Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 грудня 2025 року Справа№200/8585/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Отрох Алли Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
06 листопада 2025 року адвокат Отрох Алла Володимирівна в інтересах ОСОБА_1 , позивача, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 124 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 рок №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
За змістом викладеного відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03 березня 2025 року №64 позивачу нараховано грошову компенсацію всього за 124 дні: невикористаної щорічної основної відпустки у розмірі 96 календарних днів за 2022-2025 роки; невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 28 календарних днів за 2024-2025 роки. Проте, відповідачем не враховано додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки.
Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, проти задоволення заявлених позивачем вимог не заперечував.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Вирішено ряд процесуальних питань.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року повторно витребувано у відповідача визначені судом докази по справі.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .
Позивач має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи та не оскаржується відповідачем.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03 березня 2025 року №64 лейтенанта ОСОБА_1 , командира 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 25 лютого 2025 року №43 з військової служби у відставку за підпунктом «б» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби. Вважати таким, що 03 березня 2025 року справи та посаду здав і вибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 на військовий облік. З 03 березня 2025 року виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
Крім того, у вказаному наказі зазначено, що основну щорічну відпустку за 2022 рік не використав, за 2023 рік використав тривалістю 10 календарних діб, за 2024 рік не використав, за 2025 рік використав тривалістю 7 календарних діб. Відповідно до абзацу другою пункту 14, 20 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та згідно пункту 3 розділу XXXI «Порядку виплат грошовою забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26 червня 2018 року №745/32197 виплатити грошову компенсацію за 96 (дев'яносто шість) діб невикористаної основної щорічної відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025 роки. Згідно пункту 6 розділу XXXI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26 червня 2018 року №745/32197 виплатити компенсацію за не використану додаткову відпустку передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, таран та їх соціальною захисту», як учаснику бойових дій в кількості 28 діб за 2024, 2025 роки.
Вислуга років станом на 03 березня 2025 року у Збройних Силах становить: календарний строк служби 03 роки 10 місяців 19 днів: час навчання у цивільних навчальних закладах - 02 роки 06 місяців 00 днів; загальна вислуга років 06 років 04 місяці 19 днів.
07 серпня 2025 року представник позивача в інтересах останнього звернулась із адвокатським запитом вих.№НВ/807039/00 до Військової частини НОМЕР_4 , в якому серед іншого просила:
1. Надати довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 , за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , з урахуванням відомостей про нарахування додаткової грошової винагороди.
2. Надати інформацію чи було враховано додаткову грошову винагороду, отриману ОСОБА_1 , при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустки за 2022-2025.
3. Надати інформацію чи перебуває Військова частина НОМЕР_1 на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_5 (період перебування на фінансовому забезпеченні).
07 серпня 2025 року представник позивача в інтересах останнього звернулась із адвокатським запитом вих.№НВ/807039/01 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому серед іншого просила надати довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 , за період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 (з квітня 2022 року по липень 2022 року), з урахуванням відомостей про нарахування додаткової грошової винагороди.
14 серпня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 листом вих.№12/2/764 надав відповідь на запит від 07 серпня 2025 року №НВ/807039/01 (Вх.№О-641 від 08 серпня 2025 року) стосовно надання інформації та документів, та надано інформацію щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2022 рік.
11 вересня 2025 року командир Військової частини НОМЕР_4 листом вих.№1488/16/6209 надав відповідь на запит від 07 серпня 2025 року №НВ/807039/00, довідку про доходи (грошове забезпечення) ОСОБА_1 за період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 . Також, проінформував, що додаткова винагорода при нарахуванні та визначенні розміру грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустки за 2022-2025 роки до уваги не бралася (наказ МОУ від 07 червня 2018 року №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»). Військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні у Військової частини НОМЕР_5 .
06 жовтня 2025 року представник позивача в інтересах останнього звернулась із адвокатським запитом вих.№НВ/807039/02 до Військової частини НОМЕР_4 , в якому серед іншого просила:
1. Надати довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 , за весь період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 та перебування на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_5 (а саме в період з липня 2022 року по вересень 2023 року), з урахуванням відомостей про нарахування додаткової грошової винагороди.
2. Надати інформацію чи було враховано додаткову грошову винагороду, отриману ОСОБА_1 , при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустки за 2022-2025.
20 жовтня 2025 року командир Військової частини НОМЕР_4 листом вих.№1488/16/7580 надав відповідь на запит від 06 жовтня 2025 року №НВ/807039/02, вказавши, що згідно статті 1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Відповідно до частини першої статті 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (стаття 10-1 пункт 14) у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Роз'яснено, що у період проходження військової служби та перебування ОСОБА_1 на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_5 з 22 березня 2022 року і до моменту виключення зі списків особового складу нарахування грошової компенсації за календарні дні невикористаної щорічної основної та щорічних додаткових оплачуваних відпусток складає 96 днів за невикористану основну відпустку за 2022-2025 роки та 28 днів за щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій. Компенсація за невикористану відпустку військовим нараховується як середньоденне грошове забезпечення, помножене на кількість днів невикористаної відпустки. Розрахунок включає посадовий оклад, надбавки, доплати.»
Також відповідно до запиту надано адресатові картку особового рахунку грошового забезпечення та довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за весь період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 та перебування на фінансовому забезпечення Військової частини НОМЕР_5 (а саме за період з 01 липня 2022 року по 06 серпня 2023 року).
Відповідно до довідок про доходи ІНФОРМАЦІЯ_4 , Військової частини НОМЕР_6 від 08 вересня 2025 року вих.№1063 та від 15 вересня 2025 року вих.№1091 про доходи ОСОБА_1 у період з квітня 2022 року по березень 2025 року позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у періоди: з квітня 2022 року по червень 2023 року, у серпні 2023 року, у жовтні 2023 року, у грудні 2023 року, з лютого 2024 року по січень 2025 року, що не заперечується відповідачем.
Відтак, у матеріалах справи відсутні докази здійснення нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки за 2024-2025 роки, виплату якої передбачено наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03 березня 2025 року №64, з урахуванням додаткової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Відповідачем не заперечується факт нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані за 96 діб щорічної основної відпустки та 28 діб додаткової відпустки за 2024-2025 роки без урахування додаткової винагороди, яка нараховувалась на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою-четвертою статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №260), у пункті 2 розділу І якого внормовано, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Водночас, у пункті 16 розділу І Порядку №260 визначено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено й по теперішній час.
Підпунктом 2 пунктом 4 зазначеного Указу постановлено Кабінету Міністрів України невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
На виконання вказаного Указу Президента України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», яка застосовується з 24 лютого 2022 року, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн. щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Надалі до цієї Постанови неодноразово вносилися зміни та доповнення, у тому числі, й до пункту 1.
Згідно з пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Згідно з абзацом першим пункту 8 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки» передбачені такі види щорічних відпусток, як: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 16-2 вказаного Закону учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».
Як встановлено судом вище, в наказі відповідача від 03 березня 2025 року №64 зазначено серед іншого виплатити позивачу грошову компенсацію за 96 діб невикористаної основної щорічної відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025 роки та за не використану додаткову відпустку, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, таран та їх соціальною захисту», як учаснику бойових дій в кількості 28 діб за 2024, 2025 роки.
Водночас, за своєю правовою природою щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 6 розділу ХХХІ Порядку №260 (у редакції Наказу Міністерства оборони №566 від 26 вересня 2023 року) розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів
Надалі, наказом Міністерства оборони України від 15 січня 2025 року №23, який набрав чинність 25 лютого 2025 року, затверджено зміни до Порядку №260, серед яких, зокрема у пункті 6 розділу XXXI Порядку №260 після словосполучення «щомісячних додаткових видів грошового забезпечення» доповнено новим словосполученням «, крім винагород».
Таким чином, з 25 лютого 2025 року пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 передбачав, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Як встановлено судом вище, під час обчислення позивачу розміру грошової компенсації за невикористані дні відпустки додаткова винагорода передбачена Постановою №168 відповідачем не враховувалась.
Вирішуючи питання, чи підлягає включенню додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, суд зазначає, що за правилами пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 15 січня 2025 року №23, який набрав чинність 25 лютого 2025 року) до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).
Враховуючи, що позивача звільнено з військової служби 03 березня 2025 року, тобто на дату, коли пунктом 6 розділу ХХХІ Порядку №260 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 15 січня 2025 року №23, який набрав чинність 25 лютого 2025 року) встановлено, що до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки, не включаються винагороди, тому є підстави вважати, що відповідач діяв у передбаченому порядку.
Водночас, висновки Верховного Суду, які викладено в постанові від 23 вересня 2024 року по справі №240/32125/23, не є релевантними до спірних правовідносин у даній справі, оскільки Верховний Суд у вказаній постанові застосував пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 у редакції, яка не містила застережень щодо урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації.
В той же час, спірні правовідносини, що є предметом дослідження судом у цій справі, стосуються дій відповідача вже в період редакції пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260 від 25 лютого 2025 року, яким передбачено, що до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду.
Крім того, як встановлено судом вище, позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у періоди: з квітня 2022 року по червень 2023 року, у серпні 2023 року, у жовтні 2023 року, у грудні 2023 року, з лютого 2024 року по січень 2025 року.
Відтак, суд висновує, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто, з урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.
Також, суд зазначає, що інші наведені представником позивача у позовній заяві аргументи, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 9 грудня 1994 року №18390/91) вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
У рішенні «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто, мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову адвоката Отрох Алли Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Повний текст рішення складено та підписано 15 грудня 2025 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна