Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 грудня 2025 року Справа№640/19822/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Державної установи "Центр пробації", в якій просила:
визнати протиправною бездіяльність щодо нездійснення нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн щомісячно, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 30.06.2022;
стягнути додаткову винагороду в розмірі 125 357,14 гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», починаючи з 24.02.2022 по 30.06.2022.
Згідно з позовом відповідач протягом спірного періоду протиправно не здійснив нарахування та виплати додаткової винагороди, що встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" . За доводами позивача, у спірний період постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, із врахуванням внесених змін постановами Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 та від 07.07.2022 № 793, визначалося виплату додаткової винагороди в розмірі до 30 000,00 грн з розрахунку в місяць особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», до якого в першій редакції було включено Київську область.
Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, підстави незгоди із позовом визначив у наданому до суду відзиві. Згідно з відзивом підстави для виплати позивачу додаткової винагороди за спірний період відсутні, позаяк, право на таку виплату мають особи, які несуть службу, тобто, заступають у наряд, чергування, при цьому, не всі працівники установи мають посадові завдання та обов'язки дотичні до несення служби. Крім того, зазначено про відсутність коштів на виплату зазначеної винагороди.
У відзиві, наданому до суду 24.04.04.2025 відповідач зазначив, що із врахуванням преамбули Постанови від 28.02.2022 № 168 та змін внесених Законом України «По внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування питань, пов'язаних із військовополоненими в особливий період», прийнятим 24.03.2022, до ст. 12 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» щодо дії воєнізованих підрозділів у складі органів та установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, зауважив на тому, що право на отримання такої винагороди мають особи рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, що беруть участь у відсічі збройної агресії проти України та охороні органів виконання покарань.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, цю справу передано на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.04.2025 прийнято до провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації", розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позивач, ОСОБА_1 , наказом Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції (відповідач у справі) від 22.06.2018 № 52/к «Про особовий склад» призначена на посаду інспектора сектору з 23.06.2018 по Києво-Святошинському районному відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м Києві та Київській області.
Наказом Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції від 27.06.2018 № 68/к «Про особовий склад» по Києво-Святошинському районному відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м Києві та Київській області позивача переведено тимчасово на посаду інспектора відділу з 01.07.2018.
Згідно з наказом від 04.12.2020 № 274/к позивача з 07.12.2020 переведено на посаду інспектора Києво-Святошинського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м Києві та Київській області.
Відповідно до наказу Державної установи «Центр пробації» від 04.08.2021 № 657/од-21 змінено назву Києво-Святошинського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м Києві та Київській області на Фастівський районний відділ № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у м Києві та Київській області.
На підставі наказу Державної установи «Центр пробації» від 21.09.2022 № 417/к позивача, що на той час обіймала посаду інспектора Фастівського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, звільнено з посади за власним бажанням з 10.10.2022.
Згідно наданих позивачем відомостей про доходи ( від 23.09.2022 № 8/2-177) спірна додаткова винагорода їй не виплачувалася, що вбачається з розмірів виплаченого грошового забезпечення.
За наданим розрахунковим листком за жовтень 2022 року при звільненні таку допомогу позивачу також не виплачено.
04.10.2022 позивач звернулась із заявою до Державної установи «Центр пробації» щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 за період з 24.02.2022 по 30.06.2022.
Листом від 02.11.2022 № 3761/11/Ян-22, відповідач повідомив про те, шо позивач не залучалася до виконання завдань, передбачених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів та повідомив, що накази про нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 не видавалися.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим №2102-IX, на всій території України введений воєнний стан.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», пунктом 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно з пунктом 5 цієї постанови вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 №350, що набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022, до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 внесено зміни шляхом доповнення абзацу першого після слів «та поліцейським» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка»».
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 №754, що набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022, в абзаці першому пункту 1 постанови Кабінет Міністрів України №168 слова “які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка» замінено словами “які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793, що набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022, .в абзаці першому пункту 1 постанови Кабінет Міністрів України №168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
В решті зміст пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 в частині, що стосується виплати додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 24.02.2022 по 30.06.2022) не змінювався.
Частиною першою статті 6 Закону України від 23.06.2005 №2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» встановлено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
За приписами частини першої статті 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).
Відповідно до частини другої цієї статті служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (частина друга статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»).
Частиною п'ятою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» обумовлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до приписів частини першої статті 24 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.
У частині першій статті 2 Закону України від 05 лютого 2015 року №160-VIII «Про пробацію» (далі - Закон №160-VIII) визначено, що пробація - це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого; орган пробації - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації; персонал органу пробації - працівники, які відповідно до повноважень, визначених цим Законом та іншими законами України, виконують завдання пробації.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону №160-VIII права, обов'язки, відповідальність, правовий та соціальний захист персоналу органу пробації визначаються Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та цим Законом.
Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5 (далі Порядок №925/5).
Пунктом 3 розділу І Порядку № 925/5 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом першим пункту 4 розділу І Порядку №925/5 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які займають штатні посади в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров'я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
У частині першій статті 2 Закону України від 05.02.2015 №160-VIII «Про пробацію» визначено, що пробація - це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого; орган пробації - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації; персонал органу пробації - працівники, які відповідно до повноважень, визначених цим Законом та іншими законами України, виконують завдання пробації.
Центр пробації утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 №655-р та наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2017 №4322/5.
Наказом Міністерства юстиції України від 08.12.2020 №4242/5 затверджено Положення про Державну установу «Центр пробації» (далі - Положення), відповідно до пункту 1 якого Центр пробації є неприбутковою державною установою, створеною для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації діяльності уповноважених органів з питань пробації, що належить до сфери управління Мін'юсту.
Пунктом 6 Положення передбачено, що у структурі Центру пробації функціонують відокремлені структурні підрозділи (далі - Філії), до складу яких входять уповноважені органи з питань пробації. Філії не є юридичними особами та здійснюють частину делегованих функцій Центру пробації відповідно до мети (цілей), завдань та функцій.
Згідно з пунктом 7 Положення до складу Центру пробації входять працівники, які працюють за трудовим договором, та особи начальницького складу, що були переведені з Державної кримінально-виконавчої служби України.
Предметом спору у цій справі є виплата додаткової винагороди, яка є складовою грошового забезпечення в період з 24.02.2022 по 30.06.2022.
Під час вирішення питання дотримання строку звернення до суду суд виходить із такого
Строк звернення до суду про стягнення належної працівнику заробітної плати (грошового забезпечення) визначений ст.233 КЗпП України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Разом з тим, позивачем заявлено вимоги, які стосувалися виплати додаткової винагороди до 19.07.2022.
11.12.2025 рішенням Великої палати Конституційного Суду України ухвалено Рішення № 1-р/2025, яким положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у частині, яка стосується строку звернення працівника до суду з вимогами по виплату заробітної плати та інших належних йому суд, визнано неконституційними та встановлено, що таке положення втрачає чинність із дня ухвалення цього рішення.
Таким чином, враховуючи предмет спору у цій справі, дату звернення з позовом до суду, суд вважає безпідставними аргументи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Щодо права позивача на виплату додаткової винагороди, суд зазначає наступне.
Згідно з матеріалами справи, позивач у спірний період (з 24.02.2022 по 30.06.2022) проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби, а саме, в Фастівському районному відділі № 1 філії Державної установи "Центр пробації" у м. Києві та Київській області на посаді інспектора у спеціальному званні лейтенант внутрішньої служби.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2023 у справі №160/11851/22 вже сформував висновок щодо застосування пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 у подібних правовідносинах, яку надалі підтримано Верховним Судом у постановах від 18.01.2024 у справі № 200/297/23 та від 25.01.2024 у справі №520/8343/22.
Зокрема, у справі №520/8343/22 Верховний Суд відхилив аргументи Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про те, що позивач не набув право на отримання додаткової допомоги, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, позаяк ним не надано підтверджуючих документів, які свідчать про залучення його до несення служби та забезпечення діяльності щодо спрямування та координації установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, які перебували в умовах постійної небезпеки та ризику, у тому числі, в районі ведення воєнних дій, тимчасової окупації та оточення, які на той час були розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надавалась допомога в рамках програми «єПідтримка».
У аспекті вказаного колегія суддів у справі №520/8343/22 зауважила, що у постанові від 02.11.2023 у справі № 160/11851/22 Верховний Суд, відповідаючи на доводи Державної установи «Центр пробації» щодо права на отримання додаткової винагороди лише особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які саме несуть службу в органах та установах зазначеної Служби виснував, що у цьому випадку поняття «несення служби», яке зазначено у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, тотожні поняттю «проходження служби». Оскільки, законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, немає ніяких підстав вважати, що вони службу не несуть. При цьому, Суд зауважив, що положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді, тощо. Отож, постанова Кабінету Міністрів України №168 (у редакції від 22.03.2022) не ставить у залежність отримання додаткової винагороди від залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби від виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану, як про це вказує відповідач.
Вказані висновки були підтримані Верховним Судом і у постанові від 18.01.2024 у справі №200/297/23.
Крім того, у постанові від 18.01.2024 Верховний Суд констатував про безпідставність доводів Державної установи «Центр пробації» про те, що за відсутності відповідних наказів командирів (начальників), на підставі яких здійснюється виплата додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, відсутні і підстави для нарахування та виплати такої винагороди, позаяк, вказане свідчить лише про допущення протиправної бездіяльності, а не про відсутність права у позивача на таку винагороду.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд відхилив аргументи Міністерства юстиції України, викладені у відзиві на касаційну скаргу, щодо відмінності терміну «несення служби» від «проходження служби», з посиланням на пункт 5 глави 13 розділу ІІ Порядку №925/5, оскільки таке визначення наведене лише в підпункті 5 пункту 13 «Порядок преміювання осіб рядового і начальницького складу» розділу ІІ «Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу» Порядку №925/5 і стосується саме преміювання. Аналіз змісту указаної норми свідчить про вузьке використання цього поняття лише в аспекті виконання службових обов'язків особами рядового і начальницького складу в нічний час, що жодним чином не стосується предмету спору у справі, що розглядається.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2024 року у справі №160/10532/22.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, у редакції, чинній в період з 24.02.2022 по 30.06.2022, із врахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 та від 01.07.2022 № 754, визначав виплату додаткової винагороди в розмірі до 30 000,00 гривень в розрахунку на місяць в період з 24.02.2022 по 01.06.2022 - особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», в період з 01.06.2022 по 30.06.2022 особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Разом з тим, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка" згідно з додатком, у якому значиться Київська область.
В Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 29.06.2022, що затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 Київську область не зазначено.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що позивач у період з 24.02.2022 по 30.06.2022 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби, а саме, в Державній установі "Центр пробації" на посаді інспектора відділу Фастівського районного відділу філії "Центру пробації" у м. Києві та Київській області у спеціальному званні лейтенант внутрішньої служби, суд дійшов до висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Міністрів України №168, за період 24.02.2022 до 01.06.2022 (ураховуючи внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 ).
Разом з тим, позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період з 01.06.2022 по 30.06.2022, не підлягають задоволенню, враховуючи, що у цей період Київська область не була віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, не здійснивши нарахування та виплати позивача додаткової винагороди розміром до 30 000,00 грн в розрахунку на місяць за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 припустився протиправної бездіяльності, з огляду на що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, за червень 2022 року, то підстави для її нарахування відсутні, оскільки умови виплати зазначеної винагороди були змінені постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача додаткової винагороди в сумі 125 357,14 грн суд зазначає наступне.
За загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
За змістом Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» і Порядку № 925/5 нарахування грошового забезпечення для осіб рядового і начальницького складу уповноваженим органом з питань пробації належить до компетенції відповідача, як органу, який здійснював виплату позивачу його грошове забезпечення під час проходження нею служби. Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачці додаткову винагороду, встановлену Постановою № 168.
З огляду на вказане та враховуючи відсутність матеріалах справи документів щодо відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця, що унеможливлює обчислення судом розміру невиплаченої позивачу винагороди суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача в цій частині.
Разом з тим, частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 07.02.2020 у справі № 826/11086/18).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, встановлену Постановою № 168, в розмірі 30000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 24.02.2022 по 31.05.2022.
З урахуванням наведеного заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів до Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо нарахування та виплати в період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України ««Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»» від 28.02.2022 року №168.
Зобов'язати Державну установу «Центр пробації» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період 24.02.2022 року по 31.05.2022 року додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України ««Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»» від 28.02.2022 року №168, у розмірі до 30000 гривень в розрахунку на місяць.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 (позивач) - адреса: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1
Державна установа «Центр пробації» (відповідач), адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, код ЄДРПОУ: 41847154
Суддя А.С. Михайлик