15 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/6897/25
категорія 109010000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Андрушівська автостанція» до Відділу комунальної власності, містобудування та архітектури Андрушівської міської ради Бердичівського району Житомирської області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Андрушівська автостанція" (далі - позивач, ТОВ "Андрушівська автостанція") , у якому просить:
визнати протиправною відмову Відділу комунальної власності, містобудування та архітектури Андрушівської міської ради Бердичівського району Житомирської області у задоволенні заяви про видачу містобудівних умов та обмежень, оформлену повідомленням від 02.10.2024 (запис в реєстрі документів Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва MU01:9845-8278-3539-7908);
зобов'язати Відділ комунальної власності, містобудування та архітектури Андрушівської міської ради Бердичівського району Житомирської області видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Андрушівська автостанція" містобудівні умови та обмеження за заявою від 03.09.2024 №АМ01:8873:0360:2176:1597 для проектування об'єкта будівництва на земельній ділянці 1820310100:01:009:0078 на об'єкт будівництва «Реконструкція будівлі автовокзалу під торговельний непродовольчий комплекс з автостанцією за адресою: Житомирська обл., Бердичівський р-н, м. Андрушівка, вул. Зазулінського, 20А».
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що відмова у видачі містобудівних умов та обмежень за заявою №АМ01:8873:0360:2176:1597 від 03.09.2024 є безпідставною, оскільки позивачем надано повний пакет усіх документів, визначених частиною третьою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» для отримання містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, а причина відмови - у зв'язку із невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є неправомірною, оскільки в ній не наведено обґрунтувань невідповідності намірів забудови земельної ділянки, які б не відповідали вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Відділ комунальної власності, містобудування та архітектури Андрушівської міської ради Бердичівського району Житомирської області надіслав відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти задоволення позову вказує, що позивачем самовільно, без жодних дозвільних документів, проведено реконструкцію автостанції, внаслідок чого збільшилася площа будівлі з 348,9 кв.м до 789,9 кв.м і яка експлуатується без дозвільних документів. Наголошує, що Генеральним планом м. Андрушівка, розробленим "Дніпромісто" м. Київ в 1968 році, не передбачено реконструкцію будівлі АС, що є необхідністю розроблення Детального плану території. Також зазначає, що з відповіді Попільнянського УЕГГ Житомирської філії ТОВ "Газорозподільчі мережі України" від 06.09.2024 вбачається, що їхніми працівниками здійснено обстеження за адресою Житомирська обл., Бердичівський р-н, м.Андрушівка, вул. Зазулінського, 20А та встановлено, що вздовж газопроводу середнього тиску, експлуатацію якого здійснює оператор ГРМ, побудовано будівлю, що розташована безпосередньо на газопроводі середнього тиску. Вказаний об'єкт розміщено з порушенням норм законодавства України. Наголошує, що згідно Додатку И.1 (обов'язковий) ДБН Б.2.2-12:2029 "Планування та забудова територій" що відстань від найближчих підземних інженерних мереж до фундаментів будинків і споруд, а саме до газопроводів середнього тиску (від 0.005 до 0.3МПа) повинна бути не менше 4 метри. Стверджує, що позивачу чітко роз'яснено із законодавчим обгрунтуванням причини відмови видачі містобудівних умов та обмежень, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача надіслав відповідь на відзив, у якій повністю не погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві. Зокрема зазначає, що інформація, викладена у листі №20 від 11.04.2025, на який посилається відповідач, є недостовірною, оскільки Попільнянське УЕГГ Житомирської філії ТОВ "Газорозподільчі мережі України" не належить до суб'єктів господарювання державного сектору економіки, не є контролюючим органом, уповноваженим здійснювати нагляд за дотриманням законодавства у галузі газопостачання та складати обов'язкові до виконання акти/постанови/приписи. Також зазначає про необгрунтованість тверджень відповідача щодо самовільної реконструкції будівлі автостанції і вказує, що за адресою Житомирська обл., Бердичівський р-н, м. Андрушівка, вул. Зазулінського, 20А не проводилось жодних заходів архітектурно-будівельного контролю, не відбувалося перевірок, не складено будь-яких актів чи приписів про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в тому числі в порядку ст. 38 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", а тому такі твердження відповідача не відповідають дійсності. Просить задовольнити позов з підстав, викладених у ньому.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
ТОВ "Андрушівська автостанція" 03.09.2024 через портал Дія подало до Відділу комунальної власності, містобудування та архітектури Андрушівської міської ради Бердичівського району Житомирської області (далі - відповідач) заяву на видачу містобудівних умов та обмежень №АМ01:8873:0360:2176:1597 для проектування об'єкта будівництва на земельній ділянці 1820310100:01:009:0078 на об'єкт будівництва «Реконструкція будівлі автовокзалу під торговельний непродовольчий комплекс з автостанцією за адресою: Житомирська обл., Бердичівський р-н, м. Андрушівка, вул. Зазулінського, 20А».
До даної заяви позивачем додано:
1) копію документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою;
2) викопіювання з топографо-геодезичного плану М1:2000.
Відповідачем 02.10.2024 відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень за заявою №АМ01:8873:0360:2176:1597 від 03.09.2024, а в реєстрі документів Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва з'явився запис про реєстрацію відмови у видачі містобудівних умов та обмежень MU01:9845-8278-3539-7908; підстави відмови: За заявою замовника №АМ01:8873:0360:2176:1597 від 03.09.2024 невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Примітка: Порушення норм законодавства України та Додатку И.1 (обов'язковий) ДБН Б.2.2-12:2029 «Планування та забудова територій», яким зазначено, що відстань від найближчих підземних інженерних мереж до фундаментів будинків і споруд, а саме до газопроводів середнього тиску (від 0.005 до 0.3МПа) повинна бути не менше 4 метри.
Позивач, вважаючи таку відмову безпідставною, звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності є Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі Закон №3038-VI, в редакції станом на час спірних правовідносин). Цей закон спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до положень пунктів 4, 8, 11 частини 1 статті 1 Закону №3038-VI, замовник фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією; проектна документація затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону №3038-VI, вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у комплексних планах, генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (ч. 1 ст. 25 Закону №3038-VI).
Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані (частина 1 статті 16 Закону №3038-VI).
Пунктами 2, 3, 9 частини 1 статті 1 Закону №3038-VI визначено, що генеральний план населеного пункту одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; план зонування території (зонінг) документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №3038-VI, генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (частина 3 статті 17 Закону №3038-VI).
Забудова територій врегульована статтею 26 Закону №3038-VI, згідно якої суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів (частина 2 цієї статті).
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (частина 4 статті 26 Закону №3038-VI).
Згідно з частиною 5 статті 26 Закону №3038-VI, проектування та будівництво об'єктів власниками або користувачами земельних ділянок розпочинається з отримання замовником або проектувальником вихідних даних.
Основними складовими вихідних даних, відповідно до частини 1 статті 29 Закону №3038-VI, є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
Приписами частин 2-3 статті 29 Закону №3038-VI визначено, що фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:
1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги».
Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва. Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним. Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення). Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Відповідно до частин 4-5 статті 29 Закону №3038-VI, підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.
Містобудівні умови та обмеження містять:
1) назву об'єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об'єкта;
1-1) ідентифікатор об'єкта будівництва або закінченого будівництвом об'єкта (для об'єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор об'єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень);
2) інформацію про замовника;
3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;
4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України);
5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;
6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);
7) мінімально допустимі відстані від об'єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;
8) планувальні обмеження (охоронні зони пам'яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об'єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України);
9) охоронні зони об'єктів транспорту, зв'язку, інженерних комунікацій, відстані від об'єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.
Перелік зазначених умов є вичерпним.
Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника. Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням суду. Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 3) за рішенням суду (частина 8 статті 29 Закону №3038-VI).
Таким чином, містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією, дотримання яких є обов'язковим для всіх суб'єктів містобудівної діяльності. Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника. Містобудівні умови та обмеження можуть бути скасовані за рішенням суду.
Суд зазначає, що саме у містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки спеціально уповноважений суб'єкт владних повноважень має викласти свої вимоги до планування майбутнього будівництва на відповідних земельних ділянках. Тобто, орган, який видає містобудівні умови та обмеження, безпосередньо у самому документі визначає всі планувальні обмеження. Основною метою надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є, передусім, визначення відповідності намірів забудови діючій містобудівній документації та визначення основних, передбачених державними будівельними нормами вимог, на підставі яких в подальшому має розроблятись проєктна документація на будівництво об'єкту.
Відповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є однією із ключових умов для отримання містобудівних умов та обмежень, яка перевіряється на стадії їх надання або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об'єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту. Недотримання замовником цієї умови є самостійною та достатньою підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.
Відтак, отриманню містобудівних умов та обмежень передує визначення (встановлення) відповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Відмовляючи позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень відповідач зазначив, що підставою для такої відмови є «невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Примітка: Порушення норм законодавства України та Додатку И.1 (обов'язковий) ДБН Б.2.2-12:2029 «Планування та забудова територій», яким зазначено, що відстань від найближчих підземних інженерних мереж до фундаментів будинків і споруд, а саме до газопроводів середнього тиску (від 0.005 до 0.3МПа) повинна бути не менше 4 метри».
Разом з тим, суд не погоджується з такою позицією відповідача.
Як роз'яснено у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 по справі №640/9995/20, відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні під час ухвалення рішення про надання або відмову в наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки уповноважений орган визначає, виходячи з містобудівної документації на місцевому рівні - генерального плану та детального плану території, якщо такий розроблено. При цьому невідповідність намірів забудови як підстава для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень означає, що запланований для будівництва об'єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим і графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.
В свою чергу, у постанові Верховного Суду від 01.05.2023 по справі №420/14913/21 наведена правова позиція, згідно якої:
- доводи про те, що недотримання положень ДБН і є невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні не ґрунтуються на законі;
- містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не є документом дозвільного характеру, вони не дають право на забудову земельної ділянки, на виконання будівельних робіт. Основною метою надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є, передусім, визначення відповідності намірів забудови діючий містобудівній документації та визначення основних, передбачених державними будівельними нормами вимог, на підставі яких в подальшому має розроблятись проектна документація на будівництво об'єкту;
- тобто, орган, який видає містобудівні умови та обмеження, безпосередньо у самому документі визначає всі планувальні обмеження, в тому числі і відстані від існуючої забудови;
- у зв'язку з цим, посилання відповідача на недотримання ДБН проектною організацією, в якості підстави для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень, є необґрунтованим.
З наведеного вбачається, що позиція відповідача при наданні оскаржуваної відмови суперечить вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» через помилкове трактування невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, і у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем доведено протиправність оскаржуваної відмови, отже, належним способом захисту порушеного права є визнання відмови протиправною та зобов'язання відповідача видати позивачу містобудівні умови та обмеження за заявою №АМ01:8873:0360:2176:1597 від 03.09.2024.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 2422, 40 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
еруючись статтями 77, 78,139, 159, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Андрушівська автостанція» (вул. 1 Травня, буд. 39, с. Станишівка, Житомирська обл., Житомирський р-н, 12430, РНОКПП/ЄДРПОУ: 36710752) до Відділу комунальної власності, містобудування та архітектури Андрушівської міської ради Бердичівського району Житомирської області (пл. Шевченка, буд.1,м. Андрушівка, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13401, РНОКПП/ЄДРПОУ: 45626391) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Відділу комунальної власності, містобудування та архітектури Андрушівської міської ради Бердичівського району Житомирської області у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівська автостанція" про видачу містобудівних умов та обмежень, оформлену повідомленням від 02.10.2024 (запис в реєстрі документів Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва MU01:9845-8278-3539-7908).
Зобов'язати Відділ комунальної власності, містобудування та архітектури Андрушівської міської ради Бердичівського району Житомирської області видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Андрушівська автостанція" містобудівні умови та обмеження за заявою від 03.09.2024 №АМ01:8873:0360:2176:1597 для проектування об'єкта будівництва на земельній ділянці 1820310100:01:009:0078 на об'єкт будівництва «Реконструкція будівлі автовокзалу під торговельний непродовольчий комплекс з автостанцією за адресою: Житомирська обл., Бердичівський р-н, м. Андрушівка, вул. Зазулінського, 20А».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу комунальної власності, містобудування та архітектури Андрушівської міської ради Бердичівського району Житомирської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівська автостанція" 2422, 40 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
15.12.25