15 грудня 2025 рокуСправа №160/23022/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у якій просить суд:
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0016617-2410-0462-UА12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016622-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016628-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016633-2410-0462- UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016639-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016611-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016620-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016625-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016630-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016637-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016615-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016640-2410-0462- UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016612-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016623-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016627-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016632-2410-0462- UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016638-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016614-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016621-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016626-2410-0462- UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016631-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016636-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року.
На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належать нежитлова нерухомість, яку позивачки використовує для здійснення господарської діяльності з виробництва харчових продуктів - виробництво обсмаженого гарбузового насіння. Позивачка уважає, податкові повідомлення рішення складення відповідачем щодо вказаного нерухомого майна протиправними, оскільки відповідно до відповідно до пп. «є» п. 266.2.2. ст. 266 Податкового кодексу України належні Позивачу об'єкти нерухомого майна, що зазначені вище, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду.
25 серпня 2025 року від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому просить поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення фактично були отримані позивачем засобами поштового зв'язку лише 03 березня 2025 року
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні. Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
15 вересня 2025 року до суду надійшов відзив відповідача, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до інформаційно-комунікаційних систем податкового органу, ФОП ОСОБА_1 , надавались податкові декларації платника єдиного податку- фiзичної особи підприємця (для третьої групи - квартал, мiсяць), згідно яких позивачкою задекларовано дохід від здійснення підприємницької діяльності та зазначено вид підприємницької діяльності у звітному періоді за який вона отримувала дохід - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна ( код КВЕД 68:20). Отже, об'єкт нежитлової нерухомості, використовується у господарській діяльності третіх осіб, яким ОСОБА_1 здає нерухомість у оренду, відсутні підстави для застосування вимог підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ при нарахуванні податку на зазначений вище об'єкт нежитлової нерухомості. Договір на переробку давальницької сировини від 21.01.2020 та акти приймання передачі сировини в переробку не підтверджують здійснення промислової діяльності, оскільки фактичної оплати за дані послуги не відбулось як того вимагає договір у відповідності до пункту 2.1.2 Договору. Крім того, застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови, з врахуванням основного виду їх діяльності, використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
14 жовтня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначила, що при подання декларації були допущення помилки, тому Позивачем були подані до контролюючого органу відповідні уточнені податкові декларації платника єдиного податку за період з 2020 по 2024 роки. Крім того, зазначили, що податкова декларація містить лише відомості про обсяг доходів, отриманих платником податку від здійснення підприємницької діяльності, однак така податкова декларація не містить відомостей щодо господарських операцій, за які платник податку не отримав дохід.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року клопотання Дніпровської міської ради про залучення до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залишено без задоволення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року продовжено строк розгляду справи на 30 днів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою підприємцем та перебуває на обліку у відповідача з 14.12.2004 р. та перебуває на спрощеній системі оподаткування (3 група 5 відсотків від доходу) з 01.01.2018р.
ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належать наступні об'єкти нерухомого майна, підтверджується відповідними Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності:
Виробничо-складська будівля літ. Д-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з: літ. Д-1 - виробничо-складська будівля, загальною площею 469,2 кв.м., літ. Д1}-1 - будівля прохідної, літ. Д2}-1 - прибудова, літ. д-1 - тамбур, літ. д - ганок, літ. д1}- ганок, літ. Д2} - ганок, літ. Д3} - ганок, літ. Г-1 - вбиральня, загальною площею 20,6 кв.м., літ. г - ганок, № 1 - ворота, № 2 - огорожа, № 9 - яма, І
Виробничо-складська будівля літ. Ж-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з: літ. Ж-1 - виробничо-складська будівля, загальною площею 659,6 кв.м., літ. ж - огорожа, № 4 - огорожа, № 5 - огорожа, № 6 - огорожа, № 8 - огорожа.
Виробничо-складська будівля літ. М-1, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Океанська, будинок 10 Г, та складаються з: літ. М-1 виробничо-складська будівля, загальною площею 76,8 кв.м.
Виробничо-складська будівля літ. А-2, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Океанська, будинок 10 Д, та складаються з: літ. А-2 - виробничо-складська будівля, загальною площею 2242,5 кв.м., літ. A{1}-1 - прибудова, літ. А2}-1 - прибудова, літ. А3}-1 - прибудова, літ. А4}-1 - прибудова, літ. А5}-1 - прибудова, літ. A{6}-1 прибудова, літ. А7}-1 - прибудова, літ. А9}-1 - прибудова, літ. А10}-1 - прибудова, літ. А11}-1 - прибудова, літ. а-1 - тамбур, літ. а2}-1 - тамбур, літ. трансформаторна, сходи, літ. а {1} пандус, літ. Е - навіс (тимчас.), літ. Н-1 загальною площею 29,0 кв.м., літ. О-1 - трансформаторна загальною площею 13,8 кв.м., літ. П-1 - будівля для електриків, загальною площею 19,0 кв.м.
Виробничо-складські будівлі літ. Б-1, Б1}-1, 3-1, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Океанська, будинок 10 К, та складаються 3: літ. Б-1 - виробничо-складська будівля, літ. Б1}-1 - прибудова, загальною площею 595,9 кв.м., літ. б - пандус, літ. 3-1 - виробничо-складська будівля, загальною площею 339,8 кв.м.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Кодексу, сформовано в автоматичному режимі податкові повідомлення-рішення (форма «Ф») (далі ППР) за 2020 - 2024 роки:
Податкове повідомлення-рішення від 30.01.2025 № 0016614-2410-0462-UA12020010000033698 за 2020 рік на суму 10127,59 гривень;
від 30.01.2025 № 0016612-2410-0462-UA12020010000033698 за 2020 рік на суму 24271,79 гривень;
від 30.01.2025 № 0016611-2410-0462-UA12020010000033698 за 2020 рік на суму 6165,09 гривень;
від 30.01.2025 № 0016615-2410-0462-UA12020010000033698 за 2020 рік на суму 831,25 гривень;
від 30.01.2025 № 0016617-2410-0462-UA12020010000033698 за 2020 рік на суму 5078,41 гривень;
Податкове повідомлення-рішення від 30.01.2025 № 0016621-2410-0462- UA12020010000033698 за 2021 рік на суму 14035,5 гривень;
від 30.01.2025 № 0016623-2410-0462-UA12020010000033698 за 2021 рік на суму 33637,50 гривень;
від 30.01.2025 № 0016620-2410-0462-UA12020010000033698 за 2021 рік на суму 8544,00 гривень;
від 30.01.2025 № 0016622-2410-0462-UA12020010000033698 за 2021 рік на суму 7038,00 гривень;
Податкове повідомлення-рішення від 30.01.2025 № 0016628-2410-0462-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 1524,9 гривень;
від 30.01.2025 № 0016626-2410-0462-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 3041,03 гривень;
від 30.01.2025 № 0016627-2410-0462-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 7288,13 гривень;
від 30.01.2025 № 0016625-2410-0462-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 1851,2 гривень;
Податкове повідомлення-рішення від 30.01.2025 № 0016631-2410-0462-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 11598,00 гривень;
від 30.01.2025 № 0016630-2410-0462-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 7060,19 гривень;
від 30.01.2025 № 0016632-2410-0462-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 27795,79 гривень;
від 30.01.2025 № 0016633-2410-0462-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 5815,73 гривень;
Податкові повідомлення-рішення від 30.01.2025 № 0016636-2410-0462-UA12020010000033698 за 2024 рік на суму 12290,42 гривень;
від 30.01.2025 № 0016637-2410-0462-UA12020010000033698 за 2024 рік на суму 7481,70 гривень;
від 30.01.2025 № 0016638-2410-0462-UA12020010000033698 за 2024 рік на суму 29455,24 гривень;
від 30.01.2025 № 0016639-2410-0462-UA12020010000033698 за 2024 рік на суму 6162,94 гривень;
від 30.01.2025 № 0016640-2410-0462-UA12020010000033698 за 2024 рік на суму 1008,77 гривень
Позивачка не погодившись із вказаними податковими повідомленнями рішення звернулась до суду з позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-ІІ, зі змінами та доповненнями, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 70.1 статті 70 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків.
Згідно статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Статтею 266 Податкового кодексу України деталізовано порядок нарахування та сплати податку.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Об'єктами оподаткування податком є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).
Згідно підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Порядок та процедури реєстрації в Державному реєстрі регламентовано Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 29.09.2017 №822, зі змінами та доповненнями, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.17 за №1306/31174.
Відповідно до вимог Положення №822 дані до Державного реєстру вносяться на підставі Облікової картки платника податків за ф.№1ДР або заяви про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за ф.№5ДР наданих фізичними особами до контролюючих органів.
Фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки/Повідомлення, протягом місяця з дня виникнення таких змін у порядку, визначеному цим Положенням.
Відповідно до пункту 266.9 та пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України сільським, селищним, міським радам або радам об'єднаних територіальних громад надано право за рішенням на встановлення ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості виключно залежно від місця розташування та типів об'єктів.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Судом встановлено, що за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України та згідно з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України станом на дату формування ППР, а саме: 30.01.2025 року ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою підприємцем та перебуває на обліку в ГУ ДПС (Дніпровська ДПІ), як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Судом встановлено, що відповідно до підпункту 266.7.2 та підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, ГУ ДПС в автоматичному режимі сформовані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме нежитлові будівлі, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вулиця Океанська, будинок, 10А, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 .
Щодо твердження позивача, що належна будівля нежитлової нерухомості не є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, суд враховує наступне.
Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23.05.2020 внесено зміни, зокрема, до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.
До класу (код 1252) «Резервуари, силоси та склади» належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промислові», що включає підкласи:
1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»;
1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»;
1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»;
1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»;
1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»;
1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»;
1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»;
1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»;
1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
У свою чергу, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - Класифікатор), що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В - F КВЕД ДК 009:2010 та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.
У разі, якщо промислова будівля належить не промисловому підприємству, як у даному випадку, то будівля є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальних підставах.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року в справі №820/3556/17 було частково відступлено від правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року по справі №806/2676/17 та сформовано новий правовий висновок щодо застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, відповідно до якого, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
А отже, з урахуванням вказаного правового висновку, для застосування податкової преференції за підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України необхідним є дотримання наступних умов:
а) якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та б) за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Вказана податкова преференція є абсолютно визначеною, безумовною та в жодному разі не є альтернативною, про що свідчить сполучник «та» між двома обов'язковими умовами преференції.
Таким чином, задля застосування до ОСОБА_1 податкової пільги за вказаною нормою обов'язково мають бути виконані одночасно вказані умови.
За результатами аналізу податкової звітності встановлено, що платником подавались податкові декларації за податковий період 2020 - 2024 роки на підставі коду виду економічної діяльності (КВЕД - 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна).
Отже, формуючи оскаржувані податкові повідомлення рішення станом на 30 січня 2025 року, по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по об'єкту оподаткування, який належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 за 2020 -2024 роки, відповідачем проводилося в автоматичному режимі за даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС України.
Суд, ставиться критично до поданих позивачкою 24.09.2025, 30.09.2025 року, 01.10.2025 року уточнених податкових декларації за період 2020-2024 року, тобто після складання податкових повідомлень рішень 30.01.2025 року, оскільки на час винесення оскаржуваних, у відповідача була відсутня інформації про отримання доходів від інших видів діяльності.
Також, суд враховує, що позивачкою не подавалась податкова звітність за формою № 4-ДФ (в яких би зазначались наймані працівники), що підтверджувало б здійснення господарської діяльності з виробництва харчових продуктів - виробництво обсмаженого гарбузового насіння.
Слід зауважити й на тому, що використання таких об'єктів має бути виключно за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва, але позивачкою до суду не надано доказів наявності відповідного обладнання для здійснення господарської діяльності з виробництва харчових продуктів - виробництво обсмаженого гарбузового насіння.
Отже, відсутнє підтвердження використання зазначеного об'єкта нерухомого майна у виробничій діяльності, а тому нежитлова будівля, яка належить ОСОБА_1 , на час складання оскаржуваних рішень не підпадала під дію підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Аналогічні висновки викладенні у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 160/10781/25.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про правомірність винесених Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 30 січня 2024 року податкових повідомлення-рішення № 0016617-2410-0462-UА12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016622-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016628-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016633-2410-0462- UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016639-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016611-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016620-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016625-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016630-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016637-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016615-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016640-2410-0462- UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016612-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016623-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016627-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016632-2410-0462- UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016638-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016614-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016621-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016626-2410-0462- UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016631-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року, № 0016636-2410-0462-UA12020010000033698 від 30.01.2025 року.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев