яток історії та культури, збереженням житлового фонду, додержанням законодавства з питань науки, мови, реклами, освіти, культури, охорони здоров'я, материнства та дитинства, сім'ї, молоді та дітей, соціального захисту населення, фізичної культури і спорту (п.п.4,9 ст.16).
Як передбачено підпунктом 5 пункту "б" частини 1 статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва належать такі делеговані повноваження як організація охорони, реставрації та використання пам'яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників.
Згідно з підпунктом 10 пункту "б" статті 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, молодіжної політики, фізкультури і спорту, утвердження української національної та громадянської ідентичності належать такі делеговані повноваження як забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.
Частиною 5 статті 3 Закону №1805-III встановлено, що виконавчий орган сільської, селищної, міської ради з питань, передбачених підпунктом 5 пункту "б" частини першої статті 31 і підпунктом 10 пункту "б" статті 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", підконтрольний відповідним органам виконавчої влади.
Як зазначалося вище, відповідач стверджує про відсутність в Олевській міській раді уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини через відсутність для цього бюджетного фінансування.
Відповідно до підпункту 26 пункту 1 розділу ІІ "Положення про Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації" (далі - Положення про Управління), затвердженого розпорядженням Житомирської обласної військової адміністрації Житомирської обласної державної адміністрації від 19.07.2023 №326, серед основних завдань Управління є забезпечення вільної реалізації державної політики у сфері культури, туризму, охорони культурної спадщини, а також державної мовної політики на території Житомирської області.
Таким чином, виходячи з приписів п. 17 частини 1 статті 6 Закону №1805-III та Положення про Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації повноваження Управління у сфері охорони культурної спадщини поширюються на територію розміщення пам'ятки культурної спадщини, що не спростовано прокурором та учасниками справи.
Водночас, як слідує з обставин справи та пояснень учасників справи, має місце певна бездіяльність уповноваженого органу охорони культурної спадщини Житомирської обласної державної адміністрації стосовно спірного об'єкта. Зокрема, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що з часу взяття спірної будівлі на державний облік згідно розпорядження від 18.02.2000 та зміни правового регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини Управлінням вчинялись дії, спрямовані для вирішення питання про занесення (незанесення) спірної будівлі до Реєстру нерухомих об'єктів культурної спадщини відповідно до положень розділу VIII "Порядку обліку об'єктів культурної спадщини", затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 року № 158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 року за № 528/23060; чи занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини в підтвердження статусу щойно виявленого об'єкта; чи з'ясовувалось особа власника цієї будівлі та його було належним чином повідомлено про взяття спірної будівлі на державний облік і охорону відповідно до розпорядження від 18.02.2000 року, а також про необхідність укладання охоронного договору на вказану пам'ятку культурної спадщини; чи складалась облікова документація на пам'ятку культурної спадщини відповідно до Порядку № 158 тощо.
Водночас, незважаючи на відсутність у справі доказів на підтвердження того, що уповноважений орган охорони культурної спадщини Житомирської обласної державної адміністрації належним чином повідомив відповідача про взяття спірної будівлі на державний облік як пам'ятку архітектури, з матеріалів справи, зокрема, листа Відділу культури та туризму Олевської міської ради від 08.02.2024 №22/1-12 слідує, що відповідач був обізнаний про статус "Будинку культури" в м. Олевськ по вул.Свято-Миколаївська, 34 як пам'ятки архітектури місцевого значення, принаймні з 2024 року.
За правилами статті 23 Закону №1805-III усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону.
Реалізовуючи приписи статті 23 Закону №1805-III Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.2001 року №1768 затвердив "Порядок укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини" (далі - Порядок №1768).
Згідно із пунктами 1, 2 Порядку №1768 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини (далі - пам'ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.
Власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Водночас, у пункті 5 Порядку №1768 зазначено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яток охоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Згідно із пунктом 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам'ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об'єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам'ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п'ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятки, знаходяться на її території чи пов'язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам'яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам'ятки.
Отже, обов'язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам'ятки, а не на орган охорони культурної спадщини, і саме власник повинен бути його ініціатором.
Такий висновок підтверджується й судовою практикою, зокрема постановою Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №826/4605/16 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015 у справі № 826/10265/14.
Так, Верховний Суд у постанові від 13.12.2018 у справі 826/4605/16 вказав, що у п. 5 Порядку зафіксовано, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'ятко-охоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Отже, Олевська міська рада протягом одного місяця з моменту набуття права власності на пам'ятку культурної спадщини була зобов'язана укласти охоронний договір.
В свою чергу, всупереч вищевказаним нормам законодавства відповідачем протягом місяця з моменту набуття права власності на об'єкт культурної спадщини - "Будинок культури", що знаходиться в м.Олевську по вул.Свято-Миколаївській 34, так і станом на момент вирішення справи по суті, не виконано обов'язку з укладення охоронного договору з органом охорони культурної спадщини на вказану пам'ятку архітектури.
Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає наступне.
Статтею 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд, серед іншого, може прийняти рішення про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України); для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.
У постанові від 15.07.2019 у справі № 420/5625/18 Верховний Суд дійшов висновку, що під судовим захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Право українського народу на збереження архітектурних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, гарантоване статтею 54 Конституції України, а саме визначено, що культурна спадщина охороняється законом.
У даному спорі приватне право (інтерес) відповідача протиставляється публічному інтересу, який виражається у збереженні та охороні культурної спадщини.
Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання відповідачем вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України "Про охорону культурної спадщини".
Подібний висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №826/12524/18.
Отже, державний інтерес у цій справі полягає у зупиненні порушень відповідачем пам'яткоохоронного законодавства шляхом укладення ним охоронного договору з метою встановлення режиму використання вказаної пам'ятки архітектури та відповідальності відповідача за порушення такого режиму.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що для належного захисту порушених прав, необхідно зобов'язати Олевську міську раду укласти з Управлінням культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації охоронний договір на об'єкт культурної спадщини.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до вимог ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
У рішенні Конституційного Суду від 08.04.1999 №3-рп/99 досліджувалось поняття "інтереси держави", зокрема вказано, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Отже, державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах.
Згідно з вимогами ч. 3, ч. 4 ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Як зазначено вище, державний інтерес у цій справі полягає у зупиненні порушень відповідачем пам'яткоохоронного законодавства шляхом укладення ним охоронного договору на об'єкт культурної спадщини за адресою: м.Олевськ, вул.Свято-Миколаївська, 34, з метою встановлення режиму використання пам'ятки та відповідальності відповідача за порушення такого режиму на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1768.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що пред'явлення прокурором позову зобов'язального характеру є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог Основного Закону.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Станом на час розгляду справи, доказів вжиття заходів щодо оформлення охоронного договору на об'єкт культурної спадщини відповідач до суду не надав.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та підтверджені доказами, тому позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи, що позивачем понесені судові витрати лише зі сплати судового збору, відтак підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов Керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області (11501, вул. Героїв Чорнобиля, 10, м. Коростень, Житомирська область, ЄДРПОУ 02909950) в інтересах держави в особі Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації (10014, вул. Мала Бердичівська, 25, м. Житомир, ЄДРПОУ 44668226) до Олевської міської ради (11001, вул. Володимирська, 2, м.Коростень, Житомирська, ЄДРПОУ 04343470) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Олевської міської ради щодо неукладення з Управлінням культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації охоронного договору на об'єкт культурної спадщини, пам'ятку архітектури місцевого значення - "Будинок культури" з охоронним №230, що знаходиться за адресою: вул.Свято-Миколаївська, 34, м.Олевськ, Житомирська область.
Зобов'язати Олевську міську раду протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації охоронний договір на об'єкт культурної спадщини, пам'ятку архітектури місцевого значення - "Будинок культури" з охоронним №230, що знаходиться за адресою: вул.Свято-Миколаївська, 34, м.Олевськ, Коростенський район, Житомирська області, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 15 грудня 2025 року.
Суддя А.В. Горовенко