Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 грудня 2025 року Справа№200/8045/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
17 жовтня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації щодо нього про виключення його з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів («Оберіг») згідно із Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» інформацію щодо нього про виключення його з військового обліку на підставі пп. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» згідно з його військовим квитком серії НОМЕР_1 .
Також просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь понесені ним судові витрати: судовий збір в розмірі 1211,20 грн. та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 15 000 грн.
Позов обґрунтовував тим, що 25 грудня 2015 року на підставі висновку військово-лікарської комісії (ВЛК) був виключений з військового обліку згідно з пп. 3 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», про що в його військовому квитку проставлена відповідна відмітка.
11 травня 2022 року виключення з військового обліку підтверджено відповідачем, про що у графі 20 військового квитка проставлена відповідна відмітка.
01 жовтня 2025 року з електронного військово-облікового документу, сформованого ним із застосунку «Резерв+», дізнався, що перебуває у відповідача на військовому обліку як військовозобов'язаний.
У зв'язку з наведеними розбіжностями 08 жовтня 2025 року звернувся до відповідача із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення його з військового обліку. Проте відповіді не отримав.
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, а яка порушує його права, звернувся до суду з даним позовом.
Відзив на позовну заяву подано не було.
Відповідач подав пояснення, в яких зазначав, що відповідно до акту від 28 лютого 2022 року № 652 «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду», особова справа (архівна) та послужна картка позивача була знищена.
Позивача у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року № 932 «Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів» було автоматично взято на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Станом на 27 листопада 2025 року у відповідача відсутні відомості для виключення позивача з військового обліку військовозобов'язаних відповідно до п. 6 абз. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
З метою підтвердження підстав для виключення з військового обліку військовозобов'язаних, ІНФОРМАЦІЯ_2 рекомендує позивачу отримати направлення для проходження військово-лікарської комісії та визначення ступеню придатності до військової служби відповідно до наказу Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».
Вважав, що дії відповідача не направлені на перешкоджання законних прав позивача, а мають на меті привести виниклі правовідносини відповідно до норм та вимог чинного законодавства України.
Позивач подав пояснення, в яких зазначав, що заява від 06 жовтня 2025 року з додатками були надіслані ним: 07 жовтня 2025 року в електронному вигляді - на офіційну електронну пошту відповідача з накладанням на них електронного цифрового підпису, 08 жовтня 2025 року в паперовому вигляді - підписана заява з додатками, завіреними належним чином, на адресу місцезнаходження відповідача.
Відповідач подав пояснення, в яких зазначав, що 07 жовтня 2025 року на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла заява позивача від 06 жовтня 2025 року, яка зареєстрована 07 жовтня 2025 року за № 8807. На заяву надана відповідь від 14 жовтня 2025 року № 09/4523.
13 жовтня 2025 року засобами АТ «Укрпошта» на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла заява позивача від 06 жовтня 2025 року, яка зареєстрована 13 жовтня 2025 року за № 8951. На заяву надана відповідь від 23 жовтня 2025 року № 09/4669.
Станом на 11 грудня 2025 року відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ІКС «Оберіг», у ОСОБА_1 відсутній статус порушника правил військового обліку чи порушення законодавства про мобілізацію. Зокрема, відсутні відомості щодо проходження військово-лікарської комісії та придатності до військової служби, та наявності статусу особи з інвалідністю.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; є пенсіонером (пенсійне посвідчення, видане 29 серпня 2023 року); з 12 червня 2023 року - є особою з інвалідністю 3 групи безстроково у зв'язку з трудовим каліцтвом (довідка до акту огляду МСЕК від серії 12ААВ № 548760, що видана 12 червня 2023 року).
15 липня 1997 року він був поставлений на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 (за зареєстрованим місцем проживання).
25 грудня 2015 року цим же військовим комісаріатом він знятий з військового обліку за станом здоров'я та виключений з військового обліку згідно з п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» - за станом здоров'я, про що у його військовому квитку серії НОМЕР_1 (графи 19 та 20) проставлені відповідні відмітки.
11 травня 2022 року виключення позивача з військового обліку підтверджено відповідачем, про що у графі 20 військового квитка уповноваженою особою відповідача проставлена відповідна відмітка з підписом та печаткою.
01 жовтня 2025 року позивач через мобільний застосунок «Резерв+» сформував витяг зі свого електронного військово-облікового документу, в якому зазначена наступна інформація, яка міститься щодо нього в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, зокрема: категорія обліку - військовозобов'язаний; ІНФОРМАЦІЯ_7 (Донецьк); номер в реєстрі «Оберіг» - 010520251464438600134.
02 жовтня 2025 року позивач через мобільний застосунок «Резерв+» сформував розширений витяг зі свого електронного військово-облікового документу («Розширені дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів»), в якому зазначена наступна інформація, зокрема: категорія обліку - військовозобов'язаний; ІНФОРМАЦІЯ_7 (Донецьк); дата взяття на облік - 21 лютого 2009 року; зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ; адреса проживання - АДРЕСА_2 .
Позивач, виявивши невідповідності відомостей, що зазначені у військовому квитку, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, звернувся до відповідача з відповідною заявою.
Так, 06 жовтня 2025 року позивач склав заяву від 06 жовтня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій, посилаючись на розбіжності між паперовим та електронним військово-обліковими документами, просив, зокрема внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення його з військового обліку згідно з п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» на підставі відомостей, що зазначені в його військовому квитку серії НОМЕР_1 .
До заяви додав: копію паспорту, копію реєстраційного номера облікової картки платника податків; копію свого військового квитка; копію пенсійного посвідчення; копію електронного військово-облікового документа; копію розширеного витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Зазначена заява з доданими до неї документами були направлені відповідачу наступними способами:
1) 07 жовтня 2025 року в електронному вигляді - на офіційну електронну пошту відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 ; заява та документи підписані електронним цифровим підписом позивача (підтверджується скріншотом про надіслання);
2) 08 жовтня 2025 року в паперовому вигляді - на адресу фактичного місцезнаходження відповідача засобами поштового зв'язку (підтверджується накладною АТ «Укрпошта» від 08 жовтня 2025 року № 4900800184385, описом вкладення та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 08 жовтня 2025 року); заява підписана, додатки у встановленому законом порядку засвідчені підписом позивача.
Заява надійшла до відповідача та зареєстрована ним: заява в електронному вигляді - 07 жовтня 2025 року за вхідним № 8807, заява в паперовому вигляді - 13 жовтня 2025 року за вхідним № 8951.
На заяву відповідачем надані відповіді від 14 жовтня 2025 року № 09/4523 та, відповідно, від 23 жовтня 2025 року № 09/4669 - на ім'я ОСОБА_2 , в яких повідомлено, що зазначеній особі необхідно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до фактичного місця проживання.
Зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів внесені не були.
Судом також встановлено, що 28 лютого 2022 року особова справа та послужна картка ОСОБА_1 як такі, що «не мають культурної цінності та втратили практичне значення», комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 були знищені, про що складено акт від 28 лютого 2022 року № 652 «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду».
Як пояснив відповідач, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року № 932 «Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів» позивача на військовий облік було взято автоматично.
Станом на 11 грудня 2025 року в обліковій картці позивача ІКС «Оберіг» (що надана відповідачем) статус позивача як порушника правил військового обліку чи порушення законодавства про мобілізацію відсутній; наявна службова відмітка: «Автоматичне взяття на облік згідно змін від 01.02.25 до постанови КМУ №932».
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє і натепер.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.
Пунктом 2 зазначеного Порядку визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо:
фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;
здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами;
подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 9 цього Положення визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку);
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи;
звертаються до Національної поліції або її територіальних підрозділів щодо надання відомостей стосовно призовників про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості;
звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення;
Відповідно до абз. 9 п. 11 цього Положення районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема:
забезпечують ведення Реєстру (Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервісті) та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони;
надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.
Отже, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, хоча і не є юридичними особами, проте вони законодавством наділені публічно-владними управлінськими функціями, у зв'язку з чим є суб'єктами владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства (п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу).
Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти).
Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру (ч. 1 ст.5 Закону).
Адміністратор Реєстру обробляє відомості про призовників, військовозобов'язаних та резервістів від імені держателя Реєстру. Для цього із складу підпорядкованих йому органів визначаються органи адміністрування Реєстру та органи ведення Реєстру (ч. 3 ст.5 Закону).
Такі електронні системи (застосунки) як «Оберіг» та «Резерв+» законодавством не передбачені.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:
1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Особам, які працюють з базами даних Реєстру, заборонено вимагати, обробляти та використовувати будь-яку інформацію, не передбачену законодавством (ч. 3 ст. 6).
У разі відсутності окремих відомостей до Реєстру вноситься відмітка про їх відсутність (ч. 4 ст. 6).
Статтею 7 зазначеного Закону визначено, що належить до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Згідно зі ст. 8 зазначеного Закону до службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать:
1) відомості про виконання військового обов'язку;
2) відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи);
3) відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу";
4) відомості про участь у бойових діях.
Відповідно до ст. 9 зазначеного Закону призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право:
1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Призовник, військовозобов'язаний та резервіст зобов'язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 затверджені Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і Форма військово-облікового документа.
Згідно з п. 4 зазначеного Порядку військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):
в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);
у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.
Пунктом 4 зазначеного Порядку визначено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Позивач, виявивши невідповідності відомостей, що зазначені у військовому квитку, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, звернувся до відповідача з відповідною заявою.
Вважав, що в Реєстрі має бути відмітка про виключення його з військового обліку згідно з п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», оскільки така відмітка з 25 грудня 2015 року наявна у його військовому квитку.
Питання взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього врегульовано статтею 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 зазначеного Закону виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.
Отже, особи, визнані непридатними до військової служби, не повинні проходити повторну військово-лікарську комісію (як помилково вважав відповідач), оскільки вони виключаються з військового обліку.
Оскільки позивач як особа, яка визнана непридатною до військової служби, виключений з військового обліку згідно з п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону, про що в його військовому квитку містяться відповідні відмітки, тому аналогічні відомості (а не протилежні) мали бути занесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, чого відповідачем зроблено не було.
Вказані розбіжності між паперовим та електронним військово-обліковими документами помилково не були усунуті і за заявою позивача, що призвело до порушення прав позивача.
З огляду на наведене порушені права позивача підлягають захисту шляхом задоволення позову шляхом, який гарантував би повне їх відновлення (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Посилання представника відповідача на відсутність у нього відповідних документів через знищення особової справи позивача на початку введення в України воєнного стану, - є неприйнятними, оскільки паперовий військово-обліковий документ позивача, заповнений належним чином, містить відповідні записи, щодо яких і звернувся позивач, такий документ є чинним. Його засвідчена копія була надана відповідачу разом із заявою. Порядок засвідчення копій документів (визначений п. 5.26 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів» (набрав чинності з 01 вересня 2021 року)) позивачем дотриманий.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 1 ст. 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 132 цього Кодексу визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 вказаного Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивач подав заяву, в якій просив стягнути з відповідача на його користь судовий збір в сумі 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 134 вказаного Кодексу витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Верховний Суд в постанові від 21 січня 2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що Кодекс адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
При цьому відповідно до ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.ч. 6 та 7 ст. 134 Кодексу у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Європейський суд з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У п. 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. зазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Верховний Суд в постановах від 21 січня 2021 року в справі №280/2635/20, 21 січня 2021 року в справі № 120/3929/19-а звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний правовий висновок викладений також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Згідно з правилами оцінки доказів, що встановлені ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачем до суду подані: договір від 02 жовтня 2025 року №02/10 про надання правової допомоги, відповідно до п. 4.2 якого гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою; додаткову угоду від 02 жовтня 2025 року № 1 до зазначеного договору, в якій гонорар адвоката визначений у вигляді фіксованої суми 15 000 грн. та зазначено, що він виплачується адвокату протягом 5 робочих днів з дня укладання цієї додаткової угоди; детальний опис робіт (наданих послуг) від 27 листопада 2025 року на суму 15 000 грн.; акт виконаних робіт (наданих послуг) від 27 листопада 2025 року; ордер та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Витрати за надану професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн. позивачем оплачені, що підтверджується платіжною інструкцією від 07 жовтня 2025 року.
Суд не вправі надавати оцінку умовам договору (зокрема вартості наданих адвокатом послуг), що погоджені сторонами договору в підписаних на виконання договору документах.
Разом з тим, враховуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі процесуальні правила оцінки доказів, правову позицію Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, а також принцип співмірності, критерій розумності заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу і фінансовий стан обох сторін, один з яких є суб'єктом владних повноважень, який виконує важливі завдання, пов'язані із введенням в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану, який діє і натепер (Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ), на що потребує додаткового фінансування з Державного бюджету України (на відміну від мирного часу), суд вважає за необхідне зменшити вартість витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, предмет спору у цій справі не є складним (справа віднесена до справ незначної складності), не містить багато спірних правовідносин, не потребує складних правових досліджень, вивчення великого обсягу фактичних даних та аналізу великої кількості первинних документів, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
Враховуючи зазначене, правило щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу поширюється на суму таких витрат, яка з урахуванням наведеної позиції суду становить 2 000 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому судові витрати позивача в загальній сумі 2 968,96 грн. (оплачений позивачем судовий збір в розмірі 968,96 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.), підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Решта судового збору в сумі 242,24 грн. як зайве сплачена за подання даного позову в електронній формі може бути повернута позивачу з бюджету за її заявою (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
При обчисленні розміру судового збору судом враховані положення ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», згідно з якими при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за його заявою від 06 жовтня 2025 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пп. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» згідно з його військовим квитком серії НОМЕР_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) здійснені ним документально підтверджені судові витрати: судовий збір в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 (дев'яносто шість) коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 грн.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 15 грудня 2025 року.
Суддя Т.В. Логойда