12 грудня 2025 р.Справа № 160/35211/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про стягнення коштів, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якій позивач просить:
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління пенсійного фонду в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 38373,38 грн (тридцять вісім тисяч триста сімсот сімдесят три гривні 38 коп) невиплаченої суми пенсії за період з 01.03.2023р. по жовтень місяць 2025 року;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління пенсійного фонду в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 150000,00 грн (сто п'ятдесят тисяч гривень) моральної шкоди.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вивчивши матеріали адміністративного позову, дослідивши зміст позовних вимог та підстави позову, суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі належить відмовити, з огляду на таке.
Із змісту позовних вимог випливає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 160/31302/23 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ із збільшенням пенсії на 1% за кожен рік роботи понад стаж 20 років для чоловіків. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку, починаючи з 01.03.2023.
Як зазначив позивач, згідно рішення про перерахунок пенсії № 045550013637 від 02.08.2024р. перерахунок пенсії ОСОБА_1 зроблено за двоскладовою формулою, на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, надалі - «Закон № 1058-IV», тоді як суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення прямо зазначив про недопустимість застосування такого підходу до перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Слід зауважити, що розгляд поданого позову буде передбачати надання правової оцінки порядку виконання відповідачем рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 160/31302/23.
Крім того, згідно ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 року у справі № 160/31302/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до статті 382 КАС України в тримісячний строк з моменту отримання копії цієї ухвали суду, подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду по адміністративній справі №160/31302/23.
Таким чином, виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року перебуває під судовим контролем.
Натомість, частина перша статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (статті 382); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383); визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця (стаття 287).
Слід звернути увагу, що зазначені вище положення Кодексу мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Контроль за правомірністю рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Проаналізувавши предмет позову, суддя дійшов висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового акта (рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 160/31302/23).
Відтак, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту фактично є однією із форм контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 160/31302/23.
Проаналізувавши наведене, суд дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує наявність підстав для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він мав звертатись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідною заявою, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Вищевказані висновки суду узгоджуються з висновками постанови Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15.
За приписами пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
З огляду на те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 160/31302/23, набрала законної сили, є такою, що прийнята судом у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й в цьому адміністративному позові, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
За правилами частини п'ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 169, 171, 243, 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про стягнення коштів.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Суддя О.В. Єфанова