Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 грудня 2025 року Справа№200/8117/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 , фактичне: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразилися у не внесенні відомостей про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, електронних систем «Оберіг» та «Резерв+»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, електронних систем «Оберіг» та «Резерв+»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити заходи щодо зняття ОСОБА_1 з Розшуку в якості особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.
Ухвалою від 27 жовтня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач 15.07.2003 був виключений з військового обліку як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до підпункту г пункту 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», то з цієї дати він є звільненим від виконання військового обов'язку як особа, що в силу закону вважається непридатною до проходження військової служби. Факт виключення позивача з військового обліку свідчить про те, що позивач більше не є військовозобов'язаним та, відповідно, не може бути призваний на військову службу під час мобілізації відповідно до частини 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ та статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував, зазначив, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають усі військовозобов'язані громадяни України, які досягли 25-річного віку. Водночас Закон № 2232-ХІІ не містить обмежень щодо кількості раз взяття на військовий облік у випадку, якщо особа раніше перебувала на військовому обліку призовників. Тобто громадянин України, який раніше перебував на військовому обліку призовників, і був виключений з військового обліку військовозобов'язаних, підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у разі, якщо підстави, за якими він був виключений, відпали. Відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції від 18.05.2024 стаття 37 наразі не передбачає виключення з військового обліку за скоєння особливо тяжких злочинів, що у свою чергу розширює можливості громадянина та повертає права і обов'язки, яких громадянин можливо був позбавлений попередніми редакціями закону. Відповідно громадяни, які раніше були виключені з військового обліку військовозобов'язаних за скоєні тяжкі злочини згідно Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції чинній до 17.05.2024, підлягають взяттю на військовий облік, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач був виключений з військового обліку 15.07.2003 року згідно зі ст. 37 п. 5 пп. «Г» Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Відповідно до записів у довідці замість військового квитка від 29.05.1997 року ОСОБА_1 знаходився на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 та відповідно до печатки був виключений з військового обліку 15.07.2003 року.
Відповідно до електронного військово-облікового документу із застосунку «Резерв+» Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 в категорії «військовозобов'язаний».
05.09.2025 року позивачем було подано особисту заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_6 ) від 28.08.2025 року щодо внесення в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку громадянина ОСОБА_1 з доданими до неї документами - копією паспорта та тимчасового посвідчення з відмітками про виключення. Відповідачем відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку не були внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що не заперечується сторонами у справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII (далі Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно із частиною 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.5 ст. 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок №1487, в редакції від 18.05.2024, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (п.3 Порядку №1487).
Відповідно до п.20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Військово-обліковими документами є для військовозобов'язаних є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
Згідно п.22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону № 2232-ХІІ.
Абзацом третім пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
Відтак до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить взяття та виключення військовозобов'язаних з військового обліку.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Абзацом п'ятим частини дев'ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовозобов'язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Згідно з абзацами сьомим і дев'ятим пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній з 18.05.2024) взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають громадяни України:
які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;
які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.
З вищевикладеного слідує, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають усі військовозобов'язані громадяни України, які досягли 25-річного віку. Водночас Закон № 2232-ХІІ не містить обмежень щодо кількості раз, взяття на військовий облік у випадку, якщо особа раніше перебувала на військовому обліку призовників.
Тобто громадянин України, який раніше перебував на військовому обліку призовників, і був виключений з військового обліку військовозобов'язаних, підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у разі, якщо підстави, за якими він був виключений, відпали.
Не є спірною обставиною між сторонами те, що позивача виключено з військового обліку відповідно до підпункту г пункту 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину), в редакції, чинній на час його виключення з військового обліку, а саме 15.07.2003.
Суд зазначає, що статтею 37 Закону № 2232-XII у редакції, яка діяла на момент виключення позивача військового обліку, було визначено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
Разом з цим, 18.05.2024 внесено зміни в Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу», та нова редакція статті 37 вже не містить такої підстави для виключення з військової служби, як виключення громадян України раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину:
“Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі».
З наведеного слідує, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку призовників та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
Отже, з набранням чинності змін до Закону № 2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка набула статусу військовозобов'язаного, відтак, підстави для виключення позивача з військового обліку як раніше засудженого до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину у розумінні приписів підпункту г пункту 5 статті 37 Закону № 2232-ХІІ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку №1487 відсутні.
Крім того, суд зазначає, що згідно пункту 4 розділу “Загальні питання» Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
- особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
- засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.
Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем було правомірно поновлено позивача на обліку військовозобов'язаних.
Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимог є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 , фактичне: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.
Рішення ухвалене та повне судове рішення складене 15 грудня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар