26 листопада 2025 рокуСправа №160/17497/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кучми К.С.
при секретарі судового засідання - Казаковій Л.А.
за участю:
представника позивача - Скочко О.А.
представника відповідача - Михайловської А.Р.
представника третьої особи - Терещенко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дніпровська міська рада про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,
Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області:
1) №0253181-2411-0466-UA12020010000033698 від 04.04.2024 р. на суму 16 974,84 грн.;
2) №0253190-2411-0466-UA12020010000033698 від 04.04.2024 р. на суму 35 364,25 грн.;
3) №0253192-2411-0466-UA12020010000033698 від 04.04.2024 р. на суму 538,36 грн.;
4) №0253193-2411-0466-UA12020010000033698 від 04.04.2024 р. на суму 18 387,92 грн.;
5) №0253182-2411-0466-UA12020010000033698 від 04.04.2024 р. на суму 615,13 грн.;
6) №0253185-2411-0466-UA12020010000033698 від 04.04.2024 р. на суму 16 807,93 грн.;
7) №0253186-2411-0466-UA12020010000033698 від 04.04.2024 р. на суму 6 147,11 грн.;
8) №0253194-2411-0466-UA12020010000033698 від 04.04.2024 р. на суму 4 135,92 грн.;
9) №0253196-2411-0466-UA12020010000033698 від 04.04.2024 р. на суму 5 379,97 грн.;
10) №0253198-2411-0466-UA12020010000033698 від 04.04.2024 р. на суму 775,08 грн.;
11) №0253172-2411-0466-UA12020010000033698 від 04.04.2024 р. на суму 565,75 грн.;
12) №0253173-2411-0466-UA12020010000033698 від 04.04.2024 р. на суму 19 323,41 грн.;
13) №0253175-2411-0466-UA12020010000033698 від 04.04.2024 р. на суму 4 346,33 грн.;
14) №0253176-2411-0466-UA12020010000033698 від 04.04.2024 р. на суму 5 653,67 грн.;
15) №0253177-2411-0466-UA12020010000033698 від 04.04.2024 р. на суму 5 286,70 грн.;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0023577-1305-0436 від 08.08.2024 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що в травні 2025 року представник позивача отримала копію рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року у справі № 160/33373/24. Ознайомившись з матеріалами вказаної справи, їй стало відомо про існування податкових повідомлень-рішень, якими визначено податкові зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за податкові періоди 2021 - 2023 роки, та за періоди 2017 - 2020 роки, про наявність податкового боргу. Але, ані податкові повідомлення-рішення, ані податкова вимога на адресу позивача не надходили та відповідно, нею не отримані. З податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погоджується, вважає, що нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є протиправним, оскільки не містять жодних доказів того, яким об'єктом житлової / нежитлової нерухомості вона володіє і з якого розрахунку саме їй нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової / нежитлової нерухомості. Враховуючи, що контролюючим органом не дотримано порядку направлення та вручення актів індивідуальної дії, вищевказані податкові повідомлення-рішення на адресу платника не направлялись, грошове зобов'язання є неузгодженим, відповідно, правові підстави для формування податкової вимоги були відсутні. Крім того, позивач вважає, що відповідач мав розрахувати їй суму податку на нерухоме майно у спірний період щодо наявного у нерухомого майна, з урахуванням пільг з податку на нерухомість на території м.Дніпра, встановлених рішеннями Дніпровської міської ради.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.161 КАС України та запропоновано позивачу протягом десяти днів усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням та доказами поважності причин такого пропуску.
На виконання ухвали суду, позивачем було надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 03.07.2025 року заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом - задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено позивачу строк звернення до суду з позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 30.07.2025 року.
На виконання вимог ухвали суду 21.07.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідно до пп.266.7.2, пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі сформовано податкові повідомлення-рішення від 04.04.2024 року форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:
- податкове повідомлення-рішення №0253181-2411-0466-UA12020010000033698 за 2021 рік на суму 16 974,84 грн.,
- податкове повідомлення-рішення №0253186-2411-0466-UA12020010000033698 за 2021 рік на суму 6147,11 грн.,
- податкове повідомлення-рішення №0253182-2411-0466-UA12020010000033698 за 2021 рік на суму 615,13 грн.,
- податкове повідомлення-рішення №0253185-2411-0466-UA12020010000033698 за 2021 рік на суму 16 807,93 грн.,
- податкове повідомлення-рішення №0253196-2411-0466-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 5 379,97 грн.,
- податкове повідомлення-рішення №0253190-2411-0466-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 18389,41 грн.,
- податкове повідомлення-рішення №0253193-2411-0466-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 18 387,92 грн.,
- податкове повідомлення-рішення №0253198-2411-0466-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 775,08 грн.,
- податкове повідомлення-рішення №0253192-2411-0466-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 538,36 грн.,
- податкове повідомлення-рішення №0253194-2411-0466-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 4135,92 грн.,
- податкове повідомлення-рішення №0253172-2411-0466-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 565,75 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0253173-2411-0466-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 19 323,41 грн.,
- податкове повідомлення-рішення №0253175-2411-0466-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 4 346,33 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0253176-2411-0466-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 5653,67 грн.,
- податкове повідомлення-рішення №0253177-2411-0466-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 5 286,70 грн.
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 04.04.2024 р. за 2021 - 2023 роки, направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на податкову адресу платника, а саме: АДРЕСА_1 та повернуто «Укрпоштою» до контролюючого органу з відміткою про отримання 06.05.2024 року. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення вважаються належним чином врученими позивачу. Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 - 2023 роки проводився в автоматизованому режимі за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України та відповідно до вимог ПК України. Для обчислення розміру податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у 2021 - 2023 роках контролюючим органом використано розміри ставок згідно із діючих рішень Дніпровської міської ради, а саме: від 06.12.2017 р. №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста», від 26.05.2017 р. ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста» та від 13.07.2022 р. № 2/24 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 р. №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста». З огляду на той факт, що рішеннями Дніпровської міської ради від 06.12.2017 р. №12/27 та від 23.05.2018 р. №4/32 не встановлювались нульові ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідач вважає безпідставним застосування до об'єкту нерухомості, що перебуває у власності позивача нульової ставки податку. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 30.07.2025 року задоволено клопотання Дніпровської міської ради про залучення їх в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в цій справі. Залучено до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дніпровську міську раду.
11.08.2025 року до суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача надійшли пояснення, в яких зазначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селиш, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Так, відповідно до ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов?язковим до виконання на відповідній території. За нормою ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними. Вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим, центральним або регіональним органом, якщо це не передбачене законом. Так, відповідно до п.24 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються, зокрема, питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до ПК України. Згідно із ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
В Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що місцеві бюджети мають бути достатніми щодо здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень для забезпечення мешканців відповідних громад якісними публічними послугами. Підвищення ролі місцевих податків і зборів та збільшення їх частки у власних доходах місцевих бюджетів є одним із головних завдань фінансово-бюджетної політики держави. Таким чином, повноваження міської ради щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначення ставок і пільг з цих податків і зборів є конституційним, охоронюваним законом правом та юридично гарантованою можливістю регулювання і управління часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах територіальної громади міста. Статтею 73 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Відтак, прийнятті контролюючим органом, податкові повідомлення-рішення є правомірними та обґрунтованими.
До суду 17.11.2025 року від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: копії договору купівлі-продажу квартири від 03.10.2018 року, копії договору купівлі-продажу квартири від 18.05.2019 року, копії свідоцтва про право власності на домоволодіння від 11.06.1999 року.
26.11.2025 року до суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 26.11.2025 р. щодо належності об'єктів нерухомості №453723463, №453725052.
До суду 26.11.2025 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких останній просив долучити до матеріалів справи копії з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна а саме: нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , квартири, за адресою: АДРЕСА_3 ,
квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
08.10.2025 року проведено та закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача під час судового засідання заперечувала проти задоволення позову повністю, просила суд у його задоволенні відмовити повністю.
В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача просила суд також у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, викладені усно та письмово, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.10.2018 року між позивачем (продавцем) та ОСОБА_2 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу квартири, а саме продавець передав, а покупець прийняв у власність квартиру АДРЕСА_5 .
18.05.2019 року між позивачем (продавцем) та ОСОБА_3 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу квартири, а саме продавець передає квартиру у власність покупця, а покупець приймає зазначене майно і сплачує за нього певну грошову суму, визначену у п.2.1 договору, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .
04.04.2024 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області були винесені спірні податкові повідомлення-рішення:
- №0253181-2411-0466-UA12020010000033698, яким згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 16 974,84 грн., податковий період - 2021 рік;
- №0253190-2411-0466-UA12020010000033698, яким згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 18 389,40 грн., податковий період - 2022 рік;
- №0253192-2411-0466-UA12020010000033698, яким згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 538,36 грн., податковий період - 2022 рік;
- №0253193-2411-0466-UA12020010000033698, яким згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 18 387,92 грн., податковий період - 2022 рік;
- №0253182-2411-0466-UA12020010000033698, яким згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 615,13 грн., податковий період - 2021 рік;
- №0253185-2411-0466-UA12020010000033698, яким згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 16 807,93 грн., податковий період - 2021 рік;
- №0253186-2411-0466-UA12020010000033698, яким згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 6 147,11 грн., податковий період - 2021 рік;
- №0253194-2411-0466-UA12020010000033698, яким згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 4 135,92 грн., податковий період - 2022 рік;
- №0253196-2411-0466-UA12020010000033698, яким згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 5 379,97 грн., податковий період - 2022 рік;
- №0253198-2411-0466-UA12020010000033698, яким згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 775,08 грн., податковий період - 2022 рік;
- №0253172-2411-0466-UA12020010000033698, яким згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 565,75 грн., податковий період - 2023 рік;
- №0253173-2411-0466-UA12020010000033698, яким згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 19 323,41 грн., податковий період - 2023 рік;
- №0253175-2411-0466-UA12020010000033698, яким згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 4 346,33 грн., податковий період - 2023 рік;
- №0253176-2411-0466-UA12020010000033698, яким згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 5 653,67 грн., податковий період - 2023 рік;
- №0253177-2411-0466-UA12020010000033698, яким згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 5 286,70 грн., податковий період - 2023 рік.
08.08.2024 року сформована податкова вимога №0023577-1305-0436, яка була направлена на адресу позивача: АДРЕСА_7 засобами поштового зв?язку.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд доходить наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Положеннями підпункту 54.1 пункту 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
У разі невиконання платником податків обов'язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків.
Відповідні заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як того вимагає частина друга статті 19 Конституції України, якою встановлені критерії поведінки державного органу у сфері публічних відносин.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно із пунктом 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.5 ПК України).
Судом встановлено, що відповідно до положень пункту 59.1 статті 59 ПК України, податковим органом було надіслано позивачу податкову вимогу про сплату боргу за податковою адресою, однак, з незалежних від контролюючого органу причин така податкова вимога була повернута на адресу контролюючого органу.
Згідно із пунктом 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 42.3 статті 42 ПК України визначено, що якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до пунктів 3, 5 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 р. №1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 р. за №124/28254 податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно із пунктом 70.7 статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 р. № 822 затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, яке розроблено відповідно до статей 63 та 70 глави 6 розділу ПК України з метою визначення єдиної методики реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
Пунктом 2 цього Положення визначено, що державний реєстр створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються ПК України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Це Положення регулює відносини, що виникають при реєстрації фізичних осіб, які є громадянами України, іноземцями та особами без громадянства.
Вказаним положенням визначено, що усі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру у порядку, визначеному цим Положенням.
Облік фізичних осіб - платників податків ведеться у Державному реєстрі за реєстраційними номерами облікової картки платника податків, а осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером діючого паспорта громадянина України без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків (до паспортів громадянина України з числа зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта).
Розділом IX цього Положення передбачено порядок подання Заяви про зміну даних, які вносяться до Облікової картки та Повідомлення.
Так встановлено, що фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою №5ДР (додаток 12) або Заяви за формою № 5ДРП (додаток13) відповідно.
Фізичні особи подають зазначені заяви особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання - до контролюючого органу за новим місцем проживання.
Внесення змін до Державного реєстру та окремого реєстру Державного реєстру здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання фізичною особою Заяви за формою № 5ДР або Заяви за формою № 5ДРП до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання). У разі звернення до будь-якого контролюючого органу строк внесення змін до Державного реєстру може бути продовжено до п'яти робочих днів.
В свою чергу, згідно із пунктом 45.1 статті 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Таким чином, вказаними нормами чинного законодавства передбачено обов'язок фізичної особи-платника податків повідомляти податкові органи про зміну податкової адреси.
Спірна податкова вимога направлена позивачу на адресу: вул.Крошки, буд.133, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000.
Докази повідомлення позивачем податкових органів та надання заяви 5ДР про зміну своєї податкової адреси в матеріалах справи відсутні.
Суд зазначає, що в даному випадку адреса позивача для цілей направлення податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень підтверджується відомостями, які були в наявності у контролюючого органу станом на дату прийняття та направлення відповідних рішень, що засвідчується інформацією підрозділу ДПС по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом та є належним джерелом інформації для таких цілей згідно правового висновку Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що міститься у постановах від 28.02.2023 року у справі №160/27532/21, та від 15.02.2023 року у справі №420/26492/21.
З огляду на зазначене, вимога про сплату боргу та податкові повідомлення-рішення надсилались Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області позивачу за останньою відомою податковою адресою: вул.Крошки, буд.133, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, тобто з дотриманням вимог ПК України.
Водночас, жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв'язку, кур'єрська доставка тощо) щодо вручення податкової вимоги.
При цьому, суд зазначає, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов'язку, платник не вправі посилатися на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.09.2019 р. у справі №825/1109/16, від 20.10.2020 року у справі №140/30/20, від 21.10.2021 року у справі №360/4692/19, від 14.07.2022 року у справі № 120/479/21-а, від 26.07.2022 року у справі №640/3437/21.
Крім того, суд зазначає, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.10.2020 року по справі № 813/3922/17, від 14.07.2022 року по справі №120/479/21-а, від 28.02.2023 року по справі № 160/27532/21.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що доводи позивача про наявність підстав для визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 0023577-1305-0436 від 08.08.2024 року в ході судового розгляду цієї справи не знайшли свого підтвердження.
Щодо спірних податкових повідомлень-рішень, суд вказує наступне.
Згідно із пп.14.1.129-1, 14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Відповідно до пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Розділом XII ПК України врегульовано сплату платниками податків податку на майно.
Відповідно до пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
За змістом пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:
а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
В силу пп.266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно із пп.266.5 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України).
Згідно із пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Порядок взаємодії між платником податків та контролюючим органом, зокрема унормований підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 267 ПК України, відповідно до якого платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:
- об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
- розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
- права на користування пільгою із сплати податку;
- розміру ставки податку;
- нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
При цьому абзац другий підпункту 266.7.4 пункту 266.7 статті 266 ПК України встановлює, що у разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
Отже, приведений вище підпункт 266.7.3 пункту 266.7 статті 267 ПК України прямо передбачає, що за наявності розбіжностей між даними податкового органу і даними платника податків, пріоритет мають дані, підтверджені таким платником на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності (його набуття чи втрати).
Позивач посилаючись на протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, зокрема вказала, що відповідачем при їх прийнятті здійснено розрахунок за повний звітний період 2022 р. - 2023 р., по об'єктам житлової нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 , попри те, що починаючи з 03.10.2018 року власником житлової будівлі, яка є об?єктом оподаткування ( АДРЕСА_4 ) є ОСОБА_2 , що узгоджується із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об?єктів нерухомого майна та договором купівлі-продажу квартири зареєстрованого в реєстрі №2332.
Починаючи з 18.05.2019 року власником житлової будівлі, яка є об?єктом оподаткування ( АДРЕСА_3 ) є ОСОБА_3 , що узгоджується із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об?єктів нерухомого майна та договором купівлі-продажу квартири, зареєстрованого в реєстрі №3636.
Оцінюючи такий аргумент позивача, суд зважає на п.1 ч.1 ст.115 ЦК України та пп.266.1.1. п.266.1 ст.266 ПК України. З системного тлумачення цих норм права вбачається, що зміна власника майна, яке є об'єктом оподаткування, змінює платника такого майна.
Відповідач такі наслідки відповідного правочину не заперечує, однак вважає, що позивач мала реалізувати наявне у неї право на проведення звірки, що здійснено не було. На що позивач послалася на пп.266.7.4 п.266.7 ст.266 ПК України щодо наявності у відповідача відповідних відомостей від органів державної реєстрації прав.
Суд зауважує, що відчуження об'єкта оподаткування є реєстраційною дією, яка відображена у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об?єктів нерухомого майна.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п.2); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п.3); добросовісно (п.5); розсудливо (п.6); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п.8).
Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21.
Таким чином, відповідач мав в своєму розпорядженні безперешкодний доступ до відомостей, необхідних для належного визначення платника податку, однак такими відомостями не скористався.
Суд зауважує, що саме таке правозастосування є належним та забезпечує належний баланс учасників спірних правовідносин, адже необізнаність відповідача про юридично значущі обставини не може зумовлювати порушення законодавства щодо платника податку, в т.ч. не повинно призводити до того, що через відсутність певних відомостей особа, яка не є платником податку, сплачує такий податок, при цьому особа, яка стала новим власником майна, має податковий обов'язок того ж обсягу. В підсумку дві особи сплатять майновий податок за 2022 р. - 2023 р.
Також за наявного нормативно-правового регулювання відповідач не позбавлений можливості визначити податкове зобов'язання дійсному власнику об'єкта оподаткування, що забезпечить виконання кожним суб'єктом податкових зобов'язань в тому обсязі, що покладено на них законодавством.
Твердження ж відповідача про його право розраховувати на актуальність наявних у нього відомостей належить оцінювати з урахуванням того, що ініціювання звірки є правом платника податку, а діяти розсудливо, добросовісно, з використанням наявних повноважень та пропорційно є обов'язком відповідача. Змістовні пояснення щодо невикористання відомостей державних реєстрів відповідачем не надані.
При цьому, положеннями п.266.8 ст.266 ПК України врегульовано наслідки зміни власника об'єкта оподаткування.
В свою чергу зміст пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України передбачає проведення детальних розрахунків та встановлення платника, якому належить надіслати податкове повідомлення-рішення.
Отже, відповідач не дотримався вимог законодавства щодо формування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2024 р. №0253175-2411-0466-UA12020010000033698, №0253177-2411-0466-UA12020010000033698, №0253194-2411-0466-UA12020010000033698, в зв'язку з чим неналежним чином визначено як платника податку, так і податковий період.
Відтак, суд вважає за можливе визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.04.2024 р. №0253175-2411-0466-UA12020010000033698, №0253177-2411-0466-UA12020010000033698, №0253194-2411-0466-UA12020010000033698.
Стосовно податкових повідомлень-рішень від 04.04.2024 року №0253181-2411-0466-UA12020010000033698 та №0253190-2411-0466-UA12020010000033698, суд вказує на таке.
У витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об?єктів нерухомого майна міститься інформація про те, що з 14.03.2018 року об'єкт будівлі та споруди літ.А-1, А-1, А11-1 - гаражі, загальною площею 767,1 кв.м, В-1 - мийка автомобілів площею 65 кв.м, №1-15, І, І - споруди належить ОСОБА_1 , у розмірі частки 27/100.
В свою чергу, відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 2021 р. - 2022 р. по об'єктом оподаткування, які належать ОСОБА_1 об'єкт за адресою: АДРЕСА_2 , розраховувався за розміром частки - 33,99/100.
Представник відповідача у судовому засіданні також підтвердила, що розмір частки, який використовувався при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 2021 р. - 2022 р. по об'єкту оподаткування АДРЕСА_2 , складав 33,99/100.
Враховуючи практику Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06.02.2018 р. у справі №826/15139/16, від 17.04.2018 р. у справі №2а-10031/12/2670, суд звертає увагу на те, що податкові повідомлення-рішення від 04.04.2024 року №0253181-2411-0466-UA12020010000033698 та №0253190-2411-0466-UA12020010000033698 підлягають скасуванню не через відсутність у платника вказаного обов'язку зі сплати податку на нерухоме майно, а через здійснений податковим органом неправильний розрахунок.
За таких обставин, суд вважає за можливе визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.04.2024 р. №0253181-2411-0466-UA12020010000033698, №0253190-2411-0466-UA12020010000033698.
При цьому, суд вважає безпідставними посилання позивача на Примітку 2 додатку 1 до рішення Дніпровської міської ради від 23.05.2018 року №4/32, з огляду на наступне.
Так, рішенням Дніпровської міської ради від 23.05.2018 року №4/32 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 р. №12/27 «Про ставки пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» внесено зміни до рішення міської ради від 06.12.2017 р. №12/27, виклавши примітку 2 додатка 1 у новій редакції:
«Примітка 2. Житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб-платників податку, а саме: квартира/квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв.м, оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нульовою ставкою.
Якщо житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб-платників податків податку, а саме: квартира/квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно перевищує 85 кв.м, то таке перевищення оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальних підставах.
Дія абзацу першого цієї примітки не застосовується до житлової нерухомості, яка перебуває у власності фізичних осіб-платників податку, а саме: квартира-квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, що використовуються у підприємницькій діяльності».
Разом з тим, з аналізу положень рішення Дніпровської міської ради від 23.05.2018 року №4/32 можна встановити, що означеним рішенням не встановлено нульових ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в свою чергу, лише зазначено, що житлова нерухомість (квартира/квартири) загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв.м., оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нульовою ставкою.
Крім того, рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року №12/27 також не встановлено нульових ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підтверджується Додатком 1 до рішення міської ради від 06.12.2017 року №12/27.
Слід зазначити, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 ПК України з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII ПК України для відповідного місцевого податку чи збору (пп.12.3.2 п.12.3 ст.12 Кодексу).
З огляду на той факт, що рішеннями Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року №12/27 та від 23.05.2018 року №4/32 не встановлювались нульові ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд вважає безпідставним застосування до об'єкту нерухомості, що перебуває у власності позивача «нульової» ставки податку.
Суд зауважує, що податкові повідомлення-рішення від 04.04.2024 р. №0253192-2411-0466-UA12020010000033698, №0253193-2411-0466-UA12020010000033698, №0253182-2411-0466-UA12020010000033698, №0253185-2411-0466-UA12020010000033698, №0253186-2411-0466-UA12020010000033698, №0253196-2411-0466-UA12020010000033698, №0253198-2411-0466-UA12020010000033698, №0253172-2411-0466-UA12020010000033698, №0253173-2411-0466-UA12020010000033698, №0253176-2411-0466-UA12020010000033698, містять інформацію щодо підстав нарахування податкового зобов'язання з плати по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, посилання на норми ПК України, граничні строки сплати грошового зобов'язання, попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання, граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
Відповідач в цій частині вірно обрахував податок згідно із даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Тобто, у задоволенні решти позовної заяви позивачу слід відмовити.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Щодо сплаченого позивачем судового збору за подання позову, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 849,68 грн.
Відтак, відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору розмірі 1424,84 грн. (2 849,68 грн. : 2).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0253181-2411-0466-UA12020010000033698 від 04.04.2024 р.; №0253190-2411-0466-UA12020010000033698 від 04.04.2024 р.; №0253175-2411-0466-UA12020010000033698 від 04.04.2024 р.; №0253194-2411-0466-UA12020010000033698 від 04.04.2024 р., №0253177-2411-0466-UA12020010000033698 від 04.04.2024 р., прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд.17а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 1 424,84 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 08.12.2025 року.
Суддя К.С. Кучма