15 грудня 2025 рокуСправа №160/26461/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/26461/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов?язання вчинити певні дії,-
16.09.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання (перебування) за адресою АДРЕСА_1 з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання за адресою АДРЕСА_2 , згідно поданою ОСОБА_1 заявою від 05 вересня 2025 року; зобов'язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради зареєструвати з 05 вересня 2025 року ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 з одночасним зняттям із зареєстрованого місця проживання за адресою АДРЕСА_2 , згідно поданою ОСОБА_1 заявою від 05 вересня 2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради протиправно відмовлено у здійсненні реєстрації місця проживання позивача. Зазначає, що підставою для відмови у реєстрації місця проживання є підпункт 3 пукнту 87 Постанови №265, а саме особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості. Проте вказує, що нею до заяви про реєстрацію долучено всі необхідні документи, передбачені Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), які підтверджують право на проживання (перебування) у житлі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/26461/25. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 року разом із копією позовної заяви з додатками було надіслано відповідачу в його електронний кабінет та отримано 23.09.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься у матеріалах справи. Однак, відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву у строки встановлені ухвалою суду.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 05.09.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Департаменту із заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за адресою АДРЕСА_1 з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання за адресою АДРЕСА_2 .
За результатом розгляду заяви реєстратором відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради 05.09.2025 року прийнято рішення про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання з підстави підпункту 3 пункту 87 постанови №265 від 07.02.2022 року - особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості. Рішення від 05.09.2025 року оформлено у вигляді службової відмітки на заяві позивача.
Позивач, вважаючи протиправним рішення державного реєстратора щодо відмови у проведенні реєстраційних дій, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" №1382-IV від 11.12.2003 року, Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" №1871-ІХ від 05.11.2021 року та Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №265 від 07.02.2022 року.
Положеннями статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Відповідно до частини 4 статті 1 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.
В силу положень частини 1 статті 4 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
Вищевказані норми передбачені також пунктом 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування).
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" визначено, що порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 6 статті 5 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.
Положеннями статті 9 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" регламентовано процедуру реєстрації місця проживання.
Так, відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Реєстрація місця проживання (перебування) особи, зміна її місця проживання (перебування) може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника, що діє на підставі довіреності, посвідченої у встановленому законом порядку (далі - представник).
Частиною 2, 3 статті 9 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" встановлено, до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються: 1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними; 2) свідоцтво про народження - для дітей віком до 14 років; 3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України); 4) документи, що посвідчують особу законного представника (представника); 5) документи, що підтверджують повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, якщо законними представниками дитини є її батьки чи один із батьків; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору; 7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
У разі відсутності документів, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла.
У разі перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов'язань для реєстрації місця проживання (перебування) подається письмова згода відповідного іпотекодержателя або довірчого власника.
Положеннями пункту 11 частини 1 статті 1 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" визначено, що реєстраційна дія - це внесення органом реєстрації до реєстру територіальної громади відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування), зняте з реєстрації місце проживання, задеклароване місце проживання/виключення з реєстру територіальної громади інформації про задеклароване місце проживання, скасування реєстрації місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання (перебування)/задекларованого місця проживання/зміненого місця проживання (перебування) з подальшою передачею таких відомостей до відомчої інформаційної системи. Реєстраційна дія є завершеною після отримання органом реєстрації підтвердження про внесення відповідної інформації до відомчої інформаційної системи.
Також, відповідно до підпункту 5 пункту 35 Порядку №265, для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає, зокрема: документи, що підтверджують: право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім'ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них.
Підстави для вчинення органом публічної адміністрації управлінського волевиявлення з приводу відмови у реєстрації місця проживання особи сформульовані законодавцем у положеннях статті 12 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", зокрема, орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо особа подала документи або відомості, передбачені цим Законом, не в повному обсязі.
Положеннями статті 12 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" деталізовано норми пункту 87 Порядку №265, згідно з яким орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, зокрема коли: особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості.
Отже у випадку подання зацікавленою особою серед матеріалів звернення з приводу реєстрації місця проживання не повного обсягу передбачених законом документів або неповного обсягу передбачених законом відомостей суб'єкт владних повноважень не має іншого варіанту вчинення правомірного управлінського волевиявлення, окрім прийняття рішення про відмову у реєстрації місця проживання особи.
Так з матеріалів справи вбачається, що за результатом розгляду заяви реєстратором відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних та дозвільних процедур Дніпровської міської ради 05.09.2025 року прийнято рішення про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання з підстави підпункту 3 пункту 87 постанови №265 від 07.02.2022 року - особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості.
Однак в даному випадку, суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Разом з тим, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
При цьому, рішення відповідача про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання не відповідає наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на не можливість реалізації свого права або обов'язку позивача щодо виконання юридичного волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
В даному випадку відповідачем не конкретизовано, які саме позивачем не подані або подані не в повному обсязі документи або відомості.
Отже в порушення вимог законодавства спірне рішення містить лише загальне твердження про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання без конкретизації підстав такої відмови, що свідчить про його необґрунтованість.
У зв'язку із зазначеним, рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання (перебування) за адресою АДРЕСА_1 з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання за адресою АДРЕСА_2 , є таким, що порушує матеріальне право позивача та підлягає скасуванню, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про реєстрацію місця проживання за відповідною адресою, суд зазначає таке.
Вирішуючи публічно-правовий спір у межах спірних правовідносин, адміністративний суд перевіряє оскаржуване рішення відповідача на предмет його відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України, а у разі встановлення протиправності такого рішення, з метою ефективного захисту прав або законних інтересів фізичних осіб, юридичних осіб зобов'язує відповідача вчинити дії, які випливають з імперативних правових норм, що регулюють спірні правовідносини.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд зазначає, що повноваження відповідача щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі щодо реєстрації місця проживання за своєю правовою природою є дискреційними.
При цьому, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача, слід зобов'язати державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2025 року про здійснення реєстрації місця проживання (перебування) за адресою АДРЕСА_1 з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання за адресою АДРЕСА_2 враховуючи висновки суду.
При цьому, позовні вимоги зобов'язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради зареєструвати з 05 вересня 2025 року ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 з одночасним зняттям із зареєстрованого місця проживання за адресою АДРЕСА_2 , згідно поданою ОСОБА_1 заявою від 05 вересня 2025 року не підлягають задоволенню як передчасні, оскільки внаслідок необгрунтованості рішення відповідача суд позбавлений можливості оцінити підстави відмови у реєстрації місця проживання, надати їм оцінку та встановити наявність порушеного такою відмовою права.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем частково доведено обґрунтованість пред'явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору в розмірі 1211,20 грн., адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправного рішення суб'єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатила судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією до квитанції від 15.09.2025 року.
Отже судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 58, код ЄДРПОУ 40392181) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов?язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 05.09.2025 року про відмову ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання (перебування) за адресою АДРЕСА_1 з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання за адресою АДРЕСА_2 .
Зобов'язати державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2025 року про здійснення реєстрації місця проживання (перебування) за адресою АДРЕСА_1 з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання за адресою АДРЕСА_2 , враховуючи висновки суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська