10 листопада 2025 року Справа № 160/19604/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіРищенко А. Ю.
за участі секретаря судового засіданняДидочкіної О.А
за участі:
представника позивача представника відповідача Покотило М.Б. Тітенко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ВОРТЕКС" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ВОРТЕКС» (далі - Позивач, ТОВ з ІІ «ВОРТЕКС»), звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - Відповідач, Контролюючий орган), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.03.2025 № 0169752302 (щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб) та від 12.06.2025 № 0330482302 (щодо застосування штрафних санкцій).
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що у період з 01.01.2017 по 31.12.2019 здійснював виплату процентів на користь компанії-нерезидента «VEDCOST TRADING LIMITED» (Республіка Кіпр) за договором позики від 24.05.2013 № 1, застосовуючи при цьому знижену ставку податку у розмірі 2% відповідно до положень Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування. Позивач стверджує, що нерезидент є бенефіціарним власником доходу, має достатній рівень присутності (substance) у країні реєстрації, а його статус підтверджено наданими довідками про податкову резидентність.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на висновки акта перевірки від 21.02.2025 № 683/04-36-23-02/32350299. Контролюючий орган наполягає на тому, що компанія «VEDCOST TRADING LIMITED» не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, а виконує функції проміжної ланки (кондуїту), що діє в інтересах третіх осіб. Крім того, Відповідач вказує на наявність інформації від компетентних органів Республіки Кіпр про невидачу сертифікатів податкового резидента вказаній компанії за перевіряємий період, а також на фактичний контроль за рахунками нерезидента з боку посадових осіб та засновників Позивача.
Ухвалою суду від 09.07.2025 було відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що між ТОВ з ІІ «ВОРТЕКС» (Позичальник) та компанією «VITALI TRADING LTD» (яка в подальшому змінила назву на «VEDCOST TRADING LIMITED», Республіка Кіпр) (Позикодавець) було укладено договір позики від 24.05.2013 № 1. Відповідно до умов договору, Позикодавець надав Позичальнику грошові кошти, за користування якими Позичальник сплачував відсотки.
У перевіряємий період (2017-2019 роки) Позивач виплачував на користь «VEDCOST TRADING LIMITED» дохід у вигляді процентів, утримуючи податок на репатріацію за ставкою 2% на підставі п. 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр.
За результатами документальної позапланової виїзної перевірки Відповідачем складено акт від 21.02.2025, у якому зафіксовано порушення Позивачем п. 103.2, п. 103.3, п. 103.4 ст. 103, пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України. Податковий орган дійшов висновку, що Позивач неправомірно застосував знижену ставку податку, оскільки нерезидент не є бенефіціарним власником доходу.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступних норм законодавства та встановлених обставин справи.
Щодо статусу бенефіціарного власника доходу суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України (далі - ПК України), особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Згідно з п. 103.3 ст. 103 ПК України, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).
При цьому бенефіціарним отримувачем доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.
Термін «бенефіціарний власник» у розумінні міжнародних договорів та практики Верховного Суду не повинен тлумачитися у вузькому технічному сенсі. Для визнання особи фактичним отримувачем доходу необхідна не лише наявність правових підстав для безпосереднього отримання доходу, але й те, що така особа має бути безпосереднім вигодонабувачем, тобто особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу і не пов'язана договірними або юридичними зобов'язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі.
Суд погоджується з доводами Відповідача про те, що компанія «VEDCOST TRADING LIMITED» не є бенефіціарним власником отриманих від Позивача процентів, виходячи з наступного.
З матеріалів справи, зокрема з інформації, отриманої від компетентних органів Республіки Кіпр (лист від 17.07.2024 № TD 3.10.43.2/A V321 P1123), та аналізу фінансової звітності нерезидента вбачається, що компанія «VEDCOST TRADING LIMITED» не має достатнього власного капіталу та трудових ресурсів для самостійного ведення активної господарської діяльності. У компанії відсутній штат кваліфікованих працівників, необхідний для управління кредитними ризиками (на підприємстві, окрім номінальних директорів, які одночасно є директорами в десятках інших компаній, з 2018 року значиться лише одна особа).
Аналіз фінансової звітності свідчить про те, що «VEDCOST TRADING LIMITED» здійснювала фінансування українського підприємства Позивача за рахунок запозичених коштів від акціонерів та пов'язаних осіб, а отримані проценти фактично перераховувалися далі по ланцюгу. Компанія декларувала збитки протягом 2017-2019 років, що є нехарактерним для суб'єкта, який нібито веде реальну прибуткову діяльність з надання позик. Це вказує на те, що компанія діяла як «транзитна» ланка (conduit company), метою якої було перенаправлення доходів з України до третіх осіб, використовуючи переваги Конвенції.
На думку суду доказом, який спростовує самостійність «VEDCOST TRADING LIMITED» та підтверджує штучність створеної схеми, є факт видачі нерезидентом довіреностей на ім'я фізичних осіб, які безпосередньо пов'язані з ТОВ з ІІ «ВОРТЕКС».
Як встановлено перевіркою та підтверджено матеріалами, отриманими від компетентного органу Республіки Кіпр, компанія «VEDCOST TRADING LIMITED» у період з 01.01.2017 по 31.12.2019 видала довіреності громадянам України:
ОСОБА_1 (бенефіціарному власнику ТОВ з ІІ «ВОРТЕКС»), згідно з якою він отримав право звертатися до банківських установ, відкривати/закривати рахунки, управляти ними, виписувати чеки та векселі від імені кіпрської компанії.
ОСОБА_2 (директору ТОВ з ІІ «ВОРТЕКС»), згідно з якою вона уповноважена відкривати/закривати рахунки, розпоряджатися цими рахунками, передавати до банку зразки підписів та здійснювати будь-які банківські операції від імені “VEDCOST TRADING LIMITED».
Наявність у директора та бенефіціарного власника Позивача (боржника за договором позики) повноважень на повне розпорядження банківськими рахунками та коштами компанії-кредитора («VEDCOST TRADING LIMITED») свідчить про те, що нерезидент не мав реальної автономії у прийнятті рішень. Фактично, центр прийняття рішень щодо руху коштів знаходився в Україні, а кіпрська компанія використовувалася як технічний інструмент.
Відповідно до ч.2 п.103.3 ст.103 ПК України встановлено, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не є юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виконує лише посередницькі функції щодо такого доходу, про що, зокрема, можуть свідчити такі ознаки:
зазначена особа не має достатньо повноважень або у випадку, підтвердженому фактами та обставинами, не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом, та/або
зазначена особа передає отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи незалежно від способу оформлення такої передачі та зазначена особа не виконує суттєвих функцій, не використовує значні активи та не несе суттєві ризики в операції з такої передачі, та/або зазначена особа не має відповідних ресурсів (кваліфікованого персоналу, основних засобів у володінні або користуванні, достатнього власного капіталу тощо), необхідних для фактичного виконання функцій, використання активів та управління ризиками, пов'язаних з отриманням відповідного виду доходу, які лише формально покладаються (використовуються, приймаються) на зазначену особу у зв'язку із здійсненням операції з такої передачі.
На переконання суду, надання довіреностей на повне розпорядження рахунками підприємства може відповідати ознакам зазначеної норми щодо передачі отриманого доходу на користь іншої особи, адже ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали повний обсяг повноважень на розпорядження отриманими доходами.
Відповідні обставини вказують на те, що діяльність нерезидента була спрямована саме на передачу коштів визначеним фізичним особам - резидентам України (або підконтрольним їм структурам), а не на ведення самостійної підприємницької діяльності. Той факт, що директор українського підприємства-позичальника одночасно має право розпоряджатися рахунком іноземного кредитора, нівелює будь-яку економічну сутність правовідносин позики між незалежними суб'єктами та вказує на узгодженість дій, спрямованих на виведення капіталу з України з мінімізацією податкового навантаження.
Щодо відсутності підтвердження статусу податкового резидента суд зазначає наступне.
Згідно з п. 103.4 ст. 103 ПК України, підставою для застосування міжнародного договору є надання нерезидентом довідки, яка підтверджує, що він є резидентом країни, з якою укладено договір.
Судом враховано інформацію, отриману ДПС України від Міністерства фінансів Республіки Кіпр (лист від 17.07.2024), в якій чітко зазначено, що компанія «VEDCOST TRADING LIMITED» не отримувала жодних сертифікатів податкового резидента протягом 2017-2019 років.
Посилання Позивача на наявність у нього паперових копій сертифікатів з апостилем не спростовують офіційну інформацію, отриману в порядку міжнародного обміну податковою інформацією безпосередньо від компетентного органу іноземної держави. Інформація, отримана в рамках офіційного обміну, є належним та допустимим доказом, який має вищу доказову силу при встановленні факту видачі або невидачі офіційних документів іноземною державою. Невідповідність наданих Позивачем документів даним офіційного реєстру Кіпру ставить під сумнів їх достовірність та правомірність підстав для застосування податкової пільги.
Відповідно до п. 103.10 ст. 103 ПК України, у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування (за ставкою 15%).
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що компанія «VEDCOST TRADING LIMITED» не є бенефіціарним власником доходу, отриманого від ТОВ з ІІ «ВОРТЕКС», оскільки не має достатнього рівня присутності, діє як проміжна ланка, а фактичний контроль над її коштами здійснюють резиденти України (засновники та посадові особи Позивача) через видані довіреності. Позивачем не підтверджено належним чином статус податкового резидента отримувача доходу за 2017-2019 роки, зважаючи на офіційне заперечення факту видачі сертифікатів компетентним органом Республіки Кіпр.
Отже, застосування Позивачем ставки податку 2% замість 15% є неправомірним.
Доводи Позивача про наявність формально оформлених документів не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки в податкових правовідносинах діє принцип превалювання сутності над формою. Створення формального документообігу за відсутності реального економічного змісту операції та за наявності ознак штучного конструювання схеми виплати доходів нерезиденту виключає можливість застосування податкових пільг за міжнародними договорами.
Враховуючи викладене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є обґрунтованими та правомірними, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 2, 9, 72-77, 241-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ВОРТЕКС" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 20 листопада 2025 року.
Суддя А. Ю. Рищенко