15 грудня 2025 р. Справа №160/35413/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТАГРО» про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТАГРО» (51200, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Василівка, пров. Тихий, буд. 6, код ЄДРПОУ: 44424300) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) про визнання протиправним та скасування наказу,-
12 грудня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТАГРО» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 6764-П від 05.11.2025 р. "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СЕГМЕНТАГРО»" (код ЄДРПОУ 44424300)".
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішення відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/35413/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:
- зупинити дію Наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській №6764-П від 05.11.2025р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СЕГМЕНТАГРО» (код ЄДРПОУ 44424300)» до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі;
- заборонити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658, 49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А) вчиняти будь-які дії на виконання наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №6764-П від 05.11.2025р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СЕГМЕНТАГРО» (код ЄДРПОУ 44424300)» до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Заява про забезпечення позову обґрунтована посиланнями на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Проведення податковим органом перевірки позивача на підставі наказу, який може бути визнаний протиправним в судовому порядку, може заподіяти шкоди правам та законним інтересам позивача, у зв'язку з чим існують правові підстави для застосування заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскарженого наказу про проведення перевірки позивача, до вирішення справи по суті. Позивач уважає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. За таких обставин задоволення клопотання позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу відповідача до ухвалення рішення в адміністративній справі відповідає предмету позову, є співмірним з позовними вимогами та не унеможливлює здійснення відповідачем покладених на нього положеннями Податкового кодексу України функцій та повноважень.
15 грудня 2025 року до суду надійшли заперечення щодо заяви про забезпечення позову від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, через систему "Електронний суд", в яких зокрема, зазначено, що у заяві про забезпечення позову не йдеться про ефективний захист саме порушених прав від рішень, дій чи бездіяльності Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, за захистом яких позивач звернувся до суду. З огляду на це відсутні підстави забезпечення позову, передбачені у п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України. Намагання ТОВ «СЕГМЕНТАГРО» за рахунок судових рішень уникнути контрольноперевірочних заходів та результатів їх реалізації в аспекті вимог податкового законодавства жодним чином не засвідчує реальність дійсно порушених його прав та інтересів у спірних правовідносинах.
За правилами частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 2 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Таким чином, розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні здійснюється виключно у разі, якщо матеріали адміністративної справи та заяви про забезпечення позову не дають можливості об'єктивного розгляду заяви без участі сторін.
Проте, у даному випадку, дослідивши матеріали позовної заяви та заяву про забезпечення позову, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву та перевіривши матеріали адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією із гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб - позивачів (майбутніх позивачів) в адміністративному процесі; механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, ухваленого в адміністративній справі на користь позивача. Водночас заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (майбутнього позивача) до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їхнього відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Із наведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог останнього щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.07.2023 року у справі №640/16003/22.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.09.2023 року у справі №580/244/23.
Підстави для забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 року у справі №160/8773/23.
Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2023 року у справі №640/32519/21.
Щодо доводів про очевидну протиправність спірного наказу суд зазначає наступне.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.10.2023 року у справі №300/5005/22.
В цій справі наявні обставини не вказують на очевидну протиправність поведінки відповідачів, а перевірка відповідних доводів потребує встановлення фактичних обставин справи та доведення на підставі відповідних доказів, що не може характеризувати оскаржуване рішення, як очевидно протиправне.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 31.08.2023 року у справі №640/6523/21.
Наявність очевидної протиправності спірного правового акту підлягає доказуванню в межах адміністративного процесу під час розгляду адміністративної справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону стосовно оцінки доказів, а саме належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їхній сукупності з наданням можливості реалізації прав та виконання обов'язків усіх його учасників.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 13.07.2023 року у справі №640/16003/22, від 24.05.2023 року у справі №640/10883/22, від 10.10.2023 року у справі №120/2284/23.
Наявні обставини справи не дають підстав вважати існуючими підстави для забезпечення позову згідно п. 2 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки наразі доводи позивача про дійсне настання подій, якими обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не підтверджені жодним чином.
Отже, судом констатується відсутність підстав для забезпечення позову як за п. 2 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, позивач також посилався на п. 1 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо можливості істотного ускладнення захисту прав позивача суд зазначає наступне.
Згідно положень ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.
При цьому приписи пп. 94.2.3. п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України серед підстав для застосування адміністративного арешту майна визначають відмову платника від проведення документальної перевірки (без розрізнення видів документальних перевірок на виїзну або невиїзну).
Згідно п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Отже, за умови підтвердження протиправності оскаржуваних дій та/або наказу податкового органу позивач не матиме того обсягу юридичних механізмів для захисту (недопущення порушення) своїх прав, які має в наявній ситуації, коли йдеться про оскарження лише призначення перевірки, а не її результатів.
Слід зауважити і те, що контролюючий орган також докладає зусиль та ресурсів для проведення перевірки, в той час як можливі висновки суду щодо правомірності призначення перевірки тягнутимуть за собою негативні наслідки вже для результатів такої перевірки як такої, незалежно від належності проведених дій та заходів.
Тобто, остаточне вирішення питання про правомірність призначення перевірки до її проведення є доцільним та забезпечує правову визначеність для всіх учасників спірних правовідносин.
Суд також зазначає, що забезпечення позову у адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Разом з цим, пунктом 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
У рішенні Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зпу справі №3/35-313 зазначено, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
У рішенні Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 у справі №1-10/2008 зазначено, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є співмірним заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Вжиття заходів забезпечення позову про зупинення дії оскаржуваного наказу, рівно ж як і заборони вчиняти будь-які дії на виконання оскаржуваного наказу не скасовує його чинність, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим наказом заходів.
Отже, вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що вжиття судом заходів забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реалізації податковим органом його контролюючих функцій після розгляду справи по суті.
Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Крім того, під час розгляду питання про забезпечення позову суд не надає правової оцінки ні спірному наказу, ні діям контролюючого органу стосовно видання зазначеного наказу, оскільки дослідження означених обставин належить здійснювати під час розгляду справи по суті.
Суд визнає заявлені заходи забезпечення позову адекватними та співмірними в наявній юридичній ситуації. Відповідно, суд погоджується з доводами позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та навіть унеможливити виконання рішення суду.
Таким чином, враховуючи те, що обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову в повній мірі відповідає його предмету, є співмірним із можливими негативними наслідками суспільним інтересам та правам позивача і інших осіб, що можуть бути завдані у випадку їх незастосування, та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, суд зазначає про наявність підстав для забезпечення позову.
Подібне правозастосування здійснене Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 15.04.2025 року у справі №160/12190/24.
Як наслідок, суд визнає наявними правові підстави для забезпечення позову за п. 1 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, зупинення дії наказу за змістом вже передбачає неможливість вжиття будь-яких дій на його виконання, в зв'язку з чим потреба в такій забороні відсутня.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, в зв'язку з чим заява позивача підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТАГРО» - задовольнити частково.
Зупинити дію наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТАГРО» (код ЄДРПОУ: 44424300) від 05.11.2025 року №6764-п.
В задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Виконання ухвали з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання в порядку Закону України «Про виконавче провадження» до 15.12.2027 року.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТАГРО» (51200, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Василівка, пров. Тихий, буд. 6, код ЄДРПОУ: 44424300).
Боржник: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658).
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя Н.В. Боженко