15 грудня 2025 рокуСправа №160/12778/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 р. роз'єднано в самостійні провадження позовні вимоги у справі №160/11762/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 при звільненні додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у зв'язку з пораненням за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я з 12.12.2024 р. до 20.12.2024 р.;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у зв'язку з пораненням за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я в період з 12.12.2024 р. до 20.12.2024 р.
Справі присвоєно єдиний унікальний номер 160/12778/25.
В обґрунтування вищезазначених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він у 2023-2025 рр. проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 №15-РС від 15.01.2025 р. позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я, та за наказом №23 від 23.01.2025 р. ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх вдів забезпечення, наказано виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023-2025 роки, грошову допомогу на оздоровлення, щомісячну премію, посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за вислугу років по 23.01.2025 р., грошову компенсацію дні невикористаних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2024, 2025 рік, одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби. 18.02.2025 р. позивачу на рахунок зараховано вищезазначені виплати при звільненні у сумі 141 021, 67 грн., що підтверджується відповіддю військової частини на адвокатський запит. Ознайомившись із наданими ВЧ НОМЕР_1 разом з відповіддю на адвокатський запит документами, ОСОБА_1 дізнався, зокрема, про те що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за №168 від 28.02.2022 р. у зв'язку із пораненням за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я за період з 12.12.2024 р. до 20.12.2024 р. З огляду на викладене, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Окрім того, в ухвалі від 09.05.2025 р. суд зобов'язав відповідача надати до суду разом із відзивом на позов:
- документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (позивачу);
- інформації та документа (акта) щодо причин та підстави не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за спірний період;
- інші докази та документи, які на думку відповідача мають значення для вирішення цієї справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований в Електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи".
Відповідно до ч. 5 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до п. 37 підрозділу 2 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Відповідно до п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Ухвала суду від 09.05.2025 р., якою відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 09.05.2025 р. о 18:04 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Копія позовної заяви та додатками була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 05.05.2025 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Разом з тим, станом на 27.05.2025 р. (з урахуванням строку на поштове відправлення) та станом на день розгляду цієї справи по суті від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Таким чином, відповідач у встановлений в ухвалі суду від 09.05.2025 р. строк правом на подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та надання доказів по справі не скористався, з клопотанням про продовження строків на надання відзиву до суду не звертався.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Оскільки відповідач правом на подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) не скористався, з клопотанням про продовження строків на надання відзиву до суду не звертався, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
Разом з тим, окрім відзиву на позовну заяву, відповідачем не було надано до суду витребуваних в ухвалі суду від 09.05.2025 р. доказів по справі.
При цьому, зміст наявних у матеріалах справи доказів (зокрема: витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 за №23 від 23.01.2025 р., лист-відповідь ВЧ НОМЕР_1 за №4698/23/30/688 від 08.04.2025 р., картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2023-2025 рр.) не давав змоги встановити чи нараховувалася відповідачем (в т.ч. при звільненні позивача) додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. у зв'язку з пораненням за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я з 12.12.2024 р. до 20.12.2024 р.
З огляду на викладене, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 р. витребувано від Військової частини НОМЕР_1 пояснення (в т.ч. конкретизовані відомості) щодо нарахування або підстав ненарахування позивачу (в т.ч. при звільненні) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. у зв'язку з пораненням за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я з 12.12.2024 р. до 20.12.2024 р.
В ухвалі суд встановив відповідачу 15-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали для надання зазначених документів на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду нарочно через канцелярію суду або шляхом поштового зв'язку або шляхом завантаження до системи «Електронний суд» з автоматичним накладенням електронного цифрового підпису.
Цією ж ухвалою зупинено провадження у справі до надання витребуваних судом доказів та пояснень.
Ухвала суду від 18.06.2025 р. була направлена та доставлена до електронного кабінету ВЧ НОМЕР_1 18.06.2025 р. о 19:20 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Станом 18.09.2025 р. вимоги ухвали суду від 18.06.2025 р. ВЧ НОМЕР_1 не були виконані, витребувані судом докази або пояснення щодо неможливості їх надання до суду не надані.
З огляду на викладене, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 р. вдруге витребувано від Військової частини НОМЕР_1 пояснення (в т.ч. конкретизовані відомості) щодо нарахування або підстав ненарахування позивачу (в т.ч. при звільненні) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. у зв'язку з пораненням за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я з 12.12.2024 р. до 20.12.2024 р.
В ухвалі суд встановив відповідачу 15-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали для надання зазначених документів на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду нарочно через канцелярію суду або шляхом поштового зв'язку або шляхом завантаження до системи «Електронний суд» з автоматичним накладенням електронного цифрового підпису.
Цією ж ухвалою суд продовжив строк зупинення провадження у справі до надання учасниками справи витребуваних судом доказів.
Ухвала суду від 18.09.2025 р. була направлена та доставлена до електронного кабінету ВЧ НОМЕР_1 19.09.2025 р. о 10:44 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Станом 04.12.2025 р. вимоги ухвали суду від 18.09.2025 р., як і вимоги попередньої ухвали суду від 18.06.2025 р., ВЧ НОМЕР_1 не були виконані.
При цьому, витребувані судом докази або пояснення щодо неможливості їх надання відповідачем до суду не були надані.
З огляду на викладене, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 р. втретє витребувано від Військової частини НОМЕР_1 пояснення (в т.ч. конкретизовані відомості) щодо нарахування або підстав ненарахування позивачу (в т.ч. при звільненні) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. у зв'язку з пораненням за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я з 12.12.2024 р. до 20.12.2024 р.
В ухвалі суд встановив відповідачу 15-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали для надання зазначених документів на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду нарочно через канцелярію суду або шляхом поштового зв'язку або шляхом завантаження до системи «Електронний суд» з автоматичним накладенням електронного цифрового підпису.
Цією ж ухвалою суд продовжив строк зупинення провадження у справі до надання учасниками справи витребуваних судом доказів.
08.12.2025 р. до суду через «Електронний суд» надійшло від ВЧ НОМЕР_1 клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів з додатками, в якому відповідач на виконання вимог ухвал суду зазначив, що на підставі рапорту начальника фінансово-економічної служби ВЧ НОМЕР_1 було призначено службове розслідування командиром ВЧ НОМЕР_1 щодо факту переплати додаткової винагороди за період лікування по пораненню старшому солдату ОСОБА_1 й за результатами службового розслідування встановлено факт завдання збитків державі у вигляді надлишкових виплат грошових коштів, а саме додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р., у сумі 13651,95 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 р. провадження у справі поновлено.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , що також відображено у військовому квитку позивача серії НОМЕР_2 від 10.10.2017 р.
Позивача була зараховано до списків особового складу на всі види грошового забезпечення ВЧ НОМЕР_1 на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 за №19 від 22.02.2023 р.
12.12.2023 р. ОСОБА_1 отримав вогнепальне осколкове поранення під час захисту територіальної цілісності України, виконуючи бойове завдання з відбиття агресії окупаційних військ російської федерації, що підтверджується Довідкою про обставини травми від 29.12.2023 р., складеною командиром ВЧ НОМЕР_1 .
Згідно із довідкою ВЛК за №1 від 02.01.2024 р. отримана ОСОБА_1 травма кваліфікується як тяжка та зазначено, що позивач потребував оперативного лікування в ортопедичному відділенні КНП СОР СОКЛ.
У довідці ВЛК за №3438 від 15.01.2024 р. вказано, що отримане ОСОБА_1 поранення пов'язане із захистом Батьківщини та кваліфікується як тяжке, а також зазначено, що позивач є тимчасово непридатним та таким, що потребує надання відпустки для лікування у зв'язку з пораненням терміном на 30 календарних днів.
Згідно із довідкою ВЛК за №1034 від 01.03.2024 р. отримана ОСОБА_1 травма пов'язана із захистом Батьківщини та кваліфікується як тяжка й зазначено, що позивач потребує надання відпустки для лікування у зв'язку з травмою терміном на 30 календарних днів.
У довідці ВЛК за №1034 від 01.03.2024 р. вказано, що отримана ОСОБА_1 травма пов'язана із захистом Батьківщини та кваліфікується як тяжка, а також зазначено, що позивач потребує надання відпустки для лікування у зв'язку з травмою терміном на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки ВЛК ВЧ НОМЕР_3 за №2433 від 28.08.2024 р. позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
У позовній заяві зазначено, що протягом 2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні й відповідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААД №078955 від 13.11.2024 р. ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності. Причина інвалідності: травма, поранення, пов'язане із захистом Батьківщини.
Так, зокрема, у період з 12.12.2024 р. по 20.12.2024 р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №44714 й в графі щодо діагнозу, зокрема, зазначено, що отримане позивачем захворювання виникло внаслідок військових дій.
Також у Виписці за №44714 зазначено, що ОСОБА_1 проведено огляд позаштатною ВЛК та зазначено, що позивач потребує відпустку після оперативного лікування на 30 календарних днів.
Згідно з витягом з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №23 від 23.01.2025 р. позивача, звільненого наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15.01.2025 р. №15-РС з військової служби у запас за п.п. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, наказано вважати таким, що справи та посаду здав 23.01.2025 р., та з 23.01.2025 р. позивача наказано виключити зі списків особового складу частини.
У витязі з вищевказаного наказу командира відсутні відомості щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. у зв'язку з пораненням за час перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я з 12.12.2024 р. до 20.12.2024 р.
Вважаючи, що ВЧ НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність у вигляді ненарахування та невиплати йому при звільненні додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. у зв'язку з пораненням за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я з 12.12.2024 р. до 20.12.2024 р., ОСОБА_1 звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.
В ході розгляду даної справи на виконання вимог ухвал суду щодо надання інформації та документа (акта) щодо причин та підстави не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р., за спірний період ВЧ НОМЕР_1 надано до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів з додатками, в якому відповідач зазначив, що на підставі рапорту начальника фінансово-економічної служби ВЧ НОМЕР_1 було призначено службове розслідування командиром ВЧ НОМЕР_1 щодо факту переплати додаткової винагороди за період лікування по пораненню старшому солдату ОСОБА_1 й за результатами службового розслідування встановлено факт завдання збитків державі у вигляді надлишкових виплат грошових коштів, а саме додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р., у сумі 13651,95 грн.
Разом із цим клопотанням відповідачем надано копію матеріалів службового розслідування за фактом переплати грошових коштів в період з 14.01.2024 р. по 20.12.2024 р. старшому солдату ОСОБА_1 , розпочате 17.04.2025 р. та закінчене 02.06.2025 р.
У вищезазначених матеріалах службового розслідування наявна копія витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 «Про результати проведення службового розслідування» за №1874 від 02.06.2025 р., в якому, зокрема, зазначено наступне:
«Командир запасної роти капітан ОСОБА_2 , як посадова особа, яка відповідає за стан обліку особового складу запасної роти військової частини НОМЕР_1 , і повинен завжди мати точні відомості про особовий склад за штатом, списком і в наявності, не подав рапорт для нарахування та виплату додаткової винагороди ОСОБА_3 за період з 12.12.2024 по 20.12.2024, коли даний військовослужбовець перебував на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я після тяжкого поранення, та мав підстави на отримання додаткової винагороди із розрахунку 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок за повний місяць.
В результаті дій майора ОСОБА_4 , та старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_5 , в періоди дії воєнного стану 3 17.02.2024 по 29.02.2024, з 01.03.2024 по 01.03.2024, з 01.04.2024 по 13.04.2024, 3 14.05.2024 по 16.05.2024 були допущені безпідставні виплати додаткової винагороди, а в періоди дії воєнного стану з 14.01.2024 по 16.01.2024, 3 18.01.2024 по 31.01.2024, та з 10.06.2024 по 10.06.2024 були допущені невиплати додаткової винагороди старшому солдату ОСОБА_3 , також в результаті дій капітана ОСОБА_6 була допущена невиплата додаткової винагороди старшому солдату ОСОБА_3 в період дії воєнного стану з 12.12.2024 по 20.12.2024, що в загальному результаті, в період з 14.01.2024 року по 20.12.2024 року, призвело до надлишкових виплат грошових коштів, а саме - переплати додаткової винагороди в сумі 13 651,95 грн., військового збору в сумі 207,90 грн., єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3049,17 грн., чим завдано шкоду (збитки) державі.
За результатами розслідування було встановлено факт, що шкода, завдана державі у вигляді надлишкових виплат грошових коштів, а саме - переплата додаткової винагороди в сумі 13 651, 95 грн., військового збору в сумі 207,90 грн., єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3049,17 грн. старшому солдату ОСОБА_7 була спричинена безпідставними виплатами йому додаткової винагороди в періоди дії воєнного стану з 17.02.2024 по 29.02.2024, з 01.03.2024 по 01.03.2024, з 01.04.2024 по 13.04.2024, з 14.05.2024 по 16.05.2024, а також невиплатами йому додаткової винагороди в періоди дії воєнного стану з 14.01.2024 по 16.01.2024, з 18.01.2024 по 31.01.2024, та з 10.06.2024 по 10.06.2024, та була допущена в результаті неналежного виконання обов'язків військової служби начальником штабу НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_8 , та начальником медичного пункту 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом медичної служби ОСОБА_9 .
Невиплата додаткової винагороди старшому солдату ОСОБА_7 в період дії воєнного стану з 12.12.2024 по 20.12.2024 була допущена в результаті неналежного виконання обов'язків військової служби командиром запасної роти військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_10 , шкода (збитки) державі при цьому не завдано.».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 р. (далі - Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок згідно з ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону №2232, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону №2232-XII).
Статтею 3 Закону №2232-ХІІ визначено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із приписами статті 40 Закону №2232, гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 р. (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1-1 та ст. ст. 1-2 Закону №2011-XII, законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з положеннями частин 1-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 р. (далі - Постанова №704; в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 2 Постанови №704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 1 статті 9-2 Закону №2011-ХІІ, під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції, яка була чинною на дату виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військове-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Після закінчення встановленого безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024 р., абзац перший пункту 11 доповнено двома реченнями такого змісту: "Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров'я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку".
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р. "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 р., у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У подальшому (і станом на час спірних правовідносин) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався та на час розгляду цієї справи триває.
На виконання Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64 від 24.02.2022 р. та «Про загальну мобілізацію» №69 від 24.02.2022 р. Кабінетом Міністрів України прийнята постанова «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за №168 від 28.02.2022 р. (далі - Постанова №168) (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (у період перебування позивача на стаціонарному лікуванні).
Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно пункту 1-2 Постанови №168, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Постанову доповнено пунктом 1-2 згідно постанови Кабінету Міністрів України №836 від 09.08.2023 р., у частині виплати додаткової винагороди застосовується з 1 червня 2023 року.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 р. за №745/32197 (далі - Порядок №260) (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (у період перебування позивача на стаціонарному лікуванні).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Наказом Міністерства оборони №44 від 25.01.2023 р. Порядок №260 доповнено новим розділом XXXIV Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, який застосовується з 01.02.2023 р. (в редакції наказу Міністерства оборони №566 від 26.09.2023 р.).
Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:
загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини,- виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла), у тому числі за місяць початку військової служби;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки (п.13 розділу XXXIV Порядку №260).
Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Отже, за наведеного вище правового регулювання слідує, що для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у розмірі 100000 грн., є сукупність таких умов, як, зокрема:
- перебування на військовій службі у період дії воєнного стану;
- перебування на військовій службі у статусі військовослужбовця Збройних Сил України;
- перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з отриманням поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини;
- перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 р. затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Згідно пункту 1.1 глави 1 розділу I Положення №402 (тут і надалі в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 1.3 глави 1 розділу I Положення №402, основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема: визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Главою 21 розділу II Положення №402 визначений порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України.
Згідно пункту 21.1 глави 21 розділу II Положення №402, у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Відповідно пункту 21.2 глави 21 розділу II Положення №402, причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Згідно із приписами пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення №402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
а) Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини;
б) Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби;
в) Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби;
г) Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;
ґ) Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини;
д) Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби;
е) Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби;
є) Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН;
ж) Захворювання, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової - служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН;
з) Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби у складі Миротворчих Сил ООН;
и) Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Вирішуючи цей спір, суд констатує, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем 12.12.2023 р. вогнепальне осколкове поранення (ВОСП) правого ока, перелом правої руки, забій грудної клітини та правої ноги під час участі у бойових діях (довідка командира ВЧ НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 29.12.2023 р.).
За змістом цієї довідки отримане позивачем бойове травмування пов'язане з виконання своїх службових обов'язків під час несення військової служби по захисту Батьківщини та територіальної цілісності України і не порушення державного суверенітету на території Харківської області (н.п. Іванівка, Куп'янський район, Харківська область).
З матеріалів справи слідує, що у період з 12.12.2024 р. по 20.12.2024 р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №44714 й в графі щодо діагнозу, зокрема, зазначено, що отримане позивачем захворювання виникло внаслідок військових дій.
З урахуванням довідки командира ВЧ НОМЕР_1 про обставини травми від 29.12.2023 р. та довідок ВЛК за №1 від 02.01.2024 р., за №3438 від 15.01.2024 р., за №1034 від 01.03.2024 р. поранення (травма) позивача пов'язане(а) із захистом Батьківщини та кваліфікується як тяжке(а).
З урахуванням змісту копії витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 «Про результати проведення службового розслідування» за №1874 від 02.06.2025 р., відповідачем визнано, що позивач мав право на отримання додаткової винагороди із розрахунку 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок за повний місяць за період з 12.12.2024 р. по 20.12.2024 р., коли він перебував на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я після тяжкого поранення.
Також, витягом з цього наказу підтверджено факт не нарахування та невиплати позивачу відповідної додаткової винагороди внаслідок неналежного виконання обов'язків посадової особи ВЧ НОМЕР_1 (командир запасної роти ВЧ НОМЕР_1 капітан ОСОБА_11 ).
Одночасно із цим, доказів відшкодування позивачу сум відповідної додаткової винагороди ВЧ НОМЕР_1 до суду не надано й про існування таких доказів суд не повідомлено.
З урахуванням наведеного суд вважає, що на час вирішення даної справи позивачу протиправно не нараховано та не виплачено усі належні йому суми грошового забезпечення (зокрема, додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. за період коли позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я після тяжкого поранення з 12.12.2024 р. по 20.12.2024 р.).
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач у спірних правовідносинах допустив протиправну бездіяльність що свідчить про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 р.).
Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, бездіяльність якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності допущеної ним бездіяльності та не спростовано доводи позивача в цій частині.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 при звільненні додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у зв'язку з пораненням за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я з 12.12.2024 р. до 20.12.2024 р.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у зв'язку з пораненням за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я в період з 12.12.2024 р. до 20.12.2024 р.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 15.12.2025 р.
Суддя О.М. Неклеса